Тарас Шевченко. Його коротка біографія.

Тарас Шевченко1814-1861

Тарас Шевченко народився 25 лютого (9 березня) 1814 року в селі Моринці Пединівської волості Звенигородського повіту Київської губернії. Був третьою дитиною селян-кріпаків Григорія Івановича Шевченка та Катерини Якимівни після сестри Катерини ( 20 листопада 1804 — близько 1848) та брата Микити ( 28 травня 1811 — близько 1870). За родинними переказами, Тарасові діди й прадіди з батьківського боку походили від козака Андрія, який на початку XVIII століття прийшов із Запорізької Січі. Батьки його матері, Катерини Якимівни Бойко, були переселенцями з Прикарпаття.

Після викупу Шевченко оселився на 4-й лінії Васильєвського острова в будинку № 100 і незабаром став студентом Петербурзької академії мистецтв й одним з улюблених учнів Брюллова. Як вже неабиякий портретист, Тарас опанував також мистецтво гравюри й виявив видатні здібності як графік та ілюстратор. Водночас він наполегливо поглиблював власні знання, читав твори класиків світової літератури, захоплювався історією та філософією.

 17 квітня 1847 Шевченка заарештували на дніпровській переправі, відібрали папери, зокрема книгу «Три літа» й під конвоєм відправили до Петербурга. На допитах у казематі Третього відділу імператорської канцелярії (тепер вул. Пестеля, 9) поет не виказав нікого з членів товариства.

22 квітня 1850 року, розгніваний М. Ісаєв подав донос командирові Оренбурзького корпусу про те, що Шевченко ходить у цивільному одязі, живе на приватній квартирі й малює, тобто не виконує «монаршої волі». Хоча у доносі не значилося нічого такого, чого б не знав командир корпусу, але тепер йому довелося відреагувати.

13 липня 1859 року Шевченка заарештували. Передумовою до арешту став випадок, який відбувся наперододні, 12 липня, коли Шевченко, разом із службовцями економічної контори робив обмірювання ділянки землі у селі Пекарі, яку він хотів придбати. Особливу увагу жандармів привернула розмова Шевченка з селянином Т. Садовим і «франтом» А. Козловським.

26 лютого (10 березня) 1861 року Шевченко помер від збільшуваної водянки (Hydrops).  На кошти друзів  (13 березня) його було поховано спочатку на Смоленському православному кладовищі в Петербурзі.

8 (20 травня) 1861 року на пароплаві «Кременчук» останки Кобзаря перевезено з Києва до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 10 (22 травня), після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.

Дякую за перегляд!