Електроматеріалознавство Група Е21-22/9

Процес з'єднання великого числа мономерів з утворенням нового високомолекулярної речовини без виділення побічних продуктів реакції.

До твердих органічних діелектриків відносяться: 

Електроізоляційні матеріали, що складаються із суміші різних смол, бітумів, олій тощо. У момент застосування являють собою рідини, що поступово твердіють, перетворюючись на монолітний твердий діелектрик. 

Прозорий високополімерний діелектрик кристалічної чи аморфної побудови. Має значну механічну міцність і високу температуру розм'якшення (близько 260 °С). Його застосовують для виготовлення синтетичних волокон, пряжі, тканин, тонких електроізоляційних плівок.

В роботі ліній електропередач є основним діелектриком і утворює єдину ізоляцію між оголеними проводами: 

Синтетичний діелектрик з високою нагрівостійкістю (до 800 ⁰С) та електричною міцністю (відношення пробивної напруги газу до пробивної напруги повітря 2,5). Хімічно стійкий, негорючий. Не має запаху. Може довго працювати при +150 ⁰С. В ньому не виникає електрична дуга, тому він використовується для заповнення високовольтних трансформаторів та вимикачів.

До мінеральних рідинних діелектриків відносяться:

Рідкий мінеральний діелектрик. Одержується з нафти багатоступінчатою перегонкою та очисткою. Використовується для підвищення якості ізоляції та поліпшення тепловідводу. Наприклад, в вимикачах високої напруги.

Матеріал, основою якого є полімер, що перебуває під час формування виробу у в'язкорідкому чи високоеластичному стані, а під час експлуатації — в склоподібному чи кристалічному стані.

Полімерні матеріали, які при нагріванні розм'якшуються, але при певній температурі і під дією затвердівачів, каталізаторів чи ініціаторів хімічних реакцій зазнають полімеризації, внаслідок якої переходять у твердий стан і повторна переробка таких пластмас неможлива. 

Як провідникові матеріали використовують мідь марок:

Що називається електричним опором?