Читання мовчки

Як виникли прізвища

Наші прізвища виникли порівняно недавно. Згадаймо часи Русі-України, коли навіть князі мали тільки імена: Олег, Володимир, Святослав... Або літописець Нестор... Поступово, десь із ХІІІ століття, до імен додавали назви, які, найімовірніше, ставали індивідуальними прізвиськами, бо не стосувалися нащадків. І лише наприкінці ХVІІІ — на початку ХІХ століття в усіх верствах української суспільності закріпилися постійні родові прізвища. До того ж визначальними для українських прізвищ стали суфікси -енк(о) і -ук.

Як утворювалися прізвища із суфіксом -енк(о)? Суфікс -енк(о) спочатку додавався до батьківського імені, а отже, виражав стосунки між батьком і сином. Він стосувався сина: Андрієнко, Борисенко, Василенко, Герасименко, Гордієнко, Давиденко, Денисенко, Дмитренко, Карпенко, Клименко. В українців найпоширенішим, особливо популярним було ймення Іван. Тому від імені Іван та його варіантів походить ряд прізвищ на -енко, наприклад: Іваненко, Іванченко, Іваниченко. Активно утворювалися прізвища з цим суфіксом від чоловічих імен: Андрій, Василь, Гаврило, Герасим, Данило, Дем’ян, Клим, Матвій, Павло, Петро, Роман та ін. Пізніше виникали прізвища на -енко й від жіночих імен: Галенко, Катренко, Марусенко, Мокренко, Оленченко. За допомогою суфікса -енк(о) українські прізвища відрізняються від інших. Коли ми назвемо такий ряд прізвищ, як Біленко, Босенко, Гаркавенко, Гніденко, Горбенко, Віденко, Довженко, Жиленко, Жученко, Косенко, Орленко, Осадченко, Рибченко, Руденко, Рябенко, Рябченко, Саленко, Сліпченко, Холоденко, Шрамченко, Щербатенко, то неважко здогадатися, що вони походять від прізвиськ батьків.

Люди звертали увагу на батькове заняття, його професію, посаду. Тому маємо прізвища Бондаренко, Вівчаренко, Гончаренко, Кравченко, Кухаренко, Кушніренко, Лимаренко, Майстренко, Мельниченко, Мірошниченко, Пастушенко, Писаренко, Рибальченко, Тесленко, Ткаченко, Чередниченко, Шаповаленко.

Прізвища із суфіксом -енк(о) указували також на національну належність батька: Литвиненко, Німченко, Татарченко, Турченко, Шведенко. У прізвищах знаходимо відомості про місцевість, звідки походив перший носій прізвища, або інші ознаки: Миргородченко (з Миргорода), Охтирченко (з Охтирки), Волощенко (тобто «син волоха») тощо.

Суфікс -ук (-юк) немовби наслідує суфікс -енк(о). Він також утворює прізвища від імені батька: Андрійчук, Антонюк, Борисюк, Власюк, Гаврилюк, Гнатюк, Гордійчук, Данилюк, Дем’янчук, Захарчук, Кондратюк, Костюк, Лазарук, Левчук, Максимчук, Мартинюк, Марчук, Микитюк, Михайлюк, Назарук, Панасюк, Романюк, Семенюк, Тарасюк, Федорук, Юрчук.

Отже, в Україні можна визначити меридіани з прізвищами на енко- й -ук (-юк). А чи є щось подібне в інших народів? Звичайно, є! Прізвища подібної за функцією будови, але іншого звучання існують. Ви вже знаєте, що суфікси -енк(о), -ук (-юк) у прізвищах Антоненко й Антонюк, Борисенко та Борисюк, Даниленко й Данилюк та інших спочатку виражали значення «син». Українським прізвищам Антоненко, Антонюк, Борисенко, Борисюк, Денисенко, Денисюк відповідають російські прізвища Антонов, Борисов, Денисов, де суфікс -ов виконує ті самі функції, що й українські -енк(о) і -ук. Тобто він пов’язаний зі значенням «син». Це значення особливо чітко виявляється в германських мовах. Наприклад, по-німецьки син — «зон», і через те в німецькій мові типовими є прізвища, що закінчуються на -сон (-зон): Йогансон, Юргенсон. У Норвегії та Данії закріпилася видозмінена германська форма -сен: Йогансен, Ларсен. Помандруймо до інших мов. Візьмімо грузинські прізвища Аміранашвілі, Гурамішвілі, Джавахішвілі, Павліашвілі. Грузинське -швілі в прізвищах також означає «син». Така сама роль і вірменського -ян: Акопян, Арутюнян, Ісаакян, Хачатурян.

У світі існує багато мов. У різних народів вони неоднакові, проте мислення людей збігається. Це виявляється навіть у прізвищах. Прізвища формувалися в той самий спосіб. Іноді видається, що людей неначебто збирали з усіх усюд на раду й вони домовлялися про спільні дії, бо дивує однаковий підхід багатьох народів до творення прізвищ. Якщо українці хотіли наголосити, що дитина є сином свого батька, то використовували в прізвищах суфікси -енк(о) або -ук; а росіяни — суфікс -ов; грузини використовують -швілі; вірмени — -ян. Поняття «син свого батька» закріплювалося мовами світу по-різному. Але спосіб мислення в людей подібний (Н. Клименко).

Коли в усіх верствах українського суспільства остаточно закріпилися постійні родові прізвища?

Що первісно означав суфікс -енк(о), коли додавався до імені чи прізвиська?

Яке чоловіче ім’я дало початок найбільшій кількості варіантів прізвищ із суфіксом -енко?

Прізвища Бондаренко, Гончаренко, Ткаченко та Кушніренко виникли на основі:

Що вказували такі прізвища, як Литовченко, Турченко та Шведенко?

Який суфікс, за текстом, «немовби наслідує» суфікс -енк(о) і також утворює прізвища від імені батька?

Прізвища Миргородченко та Охтирченко вказують на:

Яке первісне значення мали суфікси -енк(о) та -ук (-юк) в українських прізвищах?

 У яких мовах значення «син» виражається через елементи -сон (-зон) або -сен?

Яка головна думка останнього абзацу тексту?

Який елемент у вірменських прізвищах (Акопян, Хачатурян) виконує функцію вказівки на походження від батька?

Про що свідчить однаковий підхід багатьох народів до творення прізвищ?