13.05 ЗНО

1 - Б, 2 - В, 3 - А, 4 - Г

1 - Г, 2 - А, 3 - Б, 4 - В

1 - А, 2 - В, 3 - Д, 4 - Г

1 - Д, 2- Г, 3 - В, 4 - А

1 - Д, 2 - Б, 3 - Г, 4 -А

1- Г, 2 - А, 3 - Б, 4 - Д

1 - В, 2 - Б, 3 - А, 4 - Д

1 - Д, 2 - А, 3 - В, 4 - Б

1 - В, 2 - Г, 3 - А, 4 - Б

1 - А, 2 - Г, 3 - В, 4 - Б

1 - Д, 2 - А, 3 - Б, 4 - Г

1 -Б, 2 - А, 3 - Г, 4 - В

Тихо в полі, гай темніє, наступає літній вечір.

Достиглі зорі випадали з небесного життя, не досягнувши земного і, можливо, звичайний осінній листочок був щасливіший за них.

Багряний вечір догорів, і попіл падає на місто, переливається намисто понаддніпряних ліхтарів.

Я помітив цікаву закономірність: життя людське – то плин загалом малоцікавий, розмірений, навіть нудний.

Я пам’ятаю, йшла весна своїм походом смілим і по саду лила вона квіток зелений пил .

То шумів зелений лист, то в вінку мінився золотом ряст весняний, то золотим дощем лились пісні.

Дерева мене чекають, і падає листя на стежку, і падають зорі в долоні, і падає сон у траву.

Цей шмат землі, що колесом одкочувався від татарського броду й козачої долини, і досі не мав власної назви, хоча тут люди не раз знаходили непевний притулок від ординців.

У городі, де грають струни п’яні, де вічний шум, де вічна суєта, я згадую слова твої неждані.

Минула тривожна беззоряна ніч, і там, де попелясті сніги єдналися з небом почав відділятися світанок.

Я кажу: не було б Дон Кіхотів - вже давно б посивіла земля.

Сон літньої ночі колись мені снився, коротка та літняя нічка була, і сон був короткий, він хутко змінився і зник, як на сході зоря розцвіла.

Легко й радісно зітхнув густий хуторський парк із столітніми дубами, тихо забриніли маленькі шибки в низенькій хаті-землянці, що притулилась самотня до панського парку.

Ранішній солодкий сон; страшенно хочеться спати, і сниться: біліє полями туман, а росою – молоко, холодне і смачне-смачне, перекликаються півні.

Паляник порався в дворі коло воза; його жінка, Одарка, вийшла з хати і простягла руку до старого кострубатого стовбура сухої груші.

Не поет, у кого думки не літають вільно в світі, а заплутались навіки в золотії тонкі сіті.

Вони проходили мимо дивною сповільненої ходою, і їм здавалося, що вони ступали по дні великої прозорої річки.

Букет півоній, які мати несла в руці, поширював п’янкий запах – власне, в руках її неначе вигойдувався букет п’янких пахощів.

А в цей час наді мною твориться диво: хтось невидимий смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли.

Ніч темніє, і ясніють зорі, море плаче, й темрява шумить.

утерти носа

лизати руки

натягти віжки

ганяти вітра

вилетіти з голови;   

  тягнути за язик:

  душі не чути;  

  розв'язати руки; 

дати маху.

втерти носа

танцювати під дудку

сам собі на умі

скрутити в три погибелі

Не доля вирішує – людина творить свою долю.

Було, мабуть, гарно: вночі випав сніг.

Світло хлюпнуло по верхівках дерев, замиготіло, застрибало по кущах.

Ліс іще дрімає, а з синім небом уже щось діється.

Двоє музик продовжували грати.

Комплімент повинен бути щирим.

А Максим вийшов сухим із води.

Григорію закортіло скупатися.

Холод стає помітнішим і помітнішим.

У Січі був такий звичай, що кожен мусив коритися волі старшого, жити у братерстві один із одним і поводитись доброчесно.

Ну що йому скажеш, коло в нього в голові ще мак росте?

Листя з суму жовтіє, а деякі з туги кривляться.

Надходить світанок яскравий, і зоряна рання сівба росою впадає на трави.

"Ха-ха, Машка!", – засміялася Наталочка.

Він сказав: "Прошу... намалюй мені баранця".

От як повилазили старости з-за столу, дівка до їх та й питає: "Скажіть же мені, що ви за люди і звідкіль родом?"

Запам’ятайте вислів Дмитра Білоуса: "Мова - це пісня душі, покладена на слова".

До булави треба голови казали запорожці.

Літо в осені питає де ти поділа журавлів?

Який урок тобі подобається найбільше спитала вчителька.

"П", - а.

А: " П".

"П?" - а.

Мама попросила, щоб я завжди говорив правду.

Калина хвалилася, що вона з медом солодка.

Ми спитали соловейка навесні ти для кого так виспівуєш пісні?

вишитий, зарослий, замкнутий

посаджений, палаючий, залитий

сказаний, згаслий, зораний

спечений, кинутий, приклеєний

Хліб зароблений важкою працею м'якший від краденого бублика.

Мені ще й досі сниться берег залитий сонячним огнем.

На розбуджену раннім сонцем землю впадуть первоцвіти.

Сниться вночі мені небо вишите зорями.

омріяна подорож

діюче законодавство

гарцюючий кінь

пожухла трава

Краси земної зміст у слові був розкритий.

Машина обережно загальмувала на відстані.

Вже заволочено серпанком сіреньке небо.

Де нема Вітчизни, там холодно й улітку.

Досвітній вогонь запали, поки ще зоря не заграла.

Сідають на озера уночі натомлені в дорозі дикі гуси.

Вітер загуляв, заблудив у полі та й пита дороги у сестри-тополі.

І від щастя, а може, від горя промінь сонячний серце пропік.

7 б., 7 зв.

7 б., 8 зв.