Головні члени речення

А Сперечатись з Гомером – справа марна.

Б А діти – мов букети піднебесні.

В Ти, бачу, гайдамакам був би рад.

Г Отари сірих хмар лежать безрушно й сонно.

А Поговорили на раді та й розійшлись, забули.

Б На Січ почали вчащати посли від турка.

В Давнє золото було розміняно на мідяки дрібних, а інколи й приватних починань.

Г Турки рідко користались із рушниць.

А Надворі дмухав весняний скажено-веселий вітер.

Б Хвилястий вітер пелехатий мені спокою не дає.

В Правду вітер той шепоче і розважить зорі хоче.

Г Нас пригоди впинить не в силі.

Д Не раз серед ночі маленький Устим прокидався від стукоту у вікні.

А простим дієслівним присудком

Б складеним дієслівним присудком

В складеним іменним присудком

Г додатком

Д обставиною

А Хмельницький був іншої думки.

Б А дівчина була як сонце.

В Панська ласка – що вовча дружба

Г На провесні вовчі зграї ставали дедалі нахабнішими.

Д Настя була м’якої вдачі.

А додаток

Б присудок

В підмет

Г означення

Д обставина

А Земля почала зеленіти тендітною травою.

Б Я вірші почав писать під вечір золотий.

В Як прагне людство в злагоді іти назустріч сонцю, радості й труду!

Г Ми чисті перед совістю, нащадками й планетою.

Д Між людьми буду жить молодий і крилатий.

А Він був незвичний, той смуток.

Б Поет всюди залишається господарем свого настрою.

В Василь Стус – справді великий поет.

Г В труді твори красу життя.

Д Почав жевріти схід сонця.

А Я і ти – два світи у безмежному Божому небі.

Б Ми з братом щиро любилися зроду, змалку.

В Залізняк і Гонта відмовилися відповідати на запитання.

Г В нічну розвідку пішло четверо.

Д Двоє хлопців і двоє дівчат ішли Петровською алеєю.

А „Кру” та „кру” журливо лине в далину імлисту.

Б „Лісова Пісня” Лесі Українки глибоко хвилює читачів і глядачів.

В Правда з кривдою старою б’ються під горою.

Г Йде людина в надра темні, чудеса творить підземні.

Д Аби кожна комаха мед брала, то один жук би найбільше міг набрати.

А Ще тумани сиві не зійшли з полів.

Б Не знає, на якому дереві хліб росте.

В Пан залишиться паном, щоб він не базікав.

Г Одне з найпочесніших місць у культурному набутку країнського народу належить писанкарству, у якому розкрилися висока духовність і небуденний талант нашого народу.

Д Вчитися – ніколи не пізно.

А Суха морська трава може шелестіти під ногами.

Б Село стоїть у всій своїй одвічній красі, душевній просвітленості.

В Нам треба триматись разом.

Г На Великдень перший раз зозуля може закувати.

Д Вірний приятель – то найбільший скарб.