Свято "Родинне свято"

РОДИННЕ СВЯТО «БЕЗ СІМ’Ї НЕМАЄ ЩАСТЯ НА ЗЕМЛІ»

Мета. Прищеплювати любов і повагу до старших членів сім'ї, родини. Формувати чуйність, доброту, милосердя. Вчити дітей поважати життєвий досвід старшого покоління, прислухатися до їх порад, допо-магати їм.

ХІД СВЯТА

     Зал святково прикрашений квітами, повітряними кульками, посередині висить плакат із написом «Без сім'ї немає щастя на землі» і зображення сім'ї (батьки, діти, бабуся, дідусь).

 

Звучить пісня «Ой, зелене жито, зелене».

(Діти танцюють танок).

Діти.

     Добрий день, наші мами,

     Добрий день, татусі,

     Добрий день, всі бабусі

     Й дорогі дідусі.

 

     Добрий день, люди добрі,

     Що сидять в нашій господі,

     Раді з святом вас вітати,

     Щастя і добра бажати.

     Сьогодні в нас родинне гарне свято,
     Зійшлися мами, тата, бабусі, дідусі,
     Сестрички, братики – усіх нас так багато!
     Нам так хотілось, щоб зібрались всі.

      І ось сьогодні ми усі зійшлися,
     Поспілкуватися у ці весняні дні.
     Здружитися щоб всі ми спромоглися,
     Побути разом, поспівать пісні.

     Бо це ж чудово, як батьки і діти
     У свято й будні завжди поруч йдуть.
     Сьогодні всім нам можна порадіти,
     Що в нас родини дружно так живуть.

Учитель.

     В сім’ї розпочинається життя дитини,
     Тому від мами й тата в неї все!
     Тож усі звички й правила з родини
     Дитя в життя з собою понесе.

     Тому народ не раз попереджає:
     Гни деревце ще поки молоде.
     Вчи діток, як малі – це кожен добре знає,
     Від цього правила не дінешся ніде.

     Родина, сім’я – це найдорожче для кожної людини. Адже хто першим посмі-хається до немовляти? Хто вдень і вночі чатує над колискою, прислухаючись до подиху дитини? Хто купає Боже творіння, коли рученята ще зовсім безпомічні?

Хто витирає сльози малюкові і пригортає до серця, щоб загоїти його болі та жалі в поцілунку батьківської любові? Тато і мама.

     Хто від себе відриває, тільки б дитині було вдосталь, навчає робити перші кроки в житті? Тато і мама.

     Хто доглядає, прилучає до школи, щиросердно переживає дитячі успіхи і невдачі, підйоми і падіння? Знову ж таки – тато і мама.

    А коли дитина підросте та йде у світ шукати кращої долі, хто благословляє в дорогу, дає вказівки на майбутнє, проливає сльози на прощання? Батьки наші.

     Шанування батьків своїх – один із найсвятіших обов’язків людини і неоплат-них боргів дітей. Найдорожчі у світі люди – батьки. Вони завжди простять, зро-зуміють, вислухають. Поки живі батьки, ми всі щасливі, поки живі батьки – кожен із нас залишається дитиною і в 20, і в 30, і в 40, і в 50 років. Спочатку батьківські очі дивляться на нас з любов’ю, потім – з гордістю, а далі – з надією. Зростають діти – старіють батьки, це – неминуче, це – невблаганність часу. Мудрість гово-рить: «Якщо твої плани розраховані на рік – сій жито, якщо твої плани розраховані на десятиріччя – сади дерево, а якщо твої плани розраховані на віки – виховуй дітей». Три нещастя є у людини: старість, смерть і невдячні діти. Старість – неминуча, смерть – невблаганна, невдячні діти – сором і біль для батьків. 

     Сьогодні ми зібралися у цій залі, щоб подякувати всім батькам за все добро, яке вони нам роблять, за щасливі дні, коли ми живемо в сім’ї, бо без сім’ї – немає щастя на землі.

Входять хлопчик і дівчинка з хлібом і сіллю на вишитому рушнику.

Хлопчик.  

     Вклоняємось всім вам доземно,
     Як батьківській хаті з далеких доріг,
     Як хлібу, що матінка чемно
     Кладе на вкраїнський рушник.
     Родина, рід – які слова святі!

     Вони потрібні кожному в житті.

Дівчинка.                                                                
     Тож народилось веселкове свято –
     Прийшли до нас сьогодні мама й тато.

     А ще бабуся і дідусь рідненькі,

     А також братики й сестрички дорогенькі.
     Цей хліб насущний ви прийміть від нас,
     Щоб був достаток в домі повсякчас,
     І злагода, і щастя, і тепло.
     Щоб всій родині радісно було!
(Підносять хліб найстарішому представникові роду.)

Ведучий.

     Доброго дня, шановні бабусі та дідусі, мами й тата, братики й сестрички! Ми дуже раді нашій зустрічі в широкому родинному колі на святі під назвою «Без сім’ї – немає щастя на землі».

Ведучий.

      Саме із сім’ї ми робимо свої перші кроки, звідси ми виходимо у широкий світ, навчаємося любові і добра. Тут ми вчимося шанувати своїх батьків, свою родину, свою землю, берегти пам’ять свого роду. Із сім’єю в нас асоціюється все щире, добре, людяне, тепле та затишне.

Ведуча.

     Одного разу я прокинулася від ніжного дотику. Повільно розплющила очі і на своїй щоці відчула теплий промінь сонця, який заглядав до мене крізь шибку… Я подумала « Який добрий Бог, що створив Сонце, яке дає нам світло і тепло».

Ведуча.

     Одного разу я прокинулася від ніжного дотику. Повільно розплющила очі і побачила, що біля мене стоїть моя мама. Я подумала: «Який добрий Бог, що дав мені маму, яка дарує мені любов і тепло свого серця».

Ведучий.

     Який добрий Бог, що дав нам найбільший скарб на землі – наших матерів.

Ведуча.

     Який добрий Бог, що дав нам сильних і мужніх батьків, дідусів.

Ведучий.

     Який добрий Бог, що дав нам наймудріших наших бджілок-трудівниць – наших бабусь.

Ведуча.

     Який добрий Бог, що дав нам сім'ю, родину, рідну землю.

Ведучий.

     Сьогодні ми зібралися, щоб віддати шану найріднішим людям, тим, які дали нам життя, доглядають, піклуються про нас.

Ведуча.

     Ми зібралися на свято сім'ї і родини. Адже правду в народі кажуть, що без сім'ї – немає щастя на землі.

Ведучий.

     Родина – стовбур дерева міцного.
     Це батько й мати, бабці й дідусі.
     Тітки і дядечки всі до одного,
     Ну, словом, родичі і близькі всі.

Ведуча.
     І є ще предки давні – це коріння,
     Що глибоко у цій землі лежить.
     А діти, діти – нове покоління,
     Це пишне гілля, що увись летить.

Ведучий.
     Родинне дерево ось тут укоренилось,
     На цій землі, у рідному краю.
     Й новим гіллям так щедро розпустилось
     Та має біографію свою.
     Потрібно всім це дерево вивчати,
     Бо ми господарі на цій святій землі.

Ведуча.
     Коріння роду треба добре знати,
     Дітей навчати, поки ті малі.
     Бо що то за людина без коріння?
     Як перекотиполе, що летить...
     Без роду-племені, його благословення
     Не може праведно на цій землі прожить.

Діти.

     В дитини від родини чуйність, ласка.
     І від родини в неї доброта.
     В сім’ї для неї оживає казка,
     І кожна стежечка в житті – проста.

     Бо є тут підтримка і є порада,
     Турбота є, любов, а ще – тепло.
     І задоволена дитина, дуже рада.
     Тож хочеться, щоб завжди так було.

     Повага і взаєморозуміння,
     Щоб стали нормою в родині повсякчас.
     Хай рідних душ ясне палахкотіння
     Батьків й дітей єднає кожен раз.

     Бо ж діти, мов пташата у гніздечку,
     До маминого туляться тепла,
     І до татусевого доброго сердечка.
     Тож треба, щоб любов в сім’ї жила.

     Любов в сім’ї для всіх-усіх важлива,
     Бо зігріває і лікує нас вона.
     Любов земна – це справді дивне-диво,
     І нам потрібна лиш вона одна.

     Це ж від любові квітка зацвітає
     І від любові серденько співає,
     А дні стають чарівні і ясні.
     Усе найкраще в світі від любові!
     Це найсвітліше ніжне почуття.
     І ми тоді на подвиги готові,
     Коли любов приходить у життя.

Пісня «Родина».

Ведучий.

     Створюючи людську сім'ю, Бог дав їй християнську основу буття – Заповіді. Четверта Заповідь говорить: «Шануй батька свого і матір свою, щоб було тобі добре і щоб довго прожив ти на землі».

Ведуча.

     Батьки і діти! Діти і батьки!

     Нерозділиме і одвічне коло,

     Ми засіваємо життєве поле

     І не на день минулий – на віки.

     Батьки і діти… Діти і батьки…

     Нам нічого ділить на спільнім полі.

     Бо їхня кров пульсує в нашій долі…

     Батьки і діти, діти і батьки.

Ведучий.

     Сім'я – це колиска добра, любові, ніжності всіх членів один до одного, а особливо до дітей, і діти всмоктують цю доброту, щирість, ніжність з молоком матері.

Ведуча.

     Батько і мати – найрідніші кожному із нас люди. В народі кажуть : «Хто батьків має, той в добрі зростає».

Ведучий.

     Чи є в світі наймиліше, як своя родина?

     Любить рідних маму й тата кожная дитина.

     Бо ж хто є ще  найдорожчий від батьків рідненьких?

     Вони ж нас усіх доглядали, немічних, маленьких.

Ведуча.

     Перше слово, яке діти вимовляють в усіх країнах світу, це слово – МАМА. До речі, у багатьох мовах слово мама починається літерою «еМ».

     «Мама» – українською, російською, румунською.

     «Матка» – польською.

     «Муттер» – німецькою.

     «Мам» – португальською.

     «Мазе» – англійською.

     «Мадре» – іспанською.

     «Медер» – шведською.

 Ведучий.

     Мама, мати, неня, ненька, матуся, мамуся, мамочка…Все найкраще увібрало в себе це дивовижне слово.

Ведуча.

     Мати… Це вона подарувала нам перший подих, перший удар нашого серця, допомогла  зробити перші кроки на землі, зупинити перші сльози, зрозуміти перше слово.

Діти.

     Ми мам своїх любим найдужче у світі!
     Зі мною, звичайно, погодишся ти.
     Та маму потрібно не тільки любити, —
     Маму потрібно іще й берегти.

     Ми мам своїх любим!.. А посуд не митий...
     Та й в хаті згодилося б теж підмести...
     А маму потрібно не тільки любити, —
     Маму потрібно іще й берегти...

     Щоб ласкою мами, як сонцем, зігріті,
     Могли ми веселі й щасливі рости,
     Нам маму потрібно не тільки любити, —
     Маму потрібно іще й берегти!

 

     Не за синіми морями,

     Не в далекій далині –

     Тут, удома, біля мами

     Світить сонечко мені.

     До грудей мене пригорне,

     Поцілує у чоло,

     Щось тихенько прошепоче,

     І біди як не було.

 

     Коли б з’явився в мене
     Чарівний килимок,
     На тому килимкові
     Злетів би до зірок.
     Щоб зірку найяснішу
     За хмарами дістати
     І дорогій матусі
     Її подарувати.

Пісня «Мамині руки».

Діти.

     Матусю, дай ручки твої поцілую,
     За шийку тебе обійму,

     І щічки погладжу.
     Ти знаєшь, матусю,
     Як дуже тебе я люблю!

 

     І ти мене любиш, хоч я неслухняна,
     Частенько і шкоду роблю.
     Та ти все пробачиш,
     Мене поцілуєшь,
     І я тебе дуже люблю.

 

     Мама втомилась, лягла відпочити,
     Маю я тихо в кімнаті сидіти.

     Сонечка промінь хотів пострибати,
     Я попросила його зачекати.

     Я свою маму люблю і жалію,
     Бо вже доросла і все розумію.

     Матінко моя єдина!
     Ти для мене цілий світ!
     І хоч я мала дитина,
     Хоч мені лиш кілька літ,
     Та тебе, матусю мила,
     Я кохаю над життя
     І бажаю: будь щаслива,
     Наче квітка весняна!

     Перший промінь засвітився

     У віконечко до нас.

     Мама встала, брат підвівся,

     І мені вставати час.

     Застеляю ліжко вміло,

     Підбиваю подушки.

     Узяла пахуче мило

     І вмиваюсь залюбки.

     Ну, а де це мій гребінчик?

     Зараз кіску зачешу

     І на самий її кінчик

     Міцно стрічку зав’яжу.

 

     Мама все мене навчила...

     Маму дуже я люблю.

     Мама ніжна, мама мила...

     Я для неї все зроблю.

Пісня «Пісня про матусю».

Ведучий.

     Як в гніздечку пташка
     Пташенят голубить,
     Так і кожна мама
     Діток ніжно любить.
     Полетять з гніздечка
     Діти-пташенята,
     Та завжди матуся
     Буде їх чекати.

Ведуча.

     Пригорне до серця
     Теплими руками.
     Дітям і дорослим
     Добре біля мами.

Пісня «Маму я люблю».

Ведучий.

     Матусю наша, ми це знаєм:
     Багато ангелів є в Божім раю,
     Та на землі лише один між нами:
     Це наша мама! За вас ми молимося Богу.

Ведуча.
     За вас благаєм Пресвятого,
     Щоб вам здоров’я, силу дав,
     Щоб щастя-радість вам послав,
     Щоб обминало лихо і пригоди злі.
     Матуся наша – ангел на землі!

 

                  Молитва за маму

     Є в мене найкраща на світі матуся,
     За неї до Тебе, Пречиста, молюся.
     Молюся устами, молюся серденьком
     До Тебе, небесна Ісусова Ненько.
     Благаю у Тебе дрібними словами
     Опіки та ласки для любої мами.
     Пошли їй не скарби, а щастя і долю,
     Щоб дні їй минали без смутку, без болю.
     Рятуй від недуги матусеньку милу,
     Даруй їй здоров'я, рукам подай силу,
     Щоб вивела діток у світ та й у люди,
     Щоб ними раділа, пишалась усюди.
     За це я складаю в молитві долоні
     До Тебе, Царице, на соняшнім троні.

Пісня «

Ведучий. 

     У народі кажуть: «Яка гребля – такий тин, який батько – такий  син». Ось і настав час звернути увагу на наших татусів. А чи  знаєте ви, що батько з давніх-давен був головою сім'ї? Від нього починався і продовжувався рід. У родині його шанували, з ним радилися, до нього зверталися за допомогою.

Ведуча.

     Батько в сім’ї – захисник, годувальник. Батькове слово – це закон. Як скаже тато, так і буде, тому що він – голова сім’ї, зразок для своїх дітей. Ми добре розуміємо, що хоча ззовні наші тата часом суворі, але у своїй душі вони добрі, ласкаві та ніжні, як мами.

Діти.

     Нема без тата щастя на землі,

     Як і без мови не бува розмови.

     І доки світ цей грішний ще і злий,

     Оберігаймо тата у любові.

 

     Його шануймо! – Біблії слова.

     І будуть нас так люди шанувати.

     Тож хай у серці пісня ожива

     І долинає аж до серця тата.

 

     Як Бог у небі – він у нас один,

     Як і одна в нас мати -Україна.

     Молімося до господа завжди,

     Щоб не було без тата ні родини.

 

     Тато мій гарний, сміливий і дужий.

     Він уміє, напевно, все в світі робить.

     Я люблю свого таточка рідного дуже!

     Ну, то як же мені татуся не любить?

 

     Самостійними бути нас тато навчає.

     Бути мудрими, добрими тато нас вчить.

     Бо життя непростим дуже часто буває,

     А тому треба вчитися в світі цім жить.

 

     Словечко хочу мовити за тата,
     Бо він мені порадник, захисник.
     Він так мені розказує багато,
     І я до бесід щирих дуже звик.
     Він вчить мене у цьому світі жити,
     До праці залучає кожен раз.
     Вчить бути вірним, відданим, дружити
     І не підводити ніколи друзів, клас.
     Бо щира дружба всіх людей єднає
     І робить добрими та чесними людьми.
     Життя хорошого без дружби не буває,
     А в дружбі всі зростемо мудрі ми.

Пісня «

Ведучий.  

     Скільки чудових слів у нашій мові присвячено батькові. Батьківське слово неквапливе й розважливе. Воно завжди сприймається  серйозно і змушує задуму-ватися над кожним нашим вчинком, виховує нас добрими, чесними, відповідаль-ними.

Ведуча.

     На все життя запам’ятовуються мудрі батькові слова: «Із ким поведешся, того й наберешся», «Чужим добром не забагатієш», «Хочеш їсти калачі – не сиди на печі».

Ведучий.  

     Батько…Тато…Суворий і вимогливий, а його любов до дітей стримана і врів-новажена.

     Стриманість батьківської любові відображено у прислів’ї: «Батьківська лайка дужча за материнську бійку».

Ведуча.

     Чимало професій є на світі, і всі вони потрібні. Необхідно варити сталь, вирощувати урожай, лагодити взуття, лікувати хворих. Та немає професії більш необхідної, як батьківство.      

Ведучий.

     Погляньте на татові руки.

     Які в них напружені жили!

     Дуби щонайбільші, липи та буки

     Міцніють від їхньої сили.

 

     Все зроблено в світі руками

     Такими як в тата і мами.

     Руками усіх трударів,

     Людей із заводів і нив.

Ведуча.

     Їх труд в найсмачнішому хлібі!

     У тракторі, в піднятій скибі!

     І в добрій, привітній садибі,

     І в хитро упійманій рибі!

     Скажімо за все їм: «Спасибі!».

Ведучий.

     Горе, чи нещастя, чи біда яка,

     Всіх нас виручає татова рука.

     Татова правиця знає труд і піт,

     Із руки цієї ми йдемо у світ.

Ведуча.

     Рідна, ніжна, щира, добра і міцна.

     У життя дорога з нею не страшна.

     Кажемо спасибі, рідні тата, вам!

     І бажаєм щастя ми усім батькам.

Пісня «    

Ведучий.

     Уклін тобі, наш рідний тату,

     За те, що ласка в тебе є,

     Нехай же рідну нашу хату

     Біда і горе обмине.

Ведуча.

     За те, що можем мирно жити,

     За те, що все ти бережеш,

     За те, що вмієш нас любити –

     Тож будь щасливим ти без меж.

Пісня «

Ведучий.

     Які ми щасливі, що у нас є любі та дорогі батьки. Мама – то ніжність, ласка і тепло, а батько – то впевненість, мужність, сміливість.

Ведуча.

     Нам потрібні однаковою мірою обоє батьків. А якщо в сім'ї немає одного з них, то ми – як птах без крил, як пісня без слів, як соловей без пісні, як квітка без сонця.

Ведучий.

     Діти мріють, ласкою зігріті,

     Щоб ніколи не було біди,

Ведуча.

     Щоб були рідніші в цілім світі

     Тато й мама поруч назавжди!

Пісня «Мама і тато».

Ведучий.

     У житті кожної родини трапляються різні смішні історії.

Ведуча.

     Знаєте, хто багато сміється – тому добре живеться. А зараз послухайте усмішку «Буйні предки».

 

Усмішка « Буйні предки»

     Вдарив батько спересердя синочка малого.

     Той поплакав собі трохи, тай питає в нього:

     - Тебе, татку, бив твій тато?

     - Бив, та ще й немало.

     - Ну, а татка твого били?

     - Теж перепадало…

     І сказало хлопченятко, заломивши ручки:

     - Тепер знаю, звідки в тебе хуліганські штучки!

 

Сценка «Цікава доня»

(Батько сидить, читає газету. Вбігає дочка).

     - Тату, а чого йде дощ?

     - Підростеш – дізнаєшся.

     - Тату, а в Баби Яги є жабенята?

     - Звідки я можу знати.

     - Тату, а нащо коняці на плечах коси?

     - Запитаєш у коняки.

     - Тату, а мотоцикл не любить цукерки?

     - Не знаю, я його не запитував.

     - Тату, а ти не сердишся, що я про все запитую?

     - Що ти, донечко? Як можна? Адже чим більше запитуватимеш,  тим більше знатиме.

Гумореска «Чи потрібне чоловіче свято».  

Син

     Тату, хочу запитати,

     Поясни, прошу мені.     

     Є чомусь жіноче свято,

     А для нас з тобою – ні!

     Є звичайно, для солдатів,

     Вояків, фронтовиків,

     А чому немає свята

     Просто для чоловіків?

Тато

     Як немає? Свят багато,

     От Новий, наприклад, рік.

     Навіть це жіноче свято

     Хто святкує? Чоловік!

     День народження, додай ще…

Син

     Але ж він є і в жінок,

     Скривдили мужчин! А за що?

Тато

     Ну й тямущий в нас синок!

Мама

     Хочеш свята? В чім розмова?

     Буде свято – день назви!

     Тільки вже обід святковий,

     Готуватимете ви!

           Втрутився у виховання

                      (сценка)

     Щоденник сина батько взяв у руки –

     І враз від злості аж позеленів.

     – То це ти так берешся до науки?

     Підводиш і мене і вчителів?

     Тож знай, ледащо, твердо заявляю:

     Одержиш ще одного стусана.

     Я завтра в тебе в школі побуваю…

     Ось тільки-но дізнаюсь, де вона. 

Ведучий.

     Ми часто у житті звертаємось до мами,

     Любові і тепла не вимовить словами.

Ведуча.

     Бо кожна мама – роду берегиня,

     А тато – це опора й приклад для родини.

Учениця.

Молитва дитини за батька

     Ісусе Христе, Милостивий Боже наш, Ти прихильно приймаєш кожну молитву щиру. Тож молимось і благаємо Тебе, Ісусе любий, пошли нашим татам міцне здоров’я і дай їм сили старатися й дбати за нас так добре, як і досі. Благослови їх чесну працю, сповни їхні надії, які в нас покладають. І дай їм діждатися з нас втіхи і радості. Амінь.

Ведуча.

     У наших татусів і матусь є їхні тата і мами, а наші – бабусі і дідусі.

     Бабуся і дідусь… Які красиві, ніжні, лагідні і теплі слова. Вони прожили на світі більше, знають і вміють більше.

Ведучий.

     Не сумуйте, миленькі,

     Що пів віку прожито,

     Що на скроні лягла сивина.

     Ви для нас найдорожчі у світі,

     Ви для нас, як те сонце сія.

Ведуча.

     Любі бабусі, хороші, ласкаві,

     Ці слова мовим ми залюбки,

     Сьогодні вірші читають онуки,

     І для вас линуть ці рядки.

Діти.

     Хто завжди нам допоможе?

     Хто все вміє і все може?

     Хто все зробить як годиться?

     Хто ця мудра чарівниця?

     В цілім світі найдобріша?

     Ну, звичайно, це вона,

     Це ж бабусенька моя!

 

     Ще тепер ми вам розкажем,

     Як ми щиро любим вас,

     І які хороші, милі

     Ви, бабусеньки, у нас!

 

     У моїх обох бабусь

     Руки золоті.

     Очі світяться любов’ю,

     Вії довгі та густі.

 

     А моя бабуся

     Схожа на веселку,

     Бо така чудова

     І така весела.

 

     А моя бабуся гарна, як калинка,

     В неї чорні брови, губки, як малинка.

 

     А моя бабуся – лісовий дзвіночок!

     Вмілі в неї руки, срібний голосочок!

 

     І моя бабуся добра і хороша.

     Вона дуже працьовита

     І на фею схожа.

 

     Наша казочку розкаже,

     Пиріжечків напече

     І шкарпетки усім зв’яже –

     Ось така вона в нас є.

 

     Гарні в нас бабусі,

     З вами згоден я.

     Та найкраща бабуся –

     Все ж таки моя.

Разом.

     І моя! І моя!

Пісня «

Ведучий.

     Бабуся! Чи є в світі краща людина? Ні. Скільки вона пережила, але яка ніжна і щира. Скільки вона не доспала ночей, голублячи онучат. Подивіться у бабусині очі. Які вони щирі!

Ведуча.

     Це погляд добра і любові. І хоч горе не обходило бабусиної хати, особливим блиском світяться очі бабусі тоді, коли до неї приходять онучата.У кожної бабусі своє життя, своя доля.

Ведучий.

     Багато в бабусі турбот – не злічить!

     Одній всю роботу нелегко зробить.

     І хочеться вам, милі, таке усім сказать:

     Ми будемо бабусі завжди допомагать.

Ведуча.

     І ми для них повинні все зробити,

     Нести їм, рідним, всю любов палку.

     Увагою своєю оточити,

     Щоб стало їх життя, як у вінку –

     Приємне, світле, радісне, барвисте

     І ніжною веселкою цвіло.

     То ж небо хай над ними буде чисте,

     А сонечко усім несе тепло.

Пісня «

Ведучий.

     Сьогодні особливий день. Адже до нас у школу завітали найрідніші, найдоб-ріші, наймудріші у світі люди – наші дідусі.

Ведуча.

     В українській родині старші люди здавна мали велику повагу. Вони ставали радниками й помічниками. Жодного рішення молодші не приймали без думки старших.

Ведучий.

     Своїми традиціями українці вшановували бабусь і дідусів. Без благословення старших у домі не починали жодної справи, навіть буденної.

Ведуча.

     Дорогі дідусі! За буденними турботами ми не завжди встигаємо подякувати за добро, яке ви зробили для дітей, онуків, правнуків. Добрі та щирі слова говорять вам онуки.

Діти.

     Ти хороший та ласкавий,

     Ти привітний, гарний, славний,

     Будь здоровий, не хворій,

     Мій дідусю дорогий!

 

     Мій любий дідусь –

     Він найкращий у світі,

     І щиро признаюсь,

     Хай знають всі діти,

     Що я його дуже люблю.

 

     Мій сивий, лагідний дідусь,

     Я до землі тобі вклонюсь

     За теплоту твою і ласку,

     За мудре слово, гарну казку.

 

     Ти вчиш нас, як на світі жить,

     Як один одного любить.

     І твій розумний заповіт

     Я пам’ятатиму повік.

Пісня «

 Ведучий.

     У нашого народу здавна живе добра і благородна традиція – підтримувати теплі родинні  взаємини, разом  долати  незгоди. І все це робиться заради нас, дітей, щоб виховати в нас родинні почуття. Недарма в народі кажуть: «З родини йде жит-тя  людини».

Ведуча.

     Кожна гілочка, і велика, і маленька, не може існувати самостійно – вона є час-тиною великого дерева. Так і кожна людина є частиною великого роду, з яким нерозривно пов’язане її життя, її доля. Чим більше гілочок у дерева, чим краща кожна з них, тим пишніше воно, тим кращі плоди, які воно принесе.

Ведучий.

     А краса роду залежить від кожної людини, що входить до нього. І якщо ми хочемо, щоб наші нащадки були прекрасними душею, ми самі повинні бути такими і виховувати в собі найкращі якості.

Ведуча.

     Бо ж нашому роду нема переводу,

     Хай пісня єднає коріння святі.

     Дай, Боже, нам віру і братню згоду

     На довгії роки, на вічні віки.

Ведучий.

     Людське безсмертя з роду і до роду

     Увись росте з корінням родоводу.

     І тільки той, у кого серце чуле,

     Хто знає, береже минуле

     І вміє шанувать сучасне, –

     Лиш той майбутнє вивершить прекрасне.

Діти.

     Побажаєм вам сто років жити

     Без горя, сліз і без журби.

     Хай з вами буде щастя і здоров'я

     На многії літа і назавжди!

 

     Щоби родила щедро нива,

     Щоб в хаті все було, як слід,

     Щоби довіку був щасливий

     Наш український славний рід!

 

     Бабусю, шануйте дідуся.

     Матусю, любіть тата.

     Нехай родина дружна вся

     Буде на радість завжди багата!

 

     Хай тішаться внуками бабця і дід!

     Хай татко і мама радіють дитині,

     Хай буде, як дуб, могутній наш рід!

     Хай злагода й мир запанують в родині!

Ведучий.

     От і закінчується наше свято,

     Але не сказано багато

     Тих добрих, щирих, ніжних слів,

     Які б хотілося сказати

     І любій неньці, й татусю,

     Рідненькій бабці й дідусю.

     Усіх ми хочем привітати,

     Добра і щастя побажати.

Вчитель.

     Життя іде. Барвистими маминими рушниками стеляться в широкий світ дороги. Дорослішають діти, сивіють батьки – такий закон життя. Три нещастя можуть спіткати людину: смерть, старість, недобрі діти. Недарма прислів’я говорить: «Добрі діти – батькам вінець, а злі діти – батькам кінець». Якщо смерть – невмо-лима, старість – невідворотна, то від недобрих дітей можна вберегтися.

     Діти, усе залежить не тільки від ваших батьків, а й від вас. Умійте віддячувати своїм батькам за недоспані ночі, за турботу, за любов безмежну. Оточіть батьків теплом, бережіть їх здоров'я. Будьте чуйними й турботливими дітьми.

     Не скупіться на теплі слова,

     Бо у світі так мало тепла:

     Це тепло йде

     Лиш від рідної хати

     Та від лагідних рук мами й тата.

     Коли зміцніють крила, щоб літати,

     Не забувай про рідних маму й тата.

     Та встигни добре слово їм сказати,

     Допоки ти живеш у рідній хаті.

     Шановні батьки! Хочеться, щоб ці хвилини, проведені разом з вами, зали-шилися в пам’яті назавжди. Хай між батьками і дітьми вічно панує повне взаємо-розуміння, повага, радість від спілкування.

     Хай щастя поселиться в ваших родинах,

     Хай діти сміються у вашій хатині.

     Хай голуб голубку кохає й шанує,

     Повага та спокій повсюди панує.

     Здоров’я вам, любові і добра!

Пісня «Острівець любові».

Батьки.  

     Нехай же вас Господь благословляє

     У світлу путь, на добрії діла,

     На вірну стежку завжди наставляє,

     Щоб у вас доля щасливою була.

 

     Хай сонце дарує ясне проміння,

     Земля – спілий колос і щедрі плоди.

     Воду – криниці, небо – зірниці,

     А діти – усмішку завжди.

 

     Хай блищать ваші очі від радості, щастя, любові,

     Щоб у кожній сім'ї було чисте, родинне тепло.

     Щоб минало вас лихо, нещастя і горе,

     А під крилами долі вам затишно й мирно було.

 

Наші милі і любі, найкращі у світі,

Бажаємо щастя, даруємо квіти.

Щоб сонце і зорі плекали тепло,

І щоб завжди здоров’я було.

Щоб смутку не знали, ми просимо долі,

Добра вам і радості, рідні, доволі.

Бо людям для щастя багато не треба —

Сімейного затишку й мирного неба.

 

Бажаєм здоров’я багато-багато,

Хай щастя і мир залишаються в хаті,

Хай горе обходить завжди стороною,

А радість приходить і ллється рікою.

Хай довго всміхається сонце і небо,

Нам, окрім вас, більш нічого не треба,

Хай бог береже вас, любі, весь час,

Живіть тільки, рідні, із нами й для нас.

 

Наш славний та рідний, найкращий у світі,

З тобою нам завжди затишно й світло,

Ти гарний господар і татко чудовий,

Даруєш турботу і море любові.

Спасибі за ласку, за руки умілі,

Що вмієш підтримати словом і ділом.

Щоб в рідному домі було добре та щиро,

Живи нам на радість у щасті та мирі

Хай Бог посилає здоров’я і сили,

У дружній родині усі ми щасливі.

 

Мамині руки цілую…

Скільки у них теплоти!

Рук, що добріші й ніжніші,

Більше мені не знайти.

Лагідні, щирі, ласкаві

Руки, пошерхлі в труді.

Мамині руки цілую

Рідні й завжди молоді.

Мамині очі цілую,

Що не доспали ночей.

Скільки любові плекає

Погляд чарівних очей!

Сльози, пролиті за мене,

Болі й тривоги у них…

Мамині очі цілую,

Що найдорожчі за всіх.

Мудрі вуста я цілую,

Що колискові мені

Тихо в дитинстві співали…

Зараз їх чую вві сні.

Молиться мама за мене,

Щастя благає в путі.

Будьте здорові, матусю!

Ви — моє щастя в житті.

Мамині руки цілую,

Очі цілую, вуста…

— Боже! Благаю, продовжи

Моїй матусі літа.

Пісня «

Ведучий.

     Діти мріють, ласкою зігріті,

     Щоб ніколи не було біди,

Ведуча.

     Щоб були рідніші в цілім світі

     Тато й мама поруч назавжди!

Пісня «Мама і тато».

Ведучий.

     У житті кожної родини трапляються різні смішні історії.

Ведуча.

     Знаєте, хто багато сміється – тому добре живеться. А зараз послухайте усмішку «Буйні предки».

Ведучий.

     Ми часто у житті звертаємось до мами,

     Любові і тепла не вимовить словами.

Ведуча.

     Бо кожна мама – роду берегиня,

     А тато – це опора й приклад для родини.

Ведуча.

     У наших татусів і матусь є їхні тата і мами, а наші – бабусі і дідусі.

     Бабуся і дідусь… Які красиві, ніжні, лагідні і теплі слова. Вони прожили на світі більше, знають і вміють більше.

Ведучий.

     Не сумуйте, миленькі,

     Що пів віку прожито,

     Що на скроні лягла сивина.

     Ви для нас найдорожчі у світі,

     Ви для нас, як те сонце сія.

Ведуча.

     Любі бабусі, хороші, ласкаві,

     Ці слова мовим ми залюбки,

     Сьогодні вірші читають онуки,

     І для вас линуть ці рядки.

Ведучий.

     Бабуся! Чи є в світі краща людина? Ні. Скільки вона пережила, але яка ніжна і щира. Скільки вона не доспала ночей, голублячи онучат. Подивіться у бабусині очі. Які вони щирі!

Ведуча.

     Це погляд добра і любові. І хоч горе не обходило бабусиної хати, особливим блиском світяться очі бабусі тоді, коли до неї приходять онучата.У кожної бабусі своє життя, своя доля.