Дієприкметник. Дієприкметниковий зворот

А) упіймати - упійманий;

Б) одягнути - одягнувший;

В) сидіти - сидівший;

Г) закрити - закривший;

Городи давно скопані. 

Гори укриті лісом.

Рівними рядами стоять обважнілі плодами яблуні.

Двері в хату були зачинені.

Мені подарували вишиту гладдю сорочку.

Уроки в мене давно зроблені.

 Ми йшли широкою, вимощеною бруківкою вулицею. 

На галявинці лежать забуті дітлахами іграшки. 

З дверей виткнулось спершу відро, до половини наповнене водою, далі русява голівка дівчинки, нахилена набік до відра, а далі права рука, піднята трохи догори. 

Сидів я на дубовій колоді на сволок зрізаній, і дивився на небо.

Десь далеко на морі, оповитому темрявою світив вогниками пароплав.

За щедрівку ґазда виносив пригорщу вівса, намоченого у воді, і висипав його хлопцям у торбу.

Лише мох вкриває оте віковічне, ніким не займане каміння.

На березі хвилястої Десни стояло місто оповите в сни.

Уся долина здається залитою зеленими морськими хвилями.

На лугах ще трава не кошена, у полях красуються жита.

Підхоплена хвилями шлюпка вилетіла в море.

Море зовсім приспане тихою ласкою ночі мовчало.

Окутані садками та левадами біленькі хатки розбіглися по пагорбку.

Тремтячими від хвилювання руками Тарас розгорнув папір.

Початкуючі поети

Стомившийся за день

Цілюща рослина

Дозрівші яблука

Накреслений, кремлівський, накресливши

Вимито, вимитий, помивший

Створений, творчий, перетворений

Намальований, перемальований, змальований

Море мовчало приспане тихою ласкою ночі.

Край моря сонце золотить укриті снігом гори.

Глибоко приховані спогади бентежили Івана.

Вишита сорочка нагадувала Марії про маму.

Співала земля, скупана в безмежжі трав...

Біліли кущі акації, простягаючись до самої школи.

Ми розмістилися на добре вимощеному возі свіжою травою.

Хлібороби оглядали поля, умиті дощем.

Обмілілі худорляві кущі гойдались під вітром.

За лісом починалось село розкидане в горах та глибоких ярах.

За одного битого двох небитих дають.

Жовтіла не нескошених полях стерня.

Людина наділена співчуттям ніколи не пройде мимо горя.

Зароблений чесною працею хліб був дуже смачним.

Пісню написану Андрієм Малишком і сьогодні радо слухають.

Обличчя матері обвітряне й засмагле на ланах стало більш яснішим.

Удалині бовваніє ліс оповитий морозяним серпанком.

Синіють покриті вічним снігом гори.

Непорушно стоять дерева загорнені в сутінь.

Дрімають степові трави запорошені пилом.

Степ оповитий тишею дихав пахощами росяних трав.

Хліба змиті дощем яскраво зеленіли.

Непорушно стоять дерева рясно вкриті краплистою росою.

Замурзаний медом онучок вигойдувався на міцних дідових руках.

Залитий сонцем степ розкинувся перед нами.

Через вікно зазирнув клапоть неба присипаний срібний пилом.

Повитий туманом острів пливе в морі.

Застигли в мовчанні обважнілі від снігу сосни.

З усіх садків пахло нагрітою на сонці корою дерев...

Сірі султани пилюки звихреної конем осідали на скошеній стерні.

У заволоченому хмарами небі не вгледіти жодної зірки.

Теплом дихала настояна на травах та квітках земля.

Підхоплена хвилями шлюпка вилетіла вморе.

Окутані садками та левадами біленькі хатки розбіглися по пагорбку.

Море мовчало зовсім приспане тихою ласкою ночі.

Тремтячими від хвилювання руками Тарас розгорнув папір.