Тема:"Джерела знань про регіони та країни світу. Сучасна політична карта світу та окремих регіонів. Головні об`єкти політичної карти. "

План – конспект уроку з предмету географія:

«Регіони та країни»

 

Дата проведення__________ Група_________

Тема уроку:Джерела знань про регіони та країни світу. Сучасна політична карта світу та окремих регіонів. Головні об`єкти політичної карти.

Мета уроку - формувати компетентності предметні: розширити поняття  про джерела знань про регіони та країни світу,  розглянути сучасну політичну карту світу, зосередити увагу на головних об`єктах політичної карти, навчити розрізняти поняття «регіон світу», «територія», «акваторія», «держава», «країна», «залежна територія»; ключові:  математична: уміння оперувати текстовою та числовою інформацією; інформаційно – цифрова: уміння розпізнавати умовні позначення на карті,  критичне осмисленні інформації та джерел їх отримання; соціально – громадянська: висловлювати власну думку та  аргументувати, співпрацювати в команді; виховувати інтерес до предмета, свідоме й відповідальне ставлення до навчання.   

Тип уроку: формування компетентностей.

Методи навчання, прийоми: розповідь з елементами діалогу, прийом «Мозковий штурм», прийом «Пригадаймо», прийом «Проблемне питання»,  прийом «Експрес-опитування», самостійна робота з тестами, робота з електронним атласом.

Основні терміни та поняття: країна, держава, територія держави, акваторія держави, монархія, республіка, конфедерація, унітарна держава, федеративна держава, абсолютна монархія, теократична, «Велика сімка».

Між предметні зв’язки: всесвітня історія, громадянська освіта, галузева 

економіка, зарубіжна література, інформатика.

Наочність: фізична та політична карти світу,   підручники «Географія» 10 клас, за ред. Бойко В.М.,  Брайчевського Ю.С., Яценко Б.П., електроні атласи 10 клас.

 Технічні засоби навчання: Інтернет-ресурс, комп’ютер, гаджети.

 

 

Хід уроку

І. Організаційний момент

• Привітання з учнями, створення психологічної атмосфери уроку.
• Налаштування учнів на плідну співпрацю.

ІІ.  МОТИВАЦІЯ  НАВЧАЛЬНОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ

• Прийом «Мозковий штурм»

1.Що є об’єктом дослідження географічного країнознавства?

2. Що таке глобалізація? Якими є її наслідки?

3.Поясніть, у чому виявляється конструктивна роль країнознавства.

4.Чому саме для вивчення географії потрібен вихід у світовий простір?

( Учні дають власні відповіді )

Слово викладача.Дякую за відповіді.

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

• Прийом « Пригадаймо»

1.Пригадайте, що відображає політична карта світу?Яка різниця існує між поняттями «держава» і «країна»?

2. Назвіть відомі вам джерела, які містять географічну інформацію.

3.Які інтеграційні об’єднання та міжнародні організації ви знаєте?

4.Які країни світу належать до «Великої сімки» і «Великої двадцятки»?

 

( Учні дають власні відповіді )

Слово викладача. Дякую за відповіді. Отже запишемо у зошитах число, тему, план уроку.

( Учні роблять записи у зошитах з географії)

 

Слово викладача. Протягом  нашої співпраці в ході уроку ми визначемо:  які існують джерела географічних знань, що зображено на політичній карті; з чим пов’язані кількісні і  якісні зміни політичної карти світу; дізнаємося про головні об’єкти політичної карти, про складники території держави та її кордони.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

( На дошці записано план)

ПЛАН

1.Джерела знань про регіони та країни світу.

2.Сучасна політична карта світу та окремих регіонів.

3. Головні об`єкти політичної карти світу.

4.Типи країн за рівнем розвитку.

Пояснення викладача.

1. Джерела знань про регіони та країни світу.

     Знання не приходять самі по собі, їх потрібно здобувати за допомогою  різноманітних джерел. Географічну інформацію про регіони і країни світу ви знайдете в підручниках географії, картах, атласах, географічних словниках, довідниках, енциклопедіях. Багато відомостей про населення та господарство країн світу можна отримати з науково-популярної літератури і телевізійних передач. Яскраві, мальовничі описи природи, цікаві розповіді про місцевих жителів та їхній національний характер, а також про пам’ятні місця можна прочитати в художніх творах вітчизняних і закордонних   письменників. Безцінними є власні спостереження під час мандрівок. Зараз реальнимистали поїздки з батьками або  зодкласниками до європейськихкраїн на кілька днів, наприклад на вихідні, для ознайомлення із цікавимигеографічними, історичними та іншими об’єктами певної місцевості,міста. Сучасні електроні засоби дають можливість за необхідності зорієнтуватися в незнайомій місцевості, сфотографувати, зняти (зафільмувати)і навіть записати власні враження.

Можна взяти участь у віртуальних  екскурсіях, які проводять досвідчені фахівці. Однак потрібно зрозуміти, що вас найбільше цікавить. Оглядові екскурсії, як правило, багатоємні, із використанням історичного та сучасного матеріалу. Будується така екскурсія на розповіді екскурсовода про найрізноманітніші об’єкти (пам’ятки історії та культури, цікаві споруди, унікальні природні об’єкти, місця уславлених подій, елементи благоустрою міста, відомі підприємства і заклади освіти).

Географії потрібен вихід у світовий простір. Це дозволяють зробити комп’ютерні телекомунікації. Їхній розвиток обумовив створення Інтернету - глобальної мережі, що об’єднує різних, у тому числі приватних, користувачів. Головною перевагою мережі Інтернет є наявність великої кількості інформації, значну частину якої становить географічна. За допомогою сучасних інформаційних технологій через Інтернет ви можете знайти різноманітний текстовий та ілюстративний матеріал, наприклад статистичні дані, карти, картосхеми, схеми, діаграми, а також відеоінформацію. Так при вивченні курсу «Географія: регіони та країни» вам, зокрема, у пригоді стануть  сайти ООН, Всесвітнього банку, Всесвітньої книги фактів.

Пояснення викладача.

2.Сучасна політична карта світу та окремих регіонів.

Політична карта -це географічна карта, на якій відображено територіально-політичний поділ світу, материків або окремих регіонів. Її інколи називають дзеркалом політичної ситуації. Адже ця карта відображає територіальні зміни найважливіших результатів політичних явищ і процесів у світі – виникнення і зникнення держав, їхній розпад і злиття, зміну їхніх назв, статусу,площі, столиці, форми державного правління тощо. Усі ці зміни приводять до кількісних і якісних змін на політичній карті світу.

Кількісні зміни -це зміни меж і розмірів держав,пов’язаних зі зменшенням чи збільшенням кількості країн унаслідок війн, національно-визвольних рухів, розпаду країн тощо.

Якісні зміни політичної карти пов’язані з внутрішніми подіями в житті країни, які змінили її саму, але не її розміри та кордони. Наприклад, у країні може змінитися державний устрій, колонія може стати незалежною державою.

Останнім часом кількісні зміни дедалі частіше поступаються місцем якісним. До якісно нових змін на політичній карті світу, які суттєво вплинули на соціально-економічне та суспільно-політичне життя всієї світової спільноти, належить розпад СРСР (1991 р.).

У 1999 р. під юрисдикцію Китайської Народної Республіки (КНР) був повернений Гонконг/Сянган (колишнє володіння В. Британії), а в 2000 р. - і колишня португальська колонія Макао/Аоминь. У 2003 р. на політичній карті світу утворилася ще одна нова держава -Східний Тимор- Лешті. У 2011 р. відбувся поділ Судану на дві держави -з’явився Південний Судан (193-я держава ООН).

На сучасній політичній карті світу залишилося небагато залежних територій або володінь інших держав - здебільшого це острівні території в Тихому, Індійському, Атлантичному океанах. У різних регіонах світу є спірні території, коли на їх володіння претендують дві держави або більше (наприклад, Гібралтар та ін.).

 Політична карта є нестабільною і головною її властивістю є динамічність, тобто здатність постійно змінюватися.Сучасна політична карта світу має вигляд різнокольорової мозаїки.Це понад 240 країн, що  зайняли територію всіх материків (крім Антарктиди).

Пояснення викладача.

3. Головні об`єкти політичної карти.

Під поняттям «країна» розуміють територію із визначеними кордонами і власним населенням, яка в політичному відношенні може бути як суверенною (незалежною), так і залежною.

У світі існує багато країн, але одна з них є для вас найближчою і найважливішою - це Україна. Так сталося, що її історія добре ілюструє зміни, які відбуваються на політичній карті світу. Тривалий час українські землі входили до складу інших держав, зокрема Російської таАвстро-Угорської імперій. У цих умовах українці змогли зберегти свою неповторну культуру, яка виявляється в мові, національному одязі, музиці,піснях, у народних святах, звичаях та обрядах. Проте намаганнявибороти незалежність для своєї країни тривалий час стикалися з протидієюзовнішніх сил. Так, наприклад, було за часів Української НародноїРеспубліки, яка в січні 1918 р. проголосила свою незалежність,але влітку 1920 р. фактично припинила існування. Сподівання на становлення незалежної України повною мірою виправдалися тільки в 1991 р.Із цього часу вона є державою, тобто суверенним політичним утворенням суспільства, що займає певну територію, на якій має всю повнотузаконодавчої та виконавчої влади, і організуєгосподарську діяльність населення. Потрібно зважати на те, що поняття «держава» і «країна» часто використовуються як синоніми.

Територія держави - це визначена напідставі норм міжнародного права частина земної поверхні (суходіл, акваторія), територіальні води (у межах 12 морських міль відморського узбережжя; одна морська миля становить(1852 м), повітряний простір і надра(у межах державного кордону та територіальних вод)  (мал..1,стр.13).

Акваторія держави включає всі води внутрішніх річок та озер, заток і проток, якщо ширинаостанніх не перевищує 24 морські милі,а також води заток, лиманів, бухт, які історично належать цій державі.У визначених межах держава має виключне право на видобування корисних копалин із надр, товщі води, а також тих, що залягаютьна дні океану, моря, озера.

Держави визнані всіма іншими незалежними державами світу за окремими винятками(наприклад Ізраїль). Кількість таких утвореньу світі постійно зростає: якщо на початку XX ст.їх налічувалось 61, то сьогодні - понад 190.Держави є головним об’єктом політичної карти світу. Політичнакарта дуже динамічна, адже на ній відображаються кількісні (об’єднання або розпад держав,територіальні надбання та втрати) і якісні зміни(отримання суверенітету, зміна державногоустрою), які постійно відбуваються в світі. На цій карті також позначають державні кордони,столиці держав і найважливіші міста країн.Не всі країни здобули незалежність і визнання іншими державами світу. Тому в світі існують невизнані та частково визнані країни. Деякі з них утворилися досить давно. Так, острів Тайвань фактично перестав бути частиною Китаю із 1949 р. Як незалежну державу (під назвою Китайська Республіка)його визнають понад 20 держав світу. Таким чином, це частково визнанакраїна. У 1974 р. на частині острова Кіпр було проголошено незалежність Турецької Республіки Північний Кіпр, але незалежність цього утворення визнала лише Туреччина. Прикладом невизнаної держави є самопроголошена Придністровська Молдавська Республіка.

У минулому на політичній карті існувало багато залежних територій(колоній), на які припадала приблизно половина суходолу планети. Вони перебували під владою певних іноземних держав (метрополій)і управлялися ними. Залежні території, як правило, віддалені від метрополійі практично повністю позбавлені політичної самостійності. На карті вони позначаються таким самим кольором, як і метрополія.Меншу міру залежності, ніж у колоній, мають протекторати та асоційовані країни. Вони отримали певний внутрішній суверенітет, хоча, як правило, позбавлені свободи в міжнародних відносинах.

Деякі залежні країни увійшли до складу країн-метрополій, а їхні жителі стали повноправними громадянами цих держав. Зокрема, таким шляхом пішла Франція, надавши статус заморських департаментів аборегіонів своїм колоніальним володінням -Гваделупі, Мартініці, Гвіані,Реюньйону.

На сьогодні далеко не всі залежні країни ведуть боротьбу за свою незалежність. Наприклад, у Пуерто-Ріко вже кілька разів проводилися референдуми (всенародні опитування) з приводу її подальшої долі, але населення голосує проти.

Форми правління та адміністративно-територіальний устрій країн.

Із курсу історії вам уже відомі дві основні форми держаного правління- монархія і республіка (мал. 4, стр.9).

Монархія - це форма правління, за якої верховна влада формальноабо фактично належить одній людині. У більшості випадків монарх(це може бути король, цар, імператор, султан, шах, емір та інші) отримуєвладу у спадок .

До початку XIX ст. монархії у світі переважали, причому більшістьіз них були абсолютними. Така форма правління передбачає фактичнезосередження всієї повноти влади в руках однієї людини. У нашчас існують 29 монархій, шість із яких - абсолютні. Більшість із них(п’ять із шести) розташовані в Азії (Бруней, Катар, Об’єднані АрабськіЕмірати, Оман, Саудівська Аравія). Унікальною монархією є Ватикан,адже папу римського обирають.

Набагато більше конституційних монархій. У таких державах влада монарха здебільшого має формальний характер («король є, але він представляє державу, а не править»). Прикладами конституційних монархій є низка країн Європи: Бельгія, Велика Британія, Данія,Іспанія, Нідерланди, Швеція. Поза межами Європи таку форму правліннямають, наприклад, Японія, Камбоджа, Таїланд.

У деяких країнах монарх очолює не тільки державу, а й місцевуцеркву (наприклад, у Ватикані, Саудівській Аравії). Такі монархії називаютьсятеократичними і є різновидом абсолютних монархій.

Проте в сучасному світі більшість держав мають республіканськуформу правління.

Республіка -форма державного правління,за якої владні повноваження належать дієздатним громадянам держави.

Реальне управління у республіках здійснюють виборні органи або уповноваженіними особи. Вищим законодавчим органом республіки є парламент, головою держави - президент.Залежно від співвідношення повноважень президента й парламентуреспубліки бувають президентські, парламентські й змішані. Останні,у свою чергу, поділяються на парламентсько-президентські й президентсько-парламентські.

Своєрідною формою державного правління є ісламська республіка. Найбільш яскравий приклад - Іран. Основну роль в його управлінні відіграє ісламське духовенство. Лідером держави є Вищий керівник, який є і головним ісламським релігійним діячем.

Наслідком колоніального минулого є держави у складі Співдружності(Співдружності націй). Ця форма правління виникла після розпаду Британської імперії, «над якою не заходило Сонце». Головою держав Співдружності вважається королева Великої Британії, представлена генерал-губернатором, хоча фактично вся повнота влади належить місцевим органам. Серед країн Співдружності є Канада, Австралія, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея.

Залежно від особливостей адміністративно-територіального устрою сучасні країни світу є або унітарними, або федеративними. Це є результатом досвіду тривалого співіснування людських спільнот в умовах відповідної форми правління.

Більшість країн світу - унітарні. Вони мають єдині для всієї країни вищі органи влади, рішення яких (наприклад прийняті закони) мають верховенство на всій території. В органів управління її територіальних одиниць відсутні законодавчі повноваження.Прикладами унітарних країн можуть бути Польща, Румунія, Франція,Угорщина, Словаччина, Японія.

Більш складний адміністративно-територіальний устрій мають федеративні держави. Вони поділені на адміністративно-територіальнічастини (штати, землі, провінції, території), наділені певною політичною самостійністю. Таким чином, у федеративній державі існує дворівнева система вищих органів влади (федеральні і суб’єктів федерації).При цьому чинними є як загальнодержавні закони, так і закони,що діють лише в межах тих адміністративних одиниць, де вони були прийняті.Згідно з конституцією федераціями вважається близько 25 країн світу. Типовими прикладами є США, Канада, Німеччина, Австрія, АвстралійськийСоюз, Бразилія, Індія.Федерації утворюються різними шляхами. Основою поділу територіальних федерацій може бути колоніальне минуле (АвстралійськийСоюз, Бразилія, Мексика), історія розширення території країни (США)або період феодальної роздробленості (Німеччина, Австрія). Такі федерації, як правило, є однонаціональними країнами.У національних федераціях адміністративні одиниці відображають розселення різних етнічних груп, які складають населення цієї країни(Індія).

Національно-територіальні федерації при виділенні адміністративних одиниць поєднують принцип урахування розселення людей різних національностей з історичним підходом (Швейцарія).

Проміжне положення між двома головними групами країн посідають унітарні держави, які мають у своєму складі автономні утворення(Україна, Китай, Іспанія, Азербайджан, Узбекистан та деякі інші). У таких країнах право на введення власних законів мають лише окремі адміністративні утворення.

Особливою формою адміністративно-територіального устрою країн є конфедерація - союз суверенних держав, створений із метою досягнення певних цілей. На відміну від інших міжнародних об’єднань у конфедерації створюються наддержавні органи влади. Проте вони не здійснюють жорстке управління, а координують діяльність органів влади країн - членів конфедерації.

Сьогодні формально конфедерацією називає себе Швейцарія. Протефактично вона - федеративна держава. Близькими за своїм устроєм до конфедерацій є Об’єднані Арабські Емірати - союз семи абсолютних монархій.

Пояснення викладача.

4. Типи країн за рівнем розвитку.

За сукупністю рис соціально-еко­номічного розвитку розрізняють різні типи країн. Найбільш поширеною є класифікація ООН, згідно якої виокремлюють економічно розвинені, краї­ни з перехідною економікою та країни, що розвиваються.

До економічно розвинених належать країни із сформованими ринко­вими економіками із збалансованою сучасною структурою, що повноцінно інтегровані у світове господарство, мають високі показники економічного розвитку та стандарти життя населення. До цієї групи належать 36 країн (табл.2). Серед них розрізняють найбільш економічно розвинені країни, так звана «Велика сімка» (G-7) – США, Японія, Німеччина, Велика Бри­танія, Франція, Італія, Канада. Разом вони виробляють понад 45 % світо­вого ВВП. Від узгоджених рішень керівників цих держав залежать важливі напрями розвитку світових економічних процесів.

Особливістю соціально-економічного розвитку країн з перехідною економікою є успадкована з часів соціалістичної системи структура господар­ських відносин, що перебувають на стадії реформування і запровадження ринкового регулювання. Ці країни мають невисокі показники економічно­го розвитку, проте на відміну від країн, що розвиваються, мають краще роз­винену інфраструктуру і кваліфіковані трудові ресурси, що дає змогу їм у перспективі надолужити розрив із розвиненими ринковими економіками.

Решта країн світу належать до групи країн, що розвиваються. Зде­більшого, їм притаманна пізня індустріалізація, периферійне становище у міжнародному поділі праці (спеціалізація на сировині, напівфабрикатах та працемісткій низькотехнологічній продукції), недостатньо розвинена інфраструктура, порівняно низька якість трудових ресурсів. У більшості випадків, це країни з колоніальним минулим. Водночас, низка країн, що розвиваються, досягли стрімкого зростання економіки і за багатьма якіс­ними та кількісними показниками наблизилися до розвинених країн світу (наприклад, Сінгапур, Республіка Корея). Окремо серед країн, що розвива­ються і частково країн з перехідною економікою розрізняють особливі підгрупи, зокрема країни-експортери палива, найменш розвинені країни, країни з високою заборгованістю тощо. Паралельно групують країни за рівнями ВНП на душу населення (мал. 9).

V. ПЕРВИННА ПЕРЕВІРКА ЗАСВОЄННЯ ЗНАНЬ

• Прийом «Експрес-опитування»

1.Які об’єкти за політико-територіальними ознаками розрізняють на полі­тичній карті світу?

2.Чим республіка як форма правління відрізняється від монархії? Які роз­різняють республіки? Наведіть приклади різних республік.

3.Які у світі розрізняють монархії? Наведіть приклади.

4. Що таке державний устрій? Які бувають його форми?

5. Які розрізняють типи країн за рівнем економічного розвитку?

VІ. ПЕРВИННЕ ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

•  Прийом « Проблемне питання»

1.Чи може будь яка країна вважатися державою? Чи  будь – яка держава країною?

2.Що таке країни з обмеженим визнанням? Наведіть приклади таких країн.

 

VІІ. КОНТРОЛЬ ТА САМОПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ.

• Самостійна робота учнів.( підготовка до складання ЗНО)

Кожна правильна відповідь – 1 бал. Час на роботу – 10 хв.

Тести з однією правильною відповіддю:

1. Оберіть назву політичної форми організації життя суспільства, сформовану в результаті виникнення і діяльності публічної влади як особливої системи, що управляє основними сферами суспільного життя:

А держава;    В залежна територія;

Б країна;        Г спірна територія.

2. Визначте, під опікою якої країни перебувають Маріанські острови:

А Японія;          В Індонезія;

Б Австралія;      Г США.

3. Укажіть ширину територіальних вод держави:

А 1 миля;     Б 50 миль;

В 12 миль;    Г 200 миль.

4. Укажіть найпівнічнішу столицю світу:

А Осло;  Б Рейк’явік;  В Стокгольм; Г Оттава.

5. Знайдіть помилку в переліку країн регіону Південна Європа:

А Болгарія ; Б Словенія;  В Сербія;  Г Іспанія.

6. Зазначте, у якому регіоні Азії розташована країна М’янма:

А Східному;  В Південно-Східному;

Б Західному;  Г Південному.

7. Знайдіть помилку в парі «країна – столиця»:

А Швейцарія - Стокгольм;     В Албанія – Тирана;

Б Литва – Вільнюс;                Г Македонія - Скоп’є.

8. Зазначте процес сучасного світу, що характеризує розвиток НТР та

запровадження інформаційно-комунікативних систем:

А регіоналізація;                     Б політична глобалізація;

В економічна глобалізація;      Г культурна глобалізація.

 

Тести на визначення відповідності

9. Укажіть відповідність між країнами та їхніми столицями:

А Австрія                                      1 Бангкок

Б Афганістан                                 2 Преторія

В Венесуела                                   3 Кабул

Г Таїланд                                       4 Відень

Д ПАР

А-4; Б-3;Г-1; Д-2.

10. Визначте відповідність між сучасними регіонами світу за класифікацією  

  ООН і країнами, що розміщені в їхніх межах:

А Південна Європа                                    1 Ізраїль

Б Східна Азія                                             2 Португалія

В Західна Азія                                            3 Гватемала

Г Північна Африка                                     4 Південна Корея

Д Центральна Америка

В-1;Б-4; Д-3; А-2.

Тести з кількома правильними відповідями

11.Зазначте країни з регіону Південної Європи, що набули незалежності в

результаті розпаду колишньої Югославії (СФРЮ):

А Хорватія;    В Словенія;      Д Македонія;

Б Албанія;      Г Словаччина;  Е Угорщина.

12. Оберіть країни світу, що зазнали кількісних змін унаслідок розпаду

(відокремлення від них) частини території починаючи з 1990 року:

А ОАЕ;  В Ефіопія;  Д Камбоджа;  Б Судан;   Г Індонезія;   Е Китай.

                    ( Взаємоперевірка, виставлення оцінок)

VIІІ. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

Слово викладача.

Отже підведемо підсумок нашого уроку а саме:

• Існують статистичні, історичні, інформаційні, картографічні джерела інформації про регіони та країни світу. Важливими джерелами знань у країнознавстві є також книж­ки та періодичні видання.
• Політична карта - це тематична географічна карта, на якій показано поділ світу на держави та залежні території з нанесенням існуючих кордонів. Головною її власти­вістю є динамічність, тобто здатність постійно змінюватися.
• Головними об’єктами політичної карти є країни, держави та території. Країною є будь-яка держава. Водночас не кожна країна є державою.
• Держава - це суверенне політичне утворення, яке здійснює владу на певній тери­торії та забезпечує в її межах господарську діяльність.
• Існують також невизнані (са­мопроголошені) держави, які в односторонньому порядку проголосили незалеж­ність, але не одержали загального міжнародного визнання.
• До територій на політичній карті належать: залежні території (країни, які перебува­ють під владою іноземної держави-метрополії), території з невизначеним статусом (окуповані, нейтральні або спірні території) та міжнародні території (Антарктида, від­криті моря, міжнародні річки, протоки та канали, глибоководні частини морського дна, космічний простір).
• На сучасній політичній карті світу розташовано близько 240 держав і територій, з них 194 суверенних держави та понад 40 залежних територій, які мають різний статус.

Наша співпраця здійснилася.

- Як ви  вважаєте ми виконали мету нашого уроку?

- Чи отримали ви задоволення?

ІХ. ІНФОРМАЦІЯ  ТА ІНСТРУКТАЖ  ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

1.Опрацювати  матеріал уроку за підручником під редакцією Бойко В.М.,

Брайчевського Ю.С.,  Яценко Б.П.,§ 2 .

3.Користуючись інтернет-ресурсом «Всесвітній довідник ЦРУ», дізнайтеся, які краєзнавчі відомості в ньому вміщено про нашу країну. Оцініть, чи справді інформа­ція там є «свіжою»?