Субкультура як суспільне явище.

1.Субкультура як суспільне явище.

Вплив Заходу, технічний прогрес призвели до появи молодіжних субкультур: готів, емо, панків, реперів, реггі, хулів, скінхедів, рокерів тощо. Стиль одягу, уподобання в музиці, стиль життя — ключові моменти, що єднають представників різних молодіжних угруповань. На перший погляд, усі ці субкультури надзвичайно різні й самодостатні, але якщо зазирнути глибше, то члени кожної з них кидають виклик системі.

Тобто субкультура є культурою, підпорядкованою традиційній, загальній культурі суспільства.

Культуру деякі вчені розуміють як інформаційну програму. Наприклад, згідно з визначенням В. Стьопіна, культура — це система надбіологічних програм людської діяльності, що розвиваються впродовж історії, у поведінці, спілкуванні. Культура забезпечує відтворення та зміну соціального життя у всіх його основних проявах. Програми діяльності, поведінки та спілкування представлені розмаїттям знань, норм, навичок, ідеалів, взірців діяльності та поведінки, ідей, гіпотез, вірувань, цілей та ціннісних орієнтацій тощо.

Культура зберігає, транслює досвід (передає від покоління до покоління). Вона також генерує нові програми діяльності, поведінки та спілкування, які, реалізуючись у відповідних видах і формах людської активності, породжують реальні зміни в житті суспільства.

Відповідно до цього субкультуру можна назвати частиною культури, або її підпрограмою. Програма реалізується саме завдяки своїм підпрограмам. Але субкультура може бути не тільки засобом реалізації великої програми, але й певною альтернативою або антитезою великій програмі. Це цілісна і цілком самодостатня програма, що може існувати як усередині більшої програми, так і сама по собі, як своєрідний запасний варіант розвитку соціокультурної системи.

Субкультура — це сукупність специфічних соціально-психологічних ознак (норм, цінностей, стереотипів, смаків тощо), які впливають на стиль життя та мислення окремих груп людей і дозволяють їм усвідомити й утвердити себе як несхожих на інших представників соціуму. Відповідно до цього група формує специфічні цінності та норми свого соціального буття.

Молодіжна субкультура являється одним з багатьох видів субкультури. Молодь створює свою жаргонну мову, моду, музику та моральній клімат. Особливості цієї субкультури пояснюються, з одного боку - надлишком життєвої енергії, а з іншого - відсутністю у більшості молодих людей економічної та соціальної самостійності. І тому для такої людини спосіб знаходження свого місця у молодіжному угрупуванні є способом самоствердження та самореалізації себе в суспільстві.

Субкультура відрізняється від домінуючої культури мовою, поглядами на життя, манерами поведінки, зачіскою, одягом, звичаями. Відмінності можуть бути дуже сильними, але субкультура не протистоїть домінуючій культурі. Вона включає ряд цінностей домінуючої культури і додає до них нові цінності, характерні тільки для неї.

Неформальні об'єднання не є винаходом наших днів. Вони мають багату історію. Зрозуміло, сучасні самодіяльні формування істотно відрізняються від своїх попередників.

Саме слово неформал, неформальний позначає незвичність, яскравість і непересічність. Людина-неформал - це спроба показати свою індивідуальність, сказати сірій масі: «я - особистість», кинути виклик світу з його нескінченними буднями і вибудовуванням всіх в один ряд.

Молодь, як найбільш чутлива і сприйнятлива група першою сприймає нові форми розвитку у сфері дозвілля зі всіма позитивними і негативними явищами.

Умови життя у великому місті створюють передумови для об'єднання молоді в різноманітні групи, рухи, що є об'єднуючим чинником, що формують колективну свідомість в цих групах, колективну відповідальність і загальні поняття про соціально-культурні цінності. Таким чином, з'являється молодіжна субкультура.

Не важко відмітити, що бурхливий розвиток різних об'єднань співпадає з періодами розширення демократії. Можна зробити принциповий висновок про те, що рівень демократизації суспільства неабиякою мірою визначається кількістю добровільних формувань, ступенем активності їх учасників. У свою чергу звідси слідує і інший висновок: поява сучасних неформалів не є результат чиєїсь злої волі, воно цілком закономірно. Більш того можна сміливо припустити, що у міру подальшого розширення демократії число неформальних утворень і їх учасників зростатимуть.

І нарешті, зіграло свою роль зняття ряду невиправданих обмежень на об'єднання громадян. Результатом всього цього закономірно з'явилося бурхливе зростання числа самодіяльних суспільних формувань і підвищення активності їх учасників.

Молодіжні субкультури на теренах України почали активно розвиватися коли наша держава здобула незалежність. Гігантську тоталітарну систему зруйнували, стали на власні рейки, але сформувати нове суспільство, змінити рівень свідомості людей, мабуть, до снаги тільки часові. Дітям, народженим у період тотальних змін, уже не було шляху в жовтенята, піонери чи комсомольці; державі, заклопотаній економічними й політичними негараздами, ніколи було дбати про молодь, запропонувати альтернативи для розвитку.

Ніхто не здивується тому, що сучасна молодіжна субкультура бере свій початок не в СРСР, а в Америці. Своєрідна родзинка практично всієї субкультури пострадянських країн виявляється в тому, що практично всі вони не злагоджувалися історично, а, як і багато що інше, просто перетягнуто із західної культури.

Об'єднання неформалів ніде не зареєстровані, свого статуту або положення не мають. Умови членства в них необумовлені, чисельність угрупувань коливається.

Класифікація неформалів.

Молодіжні рухи можна розділити на такі групи:

- Пов'язані з музикою, музичні фанати, послідовники культури музичних стилів: рокери, металісти, панки, готи, репери, транс-культура.

- Що відрізняються певним світоглядом і способом життя: готи, хіппі, індіаністи, панки, растамани, емо.

- Пов'язані із спортом: спортивні фанати, ролери, скейтери, байкери, дрег рейсери, паркур.

- Пов'язані з іграми, відходом в іншу реальність: рольовики, толкієністи, геймери.

- Пов'язані з комп'ютерними технологіями: хакери, юзера, ті ж геймери.

- Вороже або асоціальний налаштовані групи: панки, скінхеди, гопники, нацисти, періодично: футбольні фанати і металісти.

- Релігійні об'єднання: сатаністи, секти, кришнаїти, індіаністи.

- Групи сучасного мистецтва: графіттери, брейк-дансери, просучасні художники, скульптори, музичні групи.

- Еліта: мажор, рейвери.

- Антикварна субкультура: бітники, роккабільники.

- Субкультура мас або контркультура: гопники.

- Соціально-активні: суспільства захисту історії і навколишнього середовища, пацифісти.

Культурна активність молоді залежить від ряду чинників:

- від рівня освіти. У осіб з нижчим рівнем освіти, наприклад у учнів ПТУ, вона значно вище, ніж у студентів ВУЗів;

- від віку. Пік активності - 16-17 років, до 21-22 років вона помітно падає;

- від місця проживання. Рухи неформалів характерніші для міста, ніж для села, оскільки саме місто з його великою кількістю соціальних зв'язків дає реальну можливість вибору цінностей і форм поведінки.

Причини виникнення.

1) Виклик суспільству, протест.

2) Виклик сім'ї, нерозуміння в сім'ї.

3) Небажання бути як всі.

4) Бажання ствердиться в новому середовищі.

5) Привернути до себе увагу.

6) Не розвинена сфера організації дозвілля для молоді в країні.

7) Копіювання західних структур, течій, культури.

8) Релігійні ідейні переконання.

9) Данина моді.

10) Відсутність мети в житті.

11) Вплив кримінальних структур, хуліганство.

12) Вікові захоплення.

В нашій школі було проведено опитування учнів 8-11 класів (125 учнів) з метою визначення найпопулярніших неформальних об’єднань.

На запитання «Які молодіжні субкультури та неформальні об’єднання ви знаєте ?» Отримано наступні результати:

№ п\п	Назва неформального об’єднання	Кількість виборів серед учнів 8-11 класів(125 учнів).
1.	Емо	123
2.	Готи	120
3.	Панки	87
4.	Скінхеди	55
5.	Нефори	45
6.	Футбольні хулігани	41
7.	Хіпі	25
8.	Гопники	20
9.	Скейтери	16
10.	Рокери	13
11.	Металісти	10
12.	Репери , хіп-хопери	9
13.	Ультрас	8
14.	Сатаніти	5
15.	Роллери	3
16.	Паркур	3
17.	Дрег рейсинг	3
18.	Ска	3
19	Треш	1
20.	Байкери	1
21.	Хакери	1
22.	Флеш –моб	1
23.	Фріки	1
24.	БМХери	1

 

Далі  коротко розглянемо вищезазначені молодіжні субкультури.

Емо та готів ми розглянемо детальніше трошки пізніше.

Панки.

Ця яскрава і чудернацька молодіжна субкультура, представники якої ходять з індіанськими ірокезами на головах, які, поволі але упевнено зникають з вулиць. У восьмидесятих, вони були грізною силою. Дійсні панки не можуть працювати. Вони просто не можуть дозволити собі працювати на «гниле», із їхньої точки зору, суспільство. Дрібна крадіжка і жебрацтво - ось джерела їх доходу.

Скінхеди.

Скінхе́ди — збірна назва представників молодіжної субкультури. Вважається, що 1969 рік був піком популярності цієї субкультури.

Ніхто і ніколи не любив скинхедів за їх агресивність. Суспільство вважало їх головорізами і хуліганами, відморозками і покидьками .

Перші скіни не мали ніякого відношення до расизму.

У Росії під «скінхедами» маються на увазі асоціальні особи, як правило неповнолітні, безробітні або агресивно налаштовані жителі спальних районів, рідше представники робочого класу, що використовують символіку і коли це зручно, — ідеї НС-скінхедів для виправдання хуліганських дій. Також в засобах масової інформації і державних діячів Росії слово «скінхед» використовується як ярлик в рамках існуючого явища соціальної стигматизації, коли скінхедом оголошується кожен, хто скоїв який-небудь злочин проти іноземців або осіб «не титульної» національності на якій-небудь території.

Нефори.

Нефори - від слова неформат. Музика, неформату, - це некомерційна музика, а такою музикою завжди був, є, і швидше за все буде HARD ROCK і HEAVY METAL. Раніше були металісти, панки, рокери.

Одяг : джинси, реглани з зображенням груп, важке взуття, переважно чорний колір, «косухи», довге волосся.

Хіпі.

Хі́пі — американський молодіжний рух, який здійснив у середині 60-х років ХХ ст. першу сексуальну революцію, перетворився на субкультуру та став одним із символів своєї епохи. Деколи їх називали «діти квітів».

Заперечували грабіжницький і споживацький капіталізм, закликаючи жити в єдності з природою, скромно і без насильства, виступали проти війни у В’єтнамі, пропагували вільне кохання та життя в «комунах» – аграрних поселеннях, мешканці яких вирощували екологічно чисті продукти. Ключовим гаслом було «мир, любов, свобода».

Хіпі одягалися в яскравий і незвичний одяг, носили довге волосся та бороди, влаштовували фестивалі психоделічної (тобто створюваної під впливом легких наркотиків, скажімо, марихуани) та рок-музики.

Гопники.

Гопник - жаргонне слово російської мови, образливе позначення представника міської молоді - близької до кримінального світу.

Імідж і поведінка типового гопника є пародією на бандита 90-х. Чорна шкіряна куртка і спортивне трико було перейнято підлітками прямо від них. Пізніше бандити одягнули солідні костюми і краватки - а гопники так і залишилися при своєму типовому  Гопники займаються крадіжкою і здирством грошей.

Представники субкультури «гопников» відрізняються вираженою агресією проти членів суспільства, орієнтованих на західні цінності, а також зневажливо відносяться до так званих  «лохів» - всіх, хто не дотримується «пацанських поняття» - негласні правила поведінки, що склалися в кримінальному середовищі.

Гопники не виділяють себе в окрему групу щодо всього населення, з чого виходить, що вони не усвідомлювали себе як субкультуру.

Дана субкультура спочатку орієнтована на те, щоб не виділятися своїм зовнішнім виглядом.

Гопникі велику частину часу проводять на вулиці або в парадних: серед улюблених місць - парки, сквери, старі двори, автобусні зупинки, гаражі, дворики при дитячих садах, темні дворики, комп'ютерні клуби.

Поширена звичка сидіння навпочіпки .

Гопників характеризує розв'язна хода і агресивна манера поведінки: розглядання перехожих впритул, фамільярне звернення, провокація на конфлікти, вимагання грошей і інших цінностей у перехожих;

Надлишок вільного часу може заповнюватися курінням, розпиванням доступних алкогольних напоїв, а також споживанням насіння.

Любов до блатної музики, російського шансону, так само багато хто з них віддає перевагу попсі і клубняку.

Активне використання ненормативної лексики;

Для представників субкультури характерна гомофобія, в їх середовищі постійно використовуються образливі ярлики навіть по відношенню до тих, хто не є геєм, а просто менш мужньо виглядає або до тих - хто віддає перевагу стилю унісекс;

У мові велика кількість слів-паразитів, переважна більшість з яких - «коротше», «типу».

Скейтери.

Підлітки які займаються скейтбордингом.

Рокери.

Рокери з'явилися у середині 60-х . Рокери - вихідці переважно з сімей некваліфікованих робочих, без освіти і часто з неповних і «проблемних» сімей.

Одяг рокера - шкіряна куртка, поношені джинси, грубі великі черевики, довге волосся зачесані назад, іноді татуювання. Куртка, як правило, прикрашена значками і написами. Основний елемент субкультури рокерів - мотоцикл, також прикрашається написами, символами і зображеннями.

Важливе місце в субкультурі рокерів займає рок - музика, прослуховування записів є одним з основних занять рокерів.

«Класичні» рокери негативно ставилися до наркотиків.

Металісти.

Металі́сти, металхеди — субкультура, натхненна музикою в стилі метал. З'явилася у 1980-их роках.

На відміну від субкультур готів і панків, субкультура металістів позбавлена яскраво вираженої ідеології і зосереджена, головним чином, навколо музики. Проте, є деякі риси, які вважаються характерними для представників субкультури.

Металісти не асоціюються з вживанням наркотиків, але вважаються схильними до вживання алкоголю.

Довге волосся у чоловіків.

Шкіряна куртка «косуха», шкіряна жилетка.

Чорні футболки або балахони з логотипом улюбленого метал-гурту.

Напульсники — шкіряні браслети із заклепками або шипами, шипасті, клепані ремені, ланцюги на джинсах.

Нашивки на одязі і інших предметах з зображеннями метал-гуртів.

Важке взуття — звичайні високі черевики. Короткі чоботи з ланцюгами — «козаки».

Джинси шкіряні штани, як правило, заправлені у взуття.

Характерний жест металістів, «коза» — піднятий вгору кулак з розтисненими мізинцем і вказівним пальцем, і долонею направленою вперед. З часом жест почав використовуватися й іншими музичними субкультурами.

Репери, хіп-хопери.

За своїм походженням хип-хоп культура пов'язана з бідними «кольоровими» кварталами великих міст США .

Оскільки особливості хип-хоп культури пов'язані з діями на відкритих територіях, в парках, на спортивних майданчиках, вона стала свого роду альтернативою молодіжним бандам злочинного характеру. «Битви» між ді-джеямі, змагання між майстрами брейк-дансу і репу, за даними досліджень, привели до відчутних позитивних наслідків: знизилася загальна агресивність між вуличними бандами, негативна енергія протистояння реалізувалася в іншій формі, молодь, захоплена хип-хопом, була відвернута від наркотиків і алкоголю, оскільки заняття брейком вимагає спортивної підготовки. Хип-хоп помітно оздоровив обстановку в кримінальних, неблагополучних кварталах крупних міст Америки і Європи, інших регіонів миру. У своїх некомерційних формах хип-хоп культура не вимагає від молоді великих фінансових вкладень, дає можливість організувати активне дозвілля певної частини молоді.

Паркур.

Паркур - мистецтво переміщення і подолання перешкод. Заснований групою французів. В даний час активно практикується і розвивається багатьма об'єднаннями і приватними особами в багатьох країнах.

Суттю паркура є рух і подолання перешкод різного характеру. Такими можуть вважатися як існуючі архітектурні споруди (поручні, парапети, стіни і ін.), так і спеціально виготовлені конструкції.

Трейсер - людина, що займається паркуром.

Паркур не є таким видом спорту, який має на увазі змагання, конкуренцію, і прагнення перемогти суперника. Ідеологія паркуру заперечує дані принципи. Паркур не є екстримом.

У паркурі дії направлені на вивчення можливостей свого тіла, і зрештою на розширення цих можливостей.

Дрег рейтинг.

Дрег рейсинг - це гонки на класичній дистанції «чверть милі», що проходять під контролем автоспортивних організацій, легалізовані багатоетапні змагання для виявлення переможця чемпіонату згідно представленому Регламенту (правилам змагань). Іншими словами - це гонки на автомобілях з місця по прямій на спеціально обладнаній трасі з твердим покриттям.

Ска.

Ска не належіть до жодної субкультури. У різний час ска слухали і слухають: растамани, моди, скінхеди, панки і частково футбольні фанати.

Треш.

Треш - це протест проти шаблонів, рамок і правил, проти соціальних норм і полірованої масової культури.

Головне правило трешу - ніяких правил. Одяг - один з самих відповідних і красномовних способів прояву трешу. Можна одягати все.

Елементи треш-стилю:

1.Численні аксесуари, наприклад золоті або з мультиплікаційними персонажами, діадеми.

2.Принты, леопардові і з тими ж мультиками.

3.Поєднання деколи не поєднуваних речей.

4.Кольорове волосся, «єноти», накладні дреди і вії, так само джгути і т.п.

Показати свою індивідуальність, нестандартний світогляд, розкрити неординарність кожного учасника цього руху, і проявити свою фантазію в створенні свого власного образу.

Флешмоб.

Флешмомб переводиться як «спалах натовпу» або як «миттєвий натовп» - це масова акція, що наперед спланована, в якій велика група людей (моббери) раптово з'являється в суспільному місці, протягом декількох хвилин люди з серйозним виглядом виконують наперед обумовлені дії абсурдного змісту (сценарій) і потім одночасно швидко розходяться в різні боки, як ні в чому не бувало.

Психологічний принцип флешмобу полягає в тому, що моббери створюють незрозумілу, абсурдну ситуацію, але поводяться в ній, неначе для них це цілком нормально і природно: серйозні обличчя, ніхто не сміється, все знаходяться в здоровому глузді.

Флешмоб - це вистава, розрахована на випадкових глядачів, у яких виникають неоднозначні відчуття: повне нерозуміння, інтерес і навіть відчуття власного божевілля.

Ідеологія класичного флешмобу дотримується принципу «флешмоб поза релігією, поза політикою, поза економікою», тобто, флешмоб не може бути використаний в корисливих цілях.

Правила флешмобу

Флешмоб поза рекламою, поза політикою (ніхто з учасників не платить і не одержує грошей).

Дія повинна здаватися спонтанною (учасники не збираються в місці події до акції).

Точний час початку і кінця проведення (кожен мобер повинен точно виконати вказану в сценарії тимчасову умову, годинник повинен бути синхронізований).

Повинне скластися враження, що мобери - такі ж випадкові перехожі, як і всі (не спілкуватися один з одним, в час і після акції в місці проведення).

Сценарій повинен мати абсурдний характер (дії моберов не повинні піддаватися логічному поясненню).

Точне дотримання сценарію.

Флешмоб не повинен викликати негативних емоцій, агресивної реакції випадкових глядачів.

Дії моберов не повинні перетинатися з межею дозволеного законодавством. Після акції не повинно залишатися сміття.

Флешмоб повинен викликати подив, а не сміх.

Після акції потрібно миттєво розійтися з місця дії в різні боки, не подаючи вигляду, що відбулося щось незвичайне.

Дозволена фото-відео зйомка з метою афішування.

Фріки.

Субкультура фріків сама по собі зовсім неагресивна, чим вона і схожа на ще одну сучасну молодіжну субкультуру - хіппі. Слово "freak" в перекладі з англійської мови означає «виродок», «дивна, не схожа на інших людина». Фріками стали називати практичних всіх молодих людей, які виділялися своїх епатажностью серед сірої маси.

Підведемо деякі підсумки.

Феномени, субкультури, легко піддаються опису, але їх класифікація і типологизація утруднені різноманіттям ознак, що не зводяться в систему.

Деякі з молодіжних субкультур можуть створювати платформу для розвитку негативних тенденцій в молодіжному середовищі (проблеми наркотизації, насильства і т. д.), інші швидше мають позитивне суспільне значення (екологія і т. д.).

Члени сучасної молодіжної субкультури тяжіють до вироблення власних ідеалів, значень і символів, регулюючих входження і перебування в ній. Активність і бажання самовираження властива людині на етапі формування особистості, приводить до введення зовнішньої атрибутики, яка ще міцніше закріплює і визначає людину як члена певної субкультури.

Слід зазначити, що багато субкультур формуються на підставі вже існуючих елементів і атрибутів зарубіжних культур, що приводить до часткової регуляції поведінки їх членів із зовні.

 

На запитання «Яка молодіжна субкультура або течія є для вас цікавою або привабливою» отримано такі відповіді.

 

№ п\п	Назва неформального об’єднання.	Кількість виборів серед учнів 8-11 класів.
1.	Ультрас, футбольні хулігани	16
2.	Емо	7
3.	Готи	6
4.	Не цікавить жодна	98

 

 

2. Вплив субкультур на соціалізацію підлітка.

Субкультури грають величезну роль в соціалізації особистості тому, що вони являють собою специфічний спосіб диференціації розвинених національних культур, їх вплив на ті або інші спільності, а також маркировки (позначення) соціальної і вікової структури суспільства.

Вплив субкультури на соціалізацію дітей і особливо підлітків і юнаків дуже сильний, що дозволяє розглядати його як специфічний механізм соціалізації, який умовно можна назвати стилізованим механізмом.

Вплив субкультури найясніше простежується у ряді аспектів. В першу чергу, маючи більш менш явні особливості, ціннісні орієнтації субкультури впливають на відносини її носіїв до світу і з світом, на їх самоусвідомлення і самовизначення, на вибір сфер і способів самореалізації.

Як вже наголошувалося, одна з констатуючих ознак підлітково-юнацької субкультури - підпорядкування моді. Так, одягаючись відповідно до останніх віянь моди, підлітки усвідомлено або неусвідомлено вирішують декілька задач.

По-перше, виділитися в порівнянні з дорослими.

По-друге, слідування моді в одязі - спосіб відчути свою приналежність до суспільства однолітків, до його субкультури, затвердити свою «схожість на всіх».

По-третє, прагнення виділитися серед однолітків, затвердити свою «несхожість на всіх». Досягти цього зазвичай простіше разом з своєю приятельською або дружньою групою.

Значний вплив на соціалізацію надає жаргон. Це пов'язано з його специфічною функцією: ніби наново відкриваючи світ і себе в нім, підлітки і юнаки прагнуть позначити свої унікальні, із їхньої точки зору, відкриття по-своєму, не так, як це прийнято (цьому і служать жаргонні слова і вирази). Крім того, за допомогою жаргонних слів і виразів підлітки намагаються компенсувати емоційну і «словникову» неможливість виразити свої переживання і відчуття. Жаргонні слова і вирази роблять прямо організуючий вплив на всю мову, на стиль, на побудову образів у носіїв субкультури.

Вплив субкультури на соціалізацію підлітків йде також і через ті музичні вподобання, які їм властиві. Зокрема, завдяки своїй експресивності, разом з рухами і ритмом музика дозволяє молодим людям пережити, виразити, оформити свої емоції, смутні відчуття і відчуття, які неможливо передати словами, що так необхідно в цьому віці.

Захоплення тим або іншим музичним стилем пов'язане зазвичай з входом до певної групи однолітків і деколи диктує дотримання певних ритуалів, підтримка відповідного іміджу в одязі і поведінці і навіть поглядах на життя.

Підлітковий період багатий не тільки прищиками і першими поцілунками. Цей час вибору компанії. Часто дитина кидає давню компанію і переходить в світ дитячих зграй, в так звані неформальні співтовариства. Різні співтовариства мають різні цілі, люди в них виглядають по-різному. Можна спробувати пояснити підлітку, що в найформальнішому співтоваристві діють жорсткі рамки поведінки, форми одягу і ієрархія, але навряд чи вас послухають, адже там же свобода.

В основному свобода виражається в тому, що там можна робити те, чого удома не роблять, піти проти всіх. Це взагалі лейтмотив підліткового періоду - зробити все наперекір сім'ї. Діти дуже малі для вступу до партії, дуже імпульсні і несерйозні для релігійних течій, їм залишається одне - компанія однодумців. Деякі з батьків прагнуть захистити дитину від подібного проведення часу, хтось навпаки радий, що дитина «переказиться» в юному віці. Немає єдино вірного і готового рішення. Можна пояснити наперед всі темні сторони спілкування в компаніях, правила сексуального виховання. І постаратися зрозуміти компанію, в якій обертається ваша дитина.

Основа основ - зовнішній вигляд. Він повинен відрізнятися від зовнішнього вигляду суспільства, і чим більше, тим краще. У хід йде все - одяг, прикраси, взуття. Так само в співтовариствах вироблена своя мова, жестикуляція, схеми спілкування і вітань. Складно сказати добре це або погано, головне - відрізнятися від сірої маси. Кого конкретно включають в поняття сірої маси - поняття широке. У кожної групи свої ідеологічні принципи, своє розуміння світу. Вам доведеться або якісно переконувати підлітка , або звикнутися і зрозуміти дитину.

Чому підлітки стають учасниками субкультури?

Підлітки, по суті свого віку – «опозиціонери». Сенс цього вікового етапу - перехід від дитинства до дорослості. Найбільші труднощі тут складають відмову від «дитячої позиції» у відносинах з батьками самою дитиною і здатність батьків відгукнутися на ці зміни. Насправді, як дитина, так і батьки насилу знаходять спільну мову в цей період, а розвиток особистості вимагає «розставляти крапки над i». Субкультура - острів підліткової ідентичності, місце, в якому - як відчувають підлітки - можна знайти і зберегти себе. І - як не парадоксально - це не менш «культурний» вихід з конфлікту пубертатного віку. Інша справа, що субкультура - як всякий острів - не найбезпечніше місце для вступаючої в світ людини.

Субкультура виконує ті ж функції, що і будь-яка культура: вона допомагає вирішувати значущі вікові проблеми розвитку, завдяки пізнанню себе, самостійному «винаходу» форм освоєння навколишнього простору в результаті інтуїтивного відкриття способів задоволення своїх пізнавальних потреб.

Для отримання необхідного досвіду кожна дитина повинна прожити той набір важких ситуацій зіткнення з світом і людьми, який дозволить її досягти потрібного ступеня упевненості. Тому в дитячій субкультурі присутнє бажання не бути піднаглядною, протидіяти світу дорослих, відокремитися, зберегти в таємниці найбільш важливе. Культурне узагальнення соціально-психологічного досвіду, накопиченого в дитячому співтоваристві, кристалізується в двох основних формах: у вигляді текстів дитячого фольклору і у вигляді стійких моделей ритуалізованої поведінки.

Серед причин створення особливої субкультури і входження підлітків в різні неформальні групи учені виділяють:

1) психологічні: потреба в друзях і емоційних враженнях, «нещасна любов», прагнення пізнати незвичайне; інтерес до сучасного західного мистецтва, оригінальність вражень, що одержуються в рамках субкультури; байдужість до навчання; внутрішня свобода серед членів неформальної групи на тлі відчуття самотності; протест проти формалізму дорослих, пошук сенсу існування і ін.

2)соціально-педагогічні: конфлікти удома або в школі, неуспішність, відчуження від дітей класу; бездіяльність, бездоглядність, занедбаність, беззахисність; відсутність в школі індивідуального підходу до таких підлітків, неувага до них членів сім'ї і т.д.

Чи небезпечна субкультура?

Субкультура вимагає не меншого підпорядкування (якщо не більшого!), ніж батьки. І небезпека втратити себе, прийнявши пропоновані співтовариством, субкультури, образи ідентичності і рішення конфліктів, більш ніж реальна. Інший момент - принципова «опозиційність» деякої субкультури, що буквально перекриває шляхи повернення в світ «великої культури» і, відповідно, що прирікає своїх прихильників або на шлях довічного відлучення від світу, або на ранню або пізню «зраду» своїх опозиційних ідеалів. Проте найбільшу небезпеку представляє не сама по собі субкультура, а тяжкий психологічний статус тих підлітків, яким співтовариство, субкультури, є, по суті, єдиним «будинком рідним».

Зміни, що відбуваються сьогодні в суспільстві стрімкі і різнопланові. На життя маленької людини може вплинути навіть сама незначна зустріч, найпростіша подія. Засоби масової інформації, школа, «вулиця», батьки - всі вносять внесок у формування основних сенсів самосвідомості дитини з першими ознаками статевого дозрівання. Навколишнє середовище з її строкатою палітрою фарб, форм, звуків і матеріалів є зосередженням суспільних і культурних цінностей, в якому відбувається становлення підлітка.

Саме субкультура стає тим виховуючим середовищем для підлітка, тим оточенням, яке він сприймає, на яке він реагує, з яким взаємодіє. Підліткова субкультура стає культурним простором і довкола спілкування підліткових співтовариств, що допомагає їм адаптуватися в соціумі і створити свої автономні форми культурної активності.

Потребою підлітка є «самовизначення в культурі», яке і відбувається в результаті вибору ним значущої субкультури. Визначення підлітком себе в суспільстві як особистості є визначення себе (самовизначення, заняття активної позиції) щодо соціокультурних цінностей, і тим самим - визначення сенсу свого існування. Таким чином, особисте самовизначення має ціннісно-змістову природу. Цінності ж задають орієнтацію підлітка на майбутнє.

Тому важливо сьогодні говорити про становлення підлітка як суб'єкта своєї життєдіяльності, здатного не тільки ухвалювати рішення, але і нести відповідальність за свій вибір.

Самовизначення підлітка в субкультурі розглядається ним як пошук сенсу, значущих цінностей. Знаходячи сенс своєї діяльності, відбувається «внутрішнє ціннісне будівництво» підлітка.

Ще раз підкреслимо, що підліткова субкультура грає важливу ціннісну функцію в суспільстві, оскільки субкультура - це світ цінностей, створених або вибраних різними співтовариствами підростаючого покоління разом з правилами їх створення, використання і трансляції майбутнім поколінням.

 

3.Особливості впливу окремих субкультур на формування самосвідомості підлітка.

3.1.Емо.

Эмо (емоційний) - молодіжна субкультура, що утворилася на базі поклонників однойменного музичного стилю. Її представників називають емо-киди або, залежно від статі: эмо-бой, емо-герл.

Вираз емоций- головне правило для емо-кидов. Їх відрізняє: самовираження, протистояння несправедливості, особливе світовідчування. Часто емо-кід - ранима і депресивна людина.

Ємо відрізняє романтизм і акцент на високому коханні. Увага емо частіше звернена на глибокі особистісні переживання, ніж на суспільні події. Эмо-культура начисто позбавлена агресивного мачизма, характерного для хардкору - прямого предка емо.

Эмо часто порівнюють з готичною субкультурою, що звичайно викликає протест як у «готів», так і у емо-кідів, хоча деякі погоджуються, що між цією субкультурою є певна спорідненість.

Вперше слово ЭМО прозвучало у середині 80-х. Цей термін виник, коли панк-музика стала емоційнішою, виразнішою. Эмо-пісні мелодійніші, на відміну від традиційного панка, але вони так само виділяють чутливість і відношення до навколишнього світу. Останнім часом эмо-культура стала все більш популярна в нашій країні.

Стиль емо достатньо яскравий, як і його музика. Поклонників эмо-культури можна легко відмітити в натовпі.

Эмо - це спосіб життя і мислення людини. Стиль емо припускає неповторність і винятковість твого сприйняття світу. Стиль емо - цей істинний самовираження, а не створення показного образу, який подобався б твоїм друзям.

Эмо різне. У кожного з нас свої емоції, які ми по-різному виражаємо. Найголовніше, щоб це було щиро. Але як не крути, а поклонники эмо-культури все ж таки мають в одязі певні ознаки, які їх виділяють.

У кожного емо своя історія неподіленої любові і нездійсненої мрії.

Эмо- худі підлітки в чорному одязі з додаванням невеликої кількості яскравих кольорових елементів.

Традиційною зачіскою емо вважається косий, рваний чубчик до кінчика носа, що закриває одне око, а ззаду коротке волосся, що стирчить в різні боки. Перевага віддається жорсткиму прямому чорному волоссю. У дівчат можливі дитячі, смішні зачіски - два «маленькі хвостики», яскраві «заколочки» - «сердечка» з боків, бантики.

Часто емо-кіди проколюють вуха або роблять тунелі. На обличчі і інших частинах тіла емо-кіда може бути пірсинг (наприклад в губах і лівій ніздрі, бровах, переніссі).

І хлопці, і дівчата можуть фарбувати губи під колір шкіри, використовувати світлий тональний крем. Очі густо підводять олівцем або тушшю. Нігті покривають чорним лаком.

Для емо характерний одяг в рожево-чорних тонах з двокольоровими узорами і стилізованими значками. Основними кольорами в одязі є чорний і рожевий (пурпуровий), хоч і інші «шокуючє»-яскраві поєднання вважаються допустимими.

Бувають поєднання в широку смужку. Часто на одязі зображені назви эмо-груп, смішні малюнки або розколені серця.

Характерне для емо взуття - кеди або ськейтерськіє кеди, а також фліпи (ганчіркові тапочки в ромб), сліпони (взуття, схоже на тапочки, але з підошвою, як у кедів), венси з узором в шашечку.

Вузька, обтягуюча футболка.

Вузькі джинси чорного або пепельно-синього кольору, можливо, з дірками або латочками.

Чорний або рожевий ремінь.

Кеди з яскравими або чорними шнурками, зашнурованими особливим способом.

Клітчаста косинка-арафатка на шиї.

Присутні обідки з бантиком. Смугасті гетри на руках. Рідше зустрічається одяг унісекс.

Для емо характерні наступні атрибути:

Поштова сумка через плече, вкрита латочками і значками.

Значки, причеплені до одягу і, іноді, до взуття.

Окуляри в широкій яскравій або чорній оправі.

Яскраві різнокольорові браслети на руках, особливо популярні снепи або панк-атрибутика (напульсники з шпильками).

Крупні намиста яскравих кольорів на шиї.

М'які іграшки у вигляді ведмедиків, яким емо-кіди розпорюють животи і зашивають товстими нитками. Такі іграшки грають роль своєрідних талісманів. Їх беруть з собою на прогулянки, на заняття, з ними залишаються удома і сплять.

Рожеве серце, часто з поперечною тріщиною або розірване в клапті.

Череп з кістками.

Рожевий (або чорний) пістолет або схрещені пістолети .

Чорна п'ятикутна зірка на рожевому фоні.

Рожево-чорна шаховниця.

Футболки з героями дитячих мультфільмів (наприклад, Мікки Маус).

Характерні жести.

Нахилити голову, щоб звисав чубчик, і приставити до скроні два пальці на зразок пістолета.

Скласти руки разом у вигляді серця.

Кривити ноги ступнями всередину і трохи зігнути коліна.

Отже, впізнати емо на вигляд дуже нескладно. Перед вами стоятиме, сидітиме або, що ймовірніше, перебувати в іншій невизначеній позі анорексичного вигляду підліток. Хлопчик або дівчинка, точно сказати не можу - вам теж знадобиться якийсь час, щоб в цьому розібратися.

Необхідний елемент емо-дресс коду, його ідейний центр і фетиш - це значок. Значки розповідають про тонку душевну організацію емо і його сьогоднішньому настрої. Якщо настрій набуває особливо гострого характеру, зміст значка переноситься на футболку. І поглядам громадськості предстають серця ,що викидаються в корзину для сміття, м'які іграшки, що на власному досвіді пізнали, що життя жорстоке, а також написи, що несуть в собі безперечні закони природи. “Boys LIE!”, “Girls RULE!”, “I love me”, «Ти дуже близько», «Пішла в себе, повернуся не скоро». Рожево і жорстко. Бувають, звичайно, оптимістичні факти. «Підходь, не соромся» з сонечком, «Покладися на мене» з ліжечком. “I am with this idiot” з покажчиком.

Філософія ємо.

Ніхто не може стати емо, якщо цю людину ніколи не кидали. В основному всі емо стрітеджери, тобто вони проти наркоманії, алкоголізму, безладних статевих зв'язків і за здоровий спосіб життя.

Дійсними цінностями емо визнають Емоції, справжні відчуття, а не жалюгідну їх подібність.

Але життя правда штука жорстока і сміття деколи більше, ніж кольорів, а оскільки емо чутливі і ранимі люди - то з'являється атрибутика смерті. ЭМО не вбивають себе! Вони можуть заподіювати собі фізичний біль, щоб заглушити біль душевний. Деякі наносять собі каліцтва (все залежить від індивідуального порогу чутливості), але вони не кричатимуть про це на весь світ, і тим більше загрожувати іншим накласти на себе руки.

Тру ЭМО всією душею приймаю такі ідеали, як вірність, любов на все життя, відданість, дружба на все життя. ЭМО приносять себе в жертву заради інших, заради того, щоб їх близькі люди були щасливі, вони ніколи не заподіють їм біль. Вони свято вірять, що любов тільки одна і на все життя. Серед тру емо не знайдеш нерозбірливих, тому що зрада - суперечить їх ідеології.

Але ЭМО люблять життя у всіх його проявах і біль для них - всього лише нова емоція, що дає нове відчуття і новий стан. Вони ніколи не покинуть життя із власної волі, вірячи у те, що вони в цьому світі не просто так, що вони повинні одержати від життя ВСЕ і вони беруть ВСЕ.

Всі емоції вони переживають по-максимуму, тому що життя одне і потрібно сьогодні випробувати все, адже завтра вже не випробуєш сьогоднішні відчуття.

Вони вірять, що живуть не просто так, не для того, щоб ображати інших і заподіювати комусь шкоду, вони не проти чогось, вони прагнуть до кращого, щоб життя стало краще і кожна людина стала щасливіша, вони живуть, щоб прикрасити цей світ і зробити його трішки світліше, хоч і не вважають його поганим. І сльози - це не символ емо. Невже не видно, що емо-люди всі емоції відчувають дуже сильно, якщо страждають - то страшно, але якщо веселяться, то до істеричного сміху, радіють як діти, стрибають, від надміру почуттів обіймають інших, сміються до сліз, вони у всьому прагнуть бути щирими і відкритими, тому що брехня позбавляє справжніх відчуттів і справжніх цінностей, а значить і справжньої близькості з людиною, а значить і справжнього щастя! Вони насолоджуються кожною хвилинкою свого життя, бажаючи побачити завтра, що б воно їм не принесло. Адже якщо на Землі є якесь відчуття, означає ми повинні його випробувати, інакше б його просто не було.

ФІЛОСОФІЯ ЭМО заявлена на одному з форумів таким чином: «Эмокиди проти насильства, зла і виступають за мир у всьому світі. Вони не розуміють багатьох законів цієї жорстокої реальності і хочуть жити просто і мирно. Своїм зовнішнім виглядом емокіди прагнуть хоч якось бути несхожими на інших, показати, що вони не так жорстокі і брехливі».

Більшість же сходиться на тому, що эмо-музика сьогодні - це Taking Back Sunday, Matchbook Romance, Billy Talent, My Chemical Romance Amatory,The Used, Психея і Neversmile.

Середній вік емо - сімнадцять років. І насправді в їх ідеології немає нічого нового. Та і не ідеологія це зовсім. Швидше стан конфлікту з навколишнім світом, типовий для підлітка. Кожного підлітка неважливо якої країни. І, якщо порівнювати емо з альтернативною субкультурою, можна сказати, що емокидам навіть повезло.

А як емо дійшло до України?

Багато пришли в емо з готики. І готика, і емоційна культура побудовані на одному і тому ж - емоціях і депресіях.

Перша відмінність в ідеолгиі. У нас емо - просто модний рух, який подобається нудьгуючим підліткам. Над емо часто сміються, ділять їх на «позерів» (тих, хто видає себе за емо, але мало що розуміє в цьому) і «тру» (справжніх). Наші емо всього бояться, закриваються від зовнішнього світу. Але за визначенням вони повинні бути епатажними, сміливими і відкритими. Просто в Україні дуже мало труемо, більшість - позери.

Найбільша концентрація емо, звичайно ж, в столиці. Але не дуже відстають і такі крупні міста, як Харків, Донецьк, Львів, Дніпропетровськ.

Рух Анти- Емо.

Серед багатьох молодіжної субкультури існує неприязне відношення до «емо»( панки, скіни і готи), яке виражається у висміюванні зовнішнього вигляду, критиці ідей і музичних переваг емо-кідів,

Емо та суїцид.

Наприклад, один веб-сайт, присвячений культурі емо, описав як ключову відмінність між цими категоріями (готами і эмо): емо ненавидять себе, готи ненавидять всіх. Якщо ця ненависть до себе - правда, то можна припустити, що емо мають більший ризик завдати собі шкоди, чим їх ровесники-готи. Таким чином, в ідентифікації з культурою емо є певний ризик. Можна з упевненістю говорити, що самодеструктивна поведінка часто зустрічається в даній групі і є ключовою особливістю эмо-культури.

Ідеологія емо зосереджена навколо внутрішніх відчуттів і таких емоційних станів, як смуток, туга, романтична любов.

Таким чином, бути емо - означає знаходитися в печалі, депресії, писати вірші в стилі «потоку свідомості», з простою римою (або «білий вірш»), із зверненням до тіла, особливо до серця, з використанням похмурих прикметників у порядку нагнітання, мотивів швидкоплинності часу і високого кохання .

 

Эмо-кіди роблять пірсинг, проколи, «тунелі», у цілому ряді випадків наважувалися на самогубство з метою звернути увагу батьків, педагогів на себе і свої проблеми. Фахівці вважають, що представники емо заподіюють собі біль фізичну, щоб заглушити біль душевну, і, таким чином, протестують проти бездушья, байдужості, жорстокості дорослих. При цьому встановлена можливість трансформації самодеструктивних і суїциїдальних тенденцій від нешкідливих випадків самоагресії до небезпечних для життя продуманих суїциїдальних спроб, а також можливість важких наслідків і навіть смертельних результатів при демонстративних суїциїдальних спробах у дітей і підлітків. На основі досліджень Мартіна Грехема (2006) журналісти Інтерфаксу підкреслюють, що хоч эмо-культура і позбавлена «агресивного мачизма», але ці «плаксиві дівчатка і хлопчики», на відміну від тих, що ненавидять всіх панків і готів, ненавидять себе і романтизують смерть. Тому не випадково фахівці б'ють тривогу з приводу суїциїдальної спрямованості і віктімності подлітків-емо.

Оскільки суїциїдальна поведінка серед підлітків - представників емо - вивчено недостатньо, а проблема актуальна для дійсності, її вивчення своєчасно для сучасної психолого-педагогічної науки і практики.

 

3.2.Готи.

Готичний рух увібрав в себе безліч стилів і напрямів - мистецтво періоду декадансу, символізму, готичне середньовіччя, сучасну естетику темного кіно, неформальну естетику панка (особливо в одязі) - і так стало справжньою субкультурою. До готики можна віднести все, що рухається у напрямі темної містики, похмурої романтики і естетики руйнування.

Оскільки гот-культура - переважно естетичний рух, складно говорити про світогляд гота. Воно тут цілком індивідуально, бо швидше залежить від того, яка людина потрапила в рух.

У готів за два десятиліття склався достатньо впізнанний імідж. Хоча усередині готичної моди існують численні напрями, їх об'єднують загальні риси.

Основні елементи готичного іміджу - переважання чорного кольору в одязі, використання металевих прикрас з символікою готичної субкультури, і характерний макіяж.

Типова атрибутика, використовувана готами - анк (староєгипетський символ життя), черепи, хрести, прямі і перевернуті пентаграми.

Макіяж використовується і чоловіками, і жінками. Він не є повсякденним атрибутом, і як правило, наноситься перед відвідинами концертів і готичних клубів. Макіяж звичайно складається з двох елементів: білої пудри для обличчя і темного підведення навколо очей.

Зачіски в готичній моді достатньо різноманітні. У епоху пост-панку основним видом зачіски були середньої довжини розпатлане волосся. Але в сучасній субкультурі багато хто носить довге волосся, ірокези, або навіть голяться налисо. Для готів характерно фарбувати волосся в чорний або - рідше - рудий колір.

Деякі готи віддають перевагу одягу, стилізованому під моду XVIII- XIX ст. з відповідними атрибутами: мережива, довгі рукавички і довгі сукні у жінок, фраки і циліндри у чоловіків. Зустрічаються також загальні атрибути з модою металістів - часте використання шкіряного одягу, ланцюгів і металевих аксесуарів. Іноді використовуються садо-мазохістські атрибути, такі як ошийники і браслети з шпильками.

Декілька напрямів готичного руху:

PUNK GOTH, POST-PUNK, DARK PUNKS.

Найстаріший готичний стиль. Ірокези, англійські шпильки, рвані джинси, шкіряні куртки,жилети - все це тут, відрізняються від панків тільки витонченішим і похмурішим виглядом. Здебільшого це поклонники ранніх готичних груп. Проте основна частина антисоціальних норм поведінки панків зберігається. Зберігається також основна негативістськая ідеологія.

VICTORIAN GOTH.

Віддають перевагу стилю історичних епох. Камзоли, ботфорти, сорочки з жабо і воланами. У жінок - корсети, широкі спідниці на каркасах, віяла, рукавички і інше. Єдині готи, які не дотримуються чорного стилю. Зачіски - історичні, а не постпанківською. Природний колір волосся.

ANDROGYN GOTH.

Андрогинні готи - виділяються в основному тільки за рахунок зовнішнього вигляду. Велика частина андрогінних готів виглядає так, що важко зрозуміти, представник якої статі перед нами. Чоловіки часто носять спідниці, часто тяжіють до «фетиш - естетики». Одяг: жіночий і чоловічий: спідниці, кофти-сітки, різний латексний і вініловий одяг - штани, топ, бандажі, корсети.

HIPPIE GOTH.

Стиль характерний для язичників, окультистів або немолодих готів. Мішкуватий одяг, капюшони, плащі. Волосся природного кольору, вільно спадаюче, з вплетеними стрічками. Амулети, але не металеві, а дерев'яні або кам'яні, із зображенням рун і інших магічних знаків.

CORPORATE GOTH.

Готи, що працюють в крупних компаніях і вимушені одягатися відповідно до корпоративного стилю. Офісний одяг, наближений до готічності, наскільки це можливо. Ніякого макіяжа, мінімум прикрас, все строге і чорне.

CYBER GOTH.

Це вже новіше. Киберпанківськая естетика. Активне використання техно-дизайну: шестерінки, шматочки мікросхем, дроту. Одяг найчастіший з вінілу або неопрену. Волосся виголюється або фарбується у фіолетовий, зелений або блакитний кольори.

Одяг - жіночий і чоловічий: вініл, латекс, шкіра, - весь з цих матеріалів, штани, куртки, плащі, топ. Іноді зустрічаються вироби і з більш високотехнологічних матеріалів, кофти- сітки, іноді бандажі і корсети з пластика, вінілу.

GLITTERGOTH, FAIRYGOTH.

Напрям готичної субкультури, представниками якого є в основному особи жіночої статі. Характеризується китчевим змішенням стилів і кольорів. Спочатку так називали дівчат-готів тих, що «косили під фей», але поступово цей термін придбав дещо інше значення - тепер так називають визначений «глем - стиль».

FETISHGOTH (САДОМАЗО-ГОТИ).

У їх середовищі прийнята «фетиш - естетика», відповідна естетиці садомазохізму. У одязі використовуються штучні матеріали - латекс, вініл, штучна шкіра, рідше натуральна шкіра. Весь одяг щільно обтягує, іноді використовуються кофти-сітки, тільки чорний колір. Загальний зовнішній вигляд характерний для відвідувачів фетиш клубів.

TRIBAL GOTH.

Вигляд готів близьких до modern primitives («модерністський примітивізм») естетики. Рясний пірсинг, в tribal стилі (кільця в ніс, проколені губи), одяг використовується різноманітна, часто це кофти сітки або щось з «фетиш» - області.

VAMPIRE GOTH.

Готи, що тяжіють до «вампірськой» естетики. Вони вважають себе вампірами, часто нарощують або імплантують собі довгі ікла, іноді користуються зубними протезами з іклами, в одязі віддають перевагу романтичному стилю.

БЭБІ-ГОТИ.

До цієї категорії відносяться декілька категорій готів:

1. Підлітки, що тільки що стали готами, знаходяться в періоді адаптації до субкультури.

2. Готи-модники, сприймаючі тільки зовнішні атрибути субкультури і що не збираються через недостатній інтелект цікавитися іншими аспектами субкультури, особливо її культурними і соціальними аспектами.

3. Готи, що розглядають субкультуру тільки як «загальне поклоніння музичному кумиру». Це ж найменування нерідко уживається по відношенню до химозникам.

ХІМОЗНИКИ.

Химозники - сукупне найменування фанів (фанатів музичних груп), що декларують свою приналежність до «готів».

До даного крила відносяться фанати музичних груп «HIM», «Расмус», «Evanescence». Ці групи створили музичні напрями, віднесені ними до готичної культури.

У середовищі готів поширено думку, що твори цих груп не мають відношення до готики, а є «попсою».

Звідки вони узялися.

Готи - представники молодіжної субкультури, що зародилася в кінці 70-х років XX-го століття на хвилі пост-панку. Готична субкультура достатньо різноманітна і неоднорідна, проте для неї в тому або іншому ступені характерні загальні риси: специфічний похмурий імідж, а також інтерес до готичної музики, хоррор-літератури і фільмів, декадансу і містики.

У основі готичного руху лежить готична музика, що виросла з пост-панку. Тому готів прийнято все-таки вважати музичним напрямом. Згодом до декадентського колориту стали додавати містичні символи, причому без яких-небудь спроб зв'язати їх між собою і осмислити. Ця невизначеність і є слабке місце готичного руху: як субкультуру, що не має чіткої ідеології, її постійно тягне в різні боки, причому ці відхилення не завжди прикрашають репутацію готів.

Субкультура готів прийшла в нашу країну із заходу у середині 90-х років. В рамках даної субкультури склалася своєрідна філософія. В цілому для субкультури готів характерна загальна тенденція до театральності, естетичності, увага до надприродного і ексцентричного. Готи охоче запозичують кладовищенську, вампірськую естетику.

В цілому готи характеризують свій світогляд як «романтично-депресивний погляд на життя».

Еталонному образу гота властиві: замкнутість, «часті депресії», меланхолія, підвищена ранимість, естетичність, містицизм, неприйняття стереотипів поведінки і стандартів зовнішнього вигляду.

Також характерною межею більшості готів є сприйняття смерті як фетиша.

Шлях майже кожного сучасного гота починається в юності, в роки пов'язані з перехідним віком. Нерозуміння із сторони дорослих і однолітків спричиняє за собою спершу пригніченість, а потім депресію. З депресії просто так не вийдеш - це серйозний психологічний розлад, що вимагає уваги оточуючих, іноді навіть допомоги фахівців.

У цьому стані часто виникають питання типу «кому я потрібен?», «навіщо я живу?», розум відвідують різні думки ніби «я нікчемність», «я нікому не потрібен», «я хочу померти». Це логічно з'ясовне явище. Людина є функціональною частинкою суспільства.

Готи – це люди,

а) що відносять себе до готичної субкультури .

б) що сповідають якоюсь мірою готичний стиль життя .

в) специфічне «чорне», іронічно-філософське відношення до навколишнього світу і життя

г) любов до готичної музики та літератури, арту.

д) носіння тотально чорного одягу + срібло і створення специфічного «готік» і «вамп» іміджу як у жінок, так іноді і у чоловіків. 

Готи мають так званий готичний світогляд або, в інших словах, - «життєву філософію» що поєднують два основні елементи: абсолютний індивідуалізм і незвичайна романтика . Завжди прагнути до більшого (у житті, музиці, арті, шукати красу навіть в тому світі, в якому її немає, завжди дивитися на всі (негативні і позитивні) сторони життя, не закриваючи на них очі. Намагатися зрадити кожен сірий, банальний день - внести в нього емоції і відчуття шляхом музики, стилю одягу, мейк-апа (іміджу) і інших джерел. Знати правду і похмуро іронізувати над нею .

Готи беруть енергію і життєве натхнення з тієї музики, літератури, арта і філософії, які інших просто «вантажать», депрессируют, здаються дуже похмурими, «незрозумілими» або дуже складними. Готи живуть тим, що примушує весь час відчувати емоції. Звичайно готична музика дуже емоційна і багатьом людям весь цей спектр емоцій не потрібен. Інші - біль, смуток, емоційна агресія від життя та інші для них важкі. Готу ж потрібні всі відтінки і фарби емоцій - політ абсолютного болю і радість щоденного подолання меж сірої реальності, безмежний смуток і що несе розуміння відчуттів, печаль. Радість і смуток - два вимірювання. Готи - посередині. Готи зберігають холод своїх емоцій. Готи не слабіють від смутку, похмурості, депресії, а знаходять в цьому свою радість, енергію і силу. Для збереження своїх емоцій потрібен постійний пошук чогось сьогодення - в житті, музиці... Готи постійно шукають те, що стимулює відчуття і дозволяє занурюватися в свій світ.

Якщо людина пройшла через складний (важкий) період життя - він слухає ту музику, яка дає силу, енергію. У цей період пізнається те, що сьогодення в житті, а що ні, оскільки сприйняття людини загострене і здатне тонко відчувати різницю між щирою, смаковою музикою . Тому до готики часто приходять через «чорну» смугу життя, яке примушує відокремити фальш від дійсних емоцій, а штучно створену, результатно или ж однобоку тотально-радісну музику від тієї, яка несе емоції...

Готи і сатанізм.

У атрибутиці готів велике значення має сатаністськая атрибутика. Відношення до сатанізму на цьому вичерпується. Суцільний скринінг готів показав, що ідеологія і філософія сатанізму у готів, в основному, не знаходить відгуку. Ймовірно, одній з причин подібної позиції пов'язаний з тим, що в середовищі готів поширений буддизм, і у зв'язку з цим сатанізм не сприймається з християнських позицій.

Звинувачення в зв'язку готики і сатанізму звучать в основному із сторони релігійних і навколо-релігиозних консеравтівних організацій. Проте дослідження показують, що прямого зв'язку між цими явищами немає. Ця поширена помилка викликана найчастіше атрибутикою готів, яку деякі приймають за сатанинську.

Готичний світогляд не прив'язаний до конкретної релігійної доктрини, тут готи нічим не відрізняються від звичайних людей. Серед них є немало не віруючих ні в що або навіть радикальних атеїстів. Але при цьому немало і вельми релігійних - прихильників як традиційних конфесій, так і новомодних або, навпаки, стародавніх учень.

Існують і готи-християни, хоча вони в готичній субкультурі і представлені в меншині. До речі, готи запозичили деякі елементи християнської символіки.

Тяга до таємничого має різні прояви: від примітивного використання магічних символів як елементу прикрас, до серйозного вивчення магічних таїнств. Серед готів дуже популярні окультні традиції різних язичницьких шкіл.

Зустрічаються готи, що вивчають інші окультні традиції - від Єгипетських і Іранських до Вуду і Каббали. До язичників можна віднести послідовників стародавніх окультних або претендуючих на старовину традицій друїдів, одіністов, а також послідовників сучасніших і менш поширеніших учень - телемітов, теософів, аріософов. Готи-статаністи - здебільшого люди, привернуті похмурою релігійною естетикою і її зовнішнім проявом. Серйозно їх не можна назвати сатаністами.

Символи.

Готи використовують різноманітну єгипетську, християнську і кельтську символіку. Основним готичним символом є єгипетський анк - символ вічного життя. Тут простежується очевидний зв'язок з готичною субкультурою, що виникла, як ми пам'ятаємо, завдяки вампірськой естетиці. А вампіри якраз і є ходячі мертвяки, що живуть вічно.

Християнська символіка присутня не так часто, звичайно у вигляді роспять тільки із стильнішим, ніж це прийнято традицією, дизайном. Кельтські символи представлені кельтськими хрестами і різними орнаментами. Нерідко використовуються пентаграми (звичайні і перевернуті), перевернуті хрести, восьмикінечні зірки і інші окультні символи. Популярні різні символи смерті - прикраси з трунами і черепами. До готичних символів можна віднести і кажанів.

Хоча готична субкультура утворилася в першу чергу, як музична, на її розвиток зробили вплив також література і кінематограф. Слід підкреслити, що такого поняття, як «готичний фільм» в кінематографі не існує. Фільми, представлені нижче, в більшості своїй, відносяться до жанру Жахів.

Література.

Готичний роман і поезія - Байрон, Волпоул, Анна Райс. Роман і поезія, в яких нарівні з похмуро-романтичною і містичною стилістикою піднімаються теми пізнання своїх прихованих сторін, своєї суті. Надалі такі автори як Едгар По, Кафка, Густав Майрінк успішно продовжили розвиток цього жанру і домисили до містики і романтики небагато філософії і внутрішніх людських досліджень. Один з найбільш читаних готами авторів - Лавкрафт. Далі готика стала ще більш філософською, і до сучасної літературної готики «другої хвилі» можна віднести літературу «похмурої», останньої романтики або ж футурологічної правди - Ремарк («Тріумфальна Арка», «Чорний Обеліск», етс), Оруєлл , Хемінгуєй («Острови в океані», «По кому дзвонить дзвін»). І так звану екзістенциальную літературу - Сартр («Стіна»), Камю («Чума»).

Готичним романом в XIX столітті називали романтичні і містичні «жахи». До найпопулярніших авторів готичних романів відносять Едгара По, Мері Шеллі, Брема Стокера. До пізніх відносять представникам готичного романа Говарда Лавкрафта і Енн Райс.

Культової популярності набуває письменниця Анна Райс, автор новел про вампірів. У цей період сформувався базис сучасної готичної субкультури.

Кіно.

Початок відліку готичного кіно - 1930-ті. Коли з'явилися перші фільми як містичного плану – «Носферату», «Дракула», так і абстрактно - експресионністського плану – «Метрополіс». Незабаром, як і в літературі до готичних фільмів стали відносити і більш психологічне, «незрозуміле» кіно. Тому на даний момент готичне кіно - це як екзистенціальне, психологічне кіно, так і містика, жахи.

Готичне кіно зачіпає всі інтеллекутальниє сфери і аспекти буття людини - пошук себе, проникнення в якнайглибші сфери свідомості, баланс емоцій, знань і похмурої романтики. Серед найбільш  - «Ворон» ,«Втрачене шосе», «Одіссея 2001».

Культовим готичним фільмом є «Ворон». У «Вороні» виражена суть готики - вічний біль, що не згорів в попелі смерті любов, холодна правда і кривава брехня.

До кінця XX століття естета готичного романа настільки увійшла до популярної культури, що стала постояним предметом пародій, одна з найвідоміших - телесеріал «Сімейка Аддамс».

Інший ключовий фільм, що зробив вплив на розвиток готичної субкультури - це «Голод» (1983).

Великою популярністю користуються також фільми режисера Тіма Бартона, який нерідко використовує готичну моду і символіку. У багатьох з них знявся популярний актор Джоні Депп, причому в деяких фільмах його образ відповідав готичній моді, наприклад, «Эдвард Руки Ножиці», «Сонна лощина», «Суїні Тодд, демон-перукар з Фліт-стріт».

Існує цілий ряд журналів про готичну музику і субкультуру. Створені спеціально для готів і що розкривають всю різноманітність цього руху.

Готі та суїцид.

Одне з поширених звинувачень на адресу готики - пропаганда суїциду. У текстах деяких готик-груп (а також груп, що помилково зараховуються до готики) тема депресії смерті, замогильному життю зустрічається достатньо часто, і деякі з текстів можна витлумачити як схвальні щодо самогубства. Іншою причиною такого звинувачення стала звичка деяких готів інсценувати спробу самогубства, наприклад, надрізаючи вени. В той же час, згідно останнім дослідженням, готік-субкультура дає людям з схильністю з депресією розуміюче суспільство, полегшує їх соціалізацію і таким чином, може навіть запобігати суїциду.

Місця збору.

Готичну субкультуру важко уявити без «сцени» або місця збору, тусовки зі всіма атрибутами руху. У містах з розвиненою готичною «сценою» це - клуби, паби, регулярні концерти готичних груп, готичні магазини, обумовлені місця збору в покинутих будівлях, на кладовищах. Відповідно, якщо якась людина починає відвідувати дані заходи і яким-небудь чином стає відомий на готичній «сцені», його починають вважати частиною готичної тусовки.

Як і всі звичайні люди, готи угамовують спрагу пивом, горілкою і кріпленими винами. Особливою популярністю користується «Абсент», «Абсентер» і червоне вино. Всі «паті» і домашні тусовки супроводжуються активними узливаннями. Ходять чутки, що готи не гидуватимуть і травичкою.

 

3.3.Аніме.

До 1980-м аніме і манга широко розповсюдилися в Японії, і переживали свій так зване «Золоте століття». Були випущені перші серіали з циклу .

У рази зросло число як поклонників аніме, так і глядачів, що дивляться його від час від часу. В той же час в Японії продовжували удосконалюватися технології створення аніме.З дитячих мультиплікаційних фільмів почала XX-го століття японська анімація перетворилася на культуру, що творить різноманітні, серйозні і забавні, емоційні і наївні, призначені для підлітків, дітей і дорослих, твори.

Останніми роками в розвитку аніме спостерігався черговий період активного зростання. Аніме стало популярним за межами Японії, викликавши розвиток відповідних субкультура в багатьох країнах. Виросло як число дистриб'юторів аніме, так і кількість компаній, його що випускають. Об'єм їх продукції, що випускається, зростає, причому часто не в збиток її якості. Підвищується загальний рівень якості анімації, для створення аніме і манги активно використовуються комп'ютерні технології.

Анімешникі як субкультура.

Особливе місце в числі різноманітної субкультури сучасного суспільства належить молодіжній субкультурі як специфічному, характерному тільки для цієї соціальної групи, способу поведінки, спілкування, проведення дозвілля, уявлення про світ, що втілюються в особливому молодіжному способі життя.

Про анімешників вже давно говорять як про особливу молодіжну субкультуру. І дійсно, тут ми бачимо всі відмітні ознаки:

1) особливі інтереси і цінності (ну, про інтереси можна багато не говорити, тут і так зрозуміло - аніме, манга, культура і історія Японії. Сюди можна віднести і захоплення: колекціонування аніме і манги, фігурок, постерів, малювання в стилі аніме, письменництво. Що ж до системи цінностей, тут вже все залежить від конкретної людини і її виховання);

2) своя мова - сленг .Крім того, варто сказати, що багато хто використовує з своєму лексиконі і японські слова або фрази. Найбільш поширені «Здрастуйте», «Вибач», «Спасибі». Ну, і просто неможливо не згадати велике і жахливе «НЯ!», яке може виражати самі різні емоції;

3) манера поведінки. Тут достатньо складно визначити загальну для всіх анімешников манеру поведінки. Якщо говорити про вікові групи, то у підлітків - анімешников, а особливо дівчаток 12-15 років це виражається яскравіше, ніж у дорослих анімешников.

4) одяг і зовнішній вигляд. Іноді по самих незначних деталях (брелок на телефоні у вигляді анімешного персонажа, підвіска на ланцюжку) можна визначити анімешника. Сумки і футболки з відповідною символікою - це вже значніші елементи. Не секрет, що багато хто робить собі зачіски як у улюбленого персонажа.

5) наявність неформальних груп і співтовариств. Зрозуміло, це клуби і інші об'єднання.

Аніме - це НЕ МУЛЬТИКИ! Тільки в інших країнах люди вважають негожим дивитися мальовану мультиплікацію і з віком переходять на художні фільми.У Країні Висхідного Сонця ситуація протилежна.Там навіть дорослі із задоволенням дивляться аніме.Аниме - це витвір мистецтва.

У аніме кожен знайде щось для себе, до душі.Для когось це буде фантастика з величезними людиноподібними роботами.Для когось - шкільна романтика.А комусь сподобається містичний жанр...

Хто такі «анімешникі» .

У своєму житті ви дуже часто стикаєтеся з цими дивовижними людьми.Бачите їх на вулиці в натовпі, стоїте поряд в транспорті, може быть,даже,работаете разом.

Ці люди - представники руху «анимешників»,або «отаку».

Про анімешниках вже давно говорять як про особливу молодіжну субкультуру. І дійсно, тут ми бачимо всі відмітні ознаки:

До речі, справжній анімешник ніколи не подивиться аніме із звуковим перекладом, тільки субтитри.Тому що голос, інтонація - це половина аніме.

Найширшим сегментом стали підлітки у віці 12-15 років, тобто в тому віці, коли психіка найбільш сприйнятлива до зовнішніх картинок, а уява допомагає відтворити необхідні картинки. Так і з'явилася субкультура аніме. А саме тим, що намагаються відтворити в реальному житті те, що побачили на екрані.

Способи відтворення аніме в житті на перший погляд дуже прості, але представники цієї субкультури відносяться до творчого процесу дуже дбайливо. До числа цих способів входить малювання, твір текстів і косплей. Малювання виконується у японському стилі манга, часто ці картинки виконані в чорно-білій графіці простим олівцем.

Фантазія є головним помічником анімешников і під час написання авторських робіт або фанфіків. Ці роботи по стилю не повинні виходити за рамки, поставлені японськими колегами, але в той же час розкривають незвичайну для тих жвавість нашої думки. До речі, тих, хто займається подібною творчістю називають ще отаку, на відміну від просто поклонників аніме, вони постійно зайняті творчістю.

Цікаво ще і те, що у анімешников повністю відсутня яка-небудь ідеологія, зате добре представлений характерний сленг, багатий японськими слівцями.

У 2005-6 роках, коли аниме-культура заполонила пострадянський простір, до неї спочатку відносилися вельми критично.

Ця субкультура нерідко зустрічає своїх супротивників, здебільшого, через те, що сьогодні вона стала модною тенденцією. Критики говорять про відірваність поглядів від світу і відході талантів в іншу культуру. З іншого боку представники аніме не влаштовують суспільних протестів і політичних хвилювань. Вони просто перебувають в своєму світі.

Сьогодні аніме є унікальним культурним пластом, об'єднуючим як серіали для дітей - аніме в його початковому розумінні, так і підліткові твори, часто, достатньо серйозні і для перегляду дорослими - сенен (аніме для хлопців), седзе (аніме для дівчат) і навіть повноцінне «доросле» аніме. Діапазон зараженості і підвиди отаку.

Підвидів отаку дуже багато. Безумовно - основний контингент споживачів східного продукту складається із студентів і старших школярів, але варіюється він від 10 до 40 років (причому в 2005 вік отаку курсував з 15 до 35).

Підвид перший. Отаку початківець.

Звичайно отаку початківець сам не підозрює про те, що те, що він побачив по телевізору є чимось особливим. Професійні анімешникі відносяться до отаку початківцем по різному - більшість любить освічувати юних споживачів новим термінам і урокам життя себе любимих. Інші ж дивляться на юне покоління з легкою ненавистю .Отаку початківець розвиваються і поступово переходять в наступну стадію.

Підвид другий. Отаку захоплений.

Коли отаку відкриває для себе аніме з боку не якогось там мультика по телевізору, а конкретно певної анімації, якої багато він стає захоплений до грані.

Анімешника не можна знищити. Позбавити інтернету повністю - переглядатиме і перечитуватиме накопичене. Відібрати комп'ютер - піде за аніме в який-небудь аниме-клуб. Посадити під замок - почне писати свої власні фанфіки на папері. Відібрати папір з ручкою - стане писати їх на стінці власною кров'ю. Прив'язати до ліжка - кричатиме пісні з аніме. Якщо заткнути рот - зжере кляп і знову почне співати! А якщо почати колоти ліками, то через деякий час він придумає сценарій нового аніме. І розповість його охоронцю. Який стане анімешником, випустить його, і вони разом втечуть і випустять придумане аніме, яке стане хітом десятиліття. Анімешникі не здаються!

Приблизно так виглядає середня стадія анімешников. Людина стає майже схиблений на створених світах, внаслідок чого страждає бюджет - анімешник захоплений хоче все і вся, що пов'язано з аніме. Проходить це після насичення. Або не проходить. Тому що далі в розвитку анімешника відбувається розгалуження.

Підвид третій. Варіант перший, сприятливий. Отаку пересичений.

Поступово проходить ейфорія споживання аниме-культури, в самій анімації жарти і сюжети здаються штампами, внаслідок чого активність такого анімешника падає в два рази. Врешті-решт, пересичений анімешник стає абсолютно нормальною людиною, що зрідка дивиться аніме, але що спілкується в основному зі все тим же контингентом отаку.

Підвид третій. Варіант другий, несприятливий. Отаку злісний.

Не дивлячись на те, що в своєму середовищі анімешников різні приниження рідко виникають, багато анімешникі другого підвиду стають ще нелюдимішими. Поступово вся енергія і життя у них йде на аніме. Такі отаку живуть Інтернетом і анімацією дуже довгий час, спілкуючись так само серед собі подібних, але тільки через мережу.

Підвид четвертий. Нарутовец.

Річ настільки популярна, що ті, хто її не знають, швидше за все просто не цікавляться подібними речами. Величезна епопея із справжніми переживаннями і нешаблонними героями вбила в серця багато людей, навіть близько незнайомих з такою річчю, як аніме. І ось, «Наруто» дісталося до України.

Як і вважається дуже популярній речі, багато хто став її ненавидіти. Тому серед анімешников дивитися «Наруто» вважається ганебною справою. Звичайно, є такі, яким глибоко все одно, але все-таки...

Зовнішній вигляд.

Анімешники нічим не відрізняються від звичайних людей. В основному. Їх можна виділити в натовпі по японській музиці, що доноситься з навушників, по значках з анімешнимі героями на рюкзаках і сумках, і по інших речах з цією атрибутикою. По відношенню до іншої субкультури, анімешникі лояльні, серед них нерідко зустрічаються емо, панки і готи. Любити аніме може абсолютно будь-яка людина.

Отаку дуже люблять неко-вушка і бандани з символікою «Наруто» - це найпоширеніша річ з аниме-костюмів, і купити її можна за ціною звичайної кепки. Неко-вушка ж є котячими вухами. Річ у тому, що образ дівчини-неко досить часто простежується в аниме-тенденції. Тому анімешники, що тяжіють до уособлення себе в улюблених героях і присвяченню себе в кавайность, приміряють такі вушка і навіть спокійно розгулюють в них по вулицях.

У іншому – звичайну людину і анімешника сплутати важко.

Заняття отаку.

Як і всяка течія, аніме створює групи його любителів. На жаль, в особливо невеликих містах анімешникі рідко знають про себе подібних. Такі тусовки можуть суміщати в собі людей будь-якого віку - анімешникі рідко звертаються на ви до свого співрозмовника, навіть якщо він старше за нього на десять років, серед них всі свої.

Маленькі збори в чиїй-небудь квартирі називаються анімкамі - на них присутні люди в кількості десяти і менше чоловік. Співтовариства більше десяти звичайно гуляють і це іменується трохи інакше. Особливо великі компанії створюють свої клуби. Нерідко ентузіасти влаштовують масштабні фестивалі у великих містах.

Обов'язковою частиною фестивалю є косплей. Це майже повне наслідування зовнішності якого-небудь героя аніме. Починаючи з костюма і аж до парика. У косплєє все одно найчастіше лідирують девчата-неко - звичайні японські школярі, як з сарказмом називають анімешникі найчастіших героїв аніме. Цілком звичайно як жінки можуть одягнутися в чоловічого персонажа, так і чоловіки в жіночого. Останнє відбувається дуже рідко і, найчастіше, жартома.

Проте, з початку показів аніме по телевізору (всі ті ж 2005-2006 роки), анімешников в Україні стало ще більше. Можна сказати, що дистриб'ютори все-таки добилися свого.

 

3.4.Ультрас та футбольні хулігани.

Ультрас - організовані групи підтримки спортивних команд, головним чином футбольних команд Європи і Південної Америки, а так само країн інших континентів.

Історія розвитку.

Перші організовані ультрас з'явилися в Югославії і Італії після Другої світової війни. У 1966 виникло ультрас угрупування Мілана - Commandos Tigre. Італійська форма вболівання надалі розповсюдилася на багато європейських країн. Зараз найрозвиненіші ультрас по праву знаходяться в Італії, Сербії, Росії і низці деяких країн Європи

Ультрас - високоорганізовані фанати певного клубу.

Угрупування Ультрас - це, як правило, офіційно зареєстрована структура, яка об'єднує від десяти до декількох тисяч найбільш активних фанатів, що займаються всіляким інформаційним просуванням і підтримкою своєї команди, - промо-атрибутикою, популяризацією свого руху (граффіті, стікери, листівки і т.д), розповсюдженням і продажом квитків, організацією спеціальних шоу (супорт) на трибунах, організацією виїздів на гостьові матчі улюбленої команди.

Організація, як правило, існує за рахунок членських внесків своїх учасників.

Найбільші угрупування ультрас беруть активну участь в комерційній діяльності підтримуваних команд, мають свої власні магазини, бари і пивні зали, нерухомість, одержуючи, таким чином, необхідні суми для організації кореографії на трибунах. Ці витрати можуть досягати десятків тисяч доларів за один матч.

«Ультрас культура» - це суміш декількох стилів підтримки команди: від розвівання шарфів і прапорів з раннього англійського вболівання, бразильської торсиди і первинного італійського стилю.

7 основних пунктів менталітету ультрас:

Не переставати співати, незважаючи на хід матчу і на результат;

Не сідати під час матчу;

Відвідувати всі можливі матчі свого клубу, не дивлячись на ціни і відстань;

«Відстоювати клубні кольори»;

Допомагати розвитку ультра-культура популяризацією руху.

Атрибутика Ультрас

Шарфи ;

Прапори;

Розтяжки (транспаранти, не плутати з банерами);

Хто такі Ultras? Ультрас - це спосіб життя, образ думки. Це те, коли футбол вже набагато більш ніж просте захоплення або хобі - це ваше життя! Ви вже не можете не піти на стадіон, ви вже не можете НЕ поїхати на виїзд, ви нездатні відмовитися від посиденьок з цими людьми і друзів, справжніх друзів, не зав'язаних з вашою улюбленою командою, у вас з кожним роком все менше і менше, а приходивши на футбол ви вже не можете просто спостерігати за грою - вам потрібне більше, вам потрібне самому безпосередньо прийняти участь в підтримці команди... Ви - ультрас. У повному розумінні цього слова.

 

Хуліганські угрупування, в першу чергу, направлені на фізичне усунення таких же фірм іншого клубу, а потім вже підтримка клубу на стадіоні і т.д. Тобто якщо вибір буде поїхати на футбол або поїхати побитися із заклятими ворогами, то відповідь очевидна - другий варіант. Перед ультрас таке питання навіть виникнути не може. Якщо таке питання виникає, це означає тільки одне - це вже не ультрас, а хуліган. Ultras це не насильство! Це підтримка і творення - підтримка клубу і творення тієї неповторної атмосфери на стадіоні, ради якої футболісти готові віддавати своє здоров'я, а люди будь-які гроші, щоб це побачити і зануритися в цю атмосферу. Буває, особливо в тій же Італії, коли ультрас втягуються в бійки і безлади, але ці безлади завжди носять стихійний характер, а не організований як в хуліганському середовищі.

Ультрас, це в першу чергу любов до команди, честь, і вірність їй. Підтримка команди на будь-якому матчі, незалежно домашній або гостьовий, і в якій кількості. Для багатьох європейських ультрас немає такого поняття, як «золотий сезон» вони зобов'язані бути на всіх матчах! Любов, виражається, у вигляді носіння рідних кольорів, підтримки і перфоманса на трибунах. Адже часто ж можна відмітити на трибунах не що інше, як викладене з картону серце.

Погодьтеся, що сьогодні футбольні матчі дуже важко уявити без уболівальників і вистави, які вони влаштовують на трибунах. Причому для того, щоб в цьому переконатися, не обов'язково знаходитися на стадіоні. Піротехніка і файери, композиції з різноколірних листівок, пісні і крічалки, банери і прапори.

Футбольні хулігани.

Футбольні хулігамни - особи, що порушують громадський порядок, пов'язуючи свої дії з футбольними пристрастями і обгрунтовувавши їх ними. Самі футбольні хулігани розцінюють свій рух як субкультуру. Як правило, злочини на грунті футбольного хуліганства скоюються до або після футбольних матчів, а також в місцях великих скупчень футбольних уболівальників.

Ситуація не покращала, коли телебачення, крім самої гри, стало демонструвати масові бійки за участю уболівальників. Це не тільки надихало хуліганів, але і було новим засобом суспільного розголосу і самореклами. Аналогічна ситуація спостерігалася і в пресі - колекціонування газетних заміток стало справжнім захопленням для багатьох фанатів.

Сутички ворогуючих угрупувань проходять далеко від стадіонів і в більшості випадків наперед обмовляються в Інтернеті або ж по телефону. Фанати стали мобільніші і пильніше. Акції, що проводяться, плануються тижнями і прораховуються до кожної деталі, ведуться інформаційні війни, проводяться відволікаючі маневри.

Вони - агресивно настроєні піонери сучасності, піддані ідеям фашизму. Їм все одно, як їх називає і що про них думає суспільство. Для когось з них це самоствердження, спрага чогось більшого, нові знайомства і весела компанія, хтось дійсно є патріотом свого клубу. Всіх їх, як і молодь в цілому, об'єднує дух боротьби і свободи. Вони - це футбольні хулігани.

У всіх країнах світу, де футболом займаються на професійному рівні (участь клубів і збірної в міжнародних турнірах), існують угрупування футбольних хуліганів. Сам футбол для них - справа другорядна. Те, що спочатку було духом суперництва, патріотизмом, в сучасному світі переросло в ненависть до фанатів клубів суперників, нацизм і витікаюче звідси насильство і безлади. У більшості країн в сутичках ворогуючих фанатів нерідко використовуються ножі, биті пляшки, ланцюги, палиці, деколи справа доходить навіть до вогнепальної зброї. Вони живуть бійкою і лютою ненавистю.

Якщо за кордоном футбольні безлади і насильство в більшості своїй викликані етнічною або релігійною ворожнечею, то в Україні і Росії це не що інше, як дань моді, що накотила із заходу, чергова молодіжна субкультура.

У кожного футбольного клубу є фан - клуб, який, у свою чергу, ділиться на ультрас (фанатів тих, що займаються підтримкою команди тільки на стадіоні), і хулів (від англ. «hools» - скорочення від «hooligans», хуліганів). В основному хули - це хлопці від п'ятнадцяти до двадцяти чотирьох років. Угрупування хуліганів називаються фірмами. У одного клубу може бути декілька фірм: основний склад, запасний, молодіжний. У фірми є лідер, який вирішує, що буде на стадіоні по частині уявлення (прапори, розтяжки, піротехніка), підтримує зв'язок з керівництвом клубу (зокрема з начальником охорони стадіону), а також організацією підтримки клубу за стадіоном - боями.

Основним заняттям хулов є участь в організованих кулачних побоїщах з угрупуваннями таких же хулів, але що хворіють за інший клуб. А також сумісне проведення часу за розпиванням пива і розмовами на футбольну тематику.

Існують неписані правила поведінки фанатів в бійках, так званий «феірплей». Дані правила як би перетворюють сутички між фанатами у вид спорту. Головною умовою є чистий бій на кулаках, без якої-небудь зброї. Лідери наперед обумовлюють кількість бійців з кожної сторони, місце (в основному за містом - подалі від співробітників міліції) і час проведення бою.

Але ці правила розповсюджуються тільки на організовані бої. Крім цього, однією з улюблених забав хулов є гра «Полювання на лисиць». В ролі лисиць виступають живі люди. З самого приїзду іногородніх фанатів, що приїхали підтримати улюблену команду на виїзний матч, за ними встановлюється стеження. Використовуючи для цього спеціально розставлених по місту людей і зв'язки, вони дізнаються місцеположення «ворожих» фанатів перед матчем і організовують на них несподівані напади.

На безриб'я і рак риба, тому, коли немає футбольних бійок - не проти побити ськейтбордістов, емо і інших - тих, хто якось відрізняється від сірої маси.

Хули стоять в стороні від політики. Але однією з невід'ємних складових світової субкультури футбольних хуліганів є радикальні праві погляди учасників руху. Всі вони зараховують себе до ярих патріотами, і готові годинами говорити про те, що «чорні приїхали в нашу країну, скоюють злочини і продають нашим дітям наркотики». На щастя, такий погляд на речі не особливо поширений серед криворізьких хулов. А ті декілька «адекватов», які найбільш послідовні в копіюванні європейських «колег», із-за своїх «подвигів» знаходяться під прицілом СБУ.