Свято " Прощавай, 4 клас!"

    Миколаївська ЗОШ І  - ІІІ ступенів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                          

 

 

 

 

 

Сценарій свята

 

Вчитель початкових класів

Кісельова Оксана Олексіївна

 

 

 

 

 

Хід заходу

Під музику вчитель говорить слова

 

Учитель. Дорогі діти, шановні батьки, гості! Сьогодні у нас незвичайний день – прощання з початковою школою. Чотири роки ми разом піднімалися першими найважчими східцями країни Знань. Училися читати, писати, рахувати, дружити, жити за правилами рідного шкільного дому. Непростими були чотири перші шкільні вершини. Хтось стрімко і рвучко піднімався до них, хтось довго і невпевнено долав перешкоди на шляху, відчуваючи чиюсь допомогу. Та найголовніше, що ми це робили разом, - допомагаючи один одному. Правда, було і таке, що невдачі ми поливали гіркими сльозами. Проте радість була спільною на всіх, і тоді з класну лунало гучне «Ура!». І ось сьогодні  наших дітей ми називаємо таким словом – випускники початкової школи. Не можна сказати, що закінчується дитинство   наших   дітей.   Однак сьогоднішній день проводить невидиму   межу   між   дитинством   і юністю. І саме той час прийшов до наших 4 класників. 

Ведучий 1.

Добрий день вам, люди добрі!

Хай щаслива доля буде.

Не на день і не на рік,

А на довгий – довгий вік.

Ми раді всіх вітати

На святі прощання з початковою школою!

 

Ведучий 2 Тож давайте запросимо винуватців цієї події. Зустрічайте! Пустотливих!  Кмітливих! Галасливих! Успішно засвоївших всі науки початкової школи наших хлопчиків.

 

Під музику до зали забігають хлопчики

 

• Та скоріше, хлопці!
• Біжимо, бо ми і так вже спізнилися!
• Ну, сьогодні такий день – нічого не можемо встигнути.
• Сьогодні ми – випускники!
• Хлопці, а кого ми чекаємо?
• Дійсно, чому не починаємо?
• Чому наше свято не починається?
• Бо ми чекаємо на наших дівчаток.
• …., враховуючи особливу важливість свята, ми без наших дівчат розпочати не можемо.
• Та де ж вони так довго?
• А може, не будемо кликати їх?
• Авжеж, і всі оплески, усмішки, квіти будуть тільки для нас!
• Та ви згадайте 4-ий клас. Коли б не дівчата, то все пропало б!
• До чого тут дівчата?
• А до того. Хто давав нам списувати?
• Хто за нас заступався?
• Хто в класі прибирав, дошку витирав?
• Вазони поливав?
• А ти кажеш...
• Та я взагалі мовчу!
• …., справжні леді можуть собі дозволити спізнитися на хвилин 15, в цьому є деякий шарм...
• Та на якихось 15 хвилин, - ви що не бачите, скільки тут людей, всі чекають на нас!
• Та скільки можна фарбувати губи?
• Ви праві,справжні дівчата не спізнюються, вони затримуються!
• А я пропоную піти і негайно їх покликати.
• Я з цим погоджуюсь. Ходімо!

Діти заходять до залу під музику

                Вальс

Шикуються на сцені

Ведучий 1. Знайомтеся! Якщо ви, звісно, не знайомі.

Діти ( по черзі).     - Веселий!

                                   Дружний!

                                    Пустотливий!

                                    Трішечки галасливий!

                                    Але вже такий, що успішно опанував всі науки початкової школи.

Разом    4 клас!

 

Добрий день, шановні гості!

 Раді вас вітати!

Всім бажаємо здоров’я

Й щастя повну хату!

 

Дорогі мами, тата, бабусі і дідусі!

Ми сьогодні зустрілись в тіснім нашім крузі

 На радісне свято – веселе, чудове,

 Ваші діти закінчили початкову школу!

 

Хай пісня тут лине!

Хай сміх скрізь лунає!

У кожного радісна усмішка сяє!

Всі дружні, веселі – радійте за нас!

Ми всі перейшли у 5 клас!

 

Пісня  "Четвертий, дружний,Клас наш, прощавай!"

 (Під музику діти сідають на свої місця)

 

Школа моя, рідна школо,

Казка тепла й доброти.

Стежка від тебе хрещата

В’ється в далекі світи

 

Школа наша весела, чудова,

Поспішаєм до неї щодня!

І хоч зветься вона – початкова,

Та дає нам ґрунтовні знання.

 

У школі ти повинен зрозуміти,

Що сам ти долі власної творець,

Що лінощі лиш заважають жити,

Й хто їх поборе – справжній молодець.

 

(На сцену вибігає Лінь, ловить учня, потім іще одного, пригортає до себе. Один притулився до неї, а іншій хоче вирватися).

 

Лінь. Ой, ти мій молодець! І ти йди до мене, мій давній друже. Як же я люблю таких діток, що багато обіцяють, але ніколи цього не виконують. Ну, це мої діточки – лінивчики - щасливчики. Я їх так люблю!

 

Хлопчик. Відчепися від мене, я не твій молодець, я ніколи з тобою не дружив! Геть від мене! Геть! 

 

Хлопчик.. Та ну його! Ти мене краще пригорни, з тобою так тепленько! 

 

Лінь. Ну, тебе я гарненько пригорнула, міцно затиснула. Ой, а як цей пручається! Ти диви… Але і я не здамся, бо дуже хочу з тобою подружитися. Ну, побудь зі мною хоч хвилиночку…, а там і годиночку…, і деньочок…, і годочок…, і …завжди.

 

Дівчинка.

Геть від нього відійди!

Іншого когось знайди!

Відпусти, погана Лінь,

Хлопця доброго покинь!

Мало ти дітей скосила,

Що піднятись їм не сила?

Йди від нас за небокрай,

Там лінивчиків шукай!

За слова такі прости,

Але хлопців – відпусти.

   

 Лінь.

А як ні? Що далі буде?

Мене ж люблять усі люди!

Не пущу, і не чекай,

І так грізно не гукай!

Я цих хлопців вподобала

Й назавжди собі придбала!

  

 

Дівчинка.

Ах! Не хочеш відпускати?

Значить, будем воювати!

Друзів ми не покидаєм,

А з біди їх виручаєм!

Гей! Усі на допомогу!

Зошити й книжки беріть

Й Ліні разом доведіть,

Що навчання, дружба й труд

Лінь на порох розітруть!

 

(Діти вибігають з книжками, зошитами, дають їх хлопчикам, яких зловила Лінь. Ті починають учити, і Лінь їх потихеньку відпускає).

   

Лінь

Ой, та нате вже, беріть,

Лиш від мене відійдіть!

Все ще буде в іншім часі,

Я знайду їх в п’ятім класі.

Ні, не буду я у збитку –

Ще навідаю їх влітку.

(Звертається до хлопчика, якому було приємно з нею).

І ти ж далеко не тікай,

І мене не забувай.

 

Хлопчик.

Ну, не знаю, подивлюся,

Друзів трохи я боюся. 

   

 Дівчинка.

Лінь, іди, іди від нас,

Нам дорослішати час.

За книжки ми всі взялися

Й Ліні хитрої – збулися!

(Лінь неохоче йде зі сцени).

 

Дівчинка.

Працювати всі ми стали,

Лінь від нас тому й відстала.

Тож і влітку всі читайте,

Книжку й зошит не лишайте!

 

Танок «Канікули»

 

 

 

Учитель. Дорогі мої, любі діти! Ви по – справжньому вже дорослі, адже прогнавши Лінь ви доказали свою впевненість, самостійність, сміливість щодо навчання в 5 класі. А зараз настав час вручити кожному з вас відзнаки за наполегливу працю в початковій школі.

 

Ведучий 2 За руки маленькі, умілі,

За перемоги у спортивнім ділі,

За вашу старанність в навчанні,

Прийміть на згадку медалі.

Увага! Настає урочиста мить – вручення відзнак випускникам.

 

Звучить музика. Вручення дипломів

 

Ведучий 2. А тепер згадаймо,  хто покликав вас перший раз на урок?
 

Діти. Шкільний дзвінок!
 

Дзвенить дзвоник.
 

Ведучий 1. Пам′ятаєте, якими несміливими неумійками ви зайшли з  Оксаною Олексіївною в шкільні двері? Як одержували свої перші бали? А сьогодні він дзвенить для вас у четвертому класі в останнє. Вітає вас із закінченням початкової школи.
 

Дзвенить дзвоник.

Ми пригадаєм той дзвінок веселий,
що продзвенів нам перший раз,
коли ввійшли ми з квітами у школу
у свій найкращий перший клас.

Ми всі були смішними малюками,
Коли зайшли уперше у свій клас,
Коли дали нам зошит з олівцями
Й за парти посадили в перший раз.

Такі муки ми терпіли,
Доки букв писать не вміли.
А тепер пройшли роки –
Все запишем залюбки.

А про перші наші кроки
І круті стежинки
Нагадають вам, напевно,
Веселі смішинки!

 

 

 

Веселі смішинки.

Плететься учень до класу: червоний, мокрий! Падає на стілець, стогне:

—  Ой, не можу, зараз вмру!

Підходить хлопчик, питає:

—  Петрику, що сталось? Тобі погано?

—  Ой, нема чим дихати, вмираю...

— Ти захворів?

 — Не можу, ой, ой, змучився....

—  Може, додому підеш? (Учень одразу сідає рівно).

—  Ти що? Чуєш дзвоник на урок? Ось на уроці і відпочину.

 

— Придумайте речення, — Вчителька каже,

— З прикметником «чорний», Але в множині.

—  Придумала! — радісно скрикнула Маша.

— Два негри скакали удвох на коні.

 

Вчитель підходить до учня , який сидить засмучений.

—  Що трапилось ? Чому ти засмутився?

 Не знаю, скільки треба «єн» писать в іменнику «рушниця»?

—  Ех ти! — срамив його Миколка, — Порожня в тебе голова!

Одне - якщо це одностволка, А як двостволка — значить два.

 

Учитель

• Скільки буде
• Десять поділить на три?

 Уч ител ь

• Так не гоже !
• Прості дроби треба вчить.
• Хай картоплі є десяток,—
• Розділимо  на трьох дівчаток.
• То по скільки припаде?

 Учениця

• Зайвий клопіт,
• І нащо мені це знать?
• Я зварю їм цю картоплю,
• Потовчу, — і хай їдять.

 

 

Як мить одна пройшло чотири роки,
І нам із  початковою школою розлучатись час.
Великі зроблені в навчанні кроки,
У вересні прийдемо в п'ятий клас.

 

І наша вчителька вже вчитиме не нас,                                                                                                        У неї буде інший перший клас,                                                                                                                                          У неї будуть інші свої діти,                                                                                                                                 А ми вже підросли, і цього ніде діти.

Так-так, сьогодні ніби свято в нас,                                                                                                                     А на душі так сумно, як ніколи.                                                                                                                       І, хоч ми прийдемо іще до школи                                                                                                             Та вже не зайдемо в улюблений наш клас.

 

Нам все в нашому класі знайоме,                                                                                                                                        І добре так, неначе вдома.                                                                                                                              Тут перша парта, перші друзі,                                                                                                                        І двійка, що отримав по заслузі.

 

А скільки раз у цьому класі пустували                                                                                                          І одне одному носи порозбивали,                                                                                                              І сіпали дівчаток за косички,                                                                                                                    Аж червоніли від обурення їх личка.

 

Було немало за чотири роки                                                                                                                   Були перерви, і були уроки.                                                                                                                        І проминуло все, неначе в сні,                                                                                                                             І все це дороге тобі й мені.

СМІШИНКА «Контрольна робота»

 

Вчитель. Погляньте, діти, на своїх батьків, їхні очі сяють щастям, а десь у глибині затаїлась тривога, бо попереду ще стільки випробувань! І батьки переживають у кілька разів більше, ніж ви самі. То ж любіть своїх рідних, будьте завжди гідними їх, дайте їм можливість гордитися вами! Зробіть так, щоб передчасні зморшки не лягли на їхні прекрасні обличчя, щоб їхні серця були спокійні за вас!

 

Вчитель.

Шановні батьки!

За те, що  раненько вставали,

За те, що уроки учили,

За те, що твори писали,

Велике вам вчительське спасибі!

 

Під музику вчитель вручає батькам подяки.

 

Ми хочемо привітати мам і тат,  
Що разом з нами початкову школу
Сьогодні закінчили, з днем оцим,
Трохи сумним, але таким святковим!

Тож до батьків своє звертаємо слово:

Ми вас вітаємо щиро, від душі,

Бо без батьків чого ми в світі варті?

Без маминої ласки і тепла,

Без батьківської строгості і жарту

І без свого родинного тепла?

 Мамо, матусенько, мамочко, ненько,
Матінко, усміх твій ніжний ловлю.
Мамонько рідна, моя дорогенька,
Я над усе тебе в світі люблю!

Татку, татусенько, таточку, тату,
Кращого в світі немає навкруг!
Татоньку, хочу тебе я обняти –
Ти – мій порадник, заступник і друг!

Я й до бабусі з любов'ю звертаюсь:
Бабцю, бабуню, бабусю моя!
І до бабусиних рук притуляюсь,
І відчуваю в них лагідність я.

Й до дідуся я іду по науку:
Діду,дідуню, навчи в світі жить!
Він на голівку кладе свою руку,
Голос струмочком сріблястим біжить.

Ми любим бабцю, діда, маму й тата,
 Ми вам бажаємо здоров’ячка багато,
 Ми хочемо, щоб завжди ви раділи,
 І щоб в житті ніколи не хворіли.

Хоч часом ми буваємо нечемні,
 І дуже ви хвилюєтесь за нас,
 Але у серці знаємо, напевно:
 Ми більше радуємо вас.

Любі!
 Ми вам обіцяємо: учитись, дружити,
 Гарні оцінки додому носити,
 Щоб дарувати радість вам,
 Любесеньким нашим батькам.
 

ПІСНЯ «БАТЬКИ МОЇ»

 

Хоч сьогоднi в нас i свято,

Тiльки є одна печаль:

Вчителька не йде у п’ятий,

Розлучатися так жаль!                                 

 

Прийміть від нас палку любов і щиру,

Ми дуже-дуже любим Вас!

Бажаємо Вам тепла, добра , щастя й миру,

А самі йдемо навчатись в 5 клас!

До Вас у вересні прийдуть нові малята,

Щоб вперше цей поріг переступить.

Притуляться маленькі журавлята,

А Ви навчати будете їх життя.

 

Спасибі за тепло, за розуміння й ласку,

За добре слово, віддану любов.

Простіть нам наші витівки, будь – ласка,

До Вас ми повертатись будемо знов.

 

Ви наша перша зірка найсвітліша,

Що впевненість й снагу давали нам!

Ви наша рідна, добра, наймиліша,

І ми найбільше в світі вдячні Вам!

 

Ми Вас любимо так щиро!
Пам’ятайте і Ви про нас.
А тепер для Вас цю пісню
Заспіває весь наш клас.

 

ПІСНЯ «ВЧИТЕЛЬКА МОЯ»
 

Вчитель.

— Діти, сьогодні на святі присутні вчителі старшої школи, ваш майбутній класний керівник, ви маєте змогу звернутись до них з вітальними словами

 

Спасибі усім, хто працює у школі!

За ласку, увагу, турботу, старання!

Всім, хто чотири роки був з нами!

Шлемо найпалкіші вітання!

 

Учителі найкращі, рідні,
Ну як не дякувать вам в цей час
За те, що розум, щирість, вміння –
Все віддавали ви для нас.

 Свої надсилаємо вам привітання,
 Найкращі прийміть від нас побажання.
 У святковий, веселий і радісний час
 Звертаємо нашу увагу на вас!

Шановна Наталя Степанівно!

Ви у школі – найголовніша,

Бо директор – всьому голова,

То ж прийміть від нас ви вітання

І подяки щирі слова.

За те, що є усюди лад

І всього є доволі,

За те,  що кожен-кожен рад

Навчатись в нашій школі.

 

 

Наша завуч, Оля Василівна, — енергійна,

Розумна, дуже самостійна.

Контролює навчання в школі,

Тому і першість маємо в районі

 

Шановний Вікторе Олександровичу!

Англійську мову ми  з вами вивчали
Не розуміючи слова.
Але ми вчили, вчили, вчили,
Що аж боліла голова.
Тепер ми можемо сказати,
Що вже готові за кордон!
Та тільки б долари  де дістати!

Ви підскажіть , будь ласка, нам

 

Шановна Оксано Миколаївно!

Хоч музика без слів вміє все сказати,
Хочемо ми на словах сьогодні вас привітати.
І творчих успіхів вам дружно побажати,
І про себе трішки пам'яті залишити.
 

Шановні вчителі: Леся Василівно та Тетяно Олексіївно!

Наших друзів молодших ви у школі навчаєте.

Але  байдужими і до нас не буваєте.

За спільні перерви, життєві уроки,

За те, що ви мали немало мороки,

Берегли й пильнували, хвилювались за нас,

За все дуже вдячний четвертий наш клас.

 

 

Ніна Петрівно!

Ви бібліотекар наш шкільний
Ми вдячні, безперечно,
За книги дякуємо Вам
Ми щиро і сердечно.

 

………

 Від нас велике вам спасибі,

За те,що ви для нас робили.

За чистоту і затишок у школі.

За вікна чисті, квіти пречудові.

Ви все встигаєте зробити:

Замести, витерти, помити.

І на подвір’ї завжди лад,

Воно в нас пишне, наче сад.

На ньому квітнуть усе літо

Вами вирощені квіти.

Галино Андріївно та Алла ……!

Щоб ми в школі не пропали,

Ви нам їжу готували.

Поки в нас уроки йшли,

Накривали нам столи.

«Їсти!» - чують в школі всі,

Нам два рази не кажи.

За смачні обіди і чаї гарячі

Ми усі вам дуже-дуже щиро вдячні.

 

 

Батько випускника. (До вчителя)

Прийміть за українською народною традицією

Хліб-сіль та дітей наших і ведіть їх далі

Нелегкою шкільною стежиною,

А ми  обіцяємо, що у всьому допомагатимемо Вам.

 

Пісня «В небі сонечко сіяє,»

 

Галино Сергіївно!

Шановна вчителько нова!    

За нас Ви будьте певні,     

Хоч ми рухливі і шумні,

Зате розумні й чемні.

 

Ми будем гарно вчитись

І з поведінкою буде все гаразд.

Та Ви прийміть нас із любов'ю тільки

І поведіть у п'ятий клас.

 

Вчитель:  Шановна Любов Іванівна! Я передаю вам цих  чудових дітей. Передаю не просто а по акту прийому-передачі.

Акт

прийому-передачі

учнів 4 класу

Миколаївської ЗОШ І – ІІІ ступенів

   Я, Кісельова Оксана Олексіївна, вчитель початкових класів, довіряю Вам  велике сузір’я  розумних, творчих, оригінальних, непосидючих, інколи конфліктних, але самих  найкращих дітей.

 

 

 

 

Технічна характеристика:

Хлопчиків  - 6, дівчаток – 8, середній зріст 130 см, середня вага 30 кг.  (За  чотири роки  вони з’їли 12 тон хлібо-булочних виробів, винесли  40 тон сміття.)

Рук – 28, ніг – 28, язиків – 14, Очей – 28, в тому числі: 28 – добрих, із них 18 –любопитних, 10–озорних.

 

Особливі прикмети:

Люблять бігати , стрибати,

На перервах погасати  та  сміятись,

 

Прохання:

Щоб  любили, поважали, і нікогда не ображали,

Щоб увагу  приділяли, дні нарождення святкували.

 

Діти витримали перевірки комісій, показали відмінні відкриті уроки, здали добре і відмінно ДПА за курс початкової школи і можуть вивчати предмети середньої школи!

31.05.2017рік                                                             Класовод          Кісельова О.О.

 

А також передаю Вам АПТЕЧКУ, в якій розміщенні предмети першої допомоги

● цукерки, щоб підсолодити тяжкі хвилини;

● іграшка для заспокоювання плаксивих;

● йод і зеленка для лікування розбитих носиків і колін;

● корвалол для підтримки здоров'я вчителів;

● пояс — на крайньому разі у вихованні.

 

Учитель. Настав час дати клятву п’ятикласника.(Учні встають)

 

• Ми, учні четвертого класу, переходячи до 5-го, клянемось:
• Прибігати до школи на перший урок з очима, що горять від допитливості;
• Клянемось підтримувати вогонь любові та поваги до вчителів;
• Біля дошки стояти, як кращий воротар, не пропускаючи повз вуха жодного питання;
• Не доводити вчителів до температури кипіння;
• Бути швидким, але не підвищувати швидкість до 60 км/год під час пересування шкільними коридорами;
• Витягувати з учителів не жили, а міцні знання;
• Плавати тільки на «добре» і «відмінно» у морі знань, пірнати до самих глибин;
• Бути гідним звання старшокласник;
• Клянемось.

 

 

Учитель. Але перед тим, як піти, ви залишите напам’ять про себе гарні спогади, теплі зустрічі, райдужні мрії. Кожен з вас записав свою мрію-секрет і поклав в чарівну шкатулку, і те, що ми її довіримо, обов’язково збудеться. Через 7 років, у 11класі ви пригадаєте далекий рік прощання з початковою школою.

 

Діти по черзі кладуть стрічки-бажання до шкатулки.

ФЛЕШМОБ

 

Ну от і все. Іще два – три акорди,                                                                                                                                              І – школо початкова, прощавай!

                                                                                                                                      

  Ми стоїмо тут радісні і горді!                                                                                                                                                                                                                           Чекаєм на команду «Вирушай!»

 

Давайте ми, за звичаєм прадавнім,                                                                                                                     Присядем на доріжку хоч на мить,

                                                                                                                                     

А там з дверей  махнемо на прощання                                                                                                                                У добру путь! І хай нам всім щастить!   

 

Пісня

 

Учитель. Ось і завершується наша зустріч. Ви підете, діти, до 5-го класу. Хай буде щасливою ваша дорога. Нехай буде безхмарним ваше життя, доля чесною.

Ідіть, навчайтесь,

Розуму набирайтесь,

З лихом не зустрічайтесь.

Хай вам щастить!

Жаль розлучатися з вами. За ці чотири роки ми з вами пізнали одне одного. Разом ми переживали і біль, і радість, хороший настрій і невезіння. Але коли я заходила до класу і чула привітне: «Добрий день!» та бачила ваші ласкаві оченята, то все залишалося там за дверима. Спасибі, діти, за підтримку. На завершення хочу звернутися до вас такими словами:

Учися, дитино, бо вчитися треба,

Учися, голубко, бо розум не спить.

Хай сила і воля, і дух росте в силу,

Для життя, для світу треба все вчить.

Учися, дитино, бо світ цей — не батько,

Широкий, розлогий, мов поле в степу.

Знайти в нім дорогу лише той потрапить,

Хто служить науці, хто вчиться в житті.

Учися, дитино, — бо доля — не мати,

Шукать її треба: сама не прийде.

А той її має, той її знає

Кому розум сонцем у голівці зійде.

 

І наостанок, так як вважають першу вчительку другою мамою, я на правах матері хочу благословити своїх учнів на удачу, на гарні успіхи в основній школі.