діалог

Тире

крапкою

двокрапкою

нема розділового знака

 складним реченням             

простим реченням              

прямою мовою

діалогом

Диктор повідомив про відкриття в місті нового стадіону.

Диктор повідомив що в місті відкрився новий стадіон.

Диктор повідомив у місті відкрився новий стадіон.

За повідомленням диктора у місті відкрився новий стадіон

Народна мудрість говорить що мовчання – золото.

Один мудрий чоловік сказав не завжди говори, що знаєш, але завжди знай, що говориш.

В одному інтерв’ю Олег Скрипка сказав щоб ми будували Україну у своєму серці.

Важко було розібратися хто винен у цій ситуації.

Оленка поцікавилася чи сестричка допоможе прибрати в кімнаті.

Оленка поцікавилася сестричко ти допоможеш прибрати в кімнаті.

Оленка попросила сестричку допомогти прибирати в кімнаті.

Сестричко ти допоможеш прибрати в кімнаті поцікавилася Оленка.

Стародавня народна приповідка мудро вчить держімося землі, бо земля держить нас.

Мати говорила про те щоб я завжди слухався свого серця.

А Сашкові сказала тобі сину треба стати іншою людиною.

І тепер подумав він уві сні можна не боятися жодного хижака.

Тепер, коли тебе довго немає, я думаю: «Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте».

Він міг би сказати про себе: «Одним із моїх натхнень була чесність».

«А на Запорожжі кошовий Сірко помер» - занотував для пам’яті поколінь літописець.

«Учитель не може бути тільки добреньким і простодушним», - доводив Василь Сухомлинський.

1

2

3

4

1

2

3

4

Дівчинка спитала а ви бачили лісових мавок

Чи любите ви пиріжки з калиною запитала бабуся

Ми йдемо шукати цвіт папороті таємниче мовила Марійка

Оля захоплено вигукнула як я люблю мальви

«А хто свою мову забуде, той серце забуде своє», - писав В.Сосюра.

Панас Мирний стверджував: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова».

«Нападати на мову народу – це означає нападати на його серце», - переконував Г.Лаубе.

Т.Шевченко навчав «Не цурайтесь того слова, що мати співала».

Дідусю відпочиньте вже сказав Андрійко

У кожній родині змалечку казали дитині не кидайся хлібом він святий

Я люблю наш тихий сад і осінній листопад писав М.Сингаївський

Дружній череді вовк не страшний часто говорив батько

 Гірських вершин досягають, на жаль, не тільки орли.

Бувало, за вікном плакав вітер.

Чим  більше темніло,  тим вітер, мабуть, дужчав .

Він, видно, спав, бо не ворушився. Біда, кажуть, не сама ходить, а з дітками (Панас Мирний).   

  Гори-  здавалось: стояли тут поруч (О. Гончар). 

Ні спека сонця, ні бурі, ні морози : ніщо не вб’є любов мою живу (В. Сосюра).

Тихо було навкруги: і над широким плесом лиману внизу, і позаду над урвищами гори (Ю. Смолич).

Мальви такі розмаїті: білі, червоні, сині (О. Ющенко).

Усе в очах юнацьких голубіло: долини, гори, береги круті (З. Гончарук).

На річці, в лісі, на полі : усюди німо, тихо (Панас Мирний).

Тихо було навкруги: і над широким плесом лиману внизу, і позаду над урвищами гори (Ю. Смолич).

Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим (А. Малишко).

Живи, Україно, живи для краси, для сили, для правди, для волі (О. Олесь).

Краю мій, люблю я тебе вдень і вночі, вранці і ввечері і не знаю краю своєї любові (Панас Мирний).

Батьківщино моя, мені в світі нічого не треба, тільки б голос твій чути (А. Малишко).

Неси ж мене, коню, по чистому полю (І. Франко).

Жив, живеш і будеш жити, мій народе! (М. Рильський).

   Капітан скомандував: «Звертай, Олег, на Дніпро!» (О. Донченко).

«Три біди є у людини – смерть, старість і погані діти», - вчить українське прислів’я (І. Цюпа).

«Будь здорова, чорноброва», - сказав Карпо, легенько кивнувши головою (І. Нечуй-Левицький).

 «Цього року, мабуть, урожай буде», - каже Панас.

Я запитав: «Батьку, що таке людська байдужість?» (А. Чайковський).

«Я, б сонце засліпив, розхвастався Ліхтар, - якби ,мене, хтось підійняв до хмар» (В. Симоненко).

Люди питали одне одного: «Що робить ця дівчина?» (Г. Малик).

Завбачливі господарі нагадували: «Восени будь щедрим, а взимку – ощадливим» (В. Скуратівський).

«Так, бачу, ти усім  тут добре надоїв, - Кіт, Вовкові,  сказав (Л. Глібов).

‒     Мамо каже Оленка вранці, - ой, як люблю я вас...

‒     А чого ти мені це говориш непокоїться мати.

‒    Бо хочу, щоб ви мене любили не менше, ніж Петрика... (В. Сухомлинський).

‒     Мамо!!!!!!! - каже Оленка вранці, - ой, як люблю я вас...

‒     А чого ти мені, це говориш? - непокоїться, мати.

‒    Бо хочу, щоб ви мене любили не менше, ніж Петрика... (В. Сухомлинський).

‒     Мамо, - каже Оленка вранці, - ой, як люблю я вас...

‒     А чого ти мені це говориш? - непокоїться мати.

‒    Бо хочу, щоб ви мене любили не менше, ніж Петрика... (В. Сухомлинський).

‒     Дідусю, - запитав хлопчик, - ви не бачили тут каменя?

‒     Я прибрав його з дороги.

‒     Ви також спіткнулися й забили ногу?

‒     Ні, я не спіткнувся й не забив ногу.

‒     Чому ж ви прибрали камінь?

‒     Бо я - людина (В. Сухомлинський).

‒     Дідусю, - Запитав хлопчик, - Ви не бачили тут каменя?

‒     Я прибрав його з дороги.

‒     Ви також спіткнулися й забили ногу?

‒     Ні, я не спіткнувся й не забив ногу.

‒     Чому ж ви прибрали камінь?

‒     Бо я - людина (В. Сухомлинський).

‒     Дідусю, - запитав хлопчик, - ви не бачили тут каменя?

‒     Я, прибрав ,його ,з дороги.

‒     Ви також спіткнулися й забили ногу?

‒     Ні, я не спіткнувся й не забив ногу.

‒     Чому ж ви прибрали камінь?

‒     Бо я - людина (В. Сухомлинський).

‒     Хто ж твоя мама? - питає Соловей.

‒     Моя мама Сова. - гордо відповідає Совеня.

‒     Яка ж вона? - Питає Дятел.

‒    Моя мама найгарніша (В. Сухомлинський).

‒     Хто ж твоя мама? - питає Соловей.

‒     Моя мама Сова, - гордо відповідає Совеня.

‒     Яка ж вона? - питає Дятел.

‒    Моя мама найгарніша (В. Сухомлинський).

‒     Хто ж твоя мама? - питає Соловей.

‒     Моя мама Сова, - гордо відповідає Совеня.

‒     Яка, ж вона? - питає Дятел.

‒    Моя ,мама, найгарніша (В. Сухомлинський).

‒     Хто ж, твоя мама? - питає Соловей.

‒     Моя ,мама Сова, - гордо відповідає Совеня.

‒     Яка, ж вона? - питає Дятел.

‒    Моя, мама найгарніша (В. Сухомлинський).