Діагностувальна робота. Читання мовчки "Добре слово" Василь Сухомлинський

Інструкція

Щоб виконати цю діагностувальну роботу підготуй годинник (мобільний телефон) - постав таймер на 3 хвилини.

В наступному завданні перед тобою буде текст.

Запусти таймер.

Прочитай текст мовчки.

По сигналу таймера запам'ятай місце, де ти зупинився.

Дочитай текст до кінця.

Починай читати текст, коли запустив(ла) таймер на 3 хвилини. Читай мовчки цей текст. Запам'ятай місце, де ти зупинився(лась) по сигналу таймера. Дочитай текст до кінця.

Читай уважно!

Добре слово

В однієї жінки була маленька донька Оля. Коли дівчинці

виповнилося п'ять років, вона тяжко захворіла: простудилась,

почала кашляти й танула на очах. До нещасної матері почали

приходити родичі: Олині тітки, дядьки, бабусі, дідусі. Кожен

приносив щось смачне й поживне: липовий мед і солодке

коров'яче масло, свіжі лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й

бульйон з курячого крильця. Кожен говорив: "Треба добре

харчуватися, треба дихати свіжим повітрям і хвороба втече в ліси

й на болота".

Оля їла мед у стільниках і солодке коров'яче масло, лісові

ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця.

Але нічого не допомагало - дівчинка вже ледве вставала з ліжка.

Одного дня біля хворої зібрались усі родичі. Дідусь Опанас

сказав:

- Чогось їй не вистачає. А чого - і сам не можу зрозуміти.

Раптом відчинились двері і в хату ввійшла прабабуся Олі -

столітня Надія. Про неї родичі забули, бо багато років сиділа

прабабуся Надія в хаті, нікуди не виходила. Але почувши про

хворобу правнучки, вирішила навідати її. Підійшла до ліжка, сіла

на ослінчик, взяла Олину рукув свою, зморшкувату і маленьку, й

сказала:

- Немає в мене ні медових стільників, ні солодкого коров'ячого

масла, немає ні свіжих лісових ягід, ні горіхів, немає ні

перепелиних яєчок, ні курячого крильця. Стара я стала, нічого не

бачу. Принесла я тобі, мила моя правнучко, один-єдиний

подарунок: сердечне бажання. Єдине бажання залишилось у

мене в серці - щоб ти, моя квіточко, видужала й знову раділа

ясному сонечкові.

Така величезна сила любові була в цьому доброму слові, що

маленьке Олине серце забилось частіше, щічки порозовішали, а в

очах засяяла радість.

- Ось чого не вистачало Олі,- сказав дід Опанас.- Доброго

слова.

(Василь Сухомлинський)

Як звали дівчинку?

Скільки років було дівчинці?

Що сталося з дівчинкою?

Що принесли прабабуся Надія?

Вкажи правильну послідовність подій у тексті.

Яка головна думка твору?

Знайди продовження речення.

Кожен приносив щось смачне і поживне: