Підготувала і провела Переходько Зоя Петрівна

Прислуцький НВК

 

        

 

 

Свято зустрічі весни

Відеокліп «Весна іде»

Внук. Дідусю, і коли та весна-красна прийде, щось холодно, ще й сніг сьогодні аж тричі на день випурхав...

Дід. Ой, внученьку мій, що ж це ти весни не помічаєш? Ану ж бо, придивися добре і мені розкажи прикмети весни, які ти помітив!

Внук. Та я їх помітив, але ж чого ж холодно ще? Я вже хочу, щоб тепло було щодня, а тут... А прикмети весни я вже давно побачив. Ну, от дивіться, дідусю, день уже значно більший став, частіше виглядає сонечко і пригріває досить тепло, бо й ручаї побігли, сніг став розтавати. Ще небо стало синє-синє... А от сьогодні зима повернулася і все.

Дід. У березні сім погод у нас надворі: сіє, віє, крутить, мутить, рве, зверху ллє, знизу мете. Так, що не дивуй, пам’ятай і цю прикмету. Але в марець не змерзне й старець. Хоч уночі тріщить, та вдень плющить. Бо вже весна прийшла і нічого їй не завадить робити своєї роботи. Кажеш, що тричі сніг випадав, то до вечора і сонце вигляне, і вода зі стріх закапотить, день довгим став, всього буде. Бо вже весна!

Внук. А погляньте, дідуню, ось дівчата звідкись біжать, щось у руках тримають.

 (Підбігають дівчата з букетиком підсніжників і вербових котиків).

Всі. Доброго дня, доброго дня!

1  дівчинка. А ми з лісу йдемо, тобто біжимо, бо холодно стало.

2  дівчинка. А там ми квітів на горбочку нарвали і вербових котиків біля струмка. Погляньте, які гарні, весною пахнуть.

3  дівчинка. А було все з нами так, наче у казці про дванадцять місяців, справді! То сонечко і тепло, то сніг мете, то вітер свище... Весело було!

Дід. А не замерзли в таку погоду?

1  дівчинка. Та ні, ми бігали, стрибали, квіти збирали. Хоч, правда, руки тоді трохи мерзли, та нічого, зігрілися.

2  дівчинка. То ж, як виходили, то тепленько було, навіть сонечко сміялося. От ми й пішли до лісу... А ти, Назарику, чого з нами не пішов? Так весело було! От і не змерз би!

3  дівчинка. Але, хоч погода змінилася, та нам було так чудово, весело. Бо ж весна уже прийшла, людям радість принесла!

Дід. От тільки квітів не треба було багато рвати, бо підсніжники в Червону книгу занесені, їх все менше стає.

1  дівчинка. Ой, діду! А ви й не знаєте, що ми на тому горбочку ще минулої весни насадили підсніжників, а вони і зацвіли рясно!

2  дівчинка. Ми бережемо природу, не нищимо, не затоптуємо, а оце по кілька квіточок для наших мам принесемо, щоб і вони весні пораділи, бо ж тепер у них роботи побільшало, ніколи до лісу їм ходити.

 

 

 

 

 

 

Скрізь засіяла ранні квіти  І травичку шовкову, м'яку...

 (Діти кидаються до неї, а в цей час заходить "Зима" - дівчина в білому одязі,    на голові шапка зелена, оздоблена ватою, ніби покрита снігом.) ЗИМА:

Ти засіяла квіти?

Не поспішай радіти! 

Я їх вкрию снігами...

ВЕСНА: Яка ж бо ти люта, сестро! Лютуй не лютуй, а час твій пройшов. Людям ти   добряче набридла холодами та віхолами. Он як потягнулись до мене діти,             щоб хоч трішки себе зігріти.

ЗИМА: Мене теж чекали, щоб після важких справ відпочити. І дорослі, і діти раділи    моїм великим святам, пухкому снігу, свіжому морозу. З задоволенням ліпила малеча снігових баб, гралась у сніжки, каталась на санях і ковзанах…

ВЕСНА: Так, сестро, це було - та все пройшло. Надоїла, ти  своїми холодами.          Хочеться всім зняти теплий одяг і замінити його легким, весняним та за              роботу взятись.

ЗИМА: Яка робота? Я зараз сюди холоду напущу, скрізь сніжком притрушу. (Вибігає).

ХЛОПЧИК: Нам не хочеться вже зими, що ж робити? (Звертається до Весни).                 Що ж воно тепер буде? Знов почнуться морози?

ВЕСНА: Не бійтесь, любі діти. Ми ще позмагаємось з Зимою, побачимо, хто кого переможе. А тільки ж ви мені допомагайте...

ДІТИ: Допоможемо! Ти тільки підкажи, що треба робити?

ЗИМА (заходить до залу): Попрацювала так, що аж стомилася! Все стало як в січні  місяці!

ВЕСНА: Сестро, ну нащо ти йдеш наперекір часу? Звичайно, тобі не хочеться         залишити свої володіння, але ж треба.

ЗИМА: Хто сказав що треба?! Я нікуди звідси не піду. Своїм місцем тобі не       поступлюсь. Та тебе, Весно, ніхто й не чекав...

ВЕСНА: А ти про це спитай у дітей, чекали вони мене чи ні?

ЗИМА: Спитаю. (Звертається до дітей). Друзі, я добре пам'ятаю, як раділи ви мені: пісеньки співали, вірші повивчали, загадки, приказки, прислів'я... А що знаєте ви про Весну?

ХЛОПЧИК: Все знаємо! Ми готувались до зустрічі з Весною.

ЗИМА: Якщо це дійсно так, то мені доведеться покинути ваш край, але якщо ви, хоч на одне моє запитання не дасте відповіді - я звідси нікуди не піду! І вас заморожу! Домовились?

 

А скажіть мені, що ви знаєте про перший місяць весни?

I уч.: Березень – перший місяць весни. Його ще називають березоль, березіль, март, капельник, протальник, зимобор, соковик, марець, красовик...