ЕРНЕСТ ГЕМІНГВЕЙ "СТАРИЙ І МОРЕ"

"То був старий рибалка, що промишляв на Гольфстрімі сам-один у своєму човні. Ось уже ... (?) дні він виходив у море й не піймав жодної рибини".

"Геть усе в ньому було старе, крім ... (?)"

"Там стояли ліжко, стіл та стілець, а просто на долівці було вогнище, де старий розпалював деревне вугілля й варив собі їсти. На темних стінах висіло кольорове зображення Святого серця Господнього і ще одне — Мідної Богоматері. То були пам’ятки по ... (?).

"Заснув він скоро, і вві сні йому ввижалася ... (?)"

"Він завжди подумки називав море ...(?)"

"Щоб набратися сили, він їв ...(?), їв цілий травень, щоб бути дужим у вересні та жовтні, коли ловиться справді велика риба".

"Він також пив щодня по кухлю ... (?) — велика залізна бочка стояла в хижці, де багато рибалок зберігали своє знаряддя, і його міг пити кожен, хто хотів".

"Тепер і над морем скупчувались хмари, віщуючи пасат, а глянувши вперед, старий побачив табун диких качок, що летіли над водою, чітко вирізняючись на тлі неба,— на якийсь час їх обриси неначе затуманювались, тоді знов ставали чіткі,— і він зрозумів, що людина в морі ніколи не буває ...(?)"

"Та, хвалити бога, риби не такі розумні, як ми, що вбиваємо їх, зате куди ... (?)".

"Казав же я хлопцеві, що я ... (?),— мовив він. — А тепер настав час це довести".

"Але людина створена не для ... (?),— промовив старий уголос. — Людину можна знищити, а здолати не можна".

— Que va,— мовив хлопець. — Добрих рибалок багато, а є й знамениті. Але ...(?)".