Свято"Любов і шана вічна – Кобзареві!"

Про матеріал

Продовжувати ознайомлення учнів з красою , неповторністю, чарівністю Шевченкового слова, його біографією. Виховувати почутття любові до світлого образу поета - мислителя.

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
Перегляд файлу

Вед.1 Гомін лине по країні

          Сонячно , крилато.

           Гомонить Дніпро із степом

           Про велике свято.

Вед . 2. В мальовничім краї нашім,

           Де цвіте калина,

           Народився найкращий

           Син твій, Україно.

                 ( Діти з запаленими свічками)

  1. Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуєм память Шевченка.

  1. Сьогодні день народження Тараса,

Великого святого Кобзаря,

Його слова і досі світ хвилюють

І всіх нас зігріва його зоря.

 3. Сьогодні ми його отут згадаєм,

     Хай прозвучать його палкі слова,

     Нехай  на світі тут із нами разом

     Він в нашій школі справді побува.

  1. Благословен той день прекрасний,

     Коли зявився ти на білий світ

     Ти будеш жити доки Україна ,

     Ти будеш з нами ще багато літ.

  1. Благословен той день і час ,

    Коли прослалась килимами,

    Земля, яку сходив Тарас

    Малими босими ногами.

    Земля , яку скропив Тарас

    Дрібними росами – сльозами.

  1. В похилій хаті , край села,

    Над ставом чистим і прозорим

    Життя Тарасику дала

    Кріпачка- мати, вбита горем.

Пісня «Не на шовкових пелюшках»

(Із – за ширми виходить мати Тарасика в українському одязі з лялькою на руках.

Сідає на стільчик, колише дитину і наспівує

  пісню.)

 Мама . Даю тобі , мій синочку ,

           Тарасику любий : щире серце,

            Карі очі і чорнії брови

            Дай же йому, Божа Матір

            Тії благодати,

           Всього того, чого матір

           Не зуміє дати .

( Звертається до дітей)

 Ідіть до мене , діти. Ми разом заспіваємо колискову нашому Тарасику, щоб  він міцно спав і швидко підростав.

   Колискова

Вед. 1. Т.Г.Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринцях на Черкащині .

Вед 2. Батько Григорій Іванович родом із Кирилівки,  мати Катерина Якимівна Бойко з Моринців. Обоє були кріпаками пана Енгельгардта.

Вед. 1. Перші роки після одруження молоді Шевченки жили в Кирилівці в хаті діда Івана, де жило 13 душ.

Вед 2.Згодом вони оселилися в своїй хаті , яку купили в селянина Тетерюка.

Вед. 1. В сімї  було 6 дітей: найстарша сестра Тараса – його ніжна нянька – Катерина, Микита, Ярина, Йосип, Марія.

Вед.2. Швидко промайнув час , підріс наш Тарас.

 Сценка.   «У бурянах»

 (Заходить мати з батьком .Мати накриває на стіл . Батько щось майструє.)

 Мати . Світ не родив такого волоцюги! Ото небо йому, як рідна хата, а сонце , як мати . коли б не їсти , то до хати так і не заглянув би цілий день. А вскочив у хату , за шматок хліба і  знову на двір.

 (Заходить дідусь – сусід)

Дідусь. Це тільки вечеряєте? Що так пізно?

Мати. Та коли оце такий клопіт, то й вечеря не в вечерю: хлопець десь дівся. Зранку як пішло , то оце й досі нема : бігали і до ставка, і до греблі, всі буряни обшукали – як у воду упав.

Батько. Нічого, знайдеться! Може заснув десь у буряні. Прокинеться – прийде.

  являється Тарасик)

Мати. А ось і наш волоцюга. Де це ти був?

Тарас . Був у полі і заблукав.

Мати. Бачили таке ?

Дідусь . Хто ж тебе привів додому?

Тарас . Чумаки.

Мати. Хто?

Тарас. Стрінувся з чумаками . Питають: «Куди йдеш?». А я кажу :  «В Кирилівку». А вони кажуть: « В Кирилівку треба назад. Сідай, ми довезем.» тай посадили мене на віз . І дали мені батіг в руки поганяти. 

Мати. Бачили такого? Чумакувати надумав уже.

Батько. Я ж казав що знайдеться. Такий головатий не пропаде.

Мати . Ну , почумакував, тепер бери ложку і сідай вечеряти.

Дідусь. Як мотає! Наче 3 дні не їв.

 Пісня

Вед .1. Читати Тарас вчився справді дуже рано.

 Про школу вперше завів розмову дід.

Дід. Що в голові є – те до віку твоє. Вже час Тараса до дяка в науку віддати.

Мати. Та чи не мале ще?

Дід. Нічого , хай змалку вчиться , що вмітиме . того за плечима не носитиме.

Вед.2. Тарасові було і цікаво, і трохи боязко йти до школи. Він не раз бігав під її вікнами і чув, як учитель - дяк гучним голосом проказує: « Аз – буки, аз – буки!» а за ним хлопці всі хором.

Вед.1.Ось у тій отарі , де було 10 – 12 босоногих хлопят , опинився і малий Тарас і разом почав повторювати за дяком  « аз – буки, аз – буки». А вибігши з школи співав з усіма хлопцями:

   Аз – били мене раз !

   Буки – не потрапляй дякові в руки!

Вед. 2. Та потрапляти доводилось Тарасові частенько.

Вірш

Вед. 1. Знесилені тяжкою працею на панщині кріпаки вмирали рано. 20 серпня 1823року, коли Тарасові було 9 років, помела його мати.

Вед 2. Лишившись з малими дітьми( Катерина вже вийшла заміж) батько змушений був одружитися вдруге. Він взяв удову – Оксану Терещенко, в якої було своїх 3 дітей.

Вед 1. Незабаром , коли Тарасові ледве сповнилося 11 років, 21 березня 1825 року помер батько, який помираючи , сказав пророчі слова:

« З нього буде або щось дуже добре, або велике ледащо.»

Вед 2. І тільки ж поховали батька , зібрав Тарас у свою торбинку каламар, перо, та крейду і пішов по шляхах шукати собі долі. І почала його доля гнати , як мачуха.

Пісня

Сценка.

Тарас. Невже мені тут бути ? Вік наймитом у дяка Богорського? Ні, я хочу так малювати , як лисянський дяк. Якби вмів я так малювати – нічого більше б і не хотів.

Вед1. Та на 4 день Тарас не витерпів знущань, захопив свою торбу і подався геть. І пішов він у село Тарасівку.

Тарас. А що, як і цей знущатиметься? Ні, терпітиму все, хай тільки навчить.

Дяк. Так ти малярем хочеш бути?

Тарас. Еге, малярем.

Дяк. Ану дай ліву руку ! Нічого з тебе не вийде, хлопче, ні швець, ні кравець, ні на дуду грець.

Іди собі з Богом.

Вед.2.З важким серцем , понуривши голову, повертав Тарас у рідне село.

Вед 1. Отара ягнят , як біла хмарка, що впала на зелені луки . Хай собі пасуться! І по небу пропливають  ясні , легенькі хмарки. Куди вони пливуть? Мабуть далеко – далеко звідси… Як колись хотілося дізнатися Тарасові, що за тими стовпами, які землю підпирають , так тепер хочеться за тими хмарками полинути, на світ подивитися.

 Вірш 

Оксана. Чом же ти плачеш?  Ох , дурненький Тарасе, бач малий плаче. Давай я сльози витру

   ( витирає рукавом). Не сумуй Тарасику, адже кажуть, найкраще від усіх ти співаєш, ще й кажуть, малюєш ти . От виростеш і будеш малярем, еге ж ?

Тарас. Еге ж , малярем.

Оксана. І ти розмалюєш Тарасе, нашу хату, еге ж ?

Тарас. Еге ж . а всі кажуть, що я ледащо і на ніщо не здібний… Ні, я не ледащо, я буду таки малярем!

Оксана. Авжеж , будеш. А  що ти ледащо і на ніщо не здібний, то правда. Дивись. Де твої ягняточка! Ой , бідні ягняточка, що чабан у них такий – вони питочки хочуть.

 Вірш «Мені 13 минало»

Вед. 2. він був і пастухом , і погоничем, і ким він тільки не був , і чого тільки не робив! Але йому хотілося бути малярем! Все, що бачив хотілося змалювати .

Вед. 1. Та минали літа, і було йому вже15 років ось так і відплив якось непомітно Тарас від берега Дитинства.

Вед 2. Ще в дитинстві Тарас почав писати вірші. Перша його збірка називалася «Кобзар»

   Всі його ми батьком звемо,

   Так від роду і до роду.

   Кожен вірш свій і поему

   Він присвячував народу.

Вед 1. Шевченків « Кобзар» - це біблія українського народу; це книга , якій судилося стати безсмертною.

Вед 2. народ, який має такого поета, як Шевченко, і таку вічну книгу, як « Кобзар» - безсмертний!

Вед 1. Справжній співець України прожив тільки 47 років. 10 березня 1861 року Т.Г.Шевченко помер. Поховали його в Петербурзі на Смоленському кладовищі. Та чи могли люди забути і не виконати ще одного заповіту!

      Як умру, то поховайте 

      Мене на могилі ,

     Серед степу широкого ,

      На Вкраїні милій,

      Щоб лани широкополі ,

      І Дніпро, і кручі

     Було видно, було чути,

     Як реве ревучий.

Вед 2. У травні , того самого року його прах перевезли до України. Поховали його на Чернечій горі , поблизу Канева. Саме тут знайшов вічний спочинок  геній поетичного слова, великий художник, патріот і борець за свободу   Т.Г.Шевченко.

     На Вкраїні милій  Канів на Дніпрі,

     Тут його могила на крутій горі.

      І дорослі, й діти все сюди ідуть,

     І барвисті квіти Кобзарю несуть.

     Тож, як будеш часом в Каневі колись

      Дідусю Тарасу низько поклонись.

Вед 1. Сьогодні ми виконуємо ще один заповіт Шевченка.

     І мене в сімї великій ,

     В сімї вольній , новій,

     Не забудьте помянути 

     Незлим  тихим словом.

Вед 2. 10 березня – День памяті Шевченка. Не забудьте завтра згадати про цю велику людину.

 Сценка « Мільйон кобзарів»

Читець . Було це дуже давно. 5- ро дівчаток , прочитавши «Кобзар» , витерли білими хусточками сльози і замислилися .

1 д. Як я виросту , то витчу з чистого золота і срібла великий килим і накрию ним могилу Шевченка.

2д. Як я виросту, то я усю Чернечу гору , де могила Шевченка, засаджу тополями і калиною червоною.

3д. А я, як виросту , то накруг могили посію чудові квіти.

4д. Як я виросту, то куплю мільйон «Кобзарів» і в кожну хату дам.

5д. А я , як виросту, відкрию туристичне агентство і даватиму безкоштовні путівки на екскурсію до могили Шевченка.

Вед.1. Український народ свято шанує пам'ять Шевченка . Його твори , його думи в Україні повік не забудуть. Його іменем названо вулиці, парки, проспекти, площі, театри.

Вед 2. Дорогі  друзі, дорожіть Шевченком!

Любіть Україну, як любив її поет. Бережіть її, як берегли ваші діди і прадіди.

 Вед 1. Учітеся, шануйте батьків, живіть дружно, - учив Шевченко! І це сьогодні – наше головне завдання .

    Любов і шана вічна – Кобзареві.

    Завжди він в серці нашому живе.

    Його слова , як зорі променеві, -

   Дороговказ нам у життя нове.

 

   З колін вже піднялася Україна :

   До волі прагне , щоб там не було!

   Лунає рідна мова соловїна:

   Для спраглого – цілюще джерело.

 

   Пророчі думи в Кобзаревім слові

   Сплелись навіки в лавровім вінку

   І плине повінь щирої любові ,

   Щоб в пісню перелитися дзвінку.

Пісня

Вед.2. Шевченко – це наша мудрість , наша душа, наша сила. Нехай «Заповіт» Великого Кобзаря стане заповітом для всіх вас :берегти мову , його звичаї, його пісні й пронести все це через віки.

Вед.1. Нехай вогонь його душі запалить у наших серцях іскру Віри, Надії, Любові до рідної землі свого народу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

doc
Додано
14 лютого
Переглядів
20
Оцінка розробки
Відгуки відсутні

Отримайте безкоштовний сертифікат про публікацію авторської розробки

Кожна публікація гарантує участь у конкурсі для вчителів

Додати розробку