Робота з літературним твором.Ліки для Буцика.

Прочитай уважно текст і дай відповіді на запитання

Ліки для Буцика

Дід Василь щоранку виводить Буцика пастися на леваду. Максимко час від часу бігає до телятка, носить йому траву або скоринки хліба.

Якось прибіг Максимко до Буцика і дає морквину, а той не їсть, а лише мукає: му-у-у, му-у-у... Жалісно так.

Максимко спочатку здивувався, що бичок не хоче морквини, бо раніше хрумав залюбки, а потім занепокоївся: чи, бува, не захворів Буцик?

Хлопчик прудко помчав до дідусевої хати, відшукав коробку з таблетка­ми та порошками, висипав ліки в кашкет і тільки-но вибіг на подвір'я, аж на­зустріч іде дід Василь.

- Ти куди це? — запитав онука.

- Дідуню, біда! Буцик захворів. Мукає і мукає і моркви не їсть. Я йому ліки несу. Ось, дивіться.

Дід Василь зазирнув у кашкет і всміхнувся:

- Ти, Максимку, не ті ліки приготував. Буцик, мабуть, води хоче. Я йо­го, здається, забув уранці напоїти.

- Дідуню, а можна я принесу води?

- Якщо подужаєш, то чому ж ні?

- Подужаю!

Максимко схопив відро і подався до криниці. Набрав повнісіньке відро води, несе на леваду. Буцик побачив здалеку — й ну вибрикувати. Доки теля­тко пило, Максимко погладив його шию й промовляв:

- Пий, Буцику, пий. Я тобі зараз ще й бур'янцю нарву... Напилося телятко вволю, підняло мокру мордочку і знову тихенько:

Му-у-у, му-у-у...

Максимко дивиться на бичка і не може второпати— чому він знову му­кає? Та саме підійшов дід Василь. У руках він тримав косу.

- Дідуню, а він знову мукає.

- То він, Максимку, дякує за воду.