Т.Г.Шевченко- художник слова та пензля

Т. Г. Шевченко – художник слова та пензля

Тарас Шевченко – батько українського слова. Багатогранний геній і, безперечно, один з найяскравіших представників українського мистецтва. Художник-живописець, аквареліст, майстер сепії та гравюри.

Тарас Григорович залишив по собі величезну кількість не лише творів, а й значну картинну спадщину своїх шедеврів. Нині відомо понад тисячу робіт його пензля. З них збереглося 835 творів.

Більшість картин – оригінали, частково гравюри на металі й дереві, а також копії, що їх виконали художники ще за життя митця. Серед них пейзажі, історичні та міфологічні композиції, портрети і автопортрети. Понад 270 полотен утрачені.

Тарас Шевченко любив малювати свої автопортрети і малював їх упродовж всього життя. Переважна більшість його малярських творів узята неначе в рамку автопортретів 1840 і 1861 років. 

Всі автопортрети дуже реалістичні, Шевченко не намагався подати себе кращим, величнішим, романтичнішим, ніж він був у житті.

Свободу мало кому відомого кріпака Шевченка купили за картину: “Змовившись попередньо з моїм поміщиком, – писав Шевченко у своїй автобіографії, – Жуковський просив Брюллова написати з нього портрет, з метою розіграти його в приватній лотереї. Великий Брюллов одразу погодився, і портрет у нього був готовий. Жуковський, за допомогою графа Вієльгорского, влаштував лотерею у 2500 рублів, і цією ціною була куплена моя свобода, 22 квітня 1838 р.”

Великий Кобзар був щирим співцем волі людського духу. Це достеменний факт і в ньому немає нічого дивного, адже Тарас Шевченко був сином цієї волі — вдячним сином. Хто відає, чи знав би світ про феномен Шевченка, якби не було 22 квітня 1838 року — дня підписання знаменитої відпускної. Одне безперечно: такого художника, як маємо, не мали б. Та й чи прокинувся б у безнадійно підневільній людині геніяльний поет? Згадаймо щодо цього свідчення самого Тараса Григоровича: “Українська строга муза довго цуралася моїх уподобань, спотворених життям у школі, в панському передпокої, на заїжджих дворах і в міських кварти­рах; але подих волі повернув моїм почуттям чистоту перших років дитинства, проведених під убогою батьківською стріхою, і вона, спасибі їй, обняла і приголубила мене на чужині”.

Живопис і поезія тісно переплелися між собою в роботах Кобзаря. Ще видатний Леонардо да Вінчі говорив, що “малярство – це німа поезія, а поезія – промовисте малярство”. І от природа дуже щедро нагородила Шевченка не тільки даром пера, а й талантом художника. Ці вміння він не розтратив ні під час страждань, ні під час тяжкої неволі. Живопис для митця став потребою і вираженням його творчого духу.

Т. Г. Шевченко. Воздвиженський монастир у Полтаві. Папір, сепія, акварель, туш (19.1 × 27.1 см). Полтава. [Серпень 1845]. В літературі відомий під невірною датою (1843 – 1844 рр.) та під назвою «Хрестовоздвиженський монастир у Полтаві». Датується на підставі даних про перебування Шевченка на Полтавщині. Про Воздвиженський монастир в Полтаві Шевченко згадує в повісті «Близнецы». Попередні місця збереження: Музей української старовини В. В. Тарновського в Чернігові

Т. Г. Шевченко. Узлісся. Папір, олівець, акварель (23,7 × 32,1 см). [Квітень 1845 – березень 1847]. За характером виконання рисунок близький до аналогічних робіт Шевченка 1845 – 1847 рр. Датується часом перебування Шевченка на Україні в 1845 – 1847 рр. 

В основу  малюнка Шевченка "Смерть Олега" покладено один з епізодів князівської міжусобної боротьби часів Київської Русі, про який розповідається в Іпатіївському літопис. Рік створення 1836.

Особливе визнання мали його офорти, за які він отримав від Петербурзької Академії мистецтв почесне звання академіка з гравірування міді. У 1844 році Шевченко виконав серію офортів під назвою “Живописна Україна”, де зобразив сцени з побутового життя українського народу.

Задум видання серії офортів, що оспівують красу України виник у Тараса Шевченка в 1843 під час його подорожі Батьківщиною, про що свідчать його малюнки та замальовки, зроблені під час цієї поїздки.

Тарасу Шевченку довелося займатися цією новою для себе роботою майже самостійно. Матеріалу, привезеного з України, Шевченко вистачало, треба було тільки вибрати сюжети, які відповідають задуманій ним програмі. З його проектів відомо лише про анонсовані: перший (і єдиний) випуск «Живописної України» повинен був складатися з 6 офортів про історичне минуле, народний побут, звичаї і фольклор, природу та історичні пам'ятки України. Над цією серією автор продовжував роботу протягом всього 1844 року.

У 40-х роках ХІХ століття він зробив значний внесок у розвиток ілюстрації. Створив чудові картини до повісті Миколи Гоголя “Тарас Бульба”, оповідання Григорія Квітки-Основ’яненка “Знахар”, “Історія Суворова” Миколи Польового та інших. Після арешту 1847 року, у засланні Шевченко тяжко переживав царську заборону малювати. Уже з перших днів заслання в листі до Андрія Лизогуба від 11 грудня 1847 року Шевченко зізнається: “Я страшно мучуся, бо мені запрещено писать и рисовать… Пришліть ящичок ваш, де є вся справа (йдеться про фарби), альбом чистий і хоч один пензель Шаріона. Хоч інколи подивлюся, то все-таки легше стане”.

Натурщиця. Папір, акварель, бронза (16,3 × 20,5). 1840. Зліва внизу аквареллю підпис автора і дата: Шевченко. 1840. На звороті чорнилом невиразний напис німецькою мовою, підписаний київським архітектором-колекціонером Лауфертом. Напис перекладається так: «Одна бронзова рама, плоска до завтра п’ятниці. Лауферт». Окремі елементи оформлення інтер’єру та реквізиту цього малюнка використані також у малюнках «Жінка в ліжку» і «Марія» . В літературі малюнок відомий під невірними назвами «Сама собі господиня в хаті» (О. Новицький, Тарас Шевченко як маляр, Львів — Москва, 1914, стор. 67, № 437), «Сама собі господиня» (Г. Д. Владимирский, А. М. Савинов, Т. Г. Шевченко — художник, Л. — М., 1939), а також «Одаліска» («Малюнки Тараса Шевченка», вип. I, СПб., 1911).

Тарас Шевченко писав свої роботи у різні періоди життя, що віддзеркалилося на полотнах. Завдяки Аральській експедиції 1848-1849 років Шевченко отримав змогу малювати, в той період з’явилася низка акварельних робіт. Визначне місце у живописі поета посідає портретне зображення. Існує близько 150 творів цього жанру. Основний акцент митець робить на обличчі, особливо на очах. Зображував він тих людей, яких особисто знав. Тарас Шевченко прагнув поєднати романтичну зовнішність своїх героїв з їхнім внутрішнім світом. Портрет Є. В КейкуатовоїПортрет невідомої в блакитному

Портрет невідомого. Портрет П. В. Енгельгардта

Серед робіт Шевченка є портрет однієї дівчини, зображений олівцем. Це була Ликера – остання любов митця. Їй було 20, звичайна селянка кріпацького походження. Йому – 46, він вже відомий поет і художник. Палке кохання спонукало Тараса Григоровича на романтичні вчинки. Він купував дівчині прикраси, одяг, туфлі, всі ті речі, яких в житті Ликери просто не могло бути. Але не судилося — не відбулося весілля, про яке мріяв художник. 1860 року між ними стався розрив. Достеменні причини його не з’ясовані, але і сучасники, й історики зазвичай покладали провину на Ликеру. А через півроку, 10 березня 1861-го, Тараса Шевченка не стало.

Творчі прийоми Шевченка використовувалися у пошуках багатьох художників того часу, і не лише українських. Великий вплив душевності й простоти шевченківських робіт відчув на собі відомий художник Микола Реріх. Картини Шевченка часто порівнюють з роботами Альбрехта Дюрера, Рембрандта, Ореста Кипренського, з японською гравюрою. Зрештою, кожен має право на свою думку й особисте ставлення до постаті Кобзаря. Та не забуваймо, що він був, насамперед, людина, як і всі ми. А вже потім – геніальний поет, художник, громадсько-політичний діяч.

Цікаві факти про Шевченка

Тарас Шевченко був невисокого зросту – трохи більше 164 см. Улюбленим напоєм Тараса був чай із ромом. У 1975 році один із кратерів на Меркурії був названий на честь Тараса Григоровича Шевченка.1384 – стільки пам’ятників Тарасові Шевченку встановлено в світі. З них в Україні налічується 1256 монументів, і ще 128 – в 35 країнах світу — Бразилії, США, Китаї тощо. Перший пам’ятник Тарасові Шевченку встановили в 1881 році в місті Форт-Шевченко.

Найменше в світі видання Кобзаря має розмір близько половини квадратного міліметра, що менше за макове зернятко. Створив його український майстер Микола Сядристий. Гортати сторінки збірки можна лише кінчиком загостреного волоска через їхній неймовірно крихітний розмір. За життя Кобзаря більше цінували як художника, ніж як поета. Він був улюбленим учнем Карла Брюллова, а в 1860 році був удостоєний звання Академіка гравіювання від Імператорської Академії мистецтв за гравюру за картиною Рембрандта Притча про робітників на винограднику.

500 м² − площа найбільшого портрета Кобзаря. Написаний він у Харкові на стіні 17-поверхового будинку за адресою проїзд Садовий, 30, і внесений до Книги рекордів України. Графіті малювали ночами протягом двох тижнів.

У 2002 році на території невизнаної Придністровської Молдавської республіки з’явилася оновлена 50-рублева банкнота з портретом Тараса Шевченка на лицьовій стороні. Раніше в обігу тут були купюри в 50 000 рублів із зображенням пам’ятника Тарасові Шевченку перед університетом в Тирасполі.

Основну освіту Кобзар отримував всього лише 2 роки в церковно-приходській школі. Багатьма знаннями поет зобов’язаний баронесі Софії Григорівні Енгельгардт, яка навчала його польської та французької мов, але основні знання мов Тарас отримав від лакеїв. Поет завжди одягався досить модно, оскільки добре заробляв у Петербурзі, будучи успішним портретистом. У своєму щоденнику він писав про величезне задоволення від придбання гумового плаща-макінтоша за 100 рублів, що було значною сумою для того часу.

2500 рублів – еквівалент 45 кілограмів срібла – саме стільки було витрачено на викуп поета з кріпацтва. Заробити таку фантастичну суму зміг Карл Брюллов, написавши портрет Василя Жуковського і продавши його на аукціоні. За деякими даними, частина грошей була надана імператорською сім’єю. 400 рублів виділила сама імператриця Олександра Федорівна і по 300 рублів – спадкоємець престолу Олександр II і княгиня Олена Павлівна.15 років – стільки поет провів в Україні за все життя. У 14 років він виїхав із України з поміщиком Енгельгардтом, якому прислужував із дитинства, і потім приїжджав в Україну лише погостювати.

Поезію Тараса Шевченка переклали на понад ста мов світу. Серед них – японська, корейська, арабська і навіть міжнародна мова есперанто.

Щороку 9 березня українці по всьому світу святкують день народження Тараса Григоровича Шевченка – великого Кобзаря, видатного українського поета та художника. У свідомості кожного громадянина нашої держави Т. Г. Шевченко займає місце національного героя. Завдяки своєму життю та творчості великий митець надихав патріотів України до боротьби за правду, свободу та майбутнє нашої неньки України. В цей день урочисті заходи проводяться в кожній школі, кожному населеному пункті України та серед діаспори.