діалог

Особливий різновид чужого мовлення.

Точно відтворений чужий вислів із збереженням його лексичних, синтаксичних та інтонаційних особливостей.

Дослівно відтворена розмова двох або кількох осіб.

Чуже мовлення, уведене автором розповіді у текст.

речення з прямою мовою;

діалог

складне речення

просте речення

— А хто ж ти?

— Я… Чіпка.

— Ти Чепіга, а не Чіпка! — крикне хто із середини.

— Чого ти тут ходиш? — обізвалась вона перша.

— А ти чого хліб толочиш? —

— "Хіба це твій хліб?"

— Чи воно, діду, є там люди? —

— Де? —

— На небі… —

— Нема, сину! Там Бог святий, янголи його та душі праведні...

— «Що то, бабусю?», — указує Чіпка на зорі.

— То? Зорі.

— Що ж то за зорі?

а) –Що тихочеш від життя?

    – Небагато. Просто жити, працювати, як усі…

    – Так от і працюй, хлопче, а не розкатуй по степу.

б) «Сідай за книжки. Зубри!» - «Мамо, епоха зубрінь минула».

     – «Це щось нове, хлопче. Зубрити не хочеш. Може і вчитися не хочеш?» –  «Вчитись хочу, але по-справжньому».

в) – Не святий і він! До всіх добрими не будеш. – Оцінювати чиєсь життя – це, мабуть, найпростіше. – Правильно, нам пора про своє подумати.

г) – доброго ранку! – каже Лукія, уповільнюючи крок.

– Доброго ранку, Лукіє.

– В область їду… Може, доручення буде яке?