Вживання апострофа

на позначення їх роздільної вимови перед я, ю, є, ї;

якщо перед губними немає іншого приголосного, що належав би до кореня;

на позначення їх роздільної вимови перед я, ю, є, ї, якщо перед губними немає іншого приголосного, що належав би до кореня (крім р).

на початку складу;

у кінці складу;

у кінці складу перед я, ю, є, ї.

у власних назвах у кінці складу перед я, ю, є, ї;

у власних назвах перед я, ю, є, ї;

у кінці складу перед я, ю, є, ї.

після будь-якого твердого приголосного, яким закінчується префікс або перша частина складних слів;

після б, п, в, м, ф, що позначають тверді губні звуки, якщо перед ними стоїть інша, крім р, літера на позначення кореневого приголосного звука;

у словах іншомовного походження у злитній вимові.

після губних, задньоязикових і р перед я, ю, є, ї

коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед а, у

після губних, задньоязикових і р, а також після префіксів, що закінчуються приголосним, перед я, ю, є, ї.

після губних, задньоязикових і р перед я, ю, є, ї;

після кінцевого приголосного в префіксах;

після б, п, в, м, ф, що позначають тверді губні звуки, якщо перед ними стоїть інша, крім р, літера на позначення кореневого приголосного звука.