Cкладні речення із сполучниковим та безсполучниковим зв'язком

Усі члени речення

Другорядні члени речення

Головні члени речення

Усі іменники в реченні

Складне речення

Просте речення

Поширене речення

Непоширене речення

Просте речення

Складне речення

Поширене речення

Непоширене речення

за смислом

за допомогою сполучників

за допомогою ком

за допомогою розділових знаків та інтонації

1 граматична основа

2 граматичні основи

3 граматичні основи

4 граматичні основи

Тополя листям шелестіла, й діброва з полем гомоніла.

Лист пожовтів від часу, а тому слів у ньому розібрати було не можна.

Галю, Петрику, Кіндрате, годі, ледарі, вам спати!

Тече вода із-за гаю та попід горою, хлюпощуться качаточка поміж осокою.

Я тобі хоч і вірю, але ми ще не дуже знайомі.

Ти мене вчора підвів, тому я на тебе дуже образився.

Любить Тетянка бублики з маком, бо у дитинстві ними частувала її бабуся.

І день усе дощами плакав, і ніч з негодою пливла.

Серед степу, серед гаю, посеред діброви шукав козак молоденький кралю чорноброву.

Десь на березі високім та понад Дунаєм защебетав соловейко, пішла луна гаєм.

Андрій учора скопав грядку, посадив картопельку, посіяв моркву.

Марині дуже сподобалась нова Олина сукня, бо вона й сама мріяла про таку.

А качечка випливає з качуром за ними, ловить ряску, розмовляє з дітками своїми.

Пишається калинонька, явір молодіє, а кругом їх верболози й лози зеленіють.

Садок вишневий коло хати, хрущі над вишнями гудуть, співають ідучи дівчата, а матері вечерять ждуть.

Сім'я вечеря коло хати, вечірня зіронька встає, дочка вечерять подає, а мати хоче научати, так соловейко не дає.

Мені тринадцятий минало, я пас ягнята за селом, чи то так сонечко сіяло, чи так мені чого було...

Та недовго сонце гріло, недовго молилось, запекло, почервоніло і рай запалило, мов прокинувся, дивлюся: село почорніло.

Ще треті півні не співали, ніхто ніде не гомонів, сичі в гаю перекликались та ясен раз у раз скрипів.

Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер завива, додолу верби гне високі. горами хвилі підійма.

І смеркає, і світає,

День божий минає,

І знову люд потомлений,

І все спочиває.

Ми вкупочці колись росли,

Маленькими собі любились.

А матері на нас дивились та говорили...

Полюбила чорнобрива

Козака дівчина.

Полюбила – не спинила:

Пішов – та й загинув...

І мене в сем'ї великій,

В сем'ї вольній, новій,

Не забудьте пом'янути

Незлим тихим словом.

Що весілля, доню моя?

А де ж твоя пара?

Кохайтеся, чорнобриві,

Та не з москалями,

Бо москалі – чужі люде,

Роблять лихо з вами…

І ти, моя єдиная,

Встаєш із-за моря,

З-за туману, слухняная

Рожевая зоре!

Встала весна, чорну землю

Сонну розбудила,

Уквітчала її рястом,

Барвінком укрила