Економіка країн Африки

в Південну Америку

в Австралію

в Європу

в Азію

аграрних та аграрно-індустріальних з багатоукладною економікою

індустріально-аграрних з домінуванням державної власності

нових індустріальних із соціально орієнтованою ринковою економікою

країн переселенського капіталізму з плановою економікою

у більшості країн переважають ґрунти з низькою родючістю

агрокліматичні ресурси недостатні для вирощування продовольчих культур

товарне сільське господарство набуло переважно монокультурного характеру

чисельність населення збільшується швидше, ніж зростає виробництво продовольства

сільське господарство має інтенсивний характер розвитку

зберігається низький рівень продуктивності праці в сільському господарстві

урбанізація спричинила дефіцит робочої сили в сільській місцевості

видобувають та експортують мідні й алюмінієві руди, алмази й золото

є великі земельні ресурси з родючими ґрунтами й високопродуктивними пасовищами

мають вихід до Середземного моря та значні запаси нафти й природного газу

збирають три врожаї кави, какао, арахісу та контролюють світові ринки цих видів продовольства

в країнах утворилися промислові райони, які зорієнтовані на дешеву та одночасно кваліфіковану робочу силу

від районів, які виробляють експортну продукцію, прокладені дороги до великих портів, звідки вона вивозиться на світовий ринок

найбільш важливим джерелом державних прибутків є міжнародний туризм, фінансові, транспортні, комунікаційні послуги

міжнародну спеціалізацію країн визначають машинобудування, хімічні та металургійні виробництва, електроенергетика

переважають малоефективне, часто монокультурне сільське господарство, лісове та рибне господарство, добувна промисловість

в розміщенні економіки немає домінування одного центру; великі промислові центри з’єднані транспортною інфраструктурою

характерні невеликі осередки промисловості та плантаційного сільського господарства на фоні величезних площ малоефективного дрібнотоварного виробництва

вирощування експортних технічних культур (какао, кава, олійна пальма), яке часто доведено до монокультури

вирощування екзотичних тропічних фруктів (банани, гуава) та овочів (ямс, маніок)

вирощування зернових культур (просо, сорго, кукурудза) для споживання всередині країни

екстенсивне скотарство м’ясного напряму для власного споживання

ПАР, Замбія, ДРК – нафта

Алжир, Нігерія, Лівія – уран

Ліберія, Мавританія – залізні руди

Нігер, Габон – золото

Середземноморського регіону

Південно-Західної і Центральної Африки

узбережжя Гвінейської затоки

Південної Африки

видобуток мінеральних ресурсів є найбільш небезпечним виробництвом, тому з метою запобігання аваріям вимагає відповідного технічного оснащення та спеціальної підготовки кадрів

уряди африканських країн дбають про захист навколишнього середовища, тому використовують сучасні технології для видобутку корисних копалин, які зводять до мінімуму негативний вплив цьоого виробництва на довкілля

добувна промисловість дає левову частку прибутків у національні бюджети країн Африки, тому є можливість використовувати ці кошти на модернізацію виробництва

у цій сфері діють великі міжнародні концерни, й вона розвивається не стільки як частина національних економік країн Африки, скільки як елемент господарства держав – споживачів їхньої сировини

Камерун

Сенегал

ПАР

Ефіопія

Кенія

Гана

Нігерія

Кот-д-Івуар

Ботсвана, ПАР

Лівія, Сомалі

Гана, Гвінея

Замбія, ДРК

більшість зовнішніх перевезень здійснює морський транспорт

функціонує розгалужена мережа магістральних трубопроводів на всій території континенту

основні вантажопотоки забезпечують трансконтинентальні залізниці

 найбільша щільність мережі автомобільних шляхів у центральній частині материка

Ботсвана

Конго

Нiгер

Алжир