ГАНС КРІСТІАН АНДЕРСЕН. "ДИКІ ЛЕБЕДІ".

"...(?) братів-принців ходили до школи з зірками на грудях і з шаблями при боці. Вони писали діамантовими грифелями на золотих дошках і все, що читали, знали напам'ять."

"Бідна маленька ...(?) прокинулась у хатинці селянина і почала гратися зеленим листочком,— інших іграшок вона не мала. Вона проткнула дірочку в листочку і визирала крізь неї на сонце, і їй здавалося, ніби на неї дивляться ясні очі братів. А коли тепле сонячне проміння падало на її щічку, вона думала, що це брати її цілують".

"У палаці було велике свято, і діти гралися в ...(?)"

"Але замість солодких пиріжків і печених яблук, які вони завжди одержували для цієї гри, мачуха дала їм самий ... у чашці і сказала, що вони можуть уявити собі, ніби це ласощі".

"Рано-вранці пішла королева в купальню... Вона взяла трьох ...(?), поцілувала їх і сказала першій:

— Коли Еліза зайде купатися, сядь їй на голову. Хай вона буде така лінива, як ти!

— Сядь їй на чоло! — сказала вона другій.— Хай вона буде така потворна, як ти, тоді батько не пізнає її.

— Примостися до неї на груди! — сказала вона третій.— Хай вона стане лихою і сама терзається від цього.

Як тільки Еліза увійшла в воду, одна ...(?) сіла їй на голову, друга на чоло, а третя на груди. ...коли ж вона вийшла з басейну, по воді плавали три червоні маки. Еліза була надто хороша і невинна, і тому злі чари не мали над нею сили. 

"Лише раз на ...(?) ми можемо прилітати в рідний край".

"...(?) днів ми можемо залишатися тут, літати над великим лісом, що оточує наш замок, в якому ми народилися і де живе наш батько, бачити цвинтар, де похована наша мати".

"Коло неї лежала гілочка з чудовими стиглими ягодами і пучечок смачних корінців, - це ...(?) брат поклав їх коло неї. Еліза з подякою всміхнулася йому. Вона пізнала його, це він летиів над нею і своїми крилами захищав від сонця".

"Ти нарви її, хоча б твої руки горіли від пухирів, потім добре розімни ...(?) ногами і зроби з неї прядиво. З нього ти напрядеш ниток і виплетеш одинадцять панцирів з довгими рукавами. Накинь їх на лебедів, і всі чари зникнуть!"

" ...з тієї хвилини, що ти почнеш роботу, і до того часу, поки її скінчиш, навіть коли б це продовжувалося роки,— ти не мусиш сказати жодного слова! Перше слово, що ти вимовиш, проткне смертельним кинджалом серця твоїх братів! Від твого ...(?) залежить їхнє життя. Пам'ятай це!"

"В ту ж мить з кущів вистрибнув великий пес, за ним ще кілька. Вони голосно гавкали й стрибали навколо неї. За кілька хвилин перед нею з'явилися мисливці. Найкрасивіший з них був ...(?)".

"...вона була така чарівна, що всі придворні вклонилися їй. І король назвав її своєю нареченою, хоча ...(?) хитав головою і навіть шепотів, що чудова лісова дівчина, напевне, відьма,— вона засліпила очі й приворожила серце короля.

Та король не слухав його".

Хто "нашіптував злі слова у вухо королю"?

"Серце її завмирало від страху, ніби вона йшла на щось лихе, коли місячної ночі пробиралася вона в сад, а потім йшла довгими алеями та пустинними вулицями ... (?)"

"Маленькі ... (?) бігали по підлозі, вони збирали до її ніг розкидані стеблинки кропиви, щоб хоч чим-небудь допомогти, а ... (?) сидів на гратах вікна і співав цілу ніч так бадьоро, як міг, що Еліза не втратила своєї мужності"

"...чудовий аромат... наповнив повітря. Це кожне поліно, заготовлене для вогнища, пустило коріння та паростки і перетворилося у великий високий кущ ...(?)."