Дівчина-калина

Оповідання.

Казка.

Легенда.

Дівчина Катерина.

Дівчина Килина.

Дівчина Калина.

В давні часи, коли на українські землі нападали ворожі орди.

В недалекому минулому.

Було це за давніх часів, навесні.

У поле орати.

У поле сіяти.

На ярмарок.

Сивобороді дідусі й малі діти.

Сивобороді дідусі й красуня Килина.

Ніхто не залишився, тільки красуня Килина.

Струнка, русявокоса красуня з блакитними очима.

Темноволоса дівчина з карими очима.

Золотокоса , стунка з великими розумними очима.

В поле квіти рвати.

До річки трави косити.

В ліс з деревами розмовляти і з птахами співати..

Спалили оселі.

Половили всіх, закували в кайдани, оселі спалили.

Молодих забрали із собою, а старих відпустили.

Вбила ватажка.

Отруїла ворогів.

Знищила ворогів.

Залишили в полі одну.

Уранці стратили.

Помилували і відпустили.

Ніжна мальва.

Струнка тополя.

Стрункі молоді пагони калини.

Бо вона була красуня.

Бо вона любила свій край, свій народ і ненавиділа ворогів.

Бо вона любила природу.