Другорядні члени речення. Однорідні члени речення.

синтаксис

пунктуація

орфографія

фонетика

головні, однорідні

головні, другорядні

другорядні, вставні

головні, відокремлені

конкретизують, уточнюють, доповнюють зміст речення

уточнюють, пояснюють, поширюють зміст речення

конкретизують, пояснюють, називають зміст речення.

вечірнє сонце наближалось

вчора вечірнє до заходу

наближалось до заходу

вчора сонце наближалось

молода зелена

в саду молода потихеньку

в саду травичкою

молода в саду травичкою

є тільки підмет і присудок

є тільки другорядними членами речення

можуть бути і головні, і другорядні члени речення

виконують одну синтаксичну роль

Усе одбивається в пісні, як у морі: рожева зоря і червоная кров, і темна ненависть, і ясна любов, і промінь пожару, і місяць, і зорі.

Гомін різноплемінних мов, калейдоскоп облич, парний подих тропіків і гул Атлантики все він приніс довколосвітніх мандрів сюди, на рідний степовий берег.

У драмі людській небагато дій- дитинство, юність, молодість і старість.

А на Десні краса! Лози висип кручі ліс все блищить і сяє на сонці.

Голос духа чути скрізь по курних хатах мужицьких по верстатах ремісницьких по місцях недолі й сліз.

Калина під вікном рідної оселі тополя на околиці села лелече гніздо на клуні жебонлива криничка при перехресті доріг терпкий запах лісової конвалії усе це овиди нашого дитинства, наш духовний світ.

Надворі повсюди лежала роса на пожовклій траві осінній на круглій павутині попід стріхою у хліві на капустах у городі.

Чудний наш народ і сильний і сумний.

А ніч була дивна тепла та тиха.

Ні темінь непроглядної ночі ні близькі й далекі вибухи мін снарядів ні навіть невимовний страх що раз у раз підступав до грудей ніщо не могло спинити хлопця.

Уся земля, мов килим під тобою, з усіх джерел дзвенять мої пісні.

За хвилю знов усе стихає: і птахи, і крик, і воза стук.

Все кругом жило, змагалось, ліс дивився і шумів.

Все в нас є. Скільки щастя і світла, скільки сонця сьогодні над нами.

Біля хати зашуміли внуки- радість і надія у житті.

В саду цвіли бузина і калина.

Реве, стогне хуртовина, котить, верне полем.

Шумить і шепче, і тривожить зрадливий дощ із-за кутка.

Традиційний одяг виразно розкриває прикмети певного народу, його матеріальної та духовної культури.

З безмежним коханням, із захопленням, із невимовним жалем дивилася на нього.

Князь вибіг, скочив на коня, поводи стягнув.

На пагорбах росли смереки й кипариси.