Тарас Григорович 

Шевченко

(1814 - 1861)

Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь.

Підготувала викладач вищої кваліфікаційної категорії Мигійського коледжу Миколаївського НАУ Кондратюк С.В.

Тарас

Григорович Шевченко (1814 - 1861)

 Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н. ст.) 1814р. в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії.

•Матір померла 20 серпня 1823 року. Коли Тарасові минуло 14 років, зробили дворовим слугою пана Енгельгарда.

•1831 року Шевченко з паном Енгельгардом  їде у

Петербург

•1835 року познайомився з Ф. Толстим, який згодом брав участь у звільненні Шевченка з кріпацтва

Дитинство і молодість

• Народився 9 березня

1814 року у селі Моринцях

Викуп

•        1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва

•        Карл Брюллов намалював портрет

Василя Жуковського

Подорожі на Україну

•        13 травня 1843 року Шевченко  з Петербурга виїхав на Україну.

•        маєток поміщика Григорія 

Тарновського 31 березня 1845 року Шевченко виїхав з

Петербурга через Москву до Києва

•        Навесні 1858 поет прибув до Петербурга • Шевченко влітку 1859 року  повернувся в Україну у рідне  село Кирилівка

Смерть і перепоховання

•        10 березня 1861 року Шевченко помер 13 березня його поховано на Смоленському кладовищі 

•        Але через 58 днів його перепоховали в Україні на Чернечій горі біля Канева

Думи мої думи

Думи мої, думи мої,  Лихо мені з вами!  Нащо стали на папері  Сумними рядами?  Чом вас вітер не розвіяв  В степу, як билину? 

Чом вас лихо не приспало,  Як свою дитину?..  Думи мої, думи мої,  Квіти мої, діти! 

Виростав вас, доглядав вас –  Де ж мені вас діти?.. 

В Україну ідіть діти! 

В нашу Україну, 

Попідтинню, сиротами,  А я тут загину. 

Там найдете щире серце 

І слово ласкаве, 

Там найдете щиру правду,  А ще, може, й славу... 

Привітай же, моя ненько! 

Моя Україно! 

Моїх діток нерозумних,  Як свою дитину.

Зоре моя вечірняя, 

                             Зоре моя вечірняя                        Зійди над горою, 

Поговорим тихесенько  В неволі з тобою. 

Розкажи, як за горою  Сонечко сідає, 

Як у Дніпра веселочка  Воду позичає.  Як широка сокорина  Віти розпустила... 

А над самою водою 

Верба похилилась; 

Аж по воді розіслала 

Зеленії віти, 

А на вітах гойдаються  Нехрещені діти.