Дієприкметниковий зворот

Вийди, коханая, працею зморена, хоч на хвилиночку в гай.

І очі омиті сльозами тепер виглядають ясніше.

Дерева повалені віроломом, захаращували путь.

Збитий з ніг селянин, намагався відвернути обличчя.

Посередині чорніла яма обставлена очеретом.

Дитина, заспокоєна співом матері заснула.

Пахло васильками, натиканими за сволок, і татарським зіллям, розкиданим на чисто вимитій підлозі.

Поле, виоране хліборобами простяглося, до горизонта.

Налякані громом, курчата збилися докупи.

Туман, сполоханий сонцем, тікає за хату.

Огірки, вкриті колючками, кололи делікатні руки хлопця.

Освітлений місяцем хлопець стояв з баяном у руках.

Усе спить поморене денною працею усе набирається сили.

Припорошена порохом стерня умлівала від сонця.

Карпатські гори одягнені в смерекові ліси стоять у німій величі.

Вона любила холодні осінні ночі наповнені місячним сяйвом.

Птахи налякані пожежою кружляли над своїми гніздами.

Іноді зайде до них із півдня високий степовик попечений сонцем.

Якимові ноги узуті в здорові чоботи глибоко поринали у свіжий сніг.

Маленькою хмаринкою темніє над яром закинутий у степу хутірець.

Я чую пісню в щасті співану.

Веселка овіяна вітром в моїх зацвітає очах.

Душа переповнена щастям часто буває німа.

Тягар життєвої негоди спадає з вимученої душі.