Дієприкметник. Підготовка до НМТ.

Над Максимом схилилося почервоніле від гніву й туги лице

Тугара Вовка.

Українська пісня проспівана мамою запала Оленці в душу.

Осінні дні напоєні пахощами зівʼялого листя чарують туристів.

На березі хвилястої Десни стояло місто оповите в сни.

Свято рідної мови організоване в школі конкретний вияв любові до глибокої криниці фольклору.

Човен оповитий ранковим туманом тихо пливе річкою.

Глибоко приховані спогади бентежили Олену.

Мікроскоп відкрив людині світ не бачений простим оком.

Пригадаємо ті крони осінні налиті вітрами.

За щедрівку ґазда виносив пригорщу вівса, намоченого у воді.

Вода освячена з надвечірʼя, вважалася святішою, аніж із Водохреща.

Основна обрядова їжа — вареники з сиром присмачені маслом чи сметаною.

Через двадцять років після смерті Т. Шевченка музей, створений на Чернечій горі, гостинно відчинив двері для перших відвідувачів.

Непорушно стоять дерева загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою.

Солодко пахло, втоптаним у землю, набубнявілим житом.

Гаряче пахнуть, насичені сонцем трави.

завмираючий звук

гарцюючий вершник

посивілий чоловік

закінчивший школу

Український народ передав нам у спадщину всю скарбницю своєї душі, надбану за багато віків.

Живе й розквітає решетилівське килимарство, відзначене на десятках міжнародних виставок.

Вражають також сорочки, гаптовані руками майстринь.

Чумаки розмістилися на добре вимощеному возі свіжою травою.

У три ряди сидять за довгими веслами невільники прикуті до лав ланцюгами.

Під ноги білому коневі стелилася висока неторкана косою трава.

Кінь втрапив на вкочену колесами лугівку.

На великому камені, порослому мохом безліч крилатих мурашок.

Українські пісні покладені в основу літератури майбутнього промовляють до нас щирістю й душевністю.

Занепокоєні батьківською тривогою діти довго не засинали.

Грунт у лісі прикритий листям а потім снігом може зовсім не замерзати.

Чужинці загомоніли вражені сміливими словами незнайомця.

Ліс, умитий дощем, дихає на повні груди.

Там із темних садів визирає церква вкрита білою бляхою.

У лісі бродив туман підзолочений сонячним промінням.

Вирішили люди не повертатися до свого, спаленого села.

О. Гончар виріс на Полтавщині, уславленій іменами багатьох видатних людей.

Так сталося, що хлопчик, урятований у хуртовину в степу, став видатним письменником.

Розбуджені громом, умиті дощами, хлібороби оглядали поля.

Прищеплені в сімʼї цінності значною мірою визначають життевий шлях людини.

У яру відпочивають чоловіки зморені тяжкою денною працею.

Дружба викликана спільними інтересами неможлива без взаємної пошани.

Яскраво горіли ще ніким не перетоптані чепурні квітники.

Простота та щира дружба породжені правдивістю вміють створити з малого велике.

промерзла підлога

пожовкле листя

ухвалений зборами

прочитавший книгу