"Світоч духовності" вечір-портрет Г.С.Сковороди

 

«Світоч духовності»

Театралізований вечір- портрет, присвячений 300-річчю від дня народження Григорія Сковороди

(Дикторським голосом звучить вірш «Де лібертате». На екрані з’являються рядки вірша. Виходять читці і записують вірш в записнички, а потім вибудовуються в горизонтальну мізансцену на другий план сцени)

Диктор: Що є свобода? Добро в ній якеє?

Кажуть, неначе воно золотеє?

Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,

Проти свободи воно лиш болото.

О, якби в дурні мені не пошитись,

Щоб без свободи не міг я лишитись.

Слава навіки буде з тобою,

Вольності отче, Богдане-герою!

(Звучить мелодія Porque (Lead Guitar)- Pochill)

Читець 1: 1750 рік.

Читець 2:Селянські виступи,

Читець 3:Антинародний рух,

Читець 4 :Повстання,

Читець 5:Поміщики самочинно приписували вільних людей до своїх кріпаків.

Читець 6:Ще живими були в пам’яті народні тяжкі бої за визволення від національного глоблення польською шляхтою, а вже трудовому селянську царат накинув на шию нове ярмо, все важче, позбавяючи завойованої вольності.

Читець 7: Григорій Сковорода пише вірш «Де лібертати» в якому оспівує героїчних борців за народну волю

Читець 1: І прославляє Богдана Хмельницького, що боровся за визволення українського народуу від польсько-шляхетських поневолювачів.

Читець 2: Історія циклічна і все повторюється

Читець 3 :Ми не раз чули цю тезу, але у ці дні ми отримали чергове підтвердження цьому.

Читець 4: І прикладом є нинішня війна з Росією.

Читець 5: Нас, як і 300 років тому назад, намагаються поставити на коліна.

Читець 6: Але завдяки таким діячам, як Григорій Савич,

Читець 7: Завдяки їхній вірності українській націїї,

Читець 1: Завдяки їх вічній боротьбі за свободу, ми досі впевнено стоїмо на ногах та не схиляємо свої голови перед ворогом.

Читець 2: І так буде завжди, тому що ми ніколи не забудемо якими силами здобувалась наша свобода і творців нашої історії.

Читець 3: Адже історія скарбниця наших діянь, свідок минулого, приклад і повчання для сьогодення, застреження для майбутнього.

Читець 4: Діяльність Григорія Савича Сковороди- це яскрава сторінка нашої історії, яку не можна не прочитати.

( Читці умовно перегортають сторінку книги, яка транслюється на екрані та виходять за куліси)

"Чорнухи- колиска українського генія"

( на екрані зображено стару хату та яблуневий садок. На другому плані сцени, на лавi, застеленій рядном, сидить подружжя Сковороди. Обоє вдягнені в український національний одяг. Жінка на руках тримає згорток з немовлям. Чоловік схилився над згортком, подружжя задивляються на дитину. )

Мати: Дивись, Саво, який тихий і спокійний наш синочок, немов янголятко спустилося з небес. Що його чекає у цьому неспокійному світі? Яка доля написана Богом?

Батько: Головне, Палажко, щоб завжди залишався людиною: чесною. гостинною, побожною. А ще був дом та не цурався ніякої праці, бо трударі завжди у пошані.

Мати: Дай Боже, щоб і наш меншенький таким став.

Батько: Вірно, Палажко, адже «Хто труда не перейде, до добра  не прийде».

(Завмирають. Звучить фонова музика- " Звуки природи". Виходять 2 пари читців  та стають в хаотичну мізанцену)

Читець 1: В незаможній козацькій родині,

 В невеликім полтавськім селi

 Бог життя дав малому хлопчині,

 Що з'явився в грудневій імлі.

Читець 2: Душу вклали батьки в свого сина.

Гриць і розум і міць - усе мав.

 Це був мудрий і чесний хлопчина,

Наче Бог його сам цілував.

Читець 3: Сівши в затишку, грав на сопілці,

Яку сам з очерету зробив,

I радів навіть сонцю i зiрцi,

А ті миті найбільше любив.

Читець 4: А у вільну від думки хвилину

Все потрібне у торбу збирав

I в похмуру чи сонячну днину

Йшов кудись, а куди, й сам не знав.

Читець 5: У шістнадцять покинув домівку,

Досвід вчительський швидко здобув.

Понесла в світ широкий мандрівка,

Бо з дитинства філософом був.

( Перегортають сторінку книги та виходять за куліси)

"Київ- альма матер"

(Звучить пісня  «Ой, у полі рута, рута» - Віа Кобза. Із центральної куліси виходять читці)

Читець 1: В 10 років він вступає до Києво-Могилянської  академії, що  славилася  у  ті часи як один з найкращих  навчальних   закладів  у слов’янських  країнах. Провчився  він там з переривами  близько  десяти років.

Читець 2:  Новий, ще не знаний світ, постав перед  очима  Григорія  в стінах  академії. Жадібно  вивчав  він  мови - латинську, старогрецьку, єврейську, німецьку. Успішно проходив класи   граматики.

Читець 3: Григорій багато читав, а, читаючи  Вергілія, здавалося, що й сам мандрував з його героями від зруйнованої греками Трої аж до берегів Тібру на латинській землі. Збагачували фантазію міфи та байки.

( Читці розходяться в різні боки та йдуть за куліси. Змінюється світло. З правої куліси третього плану виходить дівчина в образі сороки , а  з лівої куліси третього плану виходить хлопець в образі орла. Стають в мізансцену- півколо. Байка Григорія Скороди «Сорока та Орел»)

Сорока: Скажи мені, чи тобі не набридло невпинно вихором шугати у безкраїх небесних просторах – то вгору, то вниз?

Орел: Я б нізащо на землю не спустився, коли б тілесна потреба не приневолювала мене до того.

Сорока: А я б нізащо не залишила міста, коли була б Орлом.

Орел: Я б теж так робив, коли б був лише Сорокою.

(З центральної куліси виходить читець в образі мораліста )

Мораліст: Кожному – своє. Хто народжений для того, щоб бавитися вічністю, тому приємніше жити в полях, гаях, садах, аніж у містах.

(Читці перегортають сторінку книги та заходять за куліси другого плану. Змінюється світло, звучить пісня: Don't Let Me Be Lonely Tonight -Chuck Loeb, виходять читці та вибудовуються в діагональну мізанцену)

«Європа- шляхи пошуку істини»

Читець 1: Хотілося  йому  винести  свої  духовні   запити за стіни  академії, мандруючи  серед народу, пізнавати  істини в його  повсякчасному й історичному  бутті, побачити  життя в різних  країнах.

Читець 2: Пішов з Чорнух у сині горизонти,

Де бачив світ невіданих думок.

Він мандрував і грізні повороти

Давали знати істини урок.

Читець 3: Він світло бачив в темряві холодній

І той вогонь розпалював жагу

Пізнать життя небачине сьогодні

І силу духу й мудрості вагу.

Читець 4: Сковорода-великий наш мислитель

Його сузір'я в часі не згаса

Вінбув і є Чорнух почесний житель

І квітне від душійого краса.

Читець 5: З 1742 по 1744 роки завдяки чудовому голосу та неабияким музичним здібностям, а ще проникливому розумові Григорія запрошують співати до придворної капели у Санкт-Петербурзі. В угорське місто Токай тоді вирушала експедиція під командуванням генерала Вишневського. Молодого, але розумного і допитливого Сковороду взяли до складу цієї комісії.

Читець 6: За кордоном Григорій мав змогу вивчати європейські традиції, спосіб життя людей, а також спілкуватися зі вченими Угорщини, Чехії, Австрії та Словаччини. Це зробило великий вплив на формування світогляду майбутнього філософа. Проте, Григорій Сковорода повернувся в Україну.

(Відеоролик про мандри сковороди)

(Читці перегортають сторінку книги та вибудовуються в горизонтальну мізансцену. Звучить мелодія: Steinbeis-Serenade op. 61: Var. VII: Allegro.)

«Сад божественних пісень»

Читець 1: Не столиці, не кар’єра, не високі посади, а скромне місце викладача поетики у Переяславському колегіумі приваблювало Сковороду. Повернувшись на Батьківщину, Григорій віддається педагогічній та літературній праці.

Читець 2: Саме в цей час він почав писати твори, які пізніше увійшли до його славнозвісної збірки «Сад божественних пісень».

Читець 3: Лірично- поетична збірка«Сад божественних пісень» це сповідь благородної чутливої душі, літопис її складних переживань.

Читець 4: Збірка «Сад божественних пісень» складається з 30-ти віршів, написаних автором з 1757 по1783роки. Кожна з пісень збірки мала мелодію, складену самим автором.

(Читці заходять за куліси другого плану. Змінюється світло. Звучить пісня на слова і музику Григорія Сковороди «Всякому городу нрав і права». Виходить читець та сідає на куб на третьому плані сцени)

Читець: Знаю, що смерть як коса замашна,

Навіть царя не обійде вона.

Байдуже смерті, мужик ти чи цар,

Все пожере, як солому пожар.

Хто ж бо зневажить страшну її сталь?

Той, в кого совість, як чистий кришталь…

(Читець завмирає. З лівої куліси другого плану, з правої куліси третього плану, з правої куліси першого плану, з центральної куліси виходять читці і вибудовуються в діагональну мізансцену)

Читець 1: Совість, як чистий кришталь стала наріжним каменем морально-етичних поглядів Сковороди, що відображені в його теорії сродності, або спорідненої праці.

Читець 2: Суть її в тому, що кожна людина повинна працювати, використовуючи свій хист до певного роду занять.

Читець 3: Якщо кожен так чинитиме, зазначав філософ, то суспільство працюватиме, як злагоджений годинник, коліщата якого обертаються в різні боки, але забезпечують нормальний його хід.

( Читці перегортають сторінку книги та заходять за куліси .Змінюється світло. Звучить мелодія twiling rising. На сцену виходять читці з лівої та правої куліси третього плану та вибудовуються у мізансцену- винт)

«Слобожанщина- до вічності»

Читець 1: Понад 25 років, аж до самої смерті філософ Григорій Сковорода мандрував містами і селами Лівобережної України, проповідучи свої ідеї.

Читець 2: Йому підносили у німбові ману,

Вчинити ченчики воліли послугу,

А він серед наук втямки не брав одну -

Науку рабського німого послуху.

Читець 3:  Тягнулися, мов без обіду, дні, шляхи,

Чоло нескорене блуканням краяли.

Немов над банями стривожені птахи,

Знялись думки його над краєм зграями.

Читець 4: А він від усміху дитинного добрів,

Могутня голова сивіла мжичкою.

Нарешті в парі й до кінця свого добрів

З дружиною - із долею мужичкою.

Читець 5: На груші костура повісивши й бриля,

Копати яму заходивсь лопатою.

 Земля його черства, тверда його земля -

Та й він із вдачею її лобатою.

Читець 6: Сакви під голову - і в землю ліг святу,

А світ ловив іще, не міг пробачити...

І на яку ж було злетіти висоту,

Щоб звідти навіть власну смерть побачити.

(Читці перебудовуються в діагональну мізансцену)

Читець 1: Ревнитель істини й духовного буття,

Читець 2: Він мудрий словом, розумом, життям,

Читець 3: Прихильник простоти й найвищої свободи,

Читець 4: Він щирий друг, йому убогість не біда.

Читець 5: Досяг верхів наук, пізнавши дух свободи.

   Читець 6: Достойний приклад всім серцям – Григорій Сковорода.

(Змінюється світло , звучить мелодія «Гитара та скипка»)

Читець 1: Великий син українського народу, мислитель, філософ, письменник,педагог… Через сотні літ твори Григорія Савича Сковороди залишаються актуальними, а цінні поради допомагають нам у повсякденному житті і ще допомагатимуть багато років.

Читець 2: Долучитися до мудрості митця, його світлого поетичного слова – справа честі для кожного з нас.

Читець 3:  Великий мандрівник України продовжує нескінченні мандри до читачів нових епох і цьому вічному шляху Григорія Сковороди немає кінця, бо кожне його слово звернене до серця та душі людини.

Читець 4: Сковорода ніс у народ слово про щастя для всіх і кожного. Ці прагнення разом із закликом до духовного удосконалення людини заповідав нам геніальний поет і філософ. Ось чому віщі слова Григорія Сковороди – поета, філософа, гуманіста, просвітителя ХУІІІ ст. Його ідеї потрібні сьогодні. Будуть потрібні завтра і завжди.

Читець 1: Приніс мудрець в життя одвічне слово,

Ту філософію, яку чекав народ.

Звучить і досі чиста його мова:

Творить добро – найкраща з насолод!

Читець 2: Вивчайте і досліджуйте Сковороду,

Це вчення принесе винагороду:

Пізнай себе – розкриєш увесь світ,

(Всі разом): У цьому допоможе філософ-первоцвіт!