Чуже мовлення. Пряма мова

«Чи бачили таке, — сказав батько і, помовчавши, додав: — Готовий хлібороб, одним словом».

«Ото воно там якраз і було, — сказав мій візник, — отам, де стовп».

«Яка ти розкішна, земле, думала Маланка. Весело засівати тебе хлібом, прикрашати зелом, заквітчати квітами».

«Васильку, а йди сюди» — гукнув з подвір’я батько.

«Голубчику, рятуй!» — тут простогнала Щука.

«Чого ти журишся?» — вона спитала тихо.

«Ніщо так не красить людину, як натхнення», — подумала Ярославна.

Ярославна подумала: «Ніщо так не красить людину, як натхнення».

Мудрець наполягав: «Краще слухати, ніж говорити».

І тихо-тихесенько я промовляла: «Сон літньої ночі, мені тебе жаль…»

Струна бринить лагідною луною «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!»

А: «П (?!)».

«П», — а.

«П (?!)» — а.

«П», — а, — «П».

Рая у свою чергу спитала, як ти розумієш щастя.

Рая у свою чергу спитала, як він розуміє щастя.

Рая у свою чергу спитала, що як він розуміє щастя.

Рая у свою чергу спитала про щастя.

На думку Івана Цюпи, доброта — це найбільше досягнення людини, прекрасне і святе.

Іван Цюпа писав, що доброта — це найбільше досягнення людини, прекрасне і святе.

Іван Цюпа писав, доброта — це найбільше досягнення людини, прекрасне і святе.

Доброта, згідно з думкою Івана Цюпи, — це найбільше досягнення людини, прекрасне і свята.

Ти до землі всім серцем прихились мені шепоче рідна Україна.

Учітеся ти нам прорік борітеся з ярмом неволі.

Доводила одна нікчемність що підлабузництво це чемність.

Яка краса писав Рєпін з України.

«Тобі добре. Ти зі Львова», — кажуть мої київські друзі, яким довелося відстоювати свою українську.

«Коли побачу когось, хто потопає, — писав хлопчина, — то відразу кинуся у воду, аби допомогти йому».

Жоден президент ніколи не скаже: «Відгородімося від ворожого регіону, бо він став плацдармом для ворога».

«Стара виявилася поганою пророкинею, — сказала Галя, — Усе торочила, що не побачу я тебе ніколи».

Ми всі носимо на собі етикетку з написом — «Виявляти турботу! Поводитися обережно! Делікатний товар!».

«Доля не усміхається рабам, — сказав Лев, інвертований на пустелю. — Доля усміхається людям».

«Скоро Майдан Незалежності стане пласким, як млинець», — написав хтось із журналістів.

«Але ж тепер ти розумієш, — кажу я собі, — що життя не закінчується разом з першим коханням?»

Колядники співають під дверима: «Ой чи є, чи нема пан-господар вдома?»

«Не гальмуй, снікерсуй!» — підбадьорює мене на кожному кроці реклама.

«Від Благовіщенського теляти — добра не чекати,» — така є приказка.

«Який же я старий, — думає Яків. — Який старий, Боже мій!»

«Чудасія! — подумав я. — Космонавти літають у безмежному небі... А ми в кукурудзі заблудилися».

«Нікого не чекаєш?» — у Бориному голосі звучить непідробне здивування й навіть трохи переляк.

«Так он воно що!» — радісно попідстрибували наші душі. — «Так ви, значить, не в тюрму нас, товаришу Паляничко».

Адвокат зауважив: «Цю справу виграти буде дуже складно».

Рекламні щити, білборди, мигтючі літери світлових реклам: «Дихай вільно, живи мобільно!»

«Може, відступитися?» — подумав Яків і зрозумів, що не відступиться, ні за яку ціну не відступиться.

Часом мені хочеться закричати до всього людства: «Люди! Зупинімось і візьмімо новий старт!»

«Готуючи страви, — зазначає Лі Чі. — Я б хотів зберегти традиційні аромати китайських страв і розповісти про китайську кухню, яка є справжнім мистецтвом».

«Хочеш солоденького?», — запитала Оленка, простягаючи дві жмені цукерок.

Усе ввижалося: «Орлику Чураю, ой забили тебе ляхи у своєму краю!»

Сідаючи до столу, я привітав дружину: «Доброго ранку, моя люба!»

«Тихий і незвичний спокій!» — подумав Володимир.

Я з прикрістю думав: «Невже це і є її несподіванка?..»

Щодня обнімай тих, кого любиш, і скажи кожному з них: «Ти мені дорогий».

«Не буде Галя, буде другая», — сказала теща, кидаючи в каструлю лавровий лист.

«Казка — це те, чого ми хочемо. — сказав хлопець. — Це своєрідні символи наших бажань».

«Моїм найулюбленішим святом є Великдень, — наголосила Марія й додала. – Звісно ж, після Різдва».

«Моїм найулюбленішим святом є Великдень», — наголосила Марія й додала. – «Звісно ж, після Різдва».

«Моїм найулюбленішим святом є Великдень, — наголосила Марія й додала: – Звісно ж, після Різдва».

«Моїм найулюбленішим святом є Великдень, — наголосила Марія й додала: – звісно ж, після Різдва».