Г. Тютюнник "Три зозулі з поклоном"

великою Марфою                      

маленькою Марфою                    

самотньою Марфою

низенькою Марфою

троянда                                                                                

ромашка 

волошка

мака

оповідання                                      

новела

нарис

повість

Михайла                                        

Марфи                                             

Лева

Софії

Михайло – репресований чоловік Марфи              

Софія – дружина Михайла                                             

оповідач – син Михайла

дядько Левко – поштар

ялину                                                  

березу                                                  

калину

сосну

„Близьким і рідним мешканцям села”.

„З повагою до минулого”.

„Любові всевишній присвячується”.

„На згадку про мого батька”.

Тимчасово забула про нього.

Пригостила трьох зозуль з його поклоном.

Відвідала Марфу.

Гідно виховала їх сина.

 Прованс струна

 Марфине волосся

 очі героїв

 татова сосна

традиційне народне вітання з чужини

традиційне народне побажання щастя

традиційна формула-вибачення

традиційна народна формула-прохання не любити

ковалем

бондарем

бджолярем

столяром

«Ще була молода і хороша, тілько бліднолика пані. Зараз було видно, що се не нашого пера пташка".

"Іще трошки засоромилась перед поважним гостем, то й очиці спустила в землю, а на виду аж сіяє... І що вже, як хороше вдасться! Чи заговорить, чи рукою поведе, чи піде по хаті - усе не так, як хто інший: так усі й дивляться, і так усякому на душі, мов сонечко світить».

«Я не оглядаюсь. Коло хати мати-зозуля кує менi розлуку. Довго-довго, не один десяток рокiв буде проводжати мене мати, дивлячись крiзь сльози на дорогу, довго хреститиме менi слiд i стоятиме з молитвами на зорях вечiрнiх i ранiшнiх, щоб не взяла мене нi куля, нi шабля, нi наклеп лихий».

 "Вона стоїть без хустки, сива, пишноволоса — колись її волосся сяяло проти сонця золотим, тепер не сяє. Видно, думаю собі, волосся умирає раніше, ніж людина..."