Творчість Миколи Хвильового

"Подвійне коло"

"За мить щастя"

"Три зозулі з поклоном"

"Я (Романтика)"

"Момент"

«Зачарована Десна»

«Я (Романтика)»

«Тіні забутих предків»

«Три зозулі з поклоном»

«Україна в огні»

«Intermezzo»

«Я (Романтика)»

«Момент»

«Шаланда в морі»

«За мить щастя»

роздвоєності особистості

національного відродження

трагічного кохання

любові до матері

захисту Батьківщини

«Життя моє не дуже добре, трудне і невеселе. Проте до всього привикають люде, привик і я терпіти помаленьку… пишу одну повість про діда, батька, матір і про все, одне слово, сосницьке життя, ще коли я був маленьким…”

“Вибравши для комедії “Мина Мазайло” тему — міщанство й українізація, я, в першу чергу, звернув увагу на криштально витриману ідеологічну установку п’єси, зважував кожну дію, вивіряв кожне слово”

“Я боровся за демократію — це оцінили як спробу звести наклеп на радянський лад; моя любов до рідного народу, занепокоєння кризовим станом української культури кваліфікувалися як націоналізм; моє неприйняття практики, на ґрунті якої виросли сталінізм, беріївщина визнали як особливо злісний наклеп”

“Були на полюванні. Не вбили і не застрелили нічого. Для мене це — типове явище. Коли я приходжу, як завжди, додому “попом”, без нічого, — всі спокійні”

“Арешт Ялового — це розстріл цілої Генерації… За що? За те, що ми були найщирішими комуністами? Нічого не розумію. За Генерацію Ялового відповідаю перш за все я…”

Павло Тичина

Євген Маланюк

Микола Хвильовий

Юрій Яновський

Іван Багряний

«Contra spem spero!» та «Кавказ»

«Чорна Рада» та «Мартин Боруля»

«Intermezzo» та «Я (Романтика)»

«Київ – традиція» та «Наталка Полтавка»

«Гімн» та « De liberatate»

”Любові всевишній присвячується” – недарма такий епіграф дає автор. У творі любов оточено якимсь неземним ореолом, далеким од звичного, побутового розуміння; передаючи цю любов, митець показує: як у житті, так і в розлуці Марфа й Михайло ”отак одне одного” чули»

«Назва твору віддзеркалює загальну авторську настанову на виділення гіпертрофованого ”я” центрального персонажа. Сюжетний складник відходить на другий план, натомість увагу зосереджено на змалюванні розколотої особистости людини»

«…Через трагічні обставини “помістив” у цей страхітливий ешелон смерті – спецешелон ОГПУ–НКВД – себе, свою долю, вивищуючи її до образу-символу непокірної і гордої, волелюбної і сплюндрованої України»

«Про те, як прагнула селянська молодь сама ”вийти в люди”, здобуваючи колись недосяжну науку, і водночас як розуміла свою місію у відвоюванні зрусифікованого царизмом міста, усуненні антагонізму між містом і селом, розповів письменник у своєму найвидатнішому творі…»

«З вершини власної людської зрілости головний герой прагне усвідомити свою природу, перші враження від пізнання світу, нелегку долю придеснянських хліборобів, закоханих у працю; національні звичаї, їхні первісні джерела»

«Осінь»

«Україна чи Малоросія?»

«Сині етюди»

«Кіт у чоботях»

«Арабески»

метафора

епітет

тавтологія

алітерація

персоніфікація

погроза розстріляти Андрюшу, якщо він покине трибунал;

розстріл чекістом своєї матері

розстріл черниць

каяття чекіста в кінці твору

суд над жінкою в траурі й чоловіком

«Батьківщині»

«Кононівським полям»

«Цвітові яблуні»

«Моїй матері»

«Усім загиблим від рук чорного трибуналу»