Тематичне театралізоване дійство «В гостях у казки»

Бібрський опорний ліцей імені Уляни Кравченко.

Вчитель початкових класів - Марія Базюк.

Тематичне  театралізоване  дійство

«В гостях у казки»

(на основі авторських казок)

Сцена: Напис «В гостях у казки», силуети казкових героїв, три будиночки для поросят, рукавичка, зорі, місяць, човен, Казковий палац...

Звучить музика

Вчитель:   Ми зустрілися в казці,

Щоб у радісну мить

Зрозуміть, як прекрасно

 В світі білому жить.

 Хай минає дитинство

У маєві літ,

 Не забудеться казки

 Лагідний світ.

Пісня

1. Зорі казкові над нами горять
Мрії дитячі до них долетять.
Місячний човник киває здаля,
Казці немає кінця.

Приспів:

Чарівна казка кличе

 Перо жар-птиці відшукати,

 І полетіти до зірок,

 Й на дні морському побувати.

2. Підем направо  щастя знайдем,
Звернем наліво  біду обминем.

Друзів шукати - прямо підем,

 Правдою разом світ обійдем.

Приспів:

3. В човен казковий сядемо всі
І попливем по казковій ріці.
Фея казкова зустріне всіх нас
І подарує казку для нас.

Приспів:

Ведуча:      Добрий день гостям, малятам.

Починаєм наше свято.

А воно в нас не просте

Знайте, діти, чарівне.

 

Ведучий:    Ви потрапите у казку,

Ми туди вас поведем.

Познайомимось, будь ласка,

Ми ведучими будем.

 

Представлення ведучих

Ведуча:  Андрушко Вікторія

Я маленька Бібрчанка

Із роду Андрушків.

Є у мене брати й сестри,

Є любі подружки.

Всі ми родом з України ⎯

Вільної держави.

Ростемо батькам на радість,

Вітчизні - на славу.

 

Мені тільки 10 років

Та я добре вчуся.

Вишиваю рушничок,

Як моя матуся.

 

Дуже люблю я щоднини

Співанки співати

І веселі українські

Танці танцювати.

 

А ім'я моє Вікторія 

Славна перемога.

І щоб були всі здорові,

Буду просить в Бога.

 

Щоб у нашій рідній школі

Всі добре навчались,

Щоб трудились для Вітчизни

Й край наш прославляли.

 

Ведучий:  Курдина Михайло

Я  маленький Бібрчанин,

Михайлик Курдина.

Розкажу я вам про себе

Й про свою родину.

 

Народився я у вільній

Славній Україні.

Вчуся в школі українській

При своїй родині.

 

Маю сестру, добрих друзів.

Любих батька й неньку.

Маю вчительку ласкаву

Із добрим серденьком.

 

Вони мене дуже люблять,

Доброму навчають.

І завжди мені у всьому

Щиро помагають.

Маю всього 10 років

Та я не сумую.

Ходжу у музичну школу

І добре малюю.

 

А як люблю танцювати

І пісні співати,

І здається, що радіє

Україна-мати!

 

Ведучий:    В час цей святковий, радісний час запрошую, Вікторіє, тебе на вальс.

 

Танець «Вальс»

 

Ведуча:   Сьогодні потрапимо в авторську казку

Марія Євгенівна її презентує.

 

Ведучий: Для всіх дітей і для всіх дорослих Чарівну казку для вас дарує.

 

Ведуча:   Всі з нетерпінням чекають

Казку побачити вже бажають.

 

Ведучі:   Тепер нехай казки оживуть

І їх герої до нас прийдуть.

 

Вихід всіх учасників з кольоровими кульками.

 

Пісня «Дитинства світ»

Нас дитинства світ казковий

Знов у гості кличе всіх,

По доріжці веселковій

Йде – лунає дружно сміх.

Де на кульках кольорових

Лине в небо дітвора,

Бо країна ця чудова

Світ любові і добра,       Двічі

 

Приспів:

 

Дитинства світ, чарівний світ,

Це світ рожевих добрих мрій.

Це до зірок швидкий політ,

Віночок сонячних надій.

Це світ добра, це літній луг,

Це я, це ти, мій найдорожчий друг,      Двічі

 

 

Тут і гноми і чаклунки

У країні цій живуть.

І різдвяні подарунки

Під ялинками нас ждуть.

Тут навкруг лунає дзвінко

Дивних птахів ніжний спів,

Біля кожного будинку

Є крамниця добрих див.       Двічі

Приспів

 

Учасники сходять зі сцени.

 

Ведуча: У першу кімнату – світлицю зайдем

Там в гості нас Казка чекає

«Про рідну мову» і її дітей,

Яких увесь світ добре знає.

 

І. Казка «Про рідну мову»

Була на білім світі

Прекрасна і чудова,

Чутлива, ніжна матір

На ймення Рідна Мова.

 

Ростила вона діток,

Леліяла, пестила,

І долі золотої

У Бога їм молила.

 

Росли сини, міцніли,

В серцях добро плекали,

Бо все найкраще в світі

Від мами переймали.

 

Настав час у дорогу

Синочкам вирушати.

І стала добра матір

Дітей благословляти.

 

"Мій сину, мій Іменник,

Неси у серці згоду,

Свободу і братерство

Для нашого народу.

 

Нехай добро і щастя,

Любов і мир панує.

Нехай тебе вкраїнський люд

Усе життя шанує".

Благословляє матір:

"Прикметнику, синочку,

Візьми собі в дорогу

Цю вишиту сорочку.

 

Нехай народ милує

Яскравий і барвистий,

Веселий, кольоровий

Цей одяг урочистий".

 

І третій син вклонився,

Чекає добре слово.

Всміхнувся до матусі

Синочок Дієслово.

 

"Дай Боже тобі, сину,

Добро в світі чинити,

Трудитись, будувати,

Для свого краю жити.

 

Молись щодня до Бога

За Християнську віру.

І Бог нам всім поможе,

У це я щиро вірю".

 

Минають вже століття,

А три брати завзяті

Ділами прославляють

Вкраїнську Мову-матір.

 

 І буде жити вічно

Ця мова солов'їна,

Бо виростила ненька

Вже не одного сина.

 

Прийменник і Прислівник -

Це теж її синочки.

Займенник і Числівник,

Ще є у неї й дочка.

 

Вона - маленька Частка,

Прибралася в віночок.

А Вигук - наймолодший,

Малесенький синочок.

 

 

На всенький світ безмежний

Матусю прославляють.

На радість їй, на славу

Живуть і поживають.

Пісня «Рідне містечко»

У долині містечко

Розляглося мрійливо,

Наче ніжна колиска

З материнським теплом.

 

А на горах зелених

Перешіптують сосни,

Легко кивають гіллям,

Наче птаха крилом.

 

По вузенькій стежині

Підіймусь я на гору,

До святої каплички

Низько-низько вклонюсь.

 

І у тихій молитві

Чисте серце відкрию,

І за Бібрку рідну

Богу я помолюсь.

 

Хай на луках шовкових

Розквітає латаття,

І гніздяться лелеки

На старих димарях.

 

Моє рідне містечко

Не покину ніколи,

Бо у серці до нього

Протоптався вже шлях.

 

Ведучий:    У другу кімнату Символічну зайдем.

Нас казка у гості всіх кличе.

«Про трьох синів» - трьох славних князів,

Що нашу країну звеличають.

 

 

 

 

II. Казка «Про трьох синів»

 

 

В однім зеленім краї

Чудеснім та багатім,

Де лине звук трембіти

Й сопілки переспів,

Жила там добра матір,

Вродлива та завзята,

 

Весела та щаслива.

І мала трьох синів.

Ростила, забавляла синочків

Рідна матір.

Леліяла, пестила

Своїх князів-орлів.

Найкращу колискову

До сну вона співала.

Цей голос материнський

До неба долетів.

І виросли синочки

Сміливі, чесні, щирі.

І матір свою рідну

Любили, як життя.

Жили вони щасливо

У злагоді і мирі,

Була у них єдина

І дружная сім'я.

Та якось князь найстарший

Братів став закликати,

Що час іти в дорогу,

В широкий вільний світ.

Свою Вкраїну-матір

Усюди прославляти,

Щоб стала вона славна

На весь безмежний світ.

Благословила матір

Синів своїх в дорогу.

Пораду-настанову

Сказала перед всім:

Любити край свій рідний,

Завжди молитись Богу.

І буде тоді радісно

Й щасливо нам усім.

Та ще й дарунки матір

Усім приготувала

Найстаршого прибрала

В корону золоту.

Три промені вогнисті

У ній переливались,

Щоб зміг завжди здійснити

Святу свою мету.

Середнього убрала

В блакитно-жовту свиту,

Що ніжним шовком лине,

Немов крилатий птах.

Пшеницею і житом

Сорочку гаптувала,

Мережила блакитом.

Що бачила у снах.

Молодший у дорогу

Пішов із цінним скарбом.

Бо голос пречудовий

Даровано йому.

І пісня солов'їна,

І мова калинова

У світі прославляли

Матусю дорогу.

І з цього часу завжди

Ідуть брати пліч-о-пліч.

Гімн, Стяг і Тризуб -

Вкраїнські три Князі.

Братерством поєднала

їх матір Україна,

Священні наші символи

Предвічної землі.

Танець «Козачок»

Ведуча:  У третю кімнату зоряну зайдем.

Там сонце теплом нас зігріє.

«Парад планет» перед нами пройде

Про це тільки кожен з нас мріє.

 

III. Казка «Парад планет»

Звучить мелодія "Одинокий пастух" На сцені

з'являється хлопчик в костюмі Сонця.

Сонце: Я  Сонце золоте

Усім бажане.

Без мене на Землі

Життя не стане.

Дарую людям я

Тепло і світло

Так було і так є,

І буде вічно.

В моєму царстві

Є планет багато.

Запрошую усіх до нас

На свято.

Нехай парад планет

До нас прибуде

Хай в цьому залі

Ще світліше буде.

Музика продовжує звучати.

Виходять 10 дівчаток в костюмах планет і 10 хлопчиків

в костюмах богів цих планет

 

"Парад планет"

 

Меркурій: (коричнева)

Я коричнева планета

Звуть Меркурієм мене.

Кратерами я покрита,

Промінь сонця не мине.

По орбіті першій ходжу,

Вдень  горю, а в ніч  морожу.

Бог мій всім потрібен дуже

До торгівлі не байдужий.

 

Венера: (рожева)

Я Венера  богиня кохання,

На мене моляться

Звечора і зрання.

Я даю почуття всім приємне

Входжу в серце людське я таємно.

А рожевий мій колір від щастя.

Хай не буде на світі нещастя,

Хай любов усюди панує

І за це мене люди шанують.

 

Земля:(голуба)

Я планета голуба

Люди звуть мене Земля.

Маю очі голубі

Це простори водяні.

Колосяться трави й квіти

І народжуються діти,

І живуть усі щасливо

Бо для них я мати мила.

Мій супутник - Місяць ясний

Світ від нього є прекрасний,

Та миліше є для мене

Ясне Сонце променеве.

Ми вклоняємось тобі

Царю-Сонце в вишині.

 

Марс: (червона)

Я Марс - планета войовнича.

Мій бог війну розпочинав завжди.

А два супутники моїх

Це Фобос й Демос,

Що наганяють страх завжди.

Залізний пил - червоний колір злості,

Мечі, гармати, збруя золота.

Ніхто не хоче йти до мене в гості,

Бо не потрібна на Землі війна.

 

Юпітер: (коричнево-біла)

Я найбільша з усіх планет,

Звуть Юпітером люди мене.

Колір мій коричнево-білий

Бог громовержець мене веде.

Я складаюся з газу легкого

І 16 супутників є,

А земляни бояться грому

І за це поважають мене.

 

Сатурн: (оранжева)

Я планета Сатурн,

А мій бог землеробства й врожаю.

Люблять дуже люди мене,

Бо я всім на землі помагаю.

Мій оранжевий колір такий

Від достатку у кожному домі

Бо пильную я врожаї

На городах, в садах і у полі.

 

Уран: (бірюзова)

Я бірюзова планета Уран.

Мій кумир - давньогрецький бог неба.

Підкорю я усі небеса,

Підкорю я і вас, якщо треба.

Я завжди під прямим кутом,

Боком я повертаюсь до Сонця

Хай же небо буде голубе

Й заглядає у ваші віконця.

 

Нептун: (синя)

Я синя й холодна планета Нептун.

Бог моря - мій добрий товариш.

Смішливо веду у морях кораблі

У небі розгоню всі хмари.

Але якщо люди скривдять мене

Я бурю страшну нажену.

 Ніхто вже тоді не врятує тебе

В глибини морські затягну.

 

Плутон:  (темна)

Моя орбіта від Сонця далеко

У темному мороці царство моє.

Я дуже маленька і вся небезпека,

Що бог мій підземного царства дає.

Плутоном мене величають земляни

Я плутаю думку, я змінюю долю

Але я на небі яскрава зірка

І згідна виконувати вашу волю.

 

Фаетон: (прозора)

Я десята уявна планета,

Фаетоном зовуть мене.

Мій коханий  син бога Сонця,

Що у всесвіт мене веде.

І за це я шаную Сонце,

Я кохаю планети усі

Хай веселі будуть всі люди

І щасливими будуть їх дні.

 

Танець „Космічний вальс“

Ведуча:   Ось і все!

Парад планет закінчився.

Сонце знову в небі сіяє.

Зорі срібні - великі перлини

Нам із всесвіту мирно моргають.

 

Ведучий: Є у космосі безліч планет,

Та для нас найдорожча єдина

Ця планета - Земля,

Ця планета свята.

 

Разом: Бо на ній моя Україна.

 

 

Пісня «Наша рідна земля»

 

Наша рідна Земля.

Наша рідна планета,

Ти оспівана здавна

Словами поета.

Океани, моря,

Ліси, гори і ріки

Стали домом для нас

В цьому світі навіки.

 

 

 

Приспів:

Земле моя,

Ми до тебе звертаємось.

Вір у людей 

Ми тобі присягаємось.

Дім захистить 

Ми тобі обіцяємо.

В теплих долонях   /Зр.

Тебе обнімаємо.

 

Наша рідна Земля

Нас як діток голубить,

Щедро дарить добро,

Всіх однаково любить.

І теплом материнським

Нас завжди зігріває,

І дощами рясними

Ниви нам поливає.

 

Приспів...

 

Наша рідна Земля,

Ти для мене єдина.

Ми для тебе завжди

Є дочкою і сином.

Збережемо тебе

Для нащадків прийдешніх.

Хай завжди буде мир

В світі цім безконечнім.

 

Приспів...

 

Ведучий:  У четверту кімнату  театральну зайдем,

Тут казку уже починають

«Про вовчика злого і трьох поросят»

Скажіть-но  хто їх не знає?

 

IV. Казка «Про Вовка і трьох поросят»

I дія

 

Вовк:  У-у-у-у! У-у-у! Холоди наступають. Через хитру лисицю і рибки не поїв, і хвоста відморозив (кривляючись). Ловись рибко велика і мала! Тфу. (сідає)  Ну, лисице,  я тобі ще покажу "Мерзни, мерзни вовчий хвіст!"

 

О! Щось поросятиною запахло.

 

(Звучить музика на сцену вибігають веселі поросята, співають, забавляються)

 

Ха-ха!  Сам обід до мене іде. Зараз я підслухаю,  про що вони говоритимуть, а потім їх і зхалосую!

 

Нуф.   Настає холод.

Пора і нам подумати про зиму.

 

Ніф.  А, відстань, яка там ще зима.

Нуф.  Холодна, страшна, морозяна.

Наф. Ай справді, друзі, давайте побудуємо собі будиночки на зиму, а тоді, і дограємо свою веселу гру.

 

Ніф.  Як цікаво! І будемо ми ходити один до одного в гості.

 

Наф. Ура. Коли я прийду до вас ви мене будете пригощати смачними-пресмачними стравами.

 

Вовк.  Свиня є свиня! Тфу! Йому б тільки наїстися добре!

 

Нуф.   А я коли прийду до вас у гості, ви положите мене

відпочивати на м'якенькі білі подушечки і перини.

 

Вовк.  Ще чого вигадав!  Хі-хі ⎯ Та воно вже рік рила не мило,

а ще йому білі подушечки подавай.

 

Ніф.  А я коли прийду!  то ви„ то ви ...

 

Наф.  Ну хватить,  говорити. Краще до діла беремся. А то ще

не тільки зима,  а й вовчисько надійде.

 

Вовк.  Гойк!

 

Нуф.  А які ж будиночки будувати будемо!

 

Ніф.   Я побудую солом'яний будиночок. Солома легенька й смачненька.

 

Наф.  А я буду будувати дерев'яний, і теплий і нічим гірше   від

твоєї соломи не пахне!

 

Нуф.  А я кам'яний,  щоб  міцний був, щоб ні бурі,

ні грому не боявся. Ось так!

 

Ніф.  Ні, з соломи кращий!

Наф.  Ні,  з дерева!

 

Нуф.  З каменю!

 

/Починається суперечка, сварка переходить в бійку/.

Вовк.  Піду я краще. Зараз і так з трьома мені не  впоратися.

Пізніше  прийду й по-одинці  їх і з'їм (Іде наспівуючи пісеньку поросят).

II дія

 

Ніф. (Будує будинок)

Подумаєш дерев'яний, кам'яний, ну будуйте, будуйте.

А я  собі з соломи. Раз, два, три, ось і готово,

Ось і можна відпочивати.

Піду но я подивлюсь, що мої брати там побудували.

 

Наф.  Що  хочуть те  й нехай будують. А я казав і буду казати,

 що дерев'яна хатинка найзручніша. (співає)

 

Ніф.  Чи довго ти  ще   там  будеш возитись.

 

Наф.  Відстань,  не  бачиш я  зайнятий.

 

Ніф.  Наф, ну закінчуй мерщій, подивимось що там Нуф

 вибудував.

 

Наф.  Цей баран напевне високий  замок вибудував.   Хі - хі!

 

Ніф.  А може він ще й  з царівною-жабою задумає одружитись, хі-хі

(Ідуть до Нуфа)

 

Нуф. (Будуючи  хатинку співає, Не   страшний нам сірий вовк)

Ніф і Наф.   Нуф,   закінчуй,   ідемо  гру пограємо.

 

Нуф  Е ні друзі, ви гуляйте без мене, а я коли  побудую, тоді

прийду. Як говорила наша мама „Скінчив діло, гуляй сміло“.

 

Ніф.  А ну, його, ходімо гратись! (співають)

 

III дія

Вовк   У-у-у.  Ну й холод собачий. Так і  з голоду не довго

померти.  Піду я краще поросяточком  поживлюсь.

 

Ой, ой, Я бідна овечка,   відчини мені Ніф,  я так  змерзла.
 

Ніф  Ой, ти  хитрий вовче мене не обманеш, я тебе по голосу впізнав.

 

Вовк   Ну держись! (дмухає на будинок, будинок розлітається, поросятко з  зойком  утікає,  вовк за ним). Не догнав вибігає до  дітей

 

Любі мої діточки, а  скажіть-но мені, тут поросяточко не пробігало, таке смачненьке, розовеньке?

 

Діти  Ні!

 

Вовк  Від тих вредних дітисьок нічого не  дізнаєшся. (побіг шукати)

IV дія

(хатинка Нафа)

Ніф  Спасай мене, Нафе, за мною сірим Вовк женеться, хатинку

мою розламав,  та ще й мене  з'їсти  хоче.

 

Наф  Заходь швидше  (сіли і трясуться).

 

Вовк   А їх уже двоє. Оце вже не просто сніданок, а й обід

зразу.  Ха - ха - ха!  А ну відчиняйте.

 

Ніф, Наф  Ні не відчинено! (розламав вовк хатинку,   поросята  з зойком втікають до Нуфа,  вовк  за ними).

 

Вовк    Діточки, козляточка,

Тфу ⎯  Дитяточка

Ви  тут двох поросяточок не зустрічали?

 

Снігуронька  А для чого тобі вовче поросята здалися7

 

Вовк   Та  заблудились вони бідні, а уже зима надворі, мороз,

Хочу пригріти їх бідолашних.

 

Снігуронька  Ну й хитрющий ти вовче.  Не бачили ми поросят, як були б бачили, все б одно тобі не сказали, тому що ти злий, брехливий! Іди геть.

(вовк втікає.)

 

V дія

(Хатинка Нуфа)

 

Ніф і Наф  Нуфе відчиняй, а то вовк нас зараз усіх проковтне.
 

Наф.   Заходьте і у моєму будиночку будьте спокійні.

 

Наф   Ми і  у своїх. були спокійні, та  тільки вовк такий

дужий,  що  як дмухнув то вмить будиночки наші

розлетілися.

 

Нуф   Нехай спробує!

 

Вовк   А ну відчиняйте,  а не то я  зараз до вас доберусь.

 

Нуф    А ти попробуй.

(Вовк починає валити будиночок, але не в силі) поросята палками  б'ють вовка,  на цей галас приходить Дід Мороз і  Снігуронька.)

 

Дід-Мороз   Ах ти капосне вовчисько ти знову за свої старі

    звички взявся,   зараз я тебе  заморожу.

 

Снігуронька   Дідусю, відпусти його, адже сьогодні свято, тай поросята його уже так провчили, що він і носа не суне більше.

 

Дід Мороз  Та нехай вже!

(Дід мороз відпускає вовка, вовк втікає)

Поросята виходять з за ширми..

 

Пісня «Про дружбу»

1. Знають всі, коли є друг

Все світлішає навкруг

Якщо сам не підведеш ⎯

Друзів більше ти знайдеш.

Приспів:

Дружать сонце і земля ля-ля, ля-ля,

Дружать луки і поля ля-ля, ля-ля,

Дружать діти на землі

І великі і малі.

 

2. Разом ходим на гурток,
Поспішаєм на каток.
Нам незгоди не страшні
З другом весело мені.

Приспів.

 

3. Де єднає дружба всіх -
Там лунають пісні й сміх.
Свято нам несуть у дім
Буде весело усім.

Приспів. (2 рази)

 

Ведуча:  У п'яту дружню кімнату зайдем

Де мир і дружба панує.

Й побачимо казку «Рукавичка»

Яка нас з дитинства чарує.

 

 

 

 

 

V. Казка «Рукавичка»

Дійові особи:

Автор І, Автор 2, Дідусь, Собачка, Мишка, Жабка ,

Зайчик, Лисичка, Вовчик, Кабан, Ведмідь

Автор 1:  Ми розкажемо вам казку

Чи повірите, чи ні.

В рукавичці поселились

Лісовії звірі всі.

 

Автор 2    В рукавичці? Ти жартуєш!

Скільки ж там було звірят?

В рукавичці поміщалось

Дідусевих пальців п'ять.

 

Автор 1:  А от звірів було сім.

Все в казках буває.

Ось послухайте уважно.

Казку починаєм.

 

Автор 2:  Огортає землю холод,

Навкруги зима.

Поховались звірі в нори –

Нікого нема.

 

Автор 1:  Тільки в лісі дід мандрує,

Заглядає навкруги.

А за ним собачка Жучка

Бігає туди-сюди.

 

Дія перша

 

Дідусь: Ой і холодно надворі,

Поховались зайці.

Вже сьогодні не вполюю,

Дуже змерз я в пальці.

 

Думав, лисеньку впіймаю,

Була б бабі шуба.

Десь поділась рукавичка.

Це велика згуба.

 

Думав зайчика підстрелю,

Була б з нього шапка.

Або теплі рукавички

Для моєї бабки.

 

 

Піду но я пошукаю

Свою рукавичку.

Не люблю добро губити –

Маю таку звичку.

 

Собачка:  Ти дідусю не журися,

А на мене покладися.

Добрий нюх собака має

Рукавичку відшукаю.

 

Обнюхаю всю стежину,

Подивлюся під ялину.

Ще й загляну в темний ліс,

Щось свербить у мене ніс.

 

Тут мишачий слід я бачу,

А так заєць тільки скаче,

Тут лисичка пробігала,

Хвостом слід позамітала.

А це жабеняти скік –

Всі прямують в один бік.

 

Тут і вовчик братик був

І туди він теж звернув.

Тут копитця кабана

Що це в лісі за мара?

 

І ведмежі є сліди!

Чи не сталося біди?

Йдем, дідусю, й ми в той бік,

Бо я чую якийсь крик.

 

(сходять)

 

Дія друга

 

Мишка: Я маленька сіра мишка –

Голосок тоненький.

Малі вушка, малі лапки

І хвостик тоненький.

 

Щоб поїсти мені треба

Від хлібчика дрібку.

Та без мене не вирвала б

Вся родина ріпку.

І кицуня, і собачка,

І внучка маленька,

Дід Андрушко працьовитий

І баба старенька.

 

А хто перший в темнім лісі

Знайшов рукавичку,

Ще й гостинно запросив

Зайця й лисичку?

 

Також жабку-скрекотушку,

Кабана-іклана.

А ведмідь все зіпсував,

Все тепло пропало.

 

І тому то, любі друзі,

Я велика мишка,

Бо без мене не обійдеться

Українська книжка!

 

Ось у лісі на стежині

Рукавичка лежить.

Вона тепла і велика,

Буде мишка у ній жить.

 

Жабка:   Ось у лісі на стежині

Рукавичка лежить.

В такій теплій і великій

Вже хтось спить.

Мишка: Це я Мишка-шкряботушка,

А що?

Розкажи мені скоріше

Ти хто?

 

Жабка:   Я є Жабка-скрекотушка,

Мене усі знають.

У своїм болоті

Я велика пані.

 

Навіть сам Іван Царевич

В мене закохався.

І що я Царівна-жаба

Він на тому знався.

 

Я живу уже від давна

В українській книжці

Це відомо всім на світі,

Навіть сірій Мишці.

 

Мишка:  Іди.

 

Зайчик:  Ось у лісі на стежині

Рукавичка чужа.

Чи тут є хтось, озовися

Хоч одна жива душа.

 

Звірята: Це я Мишка-шкряботушка.

Це я Жабка-скрекотушка.

А що?

Розкажи нам поскоріше

Ти хто?

 

Зайчик:  Звусь я Зайчик-пострибайчик,

Бо стрибати вмію.

Маю гарну білу шубку,

А про сіру мрію.

 

Бо біленький я узимку,

Коли голодую.

А сіренький я улітку,

Коли розкошую.

 

Пригадав, як сіра мишка

Знайшла рукавичку.

І мене щиро впустила

У теплу світличку.

 

А так сумно, як згадаю

Ту лисицю хитру,

Що вигнала мене з хати

Й нині сльози витру.

 

Та я знаю, що мене

Дітвора кохає.

І про мене українські

Всі казки читає.

 

Звірята:  Іди.

 

Лисичка: Ось у лісі на стежині

Рукавичка теплесенька,

Хто в ній, хто в ній, озовіться.

Звірята малесенькі.

 

Звірята:   Це я Мишка-шкряботушка.

Це я Жабка-скрекотушка.

Це я Зайчик-пострибайчик.

А що?

Розкажи нам поскоріше

Ти хто?

 

Лисичка:  Я Лисичка-сестричка

Гарна невеличка.

Я руденьку шубку маю

І пухким хвостом виляю.

 

Лапоньки м'якенькі,

Оченьки хитренькі.

Дуже люблю я зайчат

І маленьких мишенят.

 

Гострі зубки маю.

Хто мене не знає!

Це про мене казочки

Весь народ складає.

 

Звірята:     Та йди.

 

Вовчик:  Ось у лісі на стежині

Тепла рукавичка.

Хто тут, хто тут може жити,

Зайчик, чи лисичка?

 

Звірята: Це я Мишка-шкряботушка.

Це я Жабка-скрекотушка.

А я Зайчик-пострибайчик.

А я Лисичка-сестричка.

А що?

Розкажи нам скоріше

Ти хто?

 

Вовчик:  Ми веселі є звірята.

В темнім лісі наша хата.

Білка у дуплі дрімає,

Мишка в нірці спочиває,

А маленькі зайченята

Під кущем повинні спати.

 

А я Вовчик-братик

Люблю розважатись.

Звуть мене ще Сіроманець,

Бо люблю вкраїнський танець.

Як музика заграє,

Всіх звірят скликаю:

 

Ходіть, друзі, танцювати

Увесь ліс звеселяти.

Танець звірят

Кабан:

              Ось у лісі на стежині

Рукавичка хутряна.

В ній напевно живуть звірі

Ось велика яка.

 

Звірята:  Це я Мишка-шкряботушка.

Це я Жабка-скрекотушка.

А я Зайчик-пострибайчик.

А я Лисичка-сестричка.

А я Вовчик-братик.

А що?

Розкажи нам скоріше

Ти хто?

 

Кабан:  Хро-хро-хро. Я славний пан.

Звуть мене Кабан-іклан.

Під дубочками гуляю

Смачні жолуді збираю.

 

А сьогодні завірюха,

Дуже-дуже змерз я в вуха.

В рукавичку запросіть,

У тепло мене впустіть.

 

Звірята:  Оце лихо. Нам й так тісно.

Та вже впустим тебе, звісно.

Ведмідь:  Ось у лісі на стежині

Рукавичка жива.

В ній напевно посилилась

Звірів ціла юрба.

Звірята:  Я Мишка-шкряботушка.

Я Жабка-скрекотушка.

Я Зайчик-пострибайчик.

Я Лисичка-сестричка.

Я Вовчик-братик.

Я Кабан-іклан.

А що?

Розкажи нам скоріше

Ти хто?

Ведмідь:   Гу-гу-гу. Я Ведмідь-набрідь.

Великий у мене рід.

Мед я люблю ласувати,

Гриби, ягоди збирати.

 

Ще не збудував я хати,

Дуже-дуже змерз я в лапи.

Взимку маю спати звичку

Тож впустіть у рукавичку.

 

Звірята:  Та куди ж ти тут зайдеш.

Рукавичку розірвеш.

 

Ведмідь:  Ну пустіть мене в тепло.

 

Звірята:    Та заходь, вже все одно.

Дія третя

 

Собачка:  Ой, дідусю, подивися.

Звірі всі сюди зійшлися.

Один одного шанує,

Мир і дружба тут панує.

 

Дідусь:   Це є справжня дивина

Вся звіряча тут рідня.

Хай живуть і поживають,

Добра й щастя наживають.

 

Рукавичку їм лишаю,

Бо ще вдома іншу маю.

Звірів дуже я люблю

І для них добро роблю.

 

Автор 1:  Ось і казочці кінець.

А хто слухав  молодець.

 

Автор 2:  Хто чемно слухав казку

Тому бубликів в'язку.

Пісня «А ми любимо читати»

У чудовий світ казковий,

Таємничий світ

Відкриває двері школа

Нам з дитячих літ.

І веде нас по доріжках

За дзвінком дзвінок,

Сторінки гортає книжка

Ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля

Добрий Гном і Білосніжка

Ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля

Нам дають урок.

Карабаси-Барабаси

Теж у гості звуть,

Наші друзі в кожнім класі

У книжках живуть.

І навчать нас неодмінно

Як творить добро

Неслухняний Буратіно

Ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля

Ніжна дівчинка Мальвіна

Ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля

І сумний П'єро.

П'ятачок із Вінніпухом

Хто не радий їм?

Ця весела книжка другом

Стала нам усім.

Навіть сонце здивувалось,

Що не видно нас,

А ми просто зачитались

Ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля

Ми читали і сміялись                 Двічі

Ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля

Веселився клас.