"Не був жадний багатства - не на те гуцул жиє на світі,-саме плекання маржинки сповняло радістю серце. Як дитина для мами - такою була для нього худібка" - сказано про...
«Був мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубим, чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів». Так описаний персонаж твору, автором якого є...
"...бравий герой і грізний суддя та володар душ людців і плюгавий злодюжка, порушник закону нетрів,— стояв і тіпався… Губа йому тіпалась, а очі… очі гидкого, сопливого боягуза. Три шпали на ковнірі — як мазки крові". Так описаний персонаж
То — козак.
Таке нещастя хоч кого знеможе.
Це ж можна тут рішитися ума.
Любив же він Марусю, не дай Боже!
Тепер сидить, лиця на нім нема.
Так сказано про...
«…був здоровенний козарлюга. Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна, піднявшись перше вгору, спадало за ухо, як кінська грива; уси довгі, униз позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорні, густі брови аж геть піднялись над тими очима".
Про якого персонажа йдеться?
Хто "..щодень робився все хижіший та й хижіший. Як той звір, кидався він на кожного заможного чоловіка... Перше “карав” тільки пана та жида, а то вже став “одбирати своє” і в свого брата — заможного козака: обдере, як липку, тільки живу душу на світ пустить"?
"Вiн з однаковою гордiстю стоятиме серед велетенських машин, вiн стоятиме на палубi океанського корабля, що йде в невiдомi країни, вiн стоятиме з однаковою гордiстю й серед немiряного степу, спираючись на палицю. Бо в ньому є одвiчне обличчя Людини, суворi риси завойовника, серце мандрiвника i творця".
Так сказано про персонаж твору...
"...із широким лобом і білою лисиною, з холодним розумом і з каменем замість серця,— це ж він і мій безвихідний хазяїн, мій звірячий інстинкт".
Про кого йдеться?
Хто "був широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті"?
"Про нього люди казали, що він богує. Він був як бог, знаючий і сильний, той градівник і мольфар. В своїх дужих руках тримав сили небесні й земні, смерть і життя, здоров’я маржини й людини, його боялись, але потребували усі…" - так говориться про...
Про кого йдеться?
Його "кликали в селї Переломаним. Мав у поясї хибу, бо все ходив схилений, якби два залїзні краки стягали тулуб до ніг. То його вітер підвіяв".
«За свої двадцять п’ять років він був підпасичем-приймаком, потім просто хлопцем, далі повстанцем і наприкінці секретарем сільбюро Спілки робземлісу».
Так говориться про головного героя...
"Уже старий чоловік, поважний і дуже добрий з виду; по-поліському довге волосся білими хвилями спускається на плечі з-під сивої повстяної шапки-рогатки; убраний... у полотняну одежу і в ясно-сиву, майже білу свиту" - це герой
"Він якось і не старів, однаковий зоставався і у двадцять, і в тридцять годочків… Сокіл був, ставний такий, смуглий, очі так і печуть, чорнющі. Гляне, було,— просто гляне і все, а в грудях так і потерпне. Може, тому, що він рідко піднімав очі. Більше долонею їх прикриє і думає про щось. А востаннє, як бачила його..., то вже не пекли, а тільки голубили — такі сумні".
Про якого персонажа йдеться?
Все, що мав у житті, він віддав
Для одної ідеї,
І горів, і яснів, і страждав,
І трудився для неї.
Так говорить про свого персонажа...
Хто є автором твору, герой якого "...добрий був син і щирий козак; лучче йому з нудьги загинути, ніж панотця навік преогорчити і золоту свою славу гряззю закаляти"?
"Дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний так само в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна; сорочка випущена, мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні застіжки".
Так говориться про...
«…всюди він був, де його потрібно, всюди вмів зробити лад і порядок. Чи то між своїми товаришами..., чи між боярами, чи між їх слугами… усюди був однаковий, спокійний, свобідний в рухах і словах, мов рівний серед рівних".
Про кого йдеться?
...він міряв не тією міркою,
В житті шукав дорогу не пряму.
Він народився під такою зіркою,
Що щось в душі двоїлося йому.
Від того кидавсь берега до того.
Любив достаток і любив пісні...
Чия це характеристика?
«Товстопикий був, товстоногий. І рудий — матінко ти моя... Як стара солома. Марфа проти нього—перепілочка».
Таким зображений герой...
"...Се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій... громаді. Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин Невважаючи на глибоку старість,...був іще сильний і кремезний".
Про кого йде мова?
"...сидить праворуч мене з розгубленим обличчям і зрідка тривожно поглядає на доктора. Я знаю, в чому справа. Його..., призначив цей неможливий ревком сюди, в „чека“, проти його кволої волі" - так говориться про героя твору
«Скiльки вiн землi виорав, скiльки хлiба накосив! Як вправно робив, який був дужий i чистий. Тiло бiле, без єдиної точечки, волосся блискуче, хвилясте, руки широкi, щедрi. Як гарно ложку нiс до рота, пiдтримуючи знизу скоринкою хлiба, щоб не покрапать рядно над самою Десною на травi. Жарт любив, точене, влучне слово. Такт розумiв i шанобливiсть. Зневажав начальство i царя».
Йдеться про героя твору...
«Фактично, святим був на всю хату один я. I от скiнчилася моя святiсть. Не треба було чiпати моркви. Хай би собi росла. А тепер я грiшний».
Так характеризує себе...
Створюйте онлайн-тести
для контролю знань і залучення учнів
до активної роботи у класі та вдома