Дієприкметниковий зворот

Листя під кленом було схоже на гору печива, яке щедро посипали цукровою пудрою.

Дітлахи з підстрибом побігли в кінець греблі, яку було обсаджено густими вербами.

Гості захоплено роздивлялися стіл, який застелили майстерно вишитою скатертиною.

Щука – річковий хижак, який полює на дрібну рибу в безмежних водних просторах.

На сизих луках скошено траву, і літо буйне в береги ввійшло.

Під дубом зелененьким кінь утомлений стоїть.

Холодить розпашілі обличчя м'яка гірська прохолода.

Через вікно зазирнув клапоть неба, присипаний срібним пилом.

За один рідний звук ладен буваєш заплатити роком життя.

Синіють покриті вічним снігом високі гори.

Повитий ранковим туманом острів пливе в морі.

Вечірнє повітря напоєне запахом скошених трав.

Застигли в мовчанні обважнілі від снігу сосни.

Залиті сонцем лани стояли в імлистій далині.

Коло великоднього столу заставленого усяким свяченим стояла Олеся.

Завжди зі смаком одягнена вона справляла враження вихованої панночки.

Над Максимом нахилилося почервоніле від гніву й туги лице Тугара Вовка.

Затуманене легкими й прозорими хмарками над містом пливло сонце.

Потомлені далекою дорогою й літньою спекою коні ступали ліниво.

Перед очима ще жили картини навіяні піснею.

Обабіч стежки мерехтить самоцвітами вмита росою трава.

Співа трава ніким ще не зім'ята, і вабить таємницями.

Степ у цю пору весь, залитий сонцем і огорнутий думками.

Ткану зорями теплу хустину, ніч на тихе село одягла.

Ми розмістилися на добре вимощеному возі свіжою травою.

Невеличка Джерина пасіка була обгороджена низьким тином.

Над усе любив Іван гори, ліси, зелені луки, пропахлі роменом.

Нарівні з вікном тьмяно біліли припорошені пилом розквітлі акації.

Гарячі коні помахували головами, обтиканими виноградним листом.