Читання. Микола Леденцов. "Морський коник".

МОРСЬКИЙ КОНИК

Коли ти побачиш уперше морського коника, то, ма- буть, усміхнешся: «Хіба це риба?»

Луски в коника немає, плавник один, рот — нена- че трубочка, хвіст довгий і закручений, як крендель, та ще й дуже чіпкий. А очі можуть водночас дивитися в різні боки: одне око — ліворуч, друге — праворуч. Точнісінько, як у камбали.

Однак це все ж таки рибка. Живе вона в теплій мор- ській воді, де багато водоростей. Причаїться коник поміж рослин і всотує ротом морську воду. Що потра- пить йому до рота — рачки або черв’ячки — те й з’їсть.

Або ж буває і таке. Обхопить хвости- ком водорость, підведеться якнайвище і видивляється на всі боки — чим би тут поживитися? Голівка підведена, як у молодого коня. Через це, мабуть, і називають цю рибку морським коником.

Але він не бігає, а плаває. Не опускаючи голови. Від води відштовхується своїм одним-єдиним плавником.

Коник може «вдягатися» під колір рослин. Вони зелені — і він зеленіє. Вони бурі — і він буріє. Так краще сховатися серед водоростей і врятуватися від ворогів. Вирішать, що ти — водорость, і не зачеплять.

А ще морський коник може рохкати, як порося, тільки тихо-тихо. Оце так кінь!