Сценарій «Прощавай, початково школа!!!»

Сценарій

«Прощавай, початково школа!!!»

Для учнів 4 класу

Мета: виховувати у дітей повагу до вчителя та любов до школи; розвивати інтерес до знань та навчання у старшій школі; підбити підсумки роботи класної родини за чотири роки навчання та підготувати учнів до переходу у п’ятий клас; висловити подяку дирекції школи, батькам та дітям.

Наочне оформлення: надувні кульки, букети квітів.

Хід свята

День сьогодні такий незвичайний!

Сонце встало, умите в росі,

Скликав до школи нас дзвоник останній,

І зібрались на свято усі!

1-й ведучий. У ласкавому травневому повiтрi

Бузковий запах ллється i бринить.

Тож, на шкiльному нашому подвiр’ї

Останній дзвоник для всіх дзвенить.

2-й ведучий. Це сльози й радiсть, свято i прощання.

Для когось вiн лунає перший раз,

Для когось справдi буде вiн останнiм,

А нас покличе у наступний клас!

Учнi.

Тут кожне слово щирiстю зiгрiте,

Вiд серця йде, з самої глибини.

І якось особливо пахнуть квiти

В цей справдi незвичайний день весни.

Учитель. Дозвольте, шановнi батьки , розпочати наше традиційне шкiльне свято - свято прощання з початковою школою. Це перехiд на нову сходинку в нашому життi, а отже, дуже важлива, визначна подiя.

Вiтаю всiх вас зi святом! Нехай цей день, цей випускний бал запам’ятається вам i стане приємним спогадом у майбутньому.

Звучить дзвоник. У цей час на сцену метушливо вибігають учні у святковому одязі, стають уздовж сцени.

- А я чула, що сьогодні в нас останній урок…

- Як-то останній?!
- Ми прощатимемося з початковою школою.

- От добре, бо я вже думав, що ця мука ніколи не скінчиться…

- А що ж далі?!

- Я від старших чув, що на нас чекає старша школа.

- А мені розповідали, що там справжнісінька каторга: твори, перекази, контрольні та ще й іспити якісь!

- Щось мені вже не хочеться туди…

- Давайте краще тут залишимось, ми вже все знаємо, будемо усі відмінниками!

- Еге, якби ж так можна було! Але час назад не повернеш…

Звучить музика із кінофільму «Назад у минуле». На сцені з’являється чарівник у мантії та з великим букварем під пахвою

- А хто тут згадував про повернення часу? Так-так , впізнаю…

Це ж 4 клас. То у вас сьогодні останній урок?

- Пробачте, а ви хто?

- Я – великий чарівник Есклібріс – хранитель книжкових багатств.

І можу повернути вас у минуле, щоб ви усе пригадали і не сумували. Ось бачите, у мене є чарівна книжка…

- Та це ж Букварик! Який же він чарівний?

- Ще й який чарівний! Просто ви цього не знали. А якщо щиро вірити, то будь-яка річ може стати чарівною. То ви хочете потрапити у минуле?

- Так!

- Тож у добру путь!

Йде годинник тік-так, тік-так –

Не вперед, а назад!

Роки швидко пролітають,

Нас в минуле повертають.

 

Чарівник відкриває Букварик і лунає звук зворотного відліку годинника.
Чарівник зникає. Діти спускаються зі сцени. Звучить мелодія пісні «Маленькая страна»

На сцену виходить батько з газетою у руках і читає на ходу, а за ним слідує маленька донька.

 

Донька:

- Тату, а чому іде дощ?

Батько:

- Підеш до школи, то дізнаєшся.

Донька:

- Тату, а в Баби-Яги є бабенятка?

Батько:

- Які ще бабенятка? Звідки я знаю?

Донька:

- Тату, а нащо коняці коси на плечах?

Батько:

- Запитай у коняки.

Донька:

- Тату, а мотоцикли люблять цукерки?

Батько:

- Не знаю, я цього не запитував.

Донька:

- Тату, а ти не сердишся, що я тебе про все питаю?

Батько:

- Що ти, моя дитино! Як можна! Адже, чим більше ти запитуватимеш, тим більше знатимеш.

На сцені з’являється мама, а за нею – син.

Син:

- Мамо, всі наші будуть на затемнення Сонця дивитися. Можна, я піду з ними?

Мама:

- Та іди вже. От непосидючий! Хоч би швидше його до школи

відправити!

Мама: Синку чому ти такий сумний, адже в тебе сьогодні світо – перший день у школі?

Син: Свято?! Нічого собі свято. Чого ж ви не сказали ще це не на день, а на цілих 11 років.

Діти знову підіймаються на сцену.

- А я пам’ятаю, як то було!

Потішали батьків і сусідів.

- І до свят готувались щораз,

- А як шість нам минуло, одразу

Ми у школу пішли, в перший клас!

Виходять учні

Учениця - Ти вже зібрався до школи?

Учень - Так, мама навіть штани випрасувала!

Учениця - А я вже і книжки склала, і зошити, і навіть Барбі у портфель приховала.

Учень - А я теж зібрався, одне питання: в якій руці нести телевізор, а то в одній буде букет, в іншій іграшки, за плечима ранець…

Всі:

- Так, це питання…

Діти покидають сцену і заходять з другого боку під пісню «Первоклашка». Лунає дзвоник.

- Ой, мабуть урок починається!

- Швиденько сідаймо по місцях!

Заходить учитель.

Учитель:

- Доброго дня, любі діти!

- Ви мабуть прийшли учитись?

Діти - Так!

Учитель:

- А чому б ви хотіли навчитись?

Учениця- А я знаю!

Нам у школі щоб навчитись,

Треба форму одягти.

- Я взяла у мами туфлі,

Макіяж зробила вправно.

Головне для жінки правило

- Виглядати елегантно.

Учень-  Ну а я приніс валізи,

Та зимовий одяг свій,

Бо сюди прийшов учитись,

Я на цілий довгий рік.

Учень Щоб учитись гарно міг,

правильно портфель збери.

У моїм портфелі є

Хліб і сіль, а ще сальце,

Щоб я тут не зголоднів,

Поучився і поїв.

Учитель:

- Що ж мене чекає?

Пам’ятайте, що навчання –

Шлях до світла, до пізнання.

Слухай, вчи, не грай, не спи

І розумним станеш ти.

Як задзвонить цей дзвінок,

Починається урок.

Учениця - А мені твердо сидіть,

Подушечку б підстелить!

Учень- А я їсти хочу, от:

Де мій з салом бутерброд?

Учень- Ну а я лізу під стіл!

Цей урок мене зморив!

Учениця- Отакі були ми діти.

Важко було нас учити…

Учень- Такі муки ми терпіли,

Доки букв писать не вміли…

- Та поступово ми звикали

Тримати ручки й олівці.

- Вже нас контрольні не лякали,

Ми часто чули: «Молодці!»

Лунає дзвоник (маленький).
- Ой, здається, ми вже у другому класі!

Урок читання

Учитель Ти знову сьогодні запізнився на перший урок?

Учень- Так, я заспав, бо нікому було мене розбудити,— мама й тато на роботі.

Учитель - А хіба у вас немає будильника?

Учень - Є, але він завжди дзвонить тоді, коли я сплю.

Учитель - Де народився Тарас Шевченко?

Учень - На 25 сторінці підручника?

Учитель - Київ було засновано майже 1500 років тому…

Учень - Ну і пам'ять у вас!

Учитель - які ти знаєш теплі, лагідні слова?

Учень Шуба, рукавички, чай...

Учитель - Діти, як треба зберігати Читанку, щоб вона завжди була новою і чистою?

Учень - Краще її зовсім не носити до школи.

Урок математики
Учитель - Якщо я дам тобі три груші, то як ти їх розділиш на п'ятьох дітей?

Учень - Зварю компот.

Учитель - Якщо на столі сидять чотири мухи і я одну вб'ю, то скільки зостанеться?

Учень - Одна,— та, що вбита.

Учитель - У твого брата п'ять яблук, а ти в нього два забереш. Який буде результат?

Учень - Він мене відлупцює.

Лунає дзвоник

- Знову у третьому класі…

- Дзвоник знову вже лунає

Й до уроку закликає.

Урок рідної мови

Учитель — Домашню письмову

Чому не писала?

Учениця— Бо ручка учора в колодязь упала...

Учитель — Коли ж та письмова Написана буде?

Учениця — Як воду з колодязя виберуть люди...

Учитель  Переклади з української мови російською слова морква, квасоля, цибуля за зразком: «картопля — картофель».

Учениця — Картопля — картофель, морква — моркофель, квасоля — квасофель, цибуля — цибуфель.

Учитель  Провідміняй дієслово ходити.

Учениця — Я йду, ти йдеш...

Учитель — Швидше, __!

Учениця — Я біжу, ти біжиш.

Учитель— Як на твою думку, «штани» — слово в однині чи в множині?

Учениця — Я так думаю, що верхня частина в них — однина, а нижня — множина.

Учитель— Як буде у множині «дитина»?

Учениця — Близнята.

Учень- Ми всі засвоїли чудово

Прикметник, суфікс, дієслово,

Диктантів купу написали,

Освіченими дуже стали.

- Уроки всі свої учили і групою, і вдома.

А часом вчили на перервах.

Усім ця річ відома.
- Мову і читання, співи й малювання –

Всі уроки ми любили і щоденно вчили, вчили…

Звучить пісня «Учат в школе…»

Лунає дзвоник.

Учениця

Ось четвертий дзвінок нас в дорогу покликав.

І весело, і сумно всім водночас.

І як не хитруй, а вже стали великі,

Бо всі перейшли у 4 клас.

Учні

- Чотири роки працювали,

Контрольні й тести всі складали.

- Були в нас двійки й одиниці,

Свербіли часто нам правиці,

Учениця Косило око через парту.

Кажу серйозно і без жарту.

- Уміли кажуть прибирати,

І не смітити, й не ламати.

Учениця - Ой, нема де правди діти,

Було всяке серед нас:

Той у школі звик шуміти,

Той урок не хотів вчити,

Той запізнювався в клас.

 

Учень Як були ми ще малими,

Всi казали: малюки.

А тепер не малюки ми,

Ми тепер випускники!

Учень Ми, звичайно, не найстаршi,

Але вже й не малюки!

Знають всi: четвертi класи —

Це також випускники!

 

Учень Троє хлопчиків у класі

I лише двоє дiвчат!

Доведеться наречених

В iнших класах позичать!

Учень Чумацьким шляхом линугь, линуть роки.

В дитинства край не буде вороття,

Але добра i мужностi уроки —

Вони в душi, вони на все життя!

Учениця - Чотири роки разом ми ішли,

Всього було: комусь носи товкли.

У голос вчительки замріяно вслухались,

І на перервах ми штовхались.

Учениця - Останнє нині в нас побачення,

Нам сумно розлучатись з вами.

І просимо у вас пробачення

Ми найщирішими словами:

Учень За те, що колись хтось не вивчив урок,

Домашнє завдання не виконав в строк…

А хтось одержував знову двійку,

Встрявав з товаришем у бійку,

Базікав часто безупинно ...

Та обіцяєм будем вчитись на відмінно,

Щоб не підвести й не осоромить вас

Учень Не скажеш: «Стiйте роки!

Дитинство, постривай!»

І школi початковiй

Ми скажем «Прощавай!»

Діти співають пісню на мотив «Маленькая страна».

Учень- Ось і казочка скінчилась чарівна.

Кликала з собою нас вона,

Повела в країну фарб,

І відкрила перед нами цінний скарб.

Учень - Скарб добра, краси, любові,

до нашої чарівної школи!

- Так наша школа казкова!

- І дитинство в нас казкове!

Учень - Та хіба було б воно таким без наших батьків?!

- Час і про них згадати…

Ведучий. Погляньте, діти, на своїх батьків, їхні очі сяють щастям, а десь у глибині затаїлась тривога, бо попереду ще стільки випробувань! І батьки переживають у кілька разів більше, ніж ви самі . То ж любіть своїх рідних, будьте завжди гідними їх, дайте їм можливість гордитися вами!

Зробіть так, щоб передчасні зморшки не лягли на їхні прекрасні обличчя, щоб їхні серця були спокійні за вас!

Учень Прийміть наш букет із пошани й любові.

Вклоняємось низько і дякуємо щиро

За ласку і ніжність, за мудрість і віру.

Учень - Ми до батьків сказати хочем слово.

І привітати хочем від душі.

Подарувати пісню вам чудову.

Найкращі прочитати вам вірші.

Учень - Бо без батьків чого ми в світі варті.

Без маминої ласки і добра.

Без батьківської мудрості і жарту

І без свого родинного тепла.

Учень Із нами ви уроки вчили,

І малювали і лічили.

Писали з нами твори вдома,

І як встигали, невідомо,

Учень При цьому готувати їсти,

Білизну прать, місити тісто.

Нести домашнії турботи,

Ходити на свою роботу,

І залишатися на диво

Красивими і молодими.

Учень Ми любим вас, кохані мами й тата,

Ми вам бажаємо здоров’ячка багато,

Ми хочемо, щоб завжди ви раділи,

І щоб в житті ніколи не хворіли.

Учень Хоч часом ми буваємо нечемні,

І дуже ви хвилюєтесь за нас,

Але у серці знаємо, напевно:

Ми більше радуємо вас.

Учень Любі!

Ми вам обіцяємо: учитись, дружити,

Гарні оцінки додому носити,

Щоб дарувати радість вам,

Любесеньким нашим батькам.

Вчитель. На згадку про цю нашу подорож у дитинство, у казку, а також за ваше терпiння i сили, яких ви не шкодували протягом усiх цих рокiв, ми нагороджуємо вас, шановнi мами й тата, особливими дипломами: мам — дипломом «Фея мудростi i доброти», тат — «Мiстер добрий чарiвник», бо це ви допомагали дiтям опановувати нелегку справу навчання, забезпечували усiм необхiдним. Нехай цi дипломи нагадують вам про наше свято. Залишайтеся завжди для своїх дiтей добрими феями i добрими чарiвниками. Сiмейного щастя вам усiм!

Сьогодні до нас завітали гості. Давайте запросимо їх. Вони вам хочуть дещо сказати.

Заходять майбутні першокласники.

Учень - У вересневий світлий день

Ви прийшли до школи.

Школа радо стріла вас,

Вам дала просторий клас.

Учень - Уроки ви свої учили

Із мамою удома.

А потім – на перервах,

Усім ця річ відома.

Учень - Хай не ваблять витребеньки,

Хай вас лінощі не точать,

Хай живеться вам легенько

І хай трудиться охоче.

Учень – Перший клас вам всім бажає

І здоров’я, і добра.

Щоб були ви всі щасливі

І не знали горя й зла.

Учень - На останній вам урок

Продзвенить сумний дзвінок.

Вам бажає другий клас –

В добру путь і добрий час.

Учениця - Чотири перших роки промайнуло

Незабутніх шкільних літ.

І сьогодні, мов пташки з гніздечка,

Ми летим у доросліший світ.

Учениця - Нам скажуть всі слова напутні

І побажання в добрий час.

Яке чекає нас майбутнє?

Життя складеться як у нас?

Учениця - Ніхто цього сказать не зможе,

Та ми надією живем,

Що будем жити в світі гоже,

Зорю свою усі знайдем.

Учениця - Сьогодні скінчився останній урок,

По школі лунає останній дзвінок.

Сьогодні востаннє четвертий наш клас,

І школа чекає у п’ятому нас.

Слово надається майбутньому класному керівникові.

Учень - Наша перша вчителько,

За нами не плачте.

Ми вам не дамо скучати,

Будем в гості прибігати

Після уроків повсякчас

У ваш новенький перший клас.

- Сьогодні ми прощаємося з вами,

Бо більше ви не будете нас вчить.

У клас до нас прийде вже інша мама,

Щоб за неправильнії вчинки посварить.

Учениця – Вчителько наша!

За нас ви будьте певні,

Хоч ми рухливі і шумні,

Зате розумні й чемні!

Учениця - Хоч інколи ми пустуни маленькі,

Хоч часто в школі ми здіймаєм галас й сміх,

Та ми простягнемось до вас, немов до неньки,

Якщо полюбите ви щиро нас усіх!

Учениця - Ми будемо учитись на відмінно,

І з поведінкою буде все гаразд.

Та ви приймыть нас  із любов’ю

І проведыть нас в старший, в п’ятий клас!

Учитель:

Дорогі мої діти! З святом вас вітаю,

Здоров’ячка багато я усім бажаю!

І радість, і смуток, заліг мені в душу.

Радію за те, що дорослими стали,

І знань чимало уже подолали.

І сумно мені, признатися мушу,

Що час вже прощання настав.

Учіться, працюйте - моя настанова,

Батьків поважайте, ви гідна опора.

Про сум уже досить, ні жодного слова,

Сьогодні в вас свято, прийшли привітати

і мами , і тата.

Прийміть і мої найщиріші вітання,

Хай збудуться мрії і ваші бажання!

Учителька:
- Цей останній урок ми присвячуємо нагородженню! Сьогодні без нагороди не залишиться ніхто! Отже, урочисту церемонію нагородження оголошую відкритою!!!

Звучить урочиста музика. Вручаю дітям свідоцтва про закінчення початкової школи(до них прив’язані кульки )

Учениця - Четвертий клас! Четвертий клас!

Рік назад ти прийняв нас.

Ми прощаємось з тобою.

У цей день і у цей час

Переходим в п’ятий клас!!!

Учениця - У нас усіх прощальний настрій,

Ми схвильовані украй.

Скажем разом: «Велика школо, здрастуй!

Початкова школо, прощавай!»

Клятва випускників 4 класу

Ми учні 4 класу, що переходимо до 5, клянемось:

- Прибігати до школи на перший урок з очима, що горять від допитливості.
Клянемось! (разом)

- З вовчим апетитом поглинати всі знання і переварювати їх до кінця, щоб не було гальма.

Клянемось! (разом)

- підтримувати вогонь любові та поваги до вчителів школи.

Клянемось! (разом)

-з гідністю донести високе звання ”Учень школи” до закінчення навчання!

Клянемось! Клянемось! Клянемось! (разом)

І не треба плакать на прощання,

Треба заспівати нам – і все.

Хай про цей день добрий, теплий спогад

Кожен з вас у серці пронесе!