Дієприкметник

На столі лежав зошит із зробленим домашнім завданням.

Ніхто не годен вищі барви вбити, даровані мені святим чуттям.

Оспівана в українських піснях материнська любов є основним мотивом збірки.

Йде весна запашна, квітами-перлами закосичена.

Василь був почесним гостем на цьому пишному прийомі.

працьовитий, працюючий, опрацьований

існуючий, зніяковілий, змужнілий

виконувана, в’ялий, упорядкований,

пом’якшений, зм’якшений, м’який

дрібненький, здрібнілий, подрібнений

співаючі  хористи

засмаглі  діти

розв’язувані задачі

прохолодне літо

прохололий  сніданок

1

2

3

4

5

лежачий, здрібнілий, темніючий

мелений, посвітлілий, співаючий

перевантажений, сяючий, прокипілий

палаючий, поораний, задубілий

почищений, вимитий, зблідлий

замести, одягнути

замкнути, знайти

полоти, здійснити

колоти, зсунути

стрінути, посунути

Душа, переповнена щастям, часто буває німа

Затуманилась весняна кіч, осяяна цвітом яблуні.

Омиті росами квітки розтулюють повіки.

Внизу виднілися затоплені молочним туманом міжгір’я.

З уявленням про красу тісно пов’язана гармонія.

Пожовкле листя безшумно кружляє за вікнами.

Повитий ранковим туманом острів пливе у морі.

Синіють покриті вічним снігом високі гори.

На полонині пахло охолодженою за ніч землею

Вечірнє повітря напоєне запахом скошених трав.

Давні могили-кургани порозкидані серед степового роздолля.

Я зачарований красою карпатських краєвидів.

Холодить розпашілі обличчя м’яка гірська прохолода.

На полонині пахло охолодженою за ніч землею.

Вечірнє повітря напоєне запахом скошених трав.

Коло святкового столу заставленого усяким свяченим стояла Олеся.

Усе спить поморене денною працею усе набирається сили.

Припорошена порохом стерня умлівала від сонця.

Карпатські гори одягнені в смерекові ліси стоять у німій величі.

Завжди зі смаком одягнена вона справляла враження вихованої панночки.

Над Максимом нахилилося почервоніле від гніву й туга лице Тугара Вовка.

Затуманене легкими й прозорими хмарками над містом пливло сонце.

Потомлені далекою дорогою і літньою спекою коні ступали ліниво.

Вона любила холодні осінні ночі наповнені місячним сяйвом.

Довго чув я полонений сном солов’їну пісню за моїм вікном.

діюче законодавство

бувші випускники

головуючий на зборах

відстаючий учень

ходяча енциклопедія

вируюче море

захоплююче оповідання

мандруючий сюжет

балакуча сусідка

перемігший у битві

Невеличка пасіка була обгороджена низьким тином.

Ми розмістилися на добре вимощеному возі свіжою травою.

Під насупленими волохатими бровами дідуся запали розумні сірі очі.

Корній, овіяний весняним вітром, тепер виношував новий задум.

Над усе любив Іван гори, ліси, зелені луки, пропахлі роменом.

Розбуджені громом, умиті дощами, хлібороби оглядали поля.

Нагріта за день весняним сонцем, чорнорілля дихала парою.

Ожила земля, скупана в молочних випарах ранкових туманів.

Нарівні з вікном тьмяно біліли припорошені пилом розквітлі акації.

Гарячі коні помахували головами, обтиканими виноградним листом,

(не)зачинені двері, (не)вивчений братом вірш

(не)посаджена тополя, (не)чуваний спокій

(не)перевірена робота, (не)политі мною квіти

(не)зорані восени поля, ще (не)прочитана книга

побілений, зеленіючий, лежачий

прочитаний, оповитий, позичений

скошений, побачений, працюючий

наклєєний, потемнілий, схований