Тематична лінійка "Україно, соборна державо, сонценосна колиска моя"

Україно, соборна державо,

Сонценосна колиска моя

(Тематична лінійка)

Вчитель.    Дорогі діти! Шановні колеги! Сьогодні ми зустрілися в цьому залі, щоб ще раз пригадати історію українського народу, вшанувати борців за волю і незалежність України! Чому саме сьогодні? Тому, що в січні завершується цикл важливих історичних дат України. У січні 1918 р. було видано IV Універсал Центральної Ради, який проголосив незалежність України.

 22 січня 1919 р. в Києві на Софіївському майдані було об’єднано всі українські землі в єдину соборну українську державу. Цей день увійшов в історію як День Соборності України, який святкується відповідно Указу президента з 1999 р.

Це державне свято символізує єдність українських земель, прагнення всіх українців до єднання в єдиній соборній державі. І сьогодні це питання найактуальніше, бо гинуть люди, захищаючи незалежність рідної землі, відстоюючи мир і спокій в нашій єдиній країні - Україні.

Учні.

1. Вже скільки закривавлених століть

           Тебе, Вкраїно, імені лишали.

           Тож встаньмо, браття, в цю урочу мить,

           Внесіте прапор вільної Держави.

2. Повірмо в те, що нас вже не зборють,

           І долучаймось до добра і слави.

           Хай будуть з ними Правда і Господь,

           Внесіте прапор вільної Держави.

(Вносять прапор України, звучить державний гімн)

2. А чому саме такі кольори українського прапора?

3. Сині ріки, синє небо, сині гори вдалині,

                Україно, нене рідна, наймиліша ти мені.

4. Жовте поле, жовте сонце,

           Прапор в’ється… Грають марш.

           Я встаю… За Україну,

           Тихо мовлю "Отче наш".

5. Для нашої залитої світлом країни, жовтий і синій кольори були найбільш підхожі. Символами України є чисте небо – символ миру та пшеничне поле – символ достатку.

6.      Доволі нам руїни і незгоди

         Не сміє брат на брата йти у бій,

         Під синьо-жовтим прапором свободи

         З'єднаємо весь великий народ свій!

7..     Україно, моя Україно!

         Мого серця струна золота.

         Через поле твоє, Україно,

         Не одна пролетіла орда.

8. І сльоза не одна Роксолани

         Нашу землю скропила, як біль,

         Не одні нападали тирани

         І приносили тисячі бід.

9. Але вистояв в ті лихоліття,

         Як Антей український наш рід,

         І крокує у нове століття

         Незборимий, немов моноліт.

10. Україно моя, мій щасливий барвінковий краю,

         В солов’їних гаях, в жайворонковій пісні в полях,

         Рідна земле моя, я ріднішої в світі не знаю,

         Україно – ти пісне моя!

11. Україно моя – ти колиска козацького роду,

         Ти заново у крові зродилась немов немовля.

         Рідна земле моя, ти здобула жадану свободу.

         Україно – ти пісне моя!

Звучить українська пісня)

Вчитель.    Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами.                               Французи вибрали елегантність і красу, угорці – любов до господарювання, німці – дисципліну і порядок, діти Польщі – здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики…

 Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишивану сорочку, а на голові багрянів вінок з червоної калини.

• Хто ти? Чого плачеш? – запитав
• Я Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові і пожеж, у своїй хаті нема правди й волі.
• Чого ж ти не підійшла до мене скоріш? Я всі таланти вже пороздавав. Як же зарадити твоєму горю?

Дівчина хотіла вже йти, та Господь зупинив її:

• Є у мене найцінніший дар, який уславить тебе на цілий світ. Це – пісня.

Узяла дівчина-Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясними очима понесла пісню в народ.

(Звучить українська пісня)

12. Ми щасливий народ і щасливими будем довіку,

         Україна, як мати, на цілому світі одна,

         Україна моя, ти перлина віків споконвіку.

         Україно – ти пісне моя!

13. Станемо на коліна перед Матір'ю-Україною і помолимося, як Божій  Матері.

14. Станемо на коліна перед Матір'ю і душею засвітимось праведно, як на сповіді.

15. Станемо на коліна перед Україною – і виростемо духом аж до небес.

(Діти беруться за руки і підіймають їх до небес, звучать заключні слова)

16. Живи та міцній, Українська Державо! –

         Вмирали у битвах мільйони бійців,

         Щоб стяг синьо-жовтий піднявсь величаво

         Й над Києвом стольним віки майорів.

17. Боролись ми довго за волю, за право,

         Щоб нині твій час, Україно, настав.

         Живи та міцній, наша юна Державо,

         У дружньому колі вільних держав! (Всі разом)

(Звучить Гімн України)