Тематична лінійка: "Шевченкове слово звучить повсякчас"

Міністерство освіти і науки України

Відділ освіти, молоді та спорту Верховинської селищної ради

Красноїльський ліцей

Тематична лінійка до 209-річниці від Дня народження Т.Г.Шевченка

 «Шевченкове слово звучить повсякчас»

 Підготувала та провела

вчителька  української мови та літератури

Жиколяк Таміла Іванівна

Мета: Показати світову велич Кобзаря, його значимість для всіх людей на планеті, розкрити неосяжність його таланту, визначити роль великого сина українського народу в літературній спадщині, культурі українського народу, виховувати почуття національної гідності, гордості за великого патріота України, прививати любов та шану до слова українського Пророка. Розвивати акторські здібності  учнів в декламуванні віршів. Продемонструвати красу і чарівність Шевченкового слова. Виховувати любов і повагу до спадщини, яку залишив поет.  

Обладнання:. Портрет Т. Г. Шевченка, рушник, ілюстрації до творів, збірки творів , відеоролики пісень на слова Шевченка.

Вчитель. Живе Кобзар у пам'яті народу

Живуть його слова,і мрії,і думки

Хоч зазнавав великі перешкоди

Та спадщина його сягла віки.

Він відчував велику силу слави

Що кликала народ до боротьби

Його палка і мужня мова

Брала щодень міцнішої ходи.

А як правдиво він писав

Про нашу Україну

Ніщо поет не обминав

Творив у важку годину.

Його етичний ідеал.

Був Прометей незламний

Його в  «Кавказі» змалював

Поет творець – наш славний.

Ніщо згасити не могло

Шевченкового слова

Воно там високо сягло

Влилось у братні мови.

Сьогодні ім'я Кобзаря

Відоме всім і всюди

Його шанують у піснях

Всі благородні люди!

Ведуча: Спливають роки, а Тарас Шевченко залишатиметься у пам’яті нащадків, бо є і буде Україна і народ український, який пам’ятає його заповітні слова:

І мене в сім’ї великій,

У сім’ї  вольній, новій

Не забудьте пам’янути

Незлим тихим словом

У цьому  році світ  відзначає  209-річницю від дня народження Т.Шевченка.

Тарас Шевченко… Геній, мислитель, пророк. Людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу. Тарас Шевченко звеличив Україну, звеличив весь український народ. Давайте ж сьогодні торкнемося серцем Шевченківського життя та творчості. Проймемося їхнім духом, тим самим зможемо виконати поетові заповіти.

Учениця 1:

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті засяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

Учениця 2:

Ти,Тарасе,сьогодні

Нас зібрав докупи.

І зійшлися у цій залі

Шевченка онуки.

Вчитель. Мені хотілося б розпочати розповідь про поета, як починаються казки.

За широкими морями, за лісами дрімучими був колись веселий край, розкішний і багатий, заневолений двома неволями. Одна неволя – панська, а друга – царська. І жили там рабами в тяжкій чужій роботі заворожені в неволю люди. Світ їм було зав’язано, говорити – заказано, ходили німі.

-    Гірко, але дитинство Тараса розпочалося у цьому смутку: у дев’ять літ залишився без матері, зазнав тяжких знущань лихої мачухи, а на одинадцятому році втратив батька. Та були в дитинстві Тараса і радісні, світлі дні. Любов сестри Катерини до малого хлопчика, його подорож од стовпів, що підтримують небо, захоплюючі розповіді діда Івана про Коліївщину і щира, вірна дружба Тараса та Оксани Коваленко.

 Давайте поринемо у дитинство та юність нашого поета.

Сценка «Мама і Тарас»

(Заходить жінка, одягнена в селянський одяг; несе запалену свічку, ставить на столик біля портрета Т. Г. Шевченка. До неї підходить хлопчик.)

Хлопчик: Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах держиться?

Мати:       Так, мій синочку, правда.

(Жінка сідає на лаву, хлопчик сідає біля неї.)

Хлопчик: А чому так багато зірок на небі?

Мати:       Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик: Бачив, матусю, бачив... Матусенько, а чому одні зірочки ясні, великі, а другі ледь видно?

Мати:       Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли людина добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло це далеко видно.

Хлопчик: Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати:       Старайся, мій хлопчику (гладить його по голові).

Сценка «Оксана  і Тарас»

ОКСАНА: Чом же плачеш ти? Ох, дурненький,Тарасе. Давай я сльози витру. Не сумуй, Тарасику, адже кажуть, найкраще від усіх ти читаєш, співаєш, ще й, кажуть, малюєш. От, виростеш і будеш малярем. Еге ж?

ТАРАС: Еге ж, малярем.

ОКСАНА: І ти розмалюєш нашу хату? 

ТАРАС: Еге ж…  А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здібний… Ні, я не ледащо. Я буду таки малярем.

ОКСАНА: Авже ж, будеш! А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята! Ой, бідні ягняточка, вони пити хочуть! (схопились за руки і побігли до ягнят) 

СЦЕНКА «Тарас і маляр-дяк»

Ведуча: Не дивлячись на те, що народився поет у бідній кріпацькій сім’ї і дитинство його  було тяжким і безрадісним, малий Тарас ріс допитливим і розумним хлопчиком. Тарас наймитував, а у вільний час читав і малював. Думка знайти людину, яка б навчила його малювати не покидає хлопчика.

ТАРАС: Буду зносити всякі прикрощі аби тільки  навчитися цього мистецтва і стати «хоч абияким малярем».

-    Слава Ісусу Христу! Отче, чому ваші святі у мундирах ходять?

ДЯК-МАЛЯР:  Усі святі ходили в мундирах. А тобі що до цього? Іди воду носити!

ТАРАС:  Я не наймався воду носити. Я малювати хочу!

ДЯК:  Покажи мені, хлопче, долоню лівої руки. (дивиться, дивиться) Нічого путнього з тебе не вийде. Не придатний ти ні до малювання, ні до бондарства, ні, навіть, до шевства. Іди собі геть від мене!

ТАРАС:  Ні, а все-таки я буду малярем!

Учениця 1: У вікні любисток, на підлозі м'ята,

В золотій оправі книга серед книг.

Наче щедре сонце поселилось в хаті,

Як велике щастя стало на поріг.

Учениця 2: Мудра, світла книга, — то «Кобзар» Тараса,

На столі, як свято, білий коровай.

І пішло повір'я з дідівського часу,

Як «Кобзар» у хаті — буде  щастя, знай.

Вчитель:

Хочеться, щоб струни вашого серця забриніли, читаючи «Кобзаря». Скільки ніжності і любові до рідного краю у його віршах. Зараз ми будемо зачитувати цитати, а ви повинні відгадати, з якого твору ці рядки (кожен клас має по одній назві творів Шевченка).

Зачитування цитат

Учениця 1.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душі окриля,

Встає в новій красі, забувши лихоліття, 

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

Учениця 2.

Живи, поете, в бронзі і в граніті, –

Живи, поете, в пам'яті людській,

Живи в піснях, живи у "Заповіті",

У слові праведнім, у славі віковій!

Ведуча :

-     На Тарасовій могилі у будь-яку пору року свіжі квіти.

Спи спокійно, Тарасе! Нащадки твої

словом шани тебе пом'янули.

І народи Вкраїни

Заповітів твоїх не забули.

-    Дорогі мої! Дорожіть Шевченком. Хочеться вірити, що на вашому шляху завжди будуть Шевченкова мужність, Шевченкове невмируще слово! Нехай вогонь його душі запалить у ваших серцях іскру віри,надії,любові до рідної землі,свого народу!