Театралізована вистава "Андрієвські вечорниці"

 

«Андріївські вечорниці»

Діти заходять до зали та сідають на стільці перед батьками.

Ведуча:

Господиня :

- Добрий вечір дорогі гості. Сьогодні 13 грудня ми відзначаємо день Святого Андрія Первозданного. Це найвеселіше свято с жартами та гумором спільною роботою, випіканням калити, іграми з нею та ліпленням вареників.

Поспішайте дівчатонька

Все приготувати

Бо вже пора вечорниці

Всім нам починати .

Дівчинка1: - Добрий вечір вам,тітонько!

А чи можна до вас на вечорниці?

Господиня:  Та заходьте, заходьте, дівчатка!

Я на вас вже давно чекаю.

Дівчинка2: Чи допомогти вам, тітонько?

Господиня: Ні, дякую, любі,я вже сама впоралась.

От лише калиту замісить лишилося.

Всі дівчатка: Так ми швиденько!

(Господиня несе миску з «тістом». Дівчата по черзі місять калиту, потім ліплять коржа, під час роботи ведуть веселу розмову).

Дівчинка1: Ой, дівчата, що я вам розповім!

Сьогодні моя старша сестра, Оксана, ворожити ходила. Як стемніло, пішла з подружками селом слухати під вікном, що люди кажуть.

Дівчинка3: Навіщо?

Дівчинка4: Бо кажуть, що на Андрія під чужим вікном почуєш – те й справдиться.

Дівчинка2: І що ж Оксана?

Дівчинка1: Та й весела ж прийшла!

(Господиня з дівчатками саджають калиту в піч. Раптом за дверима чується шум).

Дівчинка3: Ой, дівчата, щось грюкнуло за дверима.

Дівчинка4: Та то тобі почулося.

Господиня: То, мабуть, хлопці бешкетують. Треба подивитись.

(Дівчата вибігають і повертаються ведучи із собою 1-го хлопця).

Дівчинка1: Та це ж Василь!

Дівчинка2: Він хотів підперти двері, щоб не відчинилися.

Дівчинка3: І вже до стріхи віника прив’язати.

Дівчинка4: (жартівливо) Давай його сажею вимажемо!

Хлопець1: Ой, дівчаточка, відпустіть мене.

Що хочете зроблю, будь-яке побажання виконаю!

Танок

(чути стукіт, до хати входить гурт хлопців, в руках клуночки з гостинцями).

Хлопець2: Добрий вечір вам, тітонько!

Хлопець3: Добрий вечір, дівчата!

Хлопець2: З калитою золотою, з пресвітлим святом!

Господиня: Спасибі, гості дорогенькі, проходьте в хату. Ну ось, коли всі нарешті зібралися – то виносьмо калиту.

Дівчатка разом: Сонце заходить, а калита сходить.

Господиня: Оце так калита! Славна та красна, на весь світ прекрасна.

Дівчинка3: Кругла, як сонце

Ясна, як місяць. 

Хлопець3: А добра і ніжна

Як наші дівчата.

Хлопець1: Дівчатка є, калита також є. давайте ж її прив’яжемо та будемо кусати.

Іду, іду калиту кусати.

Хлопець3: А чи будеш слово казати?

Хлопець1: Буду.

Хлопець2: Що у світі найсильніше?

Хлопець1: Вода.

Хлопець3: Що у світі найпрудкіше?

Хлопець1: Світло.

Хлопець2: Скільки зірок на небі?

Хлопець1: Як у морі піску.

Хлопець3: А скільки в морі піску?

Хлопець1: Як на землі трави.

Хлопець2: А скільки на землі трави?

Хлопець1: Як у людини думок.

(підстрибує й кусає калиту).

(Господиня знімає калиту й ділить її між всіма присутніми).

Дівчинка4: Дякуємо вам, хлопці, за те, що завітали на наші вечорниці, що принесли нам гостинці та повеселили нас.

Хлопець2: І вам, дівчатка, дякуємо!

Господиня: А тепер ласкаво прошу всіх до столу. І вас, дорогі гості, також ласкаво просимо розділити з нами Андріївську вечерю.!

(вклоняються глядачам).