Сучасні екологічні проблеми у світі та в Україні.

Тема: Сучасні екологічні проблеми у світі та в Україні.

Мета: допомогти розглянути та сприйняти сучасні глобальні екологічні проблеми людства, їх сутність, причини виникнення та шляхи розв’язання;

сприяти усвідомленню необхідності ведення здорового способу життя;

розвивати критичне мислення, уміння виокремлювати головне, узагальнювати факти;

сприяти розвитку загально-навчальних вмінь (працювати над проблемним питанням, виступати з повідомленнями, вивчати додаткову літературу);

розвивати відчуття відповідальності за екологічну ситуацію , виховувати колективізм, організованість;

здійснювати екологічне виховання, формувати активну життєву позицію;

Цілі:

формувати компетентності :

ключові: вміння вчитися, самоорганізовуватися до навчальної діяльності у взаємодії;

загальнокультурні: дотримуватися норм мовленнєвої культури; здоров’збережувальні : виховувати життєві навички, що сприяють соціальному здоров’ю;

предметні: розширити знання про особливості сучасних екологічних проблем в світі та Україні . З’ясувати які екологічні проблеми є актуальними. Встановити суть ,причини ,шляхи вирішення кожної з проблем .

Тип уроку: вивчення нового матеріалу за технологією проектного навчання

Обладнання: підручник, зошит, політична карта світу з червоними кружечками на географічних об'єктах: Великі озера,Мексиканська затока,Північне море,Ірландське море,Балтійське і Середземне море,Нью-Йоркська бухта,Чорнобиль, Японія. Картинки, плакати, таблиці, які ілюструють екологічні проблеми та їх наслідки . Комп’ютер,презентація.

Структура уроку

І. Організаційний момент

Забезпечення емоційної готовності до уроку

ІІ. Актуалізація опорних знань

 Інтерактивний метод навчання «Асоціативний кущ»

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Пророцтво великого італійця епохи Відродження – Леонардо да Вінчі.

IV. Сприйняття та засвоєння нового матеріалу

Виступ кожної групи з використанням мультимедійної презентації

Осмислення об'єктивних зв'язків і взаємозалежностей у вивченому матеріалі

 V. Узагальнення й систематизація знань

Таблиця «Екологічна проблема,суть проблеми ,причини її винекнення,шляхи вирішення»

VI.Підсумок уроку

VIIІ. Домашнє завдання

Коли висохне останнє дерево і помре остання тварина,ви зрозумієте,що у

Всевишнього для вас немає іншої Землі.

Б.Д. Орлі

Хід уроку

І.Організаційний момент.

Забезпечення емоційної готовності до уроку

Американський винахідник Генрі Форд сказав:

Зібратися разом - це початок,

Триматися разом - це прогрес,

Працювати разом - це успіх!

Ми зібралися,тримаємося разом і починаємо працювати. Бажаю успіху!

ІІ.Актуалізація суб’єктного досвіду.

Актуалізація опорних знань.  

Інтерактивний метод навчання «Асоціативний кущ»

На початку роботи вчитель визначає одним словом або словосполученням тему, над якою проводитиметься робота, а учні згадують, що виникає в пам'яті стосовно цього слова або словосполучення. Спочатку висловлюються найстійкіші асоціації, потім – другорядні. Учитель фіксує відповіді у вигляді своєрідного «куща», який поступово «розростається». 

ІІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності

Вступне слово вчителя.

«На землі завжди будуть відбуватися спустошливі війни. І смерть нерідко буде участю всіх воюючих сторін. З граничною злобою ці дикуни знищать безліч дерев у лісах планети, а потім звернуть свою лють на все ще знайдеться живе довкола, несучи йому і руйнування, страждання і смерть. Ні на землі ні під землею, ні під водою не залишиться нічого незайманого і непошкодженого. Вітер рознесе по всьому світу позбавлену рослинності землю і засипле нею залишки істот, що наповнювали колись життям різні країни». Це моторошне пророцтво належить великому італійцю епохи Відродження – Леонардо да Вінчі. Та невже йому дійсно судилося збутися? Як же зупинити екологічну кризу? Як привести у відповідність задоволення потреб людини і збереження навколишнього середовища? Простих відповідей тут немає. Але ми спробуємо знайти відповіді

Серед глобальних проблем людства на початку ХХІ-го століття на перше місце виходять глобальні екологічні проблеми.

Тому ми сьогодні давайте поставимо перед собою проблемні запитання і на протязі уроку будемо намагатися дати на них відповідь.

( Які особливості мають глобальні екологічні проблеми?

Що потрібно зробити для створення екологічно стабільного суспільства? )

ІV. Сприйняття та засвоєння нового матеріалу

Протягом уроку працює довідкове бюро.

( Окремі учні отримали випереджувальне завдання- пояснити суть понять,які будуть вивчатися на уроці)

Учні класу записують визначення термінів у біологічні словники

*Середовищезнавство, або інвайронментологія-наука про стан довкілля і місце людини в ньому.

*Довкілля-комплекс природних,антропогенних і соціальних чинників життя людини

Охорона довкілля ,або інвайронменталістика-система заходів щодо раціональнговикористання природних ресурсів,збереження природних комплексіві забезпечення екологічної безпеки.

Вчитель; Середовищезнаство і охорона довкілля є прикладними галузями знань,основою для розумного використання ресурсів довкілля,його охорони та забезпечення умов сталого розвитку суспільства.

Сучасна екологічна ситуація на планеті Земля характеризується, майже повсюдно, різким погіршенням якості навколишнього середовища.

Те, що людина зробила з навколишньою природою, по своїх масштабах катастрофічно. Забруднена атмосфера, гідросфера, знищені мільйони гектарів родючих ґрунтів, отрутохімікатами і радіоактивними відходами забруднена планета, величезних розмірів досягло обезліснення і опустелювання – руйнується біосфера. Великий ризик самознищення людства в результаті власної діяльності. У зв'язку з цим питання охорони навколишнього природного середовища стоїть дуже гостро і вимагає швидкого рішення.

(Клас на попередньому уроці, відповідно до даних питань, розділився на групи, кожна з яких отримала своє випереджувальне завдання.

Кожна група працювала над своєю екологічною проблемою для створення спільного дослідницького проекту.)

Клас вивчав екологічні проблеми розділившись на групи. Ми вислухаємо повідомлення кожної групи про причини та суть розглянутої ними екологічної проблеми. Під час виступу кожної групи клас заповнює таблицю. Групи працюють з обраними екологічними проблемами.Загальне завдання підбити підсумки по розглянутих проблемах і можливих шляхах їх вирішення.

Група №1.Проблема зміни клімату

Зміна клімату це глобальна екологічна проблема. Основною причиною порушення кліматичного балансу є використання викопного палива та неефективне споживання енергії. Парникові гази CO₂ (вуглекислий газ), CH₄ (метан) та N₂O (закис азоту), що утворюються внаслідок діяльності людини, здатні викликати посилення парникового ефекту.Надмірна кількість газів, які утворюються в результаті діяльності ТЕЦ, транспорту, сільського господарства, промисловості, потрапляючи до атмосфери Землі утримує сонячне тепло у нижних шарах атмосфери, не даючи йому повертатися до космосу. Внаслідок чого йде розігрів планети і як слідство підвищується середньорічна температура на Землі.Зміна клімату є реальністю. Сьогодні клімат на планеті змінюється і стає все більш гарячим і непередбачуваним ніж він був протягом двох тисячоліть. Якщо в найближчі роки не зміняться існуючі тенденції до кінця століття глобальна температура досягне найвищої відмітки. Спалення нафти, вугілля та газу, створення сміттєзвалищ, розвиток автотранспорту, нераціональне сільське господарство призводять до викидів парникових газів (вуглекислий газ, метан, закис азоту), які потрапляючи до атмосфери Землі посилюють “парниковий” ефект, який призводить до глобальної зміни клімату.

Яка частка впливу людини на процес глобального потепління?За останні сто років концентрація вуглекислого газу (CO₂) збільшилася на 40%, що є найбільшим рівнем за останні 650 тис. років.Концентрації в атмосфері метану (CH₄) збільшилася в 2,4 рази в порівнянні з доіндустріальним періодом.Глобальні концентрації закису азоту (NO₂) збільшилися на 20% в порівнянні з доіндустріальним періодом (IPCC¹).

Які існують докази того, що відбувається зміна клімату?За останнім звітом Міжнародної групи вчених зі зміни клімату IPCC¹ (лютий 2007р):

11 з останніх 12 років (1995-2006) були зафіксовані як найтепліші з початку вимірювання температури (1850);

В середньому рівень світового океану океану зростав на 1,8 мм (1,3-2,3) кожного року з 1961 по 2003. Починаючи з 2003, темпи підвищення рівня океану зросли до 3,1 (2,4-3,8) мм щорічно. Сукупно, рівень світового океану збільшився на 0,17 м.

Супутникові дані свідчать, що арктичні льодовики тануть із швидкістю 2,7% в десятирічча, з таненням влітку до 7,4%.

Зафіксовано посилення та довгостроковість засух в районах тропіків та субтропіків і це – є бідою для населення, що там проживає.

Зафіксовано ріст кількості та інтенсивності повеней, що спричиняються більшим випаровуванням.

Зафіксовано збільшення інтенсивності тропічних циклонів на півночі атлантичного океану, як наслідок нагрівання океану і накопичення більшої кількості енергії.

Якщо викиди парникових газів не будуть контролюватися, зміна клімату протягом найближчих сотен років буде відбуватися зі швидкістю, невідомої з початку розвитку цивілізації.Існує реальна можливість того, що механізми реакції у відповідь призведуть до раптової та незворотньої зміни клімату.

Чим погані зміни клімату?Існує така думка, що з глобальним потеплінням в світі стане лише тепліше. Але насправді на нас чекають зміни клімату, які тягнуть за собою такі екстремальні природні явища, як посухи, повені, сильні урагани, затоплення прибережних районів і поселень, аномальні температури. Через проблему зміни клімату вже до кінця цього століття сотням мільйонів людей загрожує існування.

Група № 2 Стихійні лиха.

Стихійні лиха, зокрема, землетруси, виверження вулканів, обледеніння, пожежі тощо, супроводжували людину протягом всього історичного періоду і існували ще до ЇЇ появи. Такі екстремальні ситуації неодноразово змінювали екологічну обстановку на Землі, напрямки еволюції біосфери тощо. Як правило, природні стихійні явища мають характер надзвичайних ситуацій, а їх небезпека оцінюється місцем її виникнення та характером впливу, зоною поширення тощо. За потенційною небезпекою розвитку несприятливих екологічних ситуацій, перед усім надзвичайних екологічних ситуацій, природні явища поділяють на три групи:1) землетруси;2) виверження вулканів;3) інші явища, наприклад урагани, смерчі, лавини, посухи і паводки, процеси на схилах тощо.

Найбільшої небезпеки являють перші дві групи природних явищ, які відносяться до ендогенних і характеризуються високими величинами вивільнюваної енергії і руйнівними силами. Саме на ці два природних фактора припадає основна кількість людських жертв від природних стихійних явищ, причому із зростанням густоти населення кількість жертв буде зростати. Наслідки цих природних стихій можуть бути різноманітними, проте існує певна періодичність цих процесів і певна зональність їх прояву. Хоча прогнозування виникнення цих явищ є малоефективним, їх повторювальність є незначною, особливо що стосується виверження вулканів. Щодо землетрусів, то вони характерні тільки для сейсмічно активних зон: архіпелагів, краєвих зон, молодих гір тощо.

Нажаль, людство практично не враховує уроки минулого і поблизу діючих вулканів та в сейсмічно активних зонах періодично зростає густота населення, що часто посилює негативні наслідки від природних стихій.

Інші стихійні лиха не мають такої руйнівної дії, тому являють меншої небезпеки. Деякі стихійні лиха, наприклад, посухи, паводки, урагани тощо, можуть впливати на врожайність сільськогосподарських культур і тому загострювати харчову проблему тощо. Випадковий характер більшості природних стихійних лих робить їх небезпечними.

Антропогенні фактори виникнення несприятливих екологічних ситуацій - це і забруднення об’єктів довкілля, і трансформація природних ландшафтів, і спрямоване руйнування середовища існування при воєнних діях, і побічні зміни в довкіллі. Ці фактори призводять до порушення кругообігу речовин в довкіллі, видового збіднення біоценозів тощо. Як правило, ці фактори надають систематичного впливу на довкілля, за виключенням воєнних дій та техногенних катастроф.

Техногенні аварії та катастрофи, зокрема, аварії на виробництві, пожежі та вибухи тощо, заслуговують особливої уваги, адже є випадковими. Особливістю цих аварій є не тільки гострота їх прояву, але і особливий характер впливу на природне середовище, який зумовлений утворенням нових речовин-забруднювачів, поширенню радіонуклідів та інших агентів та параметрів. Всі ці катастрофи і аварії мають комплексний характер впливу на довкілля, який супроводжується забрудненням всіх середовищ.

Наслідки воєнних дій мають вкрай негативний вплив на навколишнє середовище, причому проходить як безпосереднє руйнування середовищ, загибель людей і тварин, зниження рослин, так і забруднення об’єктів довкілля. Так, наслідками використання набоїв із збідненим Ураном на території нашого континенту, викликало підвищення радіоактивного фону, що маже мати негативні наслідки для всього живого.

В той же час, більшість факторів формування несприятливих екологічних ситуацій мають комплексний характер і зумовлені одночасно як природними, так і антропогенними факторами. Як правило, проявляється синергетизм цих факторів. Наприклад, землетрус в промислових зонах може викликати техногенну аварію і, якщо така аварія трапилась на екологічно небезпечних підприємствах, то поєднання цих факторів призведе до екологічної кризи або екологічної катастрофи.Останнім часом вчені стали помічати, що зони надмірного антропогенного навантаження, особливо що стосується впливу на надра, стають сейсмічно активними. Так, в зонах шахт та зонах розташування крупних водосховищ спостерігаються поодинокі поштовхи, які з часом стають більш відчутними.

Група № 3 Забруднення довкілля.

Забруднення довкілля — процес зміни складу і властивостей однієї або декількох сфер Землі внаслідок діяльності людини. Приводить до погіршення якості атмосфери, гідросфери, літосфери та біосфери. Допустима міра забруднення довкілля в різних країнах регламентується відповідними стандартами, нормативами, законами. Розрізняють забруднення отруйні, хвороботворні, хімічні, механічні і теплові.

У процесі видобування корисних копалин відбувається істотне забруднення довкілля. З кожної тонни видобутої корисної копалини тільки 1-3 % перетворюються в корисну продукцію, а 97% йдуть у відходи. За обсягами викидів забруднюючих речовин і за ступенем впливу їх над природне середовище гірничодобувна промисловість стоїть на 4-му місці після хімічної, металургійної і сільського господарства. При підземному видобутку відбувається забруднення атмосфери пилом, отруйними газами, вуглекислим газом, метаном, поліциклічними ароматичними вуглеводнями, сірчистими газами, сірководнем, теплом, підземними водами, радіоактивними породами тощо. При відкритих гірничих робіт довкілля забруднюється оксидом вуглецю, двоокисом азоту, пилом, кар'єрними водами, породами. Зокрема під час вибухових робіт на кар'єрах світу за рік утворюється пило-газова хмара, об'ємом 15-20 млн м³, що підіймається на висоту до 1500—1700 м, де повітряна течія розсіює і відносить 93-99 % пилу. Особливу небезпеку становить пил важких металів, що викидається в атмосферу або у водоймища і включається в природний кругообіг; ще небезпечніші — металічні отрути та діоксин. Природні відвали, що горять, виділяють на кожну тонну породи до 135 мг пилу і 86,3-363 кг газів (СО, СО2, SO2, Н2S, NO+NO2).

Забруднення гідросфери приводить до погіршення якості води для водокористування. Забруднення гідросфери відбувається і за рахунок вимивання оксидів рідкісноземельних елементів з породних відвалів, при їх вивітрюванні, транспортуванні корисних копалин.

Забруднення літосфери відбувається в геолологічних структурах за допомогою отруйних і радіоактивних речовин.

Група № 4 Проблема деградації земель

Деградація земель та опустелювання є одними з найбільш серйозних викликів для сталого розвитку, які спричиняють істотні проблеми екологічного і соціально-економічного характеру.

Найбільш масштабними деградаційними процесами є водна та вітрова ерозія ґрунтів , підтоплення земель, підкислення, засолення та осолонцювання ґрунтів .

За різними критеріями забрудненими є близько 20 відсотків українських земель. Щороку фіксується майже 23 тис. випадків зсувів. Внаслідок абразії руйнується до 60 відсотків узбережжя Азовського і Чорного морів та 41 відсоток берегової лінії дніпровських водосховищ. Більш як 150 тис. гектарів земель порушені внаслідок гірничодобувної та інших видів діяльності. Кількість підземних і поверхневих карстопроявів становить близько 27 тисяч.

Унаслідок деградації земель протягом 1986-2010 років вміст гумусу зменшився на 0,22 відсотка і становить 3,14 відсотка. За цей період втрати гумусу в орному шарі становили 5500 кілограмів на гектар. Щороку з урожаєм сільськогосподарських культур з кожного гектара безповоротно відчужуються 77-135 кілограмів поживних речовин (азот, фосфор, калій).

Проблеми деградації земель та опустелювання загострюються через швидкі темпи зміни клімату, що супроводжується підвищенням середньорічних температур, повторюваності та інтенсивності екстремальних погодних явищ, у тому числі посух, які охоплюють раз у два - три роки від 10 до 30 відсотків території країни, а раз у 10-12 років - від 50 до 70 відсотків її загальної площі.

Деградація земель та опустелювання також призводять до втрат біорізноманіття, погіршення стану або зникнення водних об’єктів, загострення проблем водозабезпечення населення і галузей економіки та, як наслідок, погіршення умов життя людей.

Рівень бідності населення у сільській місцевості, яке традиційно більшою мірою залежить від стану використання і охорони земельних та інших природних ресурсів, протягом останніх 10 років є на 2-11 відсотків вищим, ніж у середньому в країні, що призводить до надмірної експлуатації природних ресурсів, їх подальшого виснаження та деградації.

Основні фактори та причини розвитку:

Природні – несприятливі метеоумови (тривалі посухи):

- засолення ґрунтів;

- зниження рівня підземних вод (опускання базису ерозії);

- вітрова і водна ерозія.

Антропогені – знищення лісів (вирубування дерев, чагарникових);

- надмірне навантаження на пасовища (перевипасання худоби);

- інтенсивна оранка і засолення ґрунтів;

- падіння рівня ґрунтових вод;

- випалювання торішньої сухої трави.

Основними шляхами розв’язання проблеми є:

удосконалення структури земельних угідь та напрямів господарської діяльності з метою формування збалансованого співвідношення між земельними угіддями та забезпечення екологічної безпеки і рівноваги території, зокрема:

- збільшення площі сільськогосподарських угідь екстенсивного використання (сіножатей, пасовищ), лісів, полезахисних лісових смуг та інших захисних насаджень відповідно до науково обґрунтованих показників з урахуванням регіональних особливостей та природно-кліматичних умов;

- зменшення площі орних земель за рахунок ерозійно-небезпечних, деградованих, малопродуктивних та техногенно забруднених сільськогосподарських угідь, заплав і прибережних захисних смуг водних об’єктів;

- створення нових і збільшення площі наявних територій та об’єктів природно-заповідного фонду;

- створення умов для забезпечення формування екомережі;

- забезпечення широкого впровадження екологічно збалансованих технологій землекористування, у тому числі спрямованих на розвиток спеціальних сировинних зон та органічного сільськогосподарського виробництва;- удосконалення економічних механізмів стимулювання землевласників та землекористувачів до провадження екологічно збалансованої діяльності, збереження ґрунтів та відтворення їх родючості;

- удосконалення державної системи моніторингу довкілля, у тому числі земель (включаючи великомасштабні ґрунтові обстеження та агрохімпаспортизацію), лісів і вод, удосконалення функціонування державних земельного, лісового та водного кадастрів, забезпечення землеустрою в частині розроблення відповідної документації в галузі охорони земель та здійснення передбачених нею заходів, а також лісовпорядкування;

- забезпечення належного функціонування і вдосконалення системи раннього оповіщення та моніторингу посух і гідрометеорологічної мережі спостережень;

- запровадження інтегрованого підходу до управління земельними та іншими природними ресурсами, підвищення його координованості та ефективності.

Проблему передбачається розв’язати шляхом виконання завдань за такими напрямами діяльності:

удосконалення політики у сфері охорони і невиснажливого використання земельних та інших природних ресурсів, збереження ґрунтів та відтворення їх родючості, включаючи нормативно-правове забезпечення.

Також, вирішення проблеми опустелювання здійснюється в таких напрямках:

- створення захисних лісових смуг по межах полів і вздовж каналів;

- створення лісових масивів у глибині пустель для захисту худоби від сильних вітрів, палючих променів сонця і зміцнення кормової бази;

- відновлення рослинного покриву на територіях відкритих гірничих розробок, уздовж доріг, трубопроводів і всіх місць, де він знищений;

- впровадження науково обґрунтованих сівозмін, прогресивних технологій збереження та відтворення родючості ґрунтів та ведення землеробства;

- запобігання деградаційним процесам ґрунтового покриву на найбільш ерозійно-небезпечних територіях, консервація деградованих та малопродуктивнихземель;

- закріплення і заліснення рухливих пісків з метою захисту каналів, населених пунктів, залізничних і шосейних доріг, нафто- і газопроводів, промислових підприємств від піщаних заметів і видування зрошуваних земель.

Група№5 Скорочення об’єму чистої води

Серед природних ресурсів вода займає особливе місце. На протязі довгої геологічної історії вона створила на нашій планеті сприятливе середовище для виникнення всього живого, у тому числі й людини.

Запаси прісної води невеликі - з урахуванням частини підземних вод вони становлять біля 35 млн. км3. Причому 70% прісної води сконцентровано в льодових Антарктиди Гренландії і гірських вершинах. Близько 30% світових запасів прісних вод становить підземні, з яких доступними є невелика частина. Води рік і озер становлять незначну частину гідросфери – близько 200 тис км3 (близько 1%).

Але для більшості живих організмів і для самої людини необхідна прісна вода. Головне джерело прісної води − річки (табл. 3.3). Зі всіх річкових вод планети (47 тис. км3) реально можна використовувати тільки половину. Споживання прісної води постійно росте, а ресурси річкового стоку залишаються незмінними. Це створює загрозу дефіциту прісної води.

Розподіл прісної води по регіонах залежить від найбільших річкових систем регіону: у Азії – Янцзи, Гангу і Брахмапутри, в Південній Америці – Амазонки, Оріноко, Парани, в Північній Америці – Міссісіпі, в СНД – Єнісею і Лєни, в Африці – Конго, Замбезі. Це стосується не тільки регіонів, але і країн в цілому. З 10 країн з найбільшою водозабезпеченістю 7 знаходяться в межах екваторіального, субекваторіального і тропічного кліматичних поясів

Країни з найменшою водозабезпеченістю (Єгипет,Бурунді,Алжир,Туніс,Ізраїль,Ємен,Йорданія,Саудівська Аравія,Лівія,Кувейт

Україна належить до держав з низьким рівнем водозабезпеченості. За запасами місцевих ресурсів річкового стоку на душу населення Україна посідає одне з останніх місць у Європі (В Україні на 1 жителя припадає 1,0 тис. м3, в Європі – 4,6 тис.м3). З цим фактом пов’язане створення ставків і водойм, що спричинило зникнення малих річок, затоплення значних територій родючих земель.

Головним джерелом води в Україні є Дніпро – третя за довжиною і площею басейну річка Європи. Її басейн займає 65% площі України, загальна довжина – 2201 км (В Україні − 1205). Дніпровська вода використовується для пиття й технологічних потреб. Іншими річками, що забезпечують потреби населення України у воді, є Дністер, Південний Буг, Західний Буг, Тиса, Прут та ін. У басейнах цих річок формується понад 60% водних ресурсів України.

Стан води й повноводдя великих річок України залежить від стану їх приток і малих річок, яких в Україні налічується понад 63 тис. Ці річки мають величезне значення − досить зазначити, що 90% усіх населених пунктів нашої держави розташовані саме в долинах малих річок і користуються їхньою водою. Однак стан малих річок України сьогодні викликає велику тривогу. Понад 20 тис. їх уже зникло, пересохло. Це невідворотно веде до деградації великих річок, тому проблема їх збереження та оздоровлення – одна з найгостріших для нашої молодої держави.

Підземні води України мають не менше значення для забезпечення водою населення: близько 70% населення сіл і селищ міського типу задовольняють свої потреби в питній воді за рахунок ґрунтових вод (колодязі) чи глибших водоносних горизонтів (свердловин). Стан підземних вод України в цілому кращий, ніж поверхневого стоку, хоча місцями вони забруднюються стоками промислових підприємств, тваринницьких комплексів тощо. В деяких промислових районах (Донбас, Кривбас) розробка шахт і кар’єрів негативно впливає на якість і запаси підземних вод. У результаті багаторічного відкачування води з цих об’єктів її рівень дуже понизився, а з деяких водоносних горизонтів вода зникла зовсім.

У цілому по Україні водні ресурси (річковий стік і підземні води) використовуються повністю, а в багатьох південних районах нашої держави відчувається гострий дефіцит води. Для ліквідації цього дефіциту доводиться вдаватися до трудомістких і дорогих заходів − перекидання води каналами та будівництва водосховищ. Для водопостачання маловодних районів введено в дію ряд каналів − Північно-Кримський, Дніпро − Кривий Ріг, Сіверський Донець − Донбас, Дніпро − Донбас, Інгулецький. В Україні є 748 водосховищ об’ємом понад 1 млн. м3 кожне, сумарний об’єм води в них досягає 48,9 млрд. м3.

Група №6 Загроза продовольчій безпеці.

Продово́льча безпе́ка — захищеність життєвих інтересів людини, яка виражається у гарантуванні державою безперешкодного економічного доступу людини до продуктів харчування з метою підтримання її звичайної життєвої діяльності.

Концепція продовольчої безпеки на світовому рівні передбачає узгоджені всіма країнами необхідні та всезростаючі обсяги виробництва продовольства. На регіональному рівні продовольча безпека передбачає міжнародний поділ праці — розміщення виробництва продовольства згідно з наявними відносними перевагами тієї чи іншої країни і торгівля без перешкод за доступними цінами. Тобто окремі країни можуть і повинні виробляти найбільш придатні для їх умов продукти харчування, надлишки — експортувати, а деяку частину — імпортувати. І не обов’язково виробляти всі без винятку види сільськогосподарської продукції. Головне — створити такі соціально-економічні відносини, за яких буде гарантовано доступ до продуктів харчування всьому без винятку населенню країни. Адже можна виробляти обсяги сільськогосподарської продукції з надлишком, змінити структуру виробництва на експортно-спрямовану, підвищувати заробітну плату і пенсії, а продовольчу безпеку не гарантувати.

Продовольча безпека у визначені ФАО у кожній країні залежить від сукупних доходів населення і ступеня забезпечення державою справедливого ціноутворення. З ростом доходів населення відповідно зростає рівень споживання продуктів харчування, змінюється згідно з людськими уподобаннями у якісний бік їхня структура і в кінцевому підсумку забезпечується доступ до необхідної кількості продовольчих продуктів. При цьому витрати на харчування скорочуються. За відсутності достатньо суворих законів про конкуренцію ціни на сільськогосподарську продукцію зростають більше, ніж доходи населення України. Це український феномен, який не має аналогів у світі, що не подобається населенню. Проте аграрний бізнес додатково процвітає. Адже, наприклад, сільськогосподарську продукцію, яку виробили минулого (а окремі технологічні витрати ресурсів при вирощуванні кормів — позаминулого) року, продають за «вимушено» високими цінами з обґрунтуванням — зросла заробітна плата, технологічні витрати тощо. Ніхто не контролює і не вказує, що в минулих витратах виробництва не було враховано майбутні витрати. І невідомо, чи сільськогосподарські товаровиробники будуть підвищувати заробітну плату, що підвищить рівень собівартості одиниці продукції.

Вітчизняні експерти відзначають різні парадокси у вирішенні проблем продовольчої безпеки. У країнах світу, де аграрний бізнес не контролюється державою або ж є кишеньковим для влади, нарощування темпів виробництва сільськогосподарської продукції, її експорту і підвищення доходів населення може спостерігатися загрозливий стан у забезпеченні та доступі населення до продуктів харчування. Так, широкомасштабний голод відбувався, коли запаси продовольства не зменшувалися (Ефіопія — 1972—1974 рр.) або навіть збільшувалися (Бангладеш, 1974 р.). Іноземні експерти звертають увагу на зменшення доступу населення країн Африки, Латинської Америки, колишнього СРСР до продуктів харчування через такий феномен, як «загарбання земель» країнами Азії: Китаєм, Індією, Південною Кореєю, Саудівською Аравією, які за рахунок цього вирішують свої продовольчі, енергетичні (виробництво біопалива), експортні проблеми тощо. За визначенням місцевого населення, така загарбницька політика сільськогосподарських земель за допомогою власних урядів є неоколоніалізмом. Нерідко закінчується тим, що сільські території «розчищають» від населення для великих агрохолдингів (у перспективі — єдиний варіант).

Щодо продовольчої безпеки, то вона зовсім інша, ніж у баченні наших чиновників. Обсяги виробництва сільськогосподарської продукції та її експорту не є індикаторами продовольчої безпеки, її показує відносна кількість споживання продуктів харчування власним українським народом у необхідній кількості й асортименті. Скоро знову зростуть доходи населення — президентські вибори на носі. За розрахункової еластичності споживання продуктів харчування на рівні 0,3—0,8% при зростанні сукупних доходів на 1%, можливо, дочекаємося зрушень у вирішенні проблеми продовольчої безпеки. Але при цьому необхідно буде всім причетним до управління аграрним сектором економіки уточнити значення такої економічної категорії, як продовольча безпека.

Група № 7 Скорочення біорізноманіття

Біорізноманіття – це всі прояви «різноманіття життя на землі»; його можна оцінити кількістю видів, що трапляються на певній території або в країні, генетичною різноманітністю кожного виду, яка забезпечує можливості його пристосування до зміни умов існування, а також наявністю різних екосистем.

Скорочення видової (генетичної) різноманітності організмів - це одна з найскладніших проблем, оскільки зниклий вид відновити неможливо. У нас в країні зникає приблизно один вид ссавців за 3–5 років, щорічно ми втрачаємо декілька видів у всіх групах тварин і рослин. Найбільш тривожне положення склалося в наших центрах видової різноманітності

Генофонд планети включає генофонди різних систематичних груп. Необхідно зберегти генофонд кожного виду в цілому і всіх його популяцій. Вид є найменшою генетично закритою системою. У кожній популяції особини одного виду взаємозв'язані. У них є схожі ознаки пристосованості до навколишнього середовища. Кожен вид і його популяції мають власну «еволюційну долю». При збереженні певних умов вид і складові його популяції можуть існувати необмежено довго.

Міжнародна Червона книга:

Кількість видів тварин, що знаходяться під загрозою.

236 видів ссавців;287 видів птахів;119 видів рептилій;36 видів амфібій.

Унаслідок генетичної неповторності кожного виду його знищення може мати наслідки, які поки важко уявити.

Втрата біорізноманіття може бути причиною занепаду та краху екосистем. Це, в свою чергу, ставить під загрозу постійне надання природних послуг, що ще більше загрожує біорізноманіттю та здоров’ю екосистем. Врешті-решт, залежність людства від природних послуг робить втрату цих послуг серйозною загрозою майбутньому добробуту та розвитку всіх людей світу.

Зменшення біорізноманіття займає особливе місце серед головних екологічних проблем сучасності. За даними ЮНЕП, наприкінці ХХ століття серйозного ризику повного винищення зазнавали 25% видів ссавців і 11% видів птахів. Сьогодні в Африці кількість великих ссавців становить лише 10 % тієї, що була там 100 років тому, а за останні 50 років зникла майже половина тропічних й екваторіальних лісів.

Протягом останніх 500 років Україна втратила понад 2/3 лісів і зараз за лісистістю посідає передостаннє місце в Європі. Загальна проща лісового фонду становить 10,8 млн. га (2006), лісистість території – 15,7 %.

Людство стає свідком вимирання видів, яке може стати найбільшим в історії життя на Землі. За останні 400 років на Землі зникло більше видів, ніж за попередні 10 тис. років.

Нині щодоби на Землі зникає кілька видів. Техногенні втрати видів перевищують природні темпи їх елімінації у 100-1000 разів. У Червоний список Всесвітнього союзу охорони природи (2000) занесено більш ніж 9 тис. видів тварин і майже 7 тис. видів рослин. Через непродуману діяльність людей за найближчі 50-100 років може бути страчено від 25 до 50 % сучасного видового різноманіття. Відбувається незворотна і некомпенсована руйнація унікального генофонду планети.

Наслідком зникнення біорізноманіття стане руйнування існуючих екологічних зв’язків та деградація природних угруповань, неспроможність їх до самопідтримування, що призводитиме до їх зникнення. Подальше скорочення біорізноманіття може привести до дестабілізації біоти, втрати цілісності біосфери та її здатності підтримувати найважливіші характеристики середовища. Внаслідок незворотного переходу біосфери в новий стан вона може стати непридатною для життя людини. Тому збереження біорізноманіття є необхідною умовою виживання людства.

Перелік рослин і тварин, що потребують охорони, наводять в так званих Червоних книгах. Червона книга – це офіційний документ, що містить регулярно поновлювані дані про стан та розповсюдження рідкісних і тих, що знаходяться під загрозою зникнення, видів рослин і тварин.

В останні роки був обґрунтований новий підхід до охорони біорізноманіття – оселищного. Суть цього підходу полягає у збереженні природних оселищ, тобто місць «проживання» видів, що дає змогу зберегти як види та їх угруповання, так й умови, необхідні для їх виживання та нормального розвитку.

Принципи оселищної концепції збереження біорізноманіття закріплені в Бернській конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі. Мета конвенції полягає збереженні дикої флори та фауни та їхніх природних оселищ, заохоченні співпраці між державами в галузі охорони природи, моніторингу та контролі стану вразливих видів та видів, що знаходяться під загрозою зникнення, допомозі в виданні законодавчих актів та проведенні наукових досліджень з охорони природи. Крім того, країни-члени Європейського Союзу домовилися працювати разом над створенням мережі оселищ, що підлягають охороні. Ця домовленість закріплена в законодавчому акті – Директиві Європейського Союзу (Council Directive) 92/43/ЕЕС від 21 травня 1992 року «Про збереження природних оселищ та видів природної фауни і флори», метою якої є формування мережі природоохоронних територій NATURA 2000 на території Європейського Союзу. Україна та інші сусіди ЄС погодилися приєднатися до мережі цінних оселищ і на підтримку цієї ініціативи узгодити своє законодавство. У 1998 під егідою Бернської конвенції було створено так звану "Смарагдову мережу" територій особливого природоохоронного значення (Areas of Special Conservation Interest, ASCIs) на теренах країн - членів конвенції, котрі керуються програмою "Natura 2000" Європейського Союзу.

Однак, не тільки певні урядові програми та закони можуть вплинути на збереження біорізноманіття, а й кожна людина може зробити свій внесок. Щоб зберегти все різноманіття життя на нашій планеті ми мусимо усвідомлювати можливі наслідки нашої діяльності для живої природи. В той же час нічого не зміниться, якщо ми розумітимемо значення глобальних проблем, але не будемо змінювати своє ставлення до довкілля, якщо не будемо щоденно, на своїй вулиці чи на своєму полі робити необхідні кроки для запобігання знищенню природи. Майже кожен наш вчинок, і викинуте сміття з вікна автомобіля, і зірвана квітка, і півмішка селітри забутих на полі біля ставка, і зрубане дерево, і поле розоране до урізу води малої річки, впливають на біологічне різноманіття. Кожен з нас, може вплинути на ситуацію, адже всі ми приймаємо рішення, якими незначними вони б нам не здавалися.

V.Закріплення

Узагальнююча таблиця «Характеристика екологічних проблем»

Екологічні проблеми	Суть	Причини	Шляхи вирішення
Проблема зміни клімату
Стихійні лиха
Забруднення довкілля.
Проблема деградації земель
Скорочення об’єму чистої води
Загроза продовольчій безпеці.
Скорочення біорізноманіття

VI. Підсумок. Рефлексія. Учні узагальнюють та інтерпретують основні ідеї уроку;

обмінюються думками та висловлюють особисте ставлення до окремих положень матеріалу чи уроку загалом;оцінюють набуті знання й уміння;ставлять перед собою запитання;планують застосування вивченого.

VІІ. Домашнє завдання Опрацювати параграф -46 .Виготовити листівки про застереження щодо забруднення навколишнього середовища.

(ДОДАТОК)

Інструктивно-технологічна картка для учня

Тема: Сучасні екологічні проблеми у світі та Україні.

Епіграф до уроку:

Коли висохне останнє дерево і помре остання тварина,ви зрозумієте,що у

Всевишнього для вас немає іншої Землі.

Б.Д. Орлі

Сьогодні на уроці:

1.Екологічні проблеми їх суть причини виникнення,шлязи вирішення:

а) проблема зміни клімату;

б) стихійні лиха;

в)забруднення довкілля;

г)проблема деградації земель;

д)скорочення об’єму чистої води;

е)загроза продовольчій безпеці

є)скорочення біорізноманіття.

Проблемні запитання :

Які особливості мають глобальні екологічні проблеми?

Що потрібно зробити для створення екологічно стабільного суспільства?

Інтерактивний вправа:

метод навчання «Асоціативний кущ»

Узагальнююча таблиця «Характеристика екологічних проблем»

Екологічні проблеми	Суть	Причини	Шляхи вирішення
Проблема зміни клімату
Стихійні лиха
Забруднення довкілля.
Проблема деградації земель
Скорочення об’єму чистої води
Загроза продовольчій безпеці
Скорочення біорізноманіття