Діагностична контрольна робота "Складне речення з різними видами зв'язку" за 9 клас

Широкі рукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки.

Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця.

Коло повітки на току два Кайдашеві сини, молоді парубки, поправляли поди під стіжки: жнива кінчались, і начиналась возовиця.

Старшого Кайдашевого сина звали Карпом, меншого— Лавріном. 

Червона запаска, червоні чоботи, як жар, пояс — все блищало й сяло проти вранішнього сонця, як щире золото.

Карпо задивився на те диво, а віз вискочив уже одним колесом на крутий горбик.

Карпо не міг одірвать очей од Мотрі, а віз усе нахилявся набік.

Кайдашеві було видко увесь шпиль, на котрому стояла церква, всіх людей коло церкви.

Лаврін приїхав до млина, позносив з воза мішки, заїхав під верби, розпріг воли, поклав їм сіна, а сам ліг спати.

Лаврін углядів, що ту чорноволосу голову двічі обвивали жовтогарячі кісники, а за кісники були затикані цілі пучки червоного маку. 

Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком.

Щоки червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. 

Складне речення із сполучниковим сурядним та підрядним зв'язками

Складне речення із сполучниковим сурядним, підрядним та безсполучниковим зв'язками

Складне речення із сполучниковим сурядним і безсполучниковим зв'язками

 [ ]: [ ], [ ]; ( ).

 [ ]: [ ], [ та].

 [ ], і [ ]: [ ]; [ ].

Хо сидить на росяній траві, а стара пам’ять його підсовує йому образи, де свіжими, яскравими фарбами малюються події духу людського

Василько глянув навкруги: здорові дуби стояли в лісі, мов страховища, і звідусюди простягали до нього цупкі чорні гілки

Навкруги вила хуртовина, крутила снігом, а Василькові згадалася тепла, ясна батькова хата.

Обережно ступаю по шерхкій гамі кольорів, і серцю хочеться знати, яким кольором воно колись упаде до цієї рідної землі

На вогонь можна дивитися нескінченно й щоразу бачити в ньому щось нове, та потім настає мить,коли вже ні про що не думаєш

Зазеленіли густою рунною озимини, жита-пшениці, ополощені теплим весняним дощиком

Сотні літ нас розпинали, Та не побороли, Бо не вмерла Україна, І не вмре ніколи (Д.Павличко).

Навіть тоді, коли не мали ніякого діла, материні руки не залишалися в абсолютному спокої, вони легенько ворушились, як ворушаться під водою стебла водяних лілій від ледь чутної течії (Є.Гуцало).

Коли наука досягає якоїсь вершини, з неї відкривається широка перспектива дальшого шляху до нових вершин, і відкриваються нові шляхи, по яких наука піде далі (С.Вавилов).

Сполучниковий сурядний і підрядний;

безсполучниковий та сполучниковий підрядний;

безсполучниковий та сполучниковий сурядний і підрядний;

безсполучниковий та сполучниковий сурядний.

Соломія не знала, як і коли це сталося,— втома і шум комишу приспали її.

Остап подавсь на розвідки і скоро вернувся, щоб заспокоїти Соломію: скрізь тихо, спокійно, днина тепла й ясна.

Гості почали прощатись, але тут Тетяна Степанівна згадала, чого вона, властиве, прийшла.

Кілька разів Остап ускакував у воду мало не по пояс, часто Соломія з розгону натикалася на кущ верболозу, але кожен раз вони давали собі раду і знову мчали вперед, добуваючи останні сили

Признаюсь — заздрю планетам: вони мають свої орбіти, і ніщо не стає їм на їхній дорозі.

Пропасниця тіпала, гарячка палила вогнем, а в грудях так кололо, що Остап на превелику силу діставав собі воду.

Удень я здригався, коли чув за собою тінь від людини, і з огидою слухав ревучі потоки людського життя, що мчали назустріч, як дикі коні.

Сон раптом щезає, як змитий водою, і баба чує своє маленьке тіло, якому твердо і зимно лежати долі, на тоненькій ряднині, у вогкім кутку.

Людина йде по рідних вулицях, де пройшло її дитинство, де буяла молодість, де проходили найкращі роки життя (Я. Ваш).

Панас той і Микола... народилися в розложистих степах, де вітер та народ була їх перша школа (М. Рильський).

Вишиває і співає, і ніхто не зна, де узор вона кінчає, де ту пісню почина (М. Рильський).

За морем холодним, в далекій чужині, де сонця ніколи не видно з тайги, де нетрі, болота лихі та пустинні, та скали кремінні, та вічні сніги (П. Грабовський).