Дієприкметник

Йде весна запашна, квітами-перлами закосичена.

Серпанками прикрита, глуха солов’я срібна ніч.

Десь, колись, в якійсь країні проживав поет нещасний.

Ніхто не годен вищі барви вбити, даровані мені святим чуттям.

Тебе у далеч владно закликає напоєна надіями пітьма.

зніяковілий, змужнілий, існуючий

упорядкований, виконувана, в’ялий

пом’якшений, м’який, зм’якшений

працьовитий, працюючий, опрацьований

дрібненький, здрібнілий, подрібнений

1

2

3

4

5

замурзаний, ведучий, виливший, змазаний

сумуючий, розпещений, говорячий, наповнений 

виміряний, визволений, з’їден, потрачений

одягнений, замкнутий, затягнувший, вмитий

позолочений, почервонілий, битий, стомлений 

бувший у користуванні 

прикрі помилки 

знаний у столиці

 охочий відвідати виставку

 необхідне для кожного 

Окрім заповідників і національних парків, значну роль у збереженні флори та фауни відіграють заказники.

Заказники, місця тимчасової заборони полювання, створюють з метою відновлення природних комплексів.

Власники природних об’єктів, оголошених заказниками, зобов’язані забезпечити режим охорони та збереження таких територій.

Поставивши за мету захист рослин і комах, в Україні створили кілька ботанічних та ентомологічних заказників.

Іноді заказник відіграє важливу, фактично вирішальну роль у збереженні й відновленні певного рідкісного виду.

Коло великоднього столу заставленого усяким свяченим стояла Олеся.

Завжди зі смаком одягнена вона справляла враження вихованої панночки.

Над Максимом нахилилося почервоніле від гніву й туга лице Тугара Вовка.

Затуманене легкими й прозорими хмарками над містом пливло сонце.

Потомлені далекою дорогою і літньою спекою коні ступали ліниво.

1

2

3

4

5

і випромінюють веселковий розмай.

милуючи око веселим сяйвом.

але сонце вже осяяло виднокрай.

не струшені ніким.

бо тільки займається на день.

Налякані страшним явищем природи птахи кружляли над своїми гніздами.

Іноді зайде до них із півдня високий степовик попечений сонцем.

Маленькою хмаринкою темніє над яром закинутий у стену хутірець.

Якимові ноги узуті в здорові чоботи глибоко поринали у свіжий сніг.

Позбавлений можливості говорити з людьми він у стократ сильніше переживав свою трагедію.

Ми розмістилися на добре вимощеному возі свіжою травою.

Невеличка Джирина пасіка була обгороджена низьким тином.

Над усе любив Іван гори, ліси, зелені луки, пропахлі роменом.

Нарівні з вікном тьмяно біліли припорошені пилом розквітлі акації.

Гарячі коні помахували головами, обтиканими виноградним листом,

Під насупленими волохатими бровами дідуся запали розумні сірі очі.

Корній, овіяний весняним вітром, тепер виношував новий задум.

Розбуджені громом, умиті дощами, хлібороби оглядали поля.

Нагріта за день весняним сонцем, чорнорілля дихала парою.

Ожила земля, скупана в молочних випарах ранкових туманів.