Дієприкметниковий зворот

А

Десь далеко в морі оповитому темрявою світив

вогниками пароплав.

Б

Тепла ніч напоєна степовими пахощами пропли-

вала над Асканією.

В

Поля пробуджені сонцем від зимового сну злегка парували.

Г

Теплом дихала настояна на травах та квітах земля.

Д Причаїлися гори заворожені красою ніколи не бачених степів.

Безмежний степ укритий снігом спав.

І русий заєць за ніч посивілий майнув узори ткати в липняку.

В душі - Карпати синявою вкриті.

Із правдою розлучені слова кудись біжать по сірому перону.

На зорях настояну воду Десна разом з небом несла.

Біля хати сторожею стояли обнизані гудзиками насіння височенні мальви.

Я в людей прошу тільки віри в кожне слово почуте від мене.

З золота зіткане сяйво ллється.

Роль поширеного означення

Роль додатка

роль підмета

Є втавною конструкцією, не є членом речення

Перед означувальним словом

Після означувального слова

Завжди виділяється комами

Не виділяється комами

Спечений бабусею хліб заполонив запахом цілу хату

Картина розмальована у всі кольори райдуги прикрашала собою цю сіру кімнату

Висаджені квітами клумби не могли не милувати око

У листопаді опале з дерев листя нагадувало казковий танок барв

Вони зупинилися перед обвитою хмелем стіною живоплоту.

Оторочена інеєм хвоя нагадувала хризантеми.

І раптом одухотворений інеєм ліс озивається гортанними звуками.

Над луками залитими квітневою повінню холонув оранжевий вечір.

Ось один дятел, верткий і проворний, якимись дивними спіральними стрибками злетів до смарагдової розлогої крони.

Здорові кострубаті дуби грізно стояли в снігових заметах.

Спалахнув ліс, освітлений надвечірнім сонцем.

Її любов, палка і вірна, була з безмежжям трохи не співмірна.

Дядько скинув в'язку розмальованих у червоне й зелене кошиків.

Берізки, оточені молодими дубками, сприймаються мало не як ефемерне видиво.

Вони шукатимуть ніким досі не розгадані формули вічної краси.

Лисеня дивилося трохи здивованими і зовсім не хитрими очима.

Козацьке військо, розташоване чотирикутником, стояло готове до бою.

Ось видніє стіжок сіна, залишений лісником для диких тварин.

Все засліплене від люті панство кінно вдарило на козаків.

Дихнула в лице сонна рілля, повна спокою й надії.

Ще в заметеній снігом землі спить до слушної пори цілий світ.

Від солдата вниз до води потканої клаптями останніх туманців спадала стежка.

Лось лизнув язиком припорошену снігом землю.

Тут був хаос списаних лишаями скель.

Степан притомлений довгим днем ліниво чиргикає чоботищами.

За хатою слалось поле поросле конюшиною буйно помережане ромашковим цвітом.

А над тобою всіяний зорями простір.

І амфори прикопані в землі примали довго вина прохолодні.

Яблука, налляті холодним соком, світяться.

Коло багаття лежала купа прим'ятого картоплиння, і видно було слід від тачки.

Переді мною блимає, заправлений трофейним бензином, каганець.

Він тягав лантухи, наповнені зерном і возив їх до млина.