Свято нашого роду. Родинне свято.

Родинне свято

Мета: 

•       виховувати любов і повагу до найближчих і найрідніших людей  - батька й матері;
•       формувати почуття обов’язку перед батьками, довести всім присутнім на святі, що батьки і діти – це одне ціле.
•       виховувати людяність, гуманізм у взаєминах, доброзичливість; формувати вміння  піклуватись про матір, пишатися своїми матерями; удосконалювати навички виразного читання, у тому числі читання на пам'ять; розвивати творчі здібності учнів.

 

Хід заходу:

 

Класний керівник: Сьогодні у нас – незвичайне свято. Ми зібралися, щоб хорошим словом подякувати твердому батьківському плечу, вклонитися низько до землі святій материнській любові, щоб усміхнутися своїм синові та донці.

Кожен рід – це велике дерево, на якому гілочки, які швидко ростуть, міцніють, живляться соками великої гілки – сім’ї. Як гілка міцно зростається із стовбуром, то її не відламати, так і родина ніколи не ослабне, поки буде споживати соки землі-матінки через мову, звичаї, обряди, родинні реліквії.

 

 

 

 

 

 

В Україні говорять: «Без сім’ї немає щастя на землі». Саме в сім’ї дитина робить свої найперші кроки, звідси вона виходить у широкий світ, навчається любові і добра, тут вчиться шанувати свій рід, свою землю. Батьки – це найцінніше, що є в кожної дитини.

 

Конкурс 1 «Народ скаже, як зав’яже»

 

 

Завдання: на столах лежать прислів’я, у яких ідеться про родину. Однак вони розірвалися. Вам треба знайти обидві частинки та зачитати прислів’я повністю. Одне правильно складене прислів’я -1 бал.

 

• Яка сім’я – такий і я.
• Маму ані купити, ані заслужити.
• Яка хата – такий тин, який батько – такий син.
• У кого є ненька, в того й голівка гладенька.
• Усе купиш, лиш маму й тата ніколи.
• Шануй батька і неньку – буде тобі все гладенько.
• Годуй діда на печі, бо й сам там будеш.
• Добрі діти – батькам вінець, а злі діти – батькам кінець.
• Яке дерево – такі в нього квіточки, які батьки – такі й діточки.
• Без верби й калини нема України.
• З палких сердець калина виростає.
• Який кущ – така й калина, яка мати – така й дитина.
• Як буде дружно, то не буде сутужно.

 

 

Учень:

Батьки і діти – це любов і сльози,

Це вічне щастя і одвічний біль!

Це – сонце і тепло, сніги й морози,

Мед на вустах й навічні рани сіль.

Як на троянда – колючки і квіти,

Так і в житті є радість і печаль.

Високі мрії й дуже різні діти…

Чомусь таке трапляється, нажаль.

Всім хочеться все мати в ідеалі,

Причому водночас і без зусиль.

Щоб щастя без труда і без печалі

Пливло саме у руки звідусіль.

Та у житті такого не буває!

Й запам’ятати треба в чому різ:

Зоря щаслива лиш тоді засяє,

Коли трудитись будеш день і ніч.

А діти  - це і щастя, і турбота,

Відповідальність і тривога теж,

Без відпочинку і вихідних робота,

Любов така, яка не має меж!

 

Класний керівник: Всі ми  пам’ятаємо, що  і мамина пісня, і батькова хата, і дідусева казка, і бабусина колиска живуть у нашій пам’яті все життя.

Тому вирішили сьогодні влаштувати родинне свято, на яке  запросили батьків, бабусь та дідусів наших учнів.

З давніх давен люди поклонялися матері, шанували і оберігали її, дарували любов, радість, тепло. Сьогодні на нашому святі ми будемо прославляти жінку, що подарувала кожному із нас найцінніше – життя. Ця жінка – Мама.

 

Учень:     

 Мама! Найдорожче слово в світі!

Де б не був ти, що б ти не робив,

Назавжди вона твій шлях освітить

Ніжність серцем, відданим тобі.

В дні важкі і в дні на щастя щедрі,

Не забудь: вона завжди – в тобі.

Тож живи, як мама, щиро й чесно,

І, як мама, світ оцей люби.

 

Ведучий: Перше слово, яке промовляє дитина, - це слово «мама». Слово «мама» зростає разом із дитиною; мамина рука гладить дитину по голові, ніжна мамина посмішка та ласка її очей завжди зігріває та підтримує. У найтяжчу годину стогоном вирветься з грудей тільки одне слово – як остання надія на порятунок: «Мамо!» - то подає голос душа, щоб мати захистила свою дитину. Слово «мама» - велике, найкраще слово.

Ведучий: Мамо! Наша берегиня. Тихою колисковою ти закликала до мене сон у дитинстві; навчила мене жити по совісті, берегла від ганьби. Я стою на колінах перед любов’ю і добротою, перед мудрістю й ніжністю твоєю.

Учениця: Мама – перше слово, вимовлене мною,

  Мама – перша подруга моя,

  Мама, все святе пов’язане з тобою,

  Мамо, лиш у тебе вірю я.

 

• Демонтрація соціального ролику «Мами»

 

Учень: Мама… Чи є на світі слово більш світле й ніжне? У матері і ласкаві руки, найвірніше та найчутливіше серце. У народі кажуть: «Як під сонцем квітами, так з матір’ю дітям».

 

Учень:А скільки б тобі не було років – п’ять чи п’ятдесят, - тобі завжди потрібна мати, її ласка, її погляд. Чим сильніша твоя любов до матері, тим світліше і радісніше твоє життя.

 

Ведучий: Мама… Закрий очі і прислухайся. І ти почуєш мамин голос. Він живе в тобі, такий знайомий, рідний. І коли станеш ти дорослим, завжди пам’ятатимеш мамин голос, мамині руки, мамині очі. Ніколи не забувай своєї матусі, особливо, коли до неї прийде старість.

Учень: Мені болить, коли матуся,

 Що має дочок і синів,

 Живе одна, мов та бабуся,

 На схилі посивілих днів.

 Працює в день, не спить ночами

 І часто зрошує сльозами

 Тверду подушку на зорі.

 Скотину порає в дворі,

 А вдень копає на городі.

 Уста шепочуть: «Світе мій!

Як важко жить мені одній!

Одна – однісінька та й годі!»

Цим віршем нагадати хотів:

Шануйте, друзі, матерів!

 

Ведучий: Немає, друзі, нічого ліпшого над материнську любов. Про це йдеться в народній легенді. Був у матері єдиний син – добрий, гарний. Душу в нього вклала мати. По краплинці збирала росу для вмивання, найтоншим шовком вишивала сорочку. Виріс син ставний, гарний. Одружився з дівчиною небаченої вроди. Привів молоду дружину в рідну  хату. Не злюбила та свекруху. Зненавиділа її. Боялась мати показатися невістці на очі, сиділа в сінях. А потім у сарай переселилася. Але й це не заспокоїло жорстоку. Каже вона чоловікові: «Коли хочеш, щоб я жила с тобою, убий матір, вийми з грудей серце і спали його ». Не здригнулася душа сина: так зачарувала його  врода дружини. Каже він матері: «Наказала мені дружина вбити вас, мамо…А  не послухаю – піде від мене». Заплакала мати й відповідає: «Ну що ж, синку, роби так, як велить серце». Пішов син з матір’ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище. Убив матір, поклав серце в жар. Спалахнув сучок і тріснув, полетіла жаринка, вдарила сина в обличчя, обпекла боляче. Скрикнув той, закрив долонею обпечене місце. Стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному вогні, прошепотіло: «Синочку мій рідний, тобі боляче? Зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. А до листка подорожника приклади серце материнське… Потім у вогонь покладеш!...» Заридав син, вихопив материнське серце, уклав його в розкраяні груди, облив пекучими сльозами. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так гаряче й віддано, як мати. І такою величезною й невичерпною була любов материнська, таким усесильним було бажання бачити сина радісним і безтурботним, що ожило серце, загоїлась рана. Підвелася мати і пригорнула синову кудряву голову до грудей. Осоружною стала йому дружина – красуня, не міг він повернутися до неї. Не  повернулася додому й мати. Пішли вони у двох степами широкими та й стали двома могилами високими. Тож недаремно кажуть у народі, що найсвітліша любов – материнська.

 

Пісня «Мама, мамочка»

 

Учень:

 Голубіють очі батьківської хати,

І стежина в’ється двором до воріт.

Та по тій стежині вивела нас, мати,

На щасливу долю, у широкий світ.

Спасибі, мамо, за твоєї душі багатство,

За любов материнську святу.

Спасибі, мамо, за твою найласкавішу ласку

І найдобрішу твою доброту.

Ти для нас хотіла прихилити небо.

Щоб не знать ніколи смутку і невдач.

Не завжди слухняні ми були у тебе,

Дорога матусю, ти  за все пробач.

 

Конкурс 2 «Спогади, спогади…»

Завдання для батьків

Класний керівник. Шановні батьки, я прошу вас повернутися в минуле і згадати час, коли ви тільки стали батьками. Для цього я проведу з вами інтерв’ю.

Запитання:

1. Що ви відчули відразу після народження дитини?
2. Яка була погода, коли народилося немовля?
3. Якими були вага і зріст дитини?
4. Хто обрав ім’я для вашої дитини та чому ви назвали її саме так?
5. Хто найчастіше вставав уночі до немовного?
6. Чи пам’ятайте, які колискові співали дитині?

Може зараз заспівати?

7. Яке перше слово промовила ваша дитина?
8. Який перший віршик ви вивчили?
9. Чи пам’ятайте той день, коли дитина пішла в перший клас?

 

Класний керівник: Так, саме в дітях – найбільше мами. Для мами її діти – найкращі у світі.

Дочка переймає від мами все, навіть звички. А син учиться в неї тих правив, що згодом стануть  його життєвим кредо: ставитись з повагою до старших, не ображати слабших, учитися по-особливому ставитись до жінки.

Маму називають берегинею роду. Бо вона справді тримає його, леліє, зберігає для прийдешніх поколінь.

Мудрість матері – то родинна святиня. Завжди прислухайтеся до маминих слів, до її порад, дотримуйтеся правил вашої родини. Пам’ятайте, що недобре слово залишається в душі матері подряпинку на все життя, вибілює коси, розсипає зморшки на чолі. Даруйте мама радість, зігрівайте її своїм теплом, увагою, і коли виросте, ніколи не забувайте про неї.

 

Крізь дощ, крізь сніги і тумани,

Чи дороги туман обснує,

Приїжджайте частіше до мами,

Повертайтесь в дитинство своє.

Забувайте обов’язок, втому,

Не марнуйте дрібницями дні,

Приїжджайте до рідного дому,

Розвесняйте в нім душі свої.

Там ростуть чорнобривці і м’ята,

Де пройшли ваші дні золоті.

Лиш не можуть там вічними стати

Руки мамині – крила святі.

 

Класний керівник: Наші гості сьогодні – це матері  наших батьків – наші дорогі бабусі. Це матері з великим життєвим досвідом, які виростили вже два покоління дітей. Ми низько вклоняємося й зичимо вам щастя в дітях і онуках.

 

Учень: Вимовляємо слово «бабуся» - і ввижається мені добра її усмішка, каре іскристе мерехтіння  в очах, ласкаве звучання голосу. Я свою бабусю порівнюю з богинею, бо вона в мене свята. Я щаслива, бо вона в мене є.

 

 

 

Учень: Спасибі, рідненька, за недоспані ночі,

 Вже діти великі й онуки ростуть.

 А серце твоє молоде ще й досі,

 І руки спочинку ніяк не зайдуть.

 

Учень: Бабуся й онук.

 Бабуся внука колисає,

 А внук ніяк не засинає.

 Розповіла вже всі казки,

 І віршики, і приказки.

 Стомилася, та все співає.

 А внук ніяк не засинає.

 І враз в кімнаті тихо стало,

 Мабуть, уже заколисала.

Та ні, знов пісенька луна.

Якась тонка і голосна.

Піду в кімнату подивлюся,

Щось наче голос не бабусі.

Зайшла – побачила дива:

Бабуся – спить, а внук співа!

(кліп про  бабусю)

 

Класний керівник: Сьогодні в нас родинне свято, тому ми не залишимо поза увагою сильну половину людства: це дідусі та татусі.

 

Учень:  Тато – голова сім’ї. Від уособлює силу і мужність, розум і витривалість, цілеспрямованість і впевненість. Адже саме ці риси ми спостерігаємо у наших татусів. І кожен хлопець хоче бути схожим на свого тата.

 

 

Учень: Усе в житті міняється і в’яне,

  Усе мина, відходить назавжди.

  Лиш батьківська любов ніколи не зів’яне,

  Лиш татові слова зі мною назавжди.

  Усе, що є в житті – то долі повеління,

  А все, що є в мені – то батькове учіння.

  Від батька в мене є терпіння і удача,

  І розум, батьку мій, - це твоя добра вдача.

  Люблю усе живе, що квітне і буяє,

  Це, батьку, мабуть, я також від тебе маю.

 

  Ти передав мені усе, що сам умієш,

  І наділив мене усім, що сам ти знаєш.

  Життя іде-бреде, квітує і згасає –

  Науку цю твою я завжди пам’ятаю.

  Нехай ідуть роки, і дні у мглі згасають,

  А ти для мене є теплом землі – я знаю.

  Твоє добро святе і людяність велика,

  І відданість землі, і совість у душі –

  Це те усе в тобі, за що я поважаю,

  І голову свою тобі в уклін схиляю.

 

Демонтрація соціального ролику «Всім справжнім папам присвячується»

 

Учень: Так, батькова наука, передача умінь від батька до сина, батькова суворість і вимогливість, батькова людяність і стриманість ведуть людину по життю впевнено і терпляче. Здавна вважається, що батько – це захисник, годувальник. Батькове слово – закон. Як скаже батько, так і буде, бо він – голова сім’ї, зразок для своїх дітей. Кожна дитина хоче, щоб її батько був людиною сильною і справедливою, щоб був мудрий і мужній, але щоб водночас відчувати його доброту і лагідність.

 

Конкурс 3 «Зроби батьків щасливими»

Завдання для дітей

1. Слід записати на аркуші паперу свої вчинки та дії:

• завдяки якими ваші батьки зможуть відчути себе щасливими;
• слова, які змусять батьків усміхнутися.

Максимальна кількість – 5 балів.

 

 

Миру і щастя дому вашому,

Сім’ям вашим, роду вашому.

Миру і щастя Землі, по якій ви ходите!

Хай же будуть ваші руки сильнішими,

А душі зрячими.

Хай поруч з матір’ю завжди йтиме батько!

Хай кожна дитина, яка проходить

У цей світ, матиме два крила

Не для того, аби літати,

А щоб впевнено ходити по землі.

Хай Бог оберігає вас від злого,

Хай світить сонце і колосяться жита!

Будьте завжди щасливі і здорові

На многії і многії віка!

 

(Наводяться зразки відгуків дітей про тата)

 

(Звучить пісня «Тату, таточку»)

 

Класний керівник:  Найбільше щастя для мами і тата – ваше щастя, ваше життя. Якщо люди вважають дитину недоброю людиною – це велике горе для батьків. Народна мудрість говорить: «Три нещастя є в людини: смерть, старість і лихі діти». Старість – невідворотна, смерть – невмолима, перед цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А від лихих дітей можна дім зберегти, як від вогню. І залежить це не тільки від ваших батьків, а й від вас самих. Бути хорошими дітьми означає не допустити
, щоб життя батька й матері було отруєне вашими поганими вчинками. Умійте бути добрими в думках, у почуттях, у діях. Бережіть здоров’я ваших батьків. Пам’ятайте, що ранню старість та хворобу батькам приносять не тільки праця, втома, а й сердечні хвилювання,  переживання, тривоги, прикрощі.  А найбільше вражає батьків дитяча невдячність, байдужість. Кажіть своїм ненькам ласкаві слова щогодини й щохвилини, бо хто ж боронить від усіх бід та й від самого себе? Недарма в народі мовиться: болить у дитини пальчик, у матері – серце.

 

Учень: Хай дороги стеляться крилато.

 Будуть чисті, рівні, як струна.

 А добро хай обминає хату,

 Як не обминає світ весна.

 

Учень: Коли мова йде про дідуся, то перед очима постає знайома постать, усміхнене зморшкувате обличчя, вкрите інеєм волосся, жилаві, працьовиті руки. Пригадаю, як часто ми ходили на рибалку й обоє раділи моїй першій впійманій рибині. А скільки дідусь знає казок, прислів’їв, приказок. Він завжди знайде вихід із будь-якої ситуації, допоможе порадою.

 

 

Я дуже люблю і поважаю свого дідуся.

 

 

Учень: За ніжне серце, за щиру турботу,

 За вірне бажання добра вам  усім.

 Ми дякуємо Бога. Що ви у нас є,

 Хай силу й здоров’я Господь вам дає.

 

(колаж з фото батьків, бабусь і дідусів, які принесли учні)

 

Класний керівник: Ми сьогодні почули багато слів в адресу самих рідних людей. Кажуть, кожне покоління переживає любов батьків і невдячність дітей. Давайте станемо винятком! Уже сьогодні підійдіть до своїх батьків, обніміть і поцілуйте, скажіть як ви їх любите. Упевнена: щира посмішка на їхніх обличчя буде для вас найщирішим дарунком, бо батьківська любов – воістину диво. Диво, що рятує світ.

Шановні батьки. Ваша повсякденна турбота і невтомна праця, ваша любов благословляють дітей у дорогу життя. Здоров’я і щастя вам, наші любі! Низький уклін.

 

 

 

(пісня про батьків)