Додаток

Читаючи підручник, робіть нотатки.

Дощ у жнива – як п'яте колесо до воза.

Хто на морозі не бував, той і лиха не видав.

Ніч ховала зорі у голубінь свого крила.

Відкриття Коперника зробило революцію в світогляді людей.

Усе те в ньому з колиски.

Марина витерла очі рукавом.

Каштани хитають привітним і теплим гіллям.

Прохолода тиха, тьмяна обіймає знов мене.

Сліпучі блискавки полосують виднокіл.

Ми аж скрикнули від несподіванки.

А той вітряк давно вхопили вхопини.

Цвіли у нас під вікнами акації.

Затишно дітям в пазусі казок.

Од фальші в нього слово заболить.

Подарую світанок тобі на пам′ять.

Сміливі завжди мають щастя.

Це було зроблено для потіхи.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю.

Тінь Святослава майне під зірками.

Це просто – залишатися людьми.

Йому злізати високо і круто.

Як після цього вірити в святе?

Я вчуся тихо мовчати.

Яким вогнем спокутувати мушу хронічну українську доброту?!

Радість збирає людей докупи.

Свобода дорожча від золота.

Заздрість бліда себе поїда.

Гонор людину засліплює.

Входячи в дім, гнів лишай на порозі.

Гнів сам себе карає.

Сам себе раз у рік любить.

Сказане грубе слово – випущена стріла.

Ледареві найбільше роботи дістається.

Ледачому виправдання не шукати.

Лінькові завжди ніколи.

У ледачій голові вітри гудуть.

Велика дорога починається з першого кроку. 

Заднє колесо мріє наздогнати переднє.

Для гарного коня шлях швидкий.

Новою дорогою йди, але старої не забувай.

Немає гіршої отрути за неробство.

Біда, коли один у бороні, а десять у стороні.

Із трьох сміюся я, а всі інші з мене.

Болить бік дев’ятий рік, та й досі до болю не звик!

Для Василя характерно бути веселим.

Влад мусить докласти зусиль для перемоги в змаганнях.

Для досягнення успіху треба багато працювати над собою.

Я не завжди ухвалюю правильні рішення.

Бійцям наказали швидко повернутись.

Весною в крапельках роси я бачу сад в рожево-білих шалях.

Збагнула я гармонію краси в осінніх заворожених печалях. 

Хочу слухать забуті пісні, хочу бачити місячне сяйво.

Світ на променях своїх до спочинку заколишу.

Темна ніч розкидала шовки на поля і чарівні садки.

Полилась по срібній ночі срібна пісня солов'я.

Той клавесин і плакав, і плекав чужу печаль.

Шануй мудрість, а не золото.

Читати мене навчив дідусь у далекому дитинстві.

Треба жити з любов’ю в серці, з теплом і добром.

Пізнати мову народу — зрозуміти його душу.

З вовками жити — по-вовчому вити

1, 2, 3

1, 3, 4

2, 3, 4

1, 2, 4