Свято дівочої коси. 8 клас

 

Вороцівський ЗЗСО І-ІІІ ступенів

 

 

 

 

 

 

 

 

Сценарій виховного заходу

«Ллються коси, як ранкові роси»
(виховний захід для учнів 8 класу)

 

 

 

 

 

                                                                                   Класний керівник

                                                                                   Книш Галина

 

 

Сценарій виховного заходу

«Ллються коси, як ранкові роси»
(виховний захід для учнів 8 класу)

Мета: ближче ознайомити учнів із символікою дівочої коси як ознакою дівочої краси, честі, духовного здоров’я; прищеплювати пошану до народних звичаїв та традицій, що є невід’ємною частиною буття сучасного покоління; розвивати естет етичні смаки, акторські, декламаторські здібності, навички вільного спілкування; виховувати турботу про власне здоров’я, свою майбутню долю, почуття національної гідності.

Обладнання: мультимедійна презентація «Коса-дівоча краса», фонозаписи пісень «Чому розплетена коса», «Розпустили кучері дівчата», «Дівчинка русява», «Час рікою пливе».

Хід заходу:

Вступне слово вчителя.

Звучить ніжна українська мелодія

За кулісами:

Ллються коси, як ранкові роси,

В ланцюгах сріблястих, золотих.

Що є краще за дівочі коси

І троянди, вплетені у них?

 

Ведуча. Щиро вітаю всіх, хто прийшов до нас на свято дівочої краси. Адже недаремно кажуть: «Коса – дівоча краса». Сьогодні у нас мова піде і про красу дівочої коси, і взагалі про дівочу красу, моральну гідність, народні традиції, які треба зберегти й збагачувати.

Коса була гордістю дівчини, вираженням її цнотливості, честі. Зараз, на жаль, у моді коротке волосся. І дуже часто дівчата, які вирішили розпрощатися зі своїми косами, чують слова: «Не ріж косу». Про це навіть співається у пісні з такою ж назвою «Ой не ріж косу».

Ведуча. Я впевнена, що мода на коси ще повернеться. Хай там що, а в довгій косі до пояса завжди відчувається щось ніжне і прекрасне. Тож нехай у нас відроджується традиція носити довге волосся. А зараз послухайте вірша-звернення.

Звучить мелодія

Хлопці розкажуть вірш Михайла Юхименка «Коси».

Учень

Як я скучив за вами, коси,

Чом вас, коси, ніхто не носить?

Це ж від полюса і до полюса

Вас у віках прославляли віками,

Русі коси до самого пояса,

Коси, викладені вінками.

Учень

Ще ж досі народ мій носить
Спогад лоскітний і щемливий.

 

 

Коси, коси, чом вас зараз

Ніхто не носить?

Чи дівчатам немає часу,

А чи вже заплітати ліньки?

Ви ж одвіку були окрасою

Гордовитої українки.

Учень

Скільки смутку в житті розважили,

Скільки болю вам завдавали?

Вас на золото щедро важили,

Як невільникам продавали.

Учень

Шанували вас чорними, сивими,

Розпинали вас на хресті.

Недарма ви ж служили символом

І незайманості, і честі.

Учень

Коси, коси, чом вас зараз
Ніхто не носить?

Що б там з косами не зробили,
Але давня луна доносить:
Тільки тим, що себе ганьбили,
Відтинали безжально коси.
Учень

Я не знаю, є, може, й правильні
Наші люди, що звичай стерли.
Та якби піднялися предки,
Чи від сорому б не померли?
Як я скучив за вами, коси,
Чом вас, коси, ніхто не носить?
                             Пісня  «Ой не ріж косу» (співають хлопці)

 

1 Ведучий Волосся. Воно — симфонiя. Шовкове, неслухняне, золоте, кольору спілих каштанiв. Скiльки поетичних слiв присвячено волоссю! А задумувалися ви над тим, для чого воно потрiбне?

1 Ведуча. Волосся дане нам не просто для краси. Як стверджують ученi, волосся — зв’язок iз космосом, воно не тільки накопичує енергiю, а й зберігає iнформацiю. 

1 Ведучий. Кожен народ по-рiзному ставився до волосся. Наприклад, тібетські мудрецi не стриглися i не голилися, а заплiтали косу. Довге волосся вважалося натхненням для творчостi. Сила біблійного героя Самсона також була у волоссi, це говорило про те, що волосся несе в собі фізичні властивостi. Коханий брав пасмо волосся нареченої, вирушаючи в далеку дорогу, i вiдчував, що незримий контакт дійсно iснує. А в Київськiй Русi за вирваний жмут волосся накладали великий штраф — бiльший, анiж за покалiчену ногу.

1 Ведуча.  З дiвочою косою пов’язано багато легенд, переказiв, пiсень, влучних прислiв’їв:Н-д: «Дiвчина з косою, як трава з росою»

1 Ведучий«Нема коси — нема краси»

1 Ведуча. «Дiвчина без коси, кiнь без гриви»

1 Ведучий  «Де дiвка з косою, там хлопцi юрбою»

1 Ведуча.   «Коса — дiвоча краса»

 

 

2 Ведуча   Наші предки і ми живемо на землі, що пахне медом, а води річок схожі на пахуче молоко.

2 ведучий   Прекрасний наш люд в любові до отчої землі, величний у бою за рідну неньку. А який він прекрасний в праці та радості своїми звичаями й обрядами.

2 Ведуча   Заплітання коси – один із найкращих звичаїв в Україні.

2 Ведучий   наша земля завжди славилася шанобливим ставленням до волосся, до коси.

2 Ведуча СЛАЙД  На перший погляд коса – проста та невибаглива зачіска, бо не вимагає багато часу для її створення. Заплела –і пішла. Але ви повинні знати, що українки плели коси не тільки через їх практичність.

2 Ведуча   З давніх-давен коса служила дівчатам для накопичення життєвої сили, необхідної для здоров’я і духовного розвитку.

Дівчина читає вірш

Я збирала трави росяні в саду,

Мальви, чорнобривці, м’яту запашну.

А у полі серед жита я збирала мак.

Гарна квітка, що казати, знає з нас усяк.

Розплела я коси, розчесала їх.

Вранці мила росами з квітів польових.

Полоскала м’ятою і любистком їх,

Щоб були ошатними,

Щоб любили хлопці всі.

 

3 Ведуча  Споконвіків дівоча коса була своєрідною візиткою охайності. Як стежить дівчина за своїм власним волоссям, такою, вважалося, в майбутньому буде господиня –чепурною, працьовитою або ж неохайною чи лінькуватою.

3 Ведучий Тому матері з особливою наполегливістю намагалися з раннього віку привчити дитину до охайності, щоб знала традиційні закони моралі. «Яка коса – така й краса», «Подивися на косу, а подумай про господиню», – говорили в народі.

3 Ведучий  Тому дівчат змалку привчали доглядати за волоссям, щоб воно росло швидше і було красивим. А для цього існувало безліч рецептів: чим мити, чим зміцнювати волосся, чим полоскати, щоб воно мало приємний запах.

Дівчата дають корисні поради

1 дівчинка. Довге волосся миють рідше, ніж коротке — раз на 10 днів помірно теплою перевареною водою.

2 дівчинка. Для миття тонкого і сухого волосся замість мила використовують яєчний жовток.

3 дівчинка. Дуже корисно полоскати волосся відваром із суміші сухих трав: м’яти, ромашки, шавлії, любистку, звіробою

4 дівчинка. Східні жінки перед тим, як мити волосся, втирали в голову кисле молоко, а на Русі — кислий квас.

5 дівчинка. Якщо коротке волосся — розчісують від коренів до кінців, довге — навпаки, починають з кінців пасма, і поступово, не смикаючи, піднімаються до коренів.

6 дівчинка. Гребінці раз на тиждень обов’язково миють із милом.

7  дівчинка. Щоб волосся надмірно не випадало, візьміть рівні частини шишок хмелю, волошки, кореня лопуха, любистку, деревію, софори японської, залийте окропом на 2 години, а потім втирайте густий відвар у корені волосся.

8 дівчинка. Росту волосся сприяє настій кореня лопуха, який втирають у шкіру.

9  дівчинка. Відвар з кропиви має мінеральні солі, дубильні речовини, глюкозу, органічні кислоти, вітаміни, а тому також зміцнює корені волосся.

Хлопець читає вірш

Ростіть дівчата чепурненькі,

Україночки миленькі.

Хай чисті роси миють ваші личка,

А русі коси – джерельна водичка.

Нехай волосся пахне м’ятою і чебрецем.

А ще запам’ятайте правило оце:

Щоб коса була густа і пишна,

Мийте в барвінку, а також у вишні.

Блискучою косу зробить звіробій,

Лушпиння із цибулі, ромашка і шавлій.

А щоб була вона міцна й красива,

Допоможе хай кропива.

А щоб були ви, як Вкраїна мила,

Нехай матусенька вам щира

На голову віночок вам кладе

І доля щаслива вас не обійде.

4 Ведуча  Дівчатка після річного віку косу вже не обрізали, і матері ретельно стежили за ним – щоденно розчісували, змивали в пахучих травах, прикрашали стрічками.

4 Ведучий  Заплітали дівчинці косичку вперше також у визначений час. До 6 років дівчатка бігали з розпущеним волоссям, а коли виповнялося 6 років, то матуся волосся сплітала у косу та вплітала стрічку

А зараз до вашої уваги сценка «Закосичення»

 

Під українську ліричну мелодію до зали заходять 2 жінки

Ганна:  Доброго дня, Василино!

Василина:  Доброго здоров’я, Ганно!

Ганна: Як живеш – поживаєш, Василино!

Василина:  Та як усі, сусідонько, як усі. Роботи ж у селі, як завжди вистачає.

Ганна:  Так, так. А за роботою і життя непомітно минає ...

Василина: А пригадуєш, як ми були молодими та вродливими, як чепурилися, як з хлопцями жартували.

Ганна: А які пісні співали, як танцювали завзято ...

Василина: А пам’ятаєш нашу?...

(Ганна та Василина виконують пісню «Ой чорна я си, чорна»)

Ганна:  Роки пролетіли, як один день. Вже й дітки наші підросли.

Василина:  Де ж вони наші квіточки? Ходімо до них (підходять до дітей).

Ганна: Доброго дня, дівчатка. Ви такі гарні, і такі дорослі вже стали! Як дівчатка попіднімалися, розквітли, як у лузі калинонька.

Пісня «Розпустили кучері дівчата»

Ганна:  Повиростали наші дівчата, вже прийшов час їм коси плести, щоб помічницями для родини були, до справжнього діла ставали. За народними традиціями українського народу: до 6 років дівчатка бігали з розпущеним волоссям, а коли виповнялося 6 років, то матуся волосся сплітала у косу та вплітала стрічку, щоб коса росла до пояса, від пояса до колін, щоб красу її було видно. А чому в 6 років сплітали волосся у косу, бо дівчинка вже починала допомагати матусі по господарству і волосся потрібно було якось прибрати, щоб не заважало дівчинці працювати.

«Помічниця»                                             

Є у мами доня гарна, білолиця.                 

Є у мами доня – справжня помічниця      

Устає раненько, підмете чистенько          

Ще й до мами каже:                                  

- Відпочиньте, ненько!                             

Посуд я помию, гарно стіл накрию           

Та і борщ зварити мабуть вже зумію.       

 «Маленька господиня»

Хоч на зріст я ще маленька

В мене й коса ще тоненька,

Та робити дещо вмію –

Ось тарілочки помию.

Ось кімнату підмітаю,

Вранці квіти поливаю.

Всього я сама навчуся –

Бо робити не боюся.

Я матусі помагаю:

Пил із меблів витираю,

А як вариться обід,

То готую все, як слід.

Ганна:  А хто ж буде закосичувати наших дівчаток?

Василина:  Хто ж, як не рідна матінка благословляє на добре, щире життя у праці, дає настанови на добре ставлення до людей.

Ганна:  А перш, ніж коси плести, благословімо своїх донечок.

Дівчинка: Благословіть нас, наші мами,

                   Косу заплітати, косу заплітати,

                   У стрічки вбирати.

                   Щоб виросли довгі, густі та красиві,

                   Щоб раніш своїх годочків не ставали сиві.

(Матусі під музику заплітають коси двом дівчатам, а ще 4 дівчини розказують вірш «Як чесала мені мама коси)

Василина: Плетися коса, розумнішай голова,

                    Родися краса, добрішай душа!

Ганна: Рости, коса, до пояса!

              Не випадай ні волоса!

              Рости, коса, до п’ят,

              Всі волосинки в ряд!

Василина:  Доглядати за косами, за волоссячком треба, не забувати у травах купати:

- Світлі коси мити ромашкою, щоб сонечком  світилися і медом пахли.

- Темні – щавлією та м’ятою, щоб пахли загадково.

- Любистком – і світлі, і темні, і русяві, і руденькі, щоб хлопців чарувати.

Нічого немає сильнішого за материнське благословення.

Василина:  Ой, Ганно, так тепло та гарно на душі, так приємно милуватися нашими подорослішими дівчатками, нашими діточками. Які ж вони гарні та вродливі. Нехай будуть щасливі!

                     Пісня «Косу мама доні вперше заплітала»

Учениця

Нехай волосся пахне м’ятою і чебрецем,

І пам’ятай ти правило оце:

Щоб коса була густа і пишна,

То мий її в барвінкові та вишні.

Учениця

Блискучою косу хай зробить звіробій,

Лушпиння із цибулі, ромашка і шавлій.

А щоб була вона міцна й красива,

Шукай поради у жалючої кропиви.

Учениця

Коса завжди була в пошані,

Її носитиму і я.

Вона, як чисті в полі роси,

Вона, як співи солов’я.

Учениця

Наче та роса, в дівчини коса.

Збережи її, бо яка ж краса!

Купай її в любистку й м’яті,

Щоб була пишна та густа.

Ти збережи її нащадкам,-

Це ж не позичена краса.

Учениця

Волосся чорняве, волосся русяве,

Волосся пряме та кучеряве…

Довге, коротке, але усім

Подобається воно чепурним.

Учень

Які гарні в класі дівчата у нас,

Ви красою вабите повсякчас.

Ой, дівчино, дівчино, постривай,

Перш, ніж косу різати, подумай!

Учень

Нам приємно смикати за косу,

 і ми хочемо бачити цю красу.

Тож, дівчатка, знайте ви кожен раз,

Що коса в пошані в народі й у нас.

Учень

«Косички у дівчаток, - щоб смикати за них!» -

так думав я спочатку, а виявилось – ні.

Вони ростуть для того, щоб заплітати довго

та стрічки в них носити, довгі і красиві,

щоб хтось про них сказав: - Ах, ах! Яка краса! ...

- А от мені косичок не треба. Я – хлопчак.

А що я теж красивий – то це помітно й так!

Ведуча. А ще у святкові дні дівчата прикрашали коси віночками з живих або сухих квітів, особливо коли водили хороводи веснянок, гаївок або купальські танки.
Український віночок — не просто краса, а й оберіг, «знахар душі», бо в ньому є така сила, що болі знімає, волосся береже.
(Дівчата беруть у руки намальовані квіти і стрічки і, розповідаючи, «вплітають» до коси дівчинки).
1-дівчина. Я хочу вплести до віночка деревій. Він посідає в ньому найпочесніше місце. Ці дрібненькі біленькі квіточки здалеку нагадують велику квітку, яку називають деревцем. Хоч би де проросла ця рослина, вона завжди цвіте. Тому люди вплели її до віночка як символ нескореності.

2--дівчина. А я вплету до віночка ромашку. За вінком вона наймолодша у вінку і дає людям не тільки здоров'я, а й доброту та ніжність.
3--дівчина. Поряд з ромашкою вплету гроно калини — символ краси та дівочої вроди, символ України.
4--дівчина А я вплету до віночка барвінок. Це дивна квітка. Вона зберігає свій синій колір навіть під снігом. Цілий рік люди шанують барвінок, вважають його символом життя.
 

5--дівчина. Я вплету до віночка любисток і васильок. За народним повір'ям, колись вони були птахами, які вчили людей любити одне одного, бути щирими в розмовах. Коли ж померли, то проросли двома пахучими рослинками — любистком і васильком. Люди люблять їх не лише за пахощі, а й за лікарські властивості. У віночку це символ людської відданості, вміння бути корисним.
6--дівчина А я вплету чорнобривець. У давнину майстри-шевці шили красиві жіночі чобітки з яскраво-червоними халявками й чорними голівками. І називали їх чорнобривцями. У віночку — це символ вроди.
7--дівчина Я вплету безсмертник, бо він дарує нам здоров'я. Через те і славлять цю квітку в піснях. У віночку — це символ довголіття.
8--дівчина. Я вплету цвіт вишні та яблуні — символ материнської любові.
9--дівчина. Я вплету до віночка ружу. В народі кажуть, що колись Ружа була дуже вродливою дівчиною. Як і сестри її — Мальва й Півонія, лікувала людей від сердечних хвороб. Це символ віри, надії й любові.
10--дівчина. Вплету до віночка волошку. Волошка — символ кохання.
11--дівчина. Я вплету до віночка незабудку — символ хорошої пам'яті.
12--дівчина. Я вплету мак. Він дає дитині сон. А ще кажуть: мак — символ крові невинно вбитої людини. Тим-то мак вплітають у вінки ті, в кого хтось із рідних загинув на війні.

1-й хлопчик Крім квітів, у вінок вплітають стрічки. Стрічки оберігають волосся від поганих очей. Вимірювалися вони довжиною дівочої коси, щоб сховати її.. Першою у віночок я зав'яжу світлокоричневу стрічку — символ землі-годувальниці.
2-й хлопчик. Поряд з коричневою зав'яжу жовту стрічку — символ Сонця.
3-й хлопчик. За ними я зав'яжу світло-зелену — символ краси і молодості.
4-й хлопчик. А я пов'яжу блакитну і синю — символи неба й води.
5-й хлопчик. Далі я зав'яжу жовтогарячу стрічку — символ хліба.
6-й хлопчик. Я — фіолетову — символ людської мудрості.
7-й хлопчик. А я — малинову — символ душевності.
8-й хлопчик. Я зав'яжу рожеву — символ достатку. А також білу — символ пам'яті про померлих.
Дівчина читає вірш

Народ нам мудрість передав свою,

Що диха в звичаях, обрядах і повір’ях:

«Ой, ти не ріж косу!» – благають матері

Доньок в калинових сузір’ях.

Хлопець читає вірш

Тож пам’ятайте рідний оберіг.

Без пам’яті нема народу.

Примножуйте все те, що Бог для нас зберіг.

Народна мудрість – берегиня роду.

 

Пісня «А коса у дівчини райдуга»

Вчитель Змінилося життя, і зараз нечасто можна зустріти дівчину з довгою косою. Мода на косу то з’являється, то зникає. Дуже жаль, що зникла первісна суть цього символу – скромність і цнотливість дівчини. І це не старомодництво. Адже, нехай і рідко, але коли пройде дівчина з гарною косою, ми не оминемо її увагою, поглянемо їй услід, мимоволі призупинимося й подумки по-доброму позаздримо.

Бо, що б не казали і хоч як не переконували про старомодність коси, а все-таки в довгій дівочій косі є своя правда, щось ніжне і близьке, щемливе і священне.

вчитель: Сьогодні ми зробили спробу повернути до життя ще один звичай – шанування дівочої коси. І хочеться вірити, що він оживе, наповниться новим змістом і передається новим поколінням.

 

 

 

 

 

 

 

Пісня «Дударик»

 

Заплітала мати донечці косу 

    слова О.Хмельовського                              Муз. М.Рябошапки

1.Косу мама доні вперше заплітала

І людського щастя їй навік бажала.

Заплітала в коси всі свої надії,

Заплітала в косу мрії золотії.

 2.Щоб коса для доні оберегом була,

Щоб любов велике серцем вона чула,

Заплітала ніжно лагідне волосся,

Щоб в житті у доні все-про-все збулося.

 3. Заплітала доню, примовляла мати:

«Підростеш і скоро ти підеш із хати,

Я тобі недарма косу заплітаю,

Дні твої майбутні в ній оберігаю»

А коса у дівчина - райдуга 1.На дворі весна ніжна, запашна, Цвітом золотим буяє, Дівчина-краса, очі - небеса, Пісню про любов співає. Приспів: А коса у дівчина - райдуга,         | Де ж таку красиву в світі знайду я? | А коса прикрашена калиною,          | Линь же пісне над Україною!         | (2) 2.Обійму тебе, пригорну тебе, Зацілую, захмелію, Ось вона яка, україночка, Дівчина моєї мрії!   Приспів. (2	Пісня. 1.Хрещена мати косу заплітає, У серці й навкруги така краса! І ластівки кружляють в небокраї Підхоплюючи пісню в небеса. Приспів: А я прикрашу коси стрічками І різнобарв'ям квітів польових, Щоб милі очі рідної мами Із радістю дивилися на них. 2.Зберу з любистку я ранкові роси Звернуся до замріяних степів: Із щедрістю даруйте моїм косам, Чарівність сонцем пещених шовків. Приспів.
Ой не ріж косу 1.Ой не ріж косу, бо хорошая, Не погань красу, дуже прошу я! Не журись, що я не ходитиму, І любов моя – і любитиму! Приспів Я люблю тебе таку – В косах стрічку голубу, Коси пахнуть росами, Ласками дівочими. 2.Про чужу красу і не марю я, То ж не ріж косу – будеш парою. Покохав тебе закосичену, Бо краса твоя не позичена. Приспів	Пісня «Розпустили кучері дівчата»  1.Розпустили кучері дівчата, Ще й підвели брови для краси. Тільки ти роби, як вчила мати,  Не обрізуй русої коси. 2.Хай вона росте густа та пишна, Всім зрадливим хлопцям на обіду. Я тобі, моя чарівна вишне, Сам троянди в коси заплету. 3. Назбираю вранці, коли роси, Квітів, що срібляться у росі,  Що є краще за дівочі коси?   І троянди вплетені в косі?
1.Косу мама доні вперше заплітала І людського щастя їй навік бажала. Заплітала в коси всі свої надії, Заплітала в косу мрії золотії.  2.Щоб коса для доні оберегом була, Щоб любов велике серцем вона чула, Заплітала ніжно лагідне волосся, Щоб в житті у доні все-про-все збулося.  3. Заплітала доню, примовляла мати: «Підростеш і скоро ти підеш із хати, Я тобі недарма косу заплітаю, Дні твої майбутні в ній оберігаю»	Як чесала мама мені коси 1.Як чесала мама мені коси, На зелені трави впали роси. Як співала пісню старовинну, По голівці гладила дитину. Приспів: Ой, рости, Косо моя, по п’яти, Я свою красу плекати буду, Мамину науку не забуду 2.У любистку-зіллі коси мила, У промінні теплому сушила. Колоском волосся заплітала, Щоби я здоровою зростала. Приспів 3.Косо моя, ой, рости додолу, Щоб завжди вертатися додому. Будь густою, наче в лузі зілля, Будеш під фатою на весілля. Приспів

 

Ведуча. Я б хотіла поставити дівчатам кілька питань: