Текст:«Не будьте байдужими»

Виховна година

«Не будьте байдужими»

Мета: продовжувати знайомити учнів із людськими чеснотами; довести до свідомості дітей, що добро і милосердя чиняться безкорисливо; викликати у дітей бажання творити добро, бути милосердними і уникати злих вчинків.

1. Аналіз вірша.

Не говори про доброту,

Коли ти нею сам не сяєш,

Коли у радощах витаєш,

Забувши про чужу біду.

Бо доброта не тільки те,

Що обіймає тепле слово.

В цім почутті така основа ,

Яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш ти,

То раниш людяне в людині.

Немає вищої святині,

Ніж чисте сяйво доброти.

2. «Кошик доброти».

  Діти витягують із кошика смужки паперу з написаними на них прислів’ями,читають і прикріплюють на дошці.

*Учися добро робити,воно дорожче від золота.

*Добро- це найдорожчий скарб. Ми повинні робити добрі справи.

*Поруч з добром крокує зло.

*Добро не пропадає, а зло вмирає.

*Приємно жити з добрими людьми.

3. Знайомство з поняттям.

- Діти,що, на вашу думку, означають слова «доброта», «доброчинність», «благодійність», «милосердя»?

4. Слово вихователя.

- Доброчинність, милосердя -  багатоликі. Потреба в них повсякчасна навіть тоді, коли немає біди. Милосердя і доброта – як два крила, на яких тримається людство. Ще з давніх часів благодійність  була в традиціях нашого народу. Цілком природним і закономірним вважалося допомогти знедоленому, немічному, поділитися шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість, порятувати хворого чи каліку, заступитися за беззахисного та скривдженого . Доброта і чуйність, співпереживання та щирість, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді – це в характері нашого народу. Люди жили, не маючи сучасних благ цивілізації, але дбали про ближнього, творили добро.

5. Розповіді учнів.

1-й учень. Впроваджуючи християнство на Русі, князь Володимири Великий, за свідченням літопису, велів «усякому старцеві й убогому приходити на княжий двір, брати їжу і питво, і гроші з казни». Та оскільки немічні і хворі не могли добратися до його двору, князь велів зробити вози, покласти туди хліб, м'ясо, рибу, овочі, мед, квас, і возити по містах, питаючи: «Де хворі і старці, які не можуть ходити?». Так людям роздавали все необхідне. Цей мудрий правитель здійснив багато благодійницьких заходів: заснував училища для навчання убогих людей, запровадив народні свята, на яких годували бідних людей,сиріт,вдів,роздавали їм милостиню.

2-й учень. Князь Ярослав Мудрий заснував сирітське училище, де опікував і утримував 300 юнаків.

3-й учень. Турботою про бідних відзначився Володимири мономах. Він написав «Повчання» своїм дітям і закликав їх: «Не давайте ображати народ ні в селах, ні на полі, щоб вас потім не проклинали. Куди підете, напоїть, нагодуйте бідняка…».

4-й учень. А козаки! Землянок вони ніколи не зачиняли! Будь-який подорожній міг зайти, розвести вогонь, зварити страву, відпочити. Прийде хазяїн, ще й радий буде гостеві, привітає його. А бувало, що господар, як їде куди, так ще й залишає страву для перехожого. Наїдяться мандрівники та зроблять хрест, поставлять його серед землянки - це значить, що були гості і дякують хазяїнові.

6. Бесіда.

- Діти, які вияви доброчинності і милосердя спостерігаємо в нашому сучасному житті ?

- Лікування добротою потребують не тільки хворі та самотні, а й цілком благополучні і здорові люди, в яких душа черства до чужого горя. Лікування милосердям потрібно і тим, хто не бачить і не чує кривди й болю, несправедливості, горя. З такими сліпими, глухими треба  терпеливо говорити, будити їх словом життєлюбним і проникливим.

7. Гра «Якщо людина добра».

- Якщо людина добра, з нею хочеться говорити, сміятися, її поважають і люблять. Діти, давайте пограємо в гру. Умови гри: якщо людина повинна робити те, що я називаю, ви плескаєте в долоні, а якщо ні, то просто сидите.

* Бути милосердним, чуйним, сердечним, щирим.

*Насміхатися з чужого горя.

*Допомагати  людям похилого віку.

*Захищати слабого.

*Ображати інших.

*Піклуватися про тварин.

*Хвалитися, коли зробив добрий вчинок.

8. Гра «Клубок життя»

Вчитель дає дітям клубок ниток. Клубок втілює в собі майбутнє життя дитини. Школярі по черзі говорять про свої добрі справи та водночас розмотують клубок і передають його один одному. Кожен тримає нитку, коли вона проходить через його руки. Наприкінці гри весь клас буде «зв’язаний» нитками. Якщо є час, можна прикріпити до нитки малюнки про добрі справи, які зробили діти.

9. Гра «Сонечко милосердя»

 Діти стають у коло. Вчитель пропонує розповісти про відомі їм милосердні вчинки, які здійснюють люди по відношенню один до одного. За кожну розповідь учень нагороджується «сонечком милосердя». Він підходить до когось у колі, торкається до нього своїм «промінчиком» і дарує йому якийсь сонячний подарунок, наприклад, сонячного зайчика, сонячний бант, теплий день. Кожен повинен сказати,як подарунок допоможе йому  у важку хвилину.

Наприклад: сонячний зайчик допоможе знайти дорогу додому; сонячний промінчик зігріє взимку. Якщо «сонечко» не зможе придумати, що воно подарує тій чи іншій людині, людина сама просить у сонечка якийсь сонячний подарунок.

10. Підсумок виховної години.

Ось і закінчилася наша виховна година. Зростайте чуйними, доброзичливими, бо це кращі риси людей, які потрібні всім нам, тим, хто живе на землі.