Аудіювання. Жадібна синичка

Коли випав перший сніг, діти в нашому дворі змайстрували годівничку. Тільки-но розвиднілося, прилетіла до неї жвава синичка. Схопила у дзьоб гарбузове насіння — й пур на тополю. Всілася, притисла насіннячко до гілки лапками й ну його дзьобати. Та так спритно це в неї вийшло, що я й схаменутися не встиг, як вона спурхнула з дерева за другим. А тут і три горобці нагодилися. Угледіла синиця непроханих гостей, заметушилася, пір'я настовбурчила. Присіла біля насіння, дзьобом сердито клацає.

Горобці, напевно, не хотіли сваритися, подзьобали біля годівнички на землі крихт та й полетіли собі далі. А синичка наїлася удосталь, надулася, ніби кулька, й нікого більше до годівнички не підпускає. Нечасто стрінеш таку жаднюгу.

Всі знають, що синички взимку літають зграйками. Так легше добути їжу, зігрітися. А ця чомусь літала сама.

Може, якраз через цю жадібність птахи й не схотіли з нею дружити?

                                                                 Віктор Приходько

Яка пора року описана в оповіданні?

Хто змайстрував годівничку?

Коли змайстрували годівничку?

Хто першим прилетів до годівнички?

Якою була синичка

Чим пригощали птахів діти?

Яких непроханих гостей вгледіла синичка?

Як поводилася синичка біля годівнички з іншими птахами?

Як автор назвав синичку?