Ліна Костенко. Поезії. "Маруся Чурай"

Києві

Полтаві

Львові

Ржищеві

дочкою Прометея

царицею поезії

гірською орлицею

дівчиною з легенди

"Недумано, негадано..."

"Страшні слова, коли вони мовчать..."

"Напис на книзі віршів"

"По сей день Посейдон посідає свій трон"

"Хай буде легко. Дотиком пера"

історична повість

соціально-побутова повість

пригодницький роман

історичний роман у віршах

Лесько Черкес

Семен Горбань

Мартин Пушкар

Іван Іскра

Іван Варениченко

Гриць Бобренко

суд над Марусею - історія кохання Марусі й Гриця - гінець до гетьмана - скасування вироку - прощання Марусі з Іскрою

суд над Марусею - історія кохання Марусі й Гриця - скасування вироку - гінець до гетьмана - прощання Марусі з Іскрою

суд над Марусею - гінець до гетьмана - скасування вироку - історія кохання Марусі й Гриця - прощання Марусі з Іскрою

суд над Марусею - історія кохання Марусі й Гриця - прощання Марусі з Іскрою - гінець до гетьмана - скасування вироку

"Зелененький барвіночку"

"Ой не ходи, Грицю"

"Рости, рости, дівчинонько, на другую весну"

"Не плач, не журися"

"Сповідь"

"Гінець до гетьмана"

"Страта"

"Проща"

В розмові я, сказати б, то не дуже.

А в пісні можу виспівати все.

Це — голос наш.

Це — пісня.

Це — душа.

Ще як мовчить, – нічого.

Заговорить, –

Гостренькі зуби –

чисто ховрашок.

Коса білява, куца і товста.

Як реп’яшки, зелені оченята

Любив же він Марусю, не дай Боже!

Тепер сидить, лиця на нім нема.

Від того кидавсь берега до того.

Любив достаток і любив пісні…

Вся Україна полум’ям горить,

Він і на цьому теж нагріє руки.

Він народився під такою зіркою,

Що щось в душі двоїлося йому.

Таке було гарнесеньке хлоп'ятко.

Цікаве. А ласкаве, як телятко.

Карі оченятка, котрі я любила,

його русі кудрі я б позолотила.

Не дбав я про славу, не дбав про майно, -

я мушу вернутись живий до Полтави...

Прощай,..., найвірніший друже,

шляхетна іскра вічного вогню.

"Страшні слова, коли вони мовчать" -

Хай не розбудить смутку телефон.

Нехай печаль не зрушиться листами.

"Хай буде легко. Дотиком пера" -

Поезія - це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі.

"Недумано, негадано" -

Де вечір пахне м'ятою,

аж холодно джмелю.

"По сей день Посейдон посідає свій трон" -

І виходить із піни антична гламур,

вимиваючи море із мушлі.